Окремим заходом з покращення стимулювання запропонуємо розробку системи управління діловою кар'єрою - як важливий чинник стимулювання персоналу

Кар'єрне стимулювання сьогодні все більш привертає увагу менеджерів серйозних фірм. Воно дозволяє використовувати внутрішній потенціал співробітників об'єднуючи в собі цілий комплекс заходів стимулювання ефективної праці і розвитку професійного потенціалу співробітників. До того, як перейти к проектуванню системи управління кар'єрою ТОВ "Сапфір", розглянемо розроблені в кадровому менеджменті основи управління кар'єрним розвитком персоналу. Кар'єра (від фр. сariera) - "успішне просування вперед в тій або іншій області (суспільної, службової, наукової, професійної) діяльності". Кар'єра є результатом усвідомленої позиції і поведінки людини у області трудової діяльності, пов'язаним з посадовим або професійним зростанням. Кар'єру -- траєкторію свого руху -- людина будує сама, погодившись з особливостями свого виховання, життєвої позиції, власної мети, бажаннями і установками. Можна виділити декілька принципових траєкторій руху людини в рамках професії або організації, які приведуть до різних типів кар'єри:[14, с. 15 - 24]

1. Професійна кар'єра -- зростання знань, умінь, навиків. Професійна кар'єра може йти по лінії спеціалізації (поглиблення в одній, вибраної на початку професійного шляху, лінії руху) або транспрофесіоналізації (оволодіння іншими областями людського досвіду, зв'язане, швидше, з розширенням інструментарію і областей діяльності).

2. Внутрішня організація кар'єри -- пов'язана з траєкторією руху людини в організації. Вона може йти по лінії: вертикальної кар'єри -- посадове зростання; горизонтальної кар'єри -- просування усередині організації, наприклад роботи в різних підрозділах одного рівня ієрархії; доцентрової кар'єри -- просування до ядра організації, центру управління, все більш глибоке включення в процеси ухвалення рішень.

Очевидно, що для підтримки внутрішніх стимулів співробітника необхідно організовувати певні види переміщень і кар'єрних пересувань. Важливою умовою цілеспрямованого розвитку внутрішнього потенціалу співробітника і ефективного використання його потенціалу є планування кар'єри.

Планування кар'єри -- один з напрямів кадрової роботи в організації, орієнтоване на визначення стратегії і етапів розвитку і просування фахівців.[15, с. 68 - 78]

Це процес зіставлення потенційних можливостей, здібностей і цілей людини, що, з вимогами організації, стратегією і планами її розвитку, виражається в складанні програми професійного і посадового зростання.

Перелік професійних і посадових позицій в організації (і поза нею), що фіксує оптимальний розвиток професіонала для заняття їм певної позиції в організації, , формалізоване уявлення про те, який шлях повинен пройти фахівець для того, щоб одержати необхідні знання і оволодіти потрібними навиками для ефективної роботи на конкретному місці. Плануванням кар'єри в організації можуть займатися менеджер по персоналу, сам співробітник, його безпосередній керівник (лінійний менеджер).

Просування по службі визначається не тільки особистими якостями працівника (освіта, кваліфікація, відношення до роботи, система внутрішніх мотивацій), але і об'єктивними умовами, зокрема такими, як: [16, с. 43 - 54]

вища точка кар'єри -- вищий пост, що існує в конкретній даній організації; довжина кар'єри -- кількість позицій на шляху від першої позиції, займаної індивідуумом в організації, до вищої крапки; показник рівня позиції -- відношення числа осіб, зайнятих на наступному ієрархічному рівні, до осіб, зайнятих на тому ієрархічному рівні, де знаходиться індивідуум в даний момент своєї кар'єри; показник потенційної мобільності -- відношення (у деякий певний період часу) числа вакансій на наступному ієрархічному рівні до осіб, зайнятих на тому ієрархічному рівні, де знаходиться індивідуум.

Основні заходи щодо планування кар'єри, специфічні для різних суб'єктів планування, представлені в табл. 3.18 [20, 18 - 21]

Таблиця 3.18 Перелік заходів націлених на планування кар'єри

Суб'єкт планування	Заходи щодо планування кар'єри
Співробітник	Первинна орієнтація і вибір професії Вибір організації і посади Орієнтація в організації Оцінка перспектив і проектування зростання Реалізація зростання
Менеджер по персоналу	Оцінка при прийомі на роботу Визначення на робоче місце Оцінка праці і потенціалу співробітників Відбір в резерв Додаткова підготовка Програми роботи з резервом Просування Новий цикл планування
Безпосередній керівник (лінійний менеджер)	Оцінка результатів праці Оцінка мотивації Організація професійного розвитку Пропозиції по стимулюванню Пропозиції по зростанню

Залежно від об'єктивних умов внутрішньоорганізаційна кар'єра може бути перспективною або тупиковою -- у співробітника може бути або довга кар'єрна лінія, або дуже коротка.

Практика планування кар'єри в організаціях включає поєднання особистих очікувань у області своєї кар'єри з можливостями, доступними в даній організації. Планування кар'єри припускає визначення засобів для досягнення бажаних результатів, включаючи формування зразків кар'єри як засіб досягнення мети.

Менеджер по персоналу вже при прийомі кандидата повинен спроектувати можливу кар'єру і обговорити її з кандидатом виходячи з індивідуальних особливостей і специфіки мотивації [23, с. 54 -95]. Одна і та ж кар'єрна лінія для різних співробітників може бути і привабливою, і нецікавою, що істотним чином позначиться на ефективності їх подальшої діяльності.

Комплексна система управління кар'єрним процесом повинна включати взаємозв'язані між собою цілі, функції, технології, принципи, структуру і кадри управління кар'єрою [24, с. 45 - 67]. Цілі системи управління кар'єрним процесом повинні витікати із загальних цілей системи управління персоналом, але разом з цим мати специфіку даної сфери діяльності організації у області управління людськими ресурсами. Крім того, цілі системи управління кар'єрним процесом ТОВ "САПФІР" можуть включати: формування, розвиток і раціональне використання професійного потенціалу кожного менеджера і організації в цілому; забезпечення спадкоємності професійного досвіду і культури організації; досягнення взаєморозуміння між організацією і менеджером з питань його розвитку і просування; створення сприятливих умов для розвитку і просування персоналу в рамках організаційного простору і ін.

Основними функціями системи управління кар'єрним процесом ТОВ "САПФІР" відповідно цілям будуть: дослідження проблем, пов'язаних з виявленням потреб в управлінських кадрах, з їх розвитком і просуванням; прогнозування переміщень на ключових керівних посадах; планування професійного розвитку (навчання, стажування і ін.), процедур оцінки і посадового переміщення (підвищення, ротація) менеджерів, а також кар'єрного процесу по підприємству в цілому, зокрема, розробка організаційного простору відповідно до цілей і можливостей підприємства, потреб і здібностей персоналу (при цьому розробка не повинна обмежуватися тільки організаційним проектуванням), а активно включати формалізацію інших кар'єрних векторів - побудова кваліфікаційної сітки.

Ефективність реалізації функцій системи управління кар'єрним процесом ТОВ "Сапфір" може бути досягнута за допомогою їх інтеграції, комбінування в різні технології, серед яких разом з такими універсальними технологіями персоналу, як управління по цілях, навчання, управління адаптацією і професійною орієнтацією, повинні застосовуватися і специфічні кар'єрні - робота з резервом на висунення, індивідуальне психологічне консультування з питань кар'єри, моделювання карьерограмм.

Управління за цілями такими, як технологія припускає наявність системи регулярних (наприклад, щоквартальних) звітів менеджерів на всіх рівнях ієрархії системи управління перед своїми керівниками про виконану роботу. Крім інших достоїнств (підвищення ефективності мотивації, контролю за результатами, своєчасність коректування цілей) цей метод сприяє ще і створенню атмосфери діалогу між керівниками, спадкоємності професійного управлінського досвіду в організації, ухваленню адекватніших рішень по кар'єрі.

Досягнення мети, реалізація функцій і технологій управління кар'єрним процесом ТОВ "Сапфір" повинні відбуватися на основі певних принципів, основними з яких можуть бути:

колегіальність в ухваленні рішень по кар'єрі;

поєднання цілей організації і індивідуальних інтересів менеджера;

безперервність розвитку і просування менеджерів;

прозорість процедур і технологій оцінки, механізму посадових переміщень (інформування персоналу про вакансії, про умови їх заміщення, критерії відбору); економічність розвитку, відбору і просування (наприклад, навчання в діяльності, “нові знання - під нову посаду”).

Рішення проблеми структури і кадрів управління кар'єрним процесом повинно включати два основні моменти. По-перше, суб'єктами управління повинні бути безпосередньо - менеджери, а також їх керівники (безпосередні начальники, куратори, наставники). Таким чином, головними дійовими особами виступають лінійні керівники всіх рівнів: кожний з них одночасно є суб'єктом управління і своєю кар'єрою, і кар'єрою підлеглих. По-друге, структура управління кар'єрою повинна бути невід'ємною частиною системи управління персоналом у вигляді її підсистеми розвитку і просування кадрів, і функції в рамках даної підсистеми повинні виконуватися фахівцями у області управління кар'єрою із залученням психологів, соціологів. Досягнення мети, завдань і виконання функцій по управлінню кар'єрним процесом при такій організації рівномірно лягає на плечі лінійних керівників і фахівців з управління персоналом. При цьому завдання кадрової служби полягає в координуванні, консультаційному забезпеченні процесу управління кар'єрою, зниженні ступеня суб'єктивізму в ухваленні рішень по посадових і інших просуваннях.

Механізм управління кар'єрою на підприємстві повинен включати сукупність організаційно-адміністративних, соціально-психологічних, економічних і морально-етичних засобів і методів дії на розвиток і просування співробітника. В рамках цього механізму повинні в комплексі застосовуватися такі методи, як фіксація умов, вимог до розвитку і просування менеджерів в посадових інструкціях, статуті підприємства; створення корпоративної культури, що заохочує прагнення до кар'єри як самовираження в рамках організації і осуджуючої кар'єризм як орієнтацію на просування ради отримання додаткових вигод (зовнішні атрибути влади, привілею) за всяку ціну, аж до знехтування етичних норм; матеріальне і грошове стимулювання кар'єрного руху. Механізм управління кар'єрою повинен виступати як “сукупність засобів дії і, перш за все, кадрових технологій, які забезпечують управління професійним досвідом персоналу в організації, реалізацію його кар'єрної стратегії” [25, с. 198 - 217] . Процес управління кар'єрою повинен бути результатом взаємодії системи і механізму і включати послідовність дій, направлених на досягнення мети розвитку, відбору і просування персоналу в рамках організаційного простору: постановку цілей, аналіз дійсної ситуації, виявлення проблем (невідповідності між бажаним і дійсним) і планування і реалізацію заходів по їх конструктивному рішенню.

Управління кар'єрою як стратегія, як певний підхід до управління людськими ресурсами не може не пронізувати всю решту елементів (функції, технології) системи управління персоналом. Зокрема, набір, відбір і найм може відбуватися за принципом, званим в сучасній теорії управління "принципом піраміди", згідно якому за рахунок зовнішніх джерел робочої сили формується тільки підстава піраміди організаційної структури (тобто заповнюються посади, що не вимагають високої кваліфікації і глибокого знання особливостей організації), а за рахунок внутрішнього ринку праці, на основі формування системи планомірного розвитку і просування персоналу в організаційному просторі заповнюються вакансії, що знаходяться у верхній частині організаційної піраміди (ключові, керівні посади, що вимагають високої кваліфікації).

3.2 Технологічний процес виробництва ювелірних виробів на ТОВ “Сапфір”та запропоноване нововведення - Процес литва виробів з каменями

Виробництво є одним з найважливіших чинників, що впливають на формування споживчих властивостей і якість ювелірних виробів. Одна з особливостей виробництва ювелірних виробів полягає в тому, що при їх виготовленні майстер-ювелір прагне максимально виявити і показати своєрідну красу і декоративні властивості використовуваних матеріалів. Так, золото значно програє в товстих масивних деталях і, навпаки, красиво виглядає в тонких ажурних роботах. Вироби з срібла звичайно оксидують, щоб підкреслити малюнок і додати красу закріпленому в оправі каменю. Велике значення має поєднання оправи з каменем. Аметист і перли, наприклад, добре поєднуються із золотою оправою, а для Бірюзи краще срібна оксидована оправа. Діамант виграє в оправі з білого золота і платини.

За способом виробництва ювелірні вироби бувають індивідуального і масового (серійного) виробництва.

При індивідуальному виготовленні майстер-ювелір виконує всі роботи від початку до кінця уручну, використовуючи устаткування тільки для отримання первинної заготівки або необхідного профілю металу. Цей спосіб застосовується при створенні окремих зразків або дорогих ювелірних виробів з складною і тонкою художньою обробкою, а також при використанні нестандартних за розмірами і формами коштовних і напівкоштовних каменів.

При масовому виготовленні виробу створюються механічною обробкою і точним литвом по моделях, що виплавляються. Кращі ювелірні вироби виготовляють малими серіями.

Основними процесами виробництва ювелірних виробів на ТОВ Сапфір є наступні: заготівка матеріалів, створення форм виробів, філігранні і обробні роботи, декорування і закріплення каменів.

1) Заготівка матеріалів. Заготівку матеріалів здійснюють шляхом складання лігатури і її плавки, вальцювання, волочіння, кування і різання.

Плавку дорогоцінних металів проводять в графітових тиглях в електропечах (більш довершений спосіб), а також в газових, нафтових і коксових печах. Спочатку плавлять тугоплавкі метали, потім вводять легкоплавкі. Для отримання відповідних заготовок (у вигляді смуг або дроту) розплавлений метал розливають в підігріті сталеві або чавунні виливниці.

Вальцювання проводять на спеціальному стані, при цьому одержують листи, смуги або прутки металу бажаної товщини і форми. Одержані в результаті вальцювання смуги або листи металу розмічають і розкроюють на заготовки потрібних розмірів для використання в подальших операціях по виготовленню виробів.

Волочіння проводять шляхом простягання злитка круглого перетину до певного розміру через дротяні вальці. Потім одержаний дріт протягують через отвори волочильних дощок до бажаного діаметру.

Кування - це зміна поперечного перетину заготівки в гарячому або холодному стані без зняття стружки.

2) Створення форм виробів. Форми виробів створюють шляхом штампування, збірки деталей і паяння, литвом по моделях, що виплавляються.

Штампування на пресах деталей або цілих виробів - це один з основних процесів. Для штампування застосовують сталеві штампи, що складаються з двох робочих частин (нижня частина називається матрицею, верхня - пуансоном).

Паяння проводять спеціальними припоями, які складаються із сплавів металів, відповідних пробі виробів, що виготовляються, але менш термостійкими. Припій за кольором не повинен відрізнятися від кольору виробу.

Литво по моделях, що виплавляються, є найбільш прогресивним способом виготовлення тонкостінних і складних по конфігурації виробів. Характерною особливістю є використання спеціальних прес-форм, допоміжних матеріалів і примусове заповнення порожнини, ливарні форм, рідким металом під дією відцентрових сил або вакуумного всмоктування. Цей метод дає можливість значно розширити асортимент, збільшити випуск виробів і підвищити їх якість.

Після збірки і паяння виробу піддають подальшій обробці - обпилювання, очищенню, шліфовці, поліровці, при необхідності відпалу і ін.

3). Обробні операції. До обробних операцій відносять операції, пов'язані з обробкою поверхні виробів: піскоструминну обробку, крацовку, шліфовку і поліровку.

Шліфовка - це очищення поверхні виробів шляхом обертання їх в барабанах, завантажених сталевими кульками, шкіряними обрізаннями, піском і іншими абразивними матеріалами.

Піскоструминну обробку ведуть сухим піском, який під тиском з сопла направляють на виріб. В результаті такої обробки виробу набувають шорсткої поверхні.

Крацовку проводять круглими щітками з тонкого латунного або сталевого дроту на обертальному верстаті, щоб додати виробу необхідну поверхню.

Шліфовку виробів застосовують для створення рівної поверхні за допомогою шліфувальних повстяних, фетрових або кругів, що обертаються, і порошків - пемзи, наждаку.

Поліровка додає виробам глянець і дзеркальний блиск. Уручну вироби полірують гладилами із сталі (мінерал - окисел заліза). Вироби, що мають форму тіл обертання, полірують на полірувальних верстатах за допомогою кругів з бавовняної тканини із застосуванням порошків - крокусу, трепела. Широко застосовують електролітичне полірування і обробку поверхні золотих і срібних виробів алмазними різцями.

4) Декорування. Ювелірні вироби декорують різними способами - золоченням і срібленням, оксидуванням, анодуванням, гравіюванням, нанесенням художньої емалі, інкрустацією, чеканкою.

Запропоноване нововведення - Процес литва виробів з каменями

На сучасному етапі розвитку ювелірних технологій процес литва ювелірних виробів зі встановленими каменями перетворився з "ноу-хау" доступного лише небагатьом ювелірним виробництвам, в широко використовувану і рентабельну технологію. Тому моїм рішенням було запропонувати використовувати даний процес на ТОВ ”Сапфир”.

Але для того, щоб цей процес був максимально ефективним, необхідно дотримувати ряд вимог.

1) Вимоги до ювелірних вставок: точні розміри, висока якість машинного ограновування, відсутність дефектів і включень, стійкість до високих температур.

Недотримання цих вимог може привести до необоротних змін: вставки можуть порепатися, помутніти або поміняти колір.

Найбільш відповідними для цього процесу є діаманти, сапфіри, рубіни, гранати і більшість синтетичних каменів. Можливо використання різних форм ограновування і розмірів. Але при використанні ювелірних вставок огранованих з гострими кутами, такими, як: маркіз, багет і принцеса, слід дотримуватися підвищеної обережності, щоб камені не ушкодилися унаслідок усадки металу при охолоджуванні. Якщо у вас ще недостатньо досвіду, не варто експериментувати на дорогих каменях. Це може привести до їх необоротного пошкодження. Найбільш відповідним в даному випадку буде використання кубічного окислу цирконію.

2) Вимоги до дизайну моделей ідеальна якість поверхні моделі, особливо в місцях кріплення каменів строге дотримання коефіцієнтів усадки (воску, гуми, металу) при розробці надійне кріплення ювелірних вставок.

Виготовлення моделей майстра в масовому виробництві ювелірних виробів один з найвідповідальніших процесів. Помилки, допущені на цьому етапі, можуть привести до серйозних дефектів виробів, які зведуть нанівець рентабельність виробництва за даною технологією.

Кріплення каменя повинне бути добре продумано, і забезпечувати його опору на метал, як мінімум, в двох місцях, згодом оточених формувальною масою. Кріплення повинне забезпечувати надійне утримання каменя спочатку воском, а потім формувальною масою, як мінімум, в двох крапках, що б він міг витримати усадку при прожаренні опоки і литво без розхитування і зсуву. З іншого боку, якщо камінь кріпиться більш ніж в двох місцях і сидить дуже щільно, є ризик його руйнування. Крім того, конструкція кріплення повинна забезпечувати рівномірне і швидке відведення тепла від металу через камені по формо вазі. Крупні камені іноді розтріскуються тому, що нагрівається швидше за майданчик каменя.

3) Вимоги до воскових моделей: ідеальна поверхня воскової моделі. точна і надійна закріпка ювелірних вставок. Є два варіанти отримання воскових моделей для литва із закріпленими каменями.

I. Установка каменів в готову воскову модель, одержану інжекцією воску в гумову прес-форму. На цьому етапі необхідно проводити ретельний контроль якості воскових моделей на відсутність дефектів. Перед установкою ювелірних вставок у воскову модель потрібно ретельно перевірити оправу каменя. Ці ділянки практично неможливо буде обробити після заливки металу.

Віск для моделей повинен володіти хорошою "пам'яттю", бути достатньо жорстким. Застосування звичайного воску, що не володіє достатньою пам'яттю, часто приводить до нещільної посадки каменів і проблем литва.

При установці каменів в готову воскову модель необхідно дотримуватися обережності: навіть невеликий дефект буде непоправний після відливання в металі. Для установки можливо використання ручних пінцетів і загострених шпателів. Він нагріває камінь і злегка розм'якшує віск, полегшуючи установку в оправу. Ідеальним інструментом для цього процесу може послужити апарат для моделювання по воску повітряним струменем Daisy AP02.

При установці каменів може потрібно невелика додаткова корекція їх положення по висоті і зазорів між ними, приблизно 0,1-0,5 мм. Особливе це важливо при рейковій закріпці.

II. Установка ювелірних вставок в гумову прес-форму. Цей спосіб має на увазі виготовлення гумових прес-форм з моделей майстра зі встановленими каменями. Згодом в таку гумову прес-форму вставляються камені, і инжектируется віск. Основними недоліками цього способу є: дуже високі вимоги до центровке каменів на камені може утворитися практично невидима плівка воску, яка надалі перетвориться на дуже тонкий шар металу, який, практично, неможливо буде видалити.

Для того, щоб звести до мінімуму кількість бракованих воскових моделей рекомендується застосовувати сучасні вакуумні інжектори. У таких інжекторах, як Yasui D-VWI, використовується передова технологія подвійного уприскування воску. Вона запобігає появі такого дефекту моделі, що часто зустрічається, як усадка. Висока точність температури інжекції забезпечує стабільне заповнення гумової прес-форми воском.

До процесу формування опок для литва з каменями пред'являються наступні вимоги: точне проходження інструкціям виробника формувальної суміші ідеальна чистота ялинки, обробка спеціальними розчинами коректне підведення каналів, літників, при збірці воскової ялинки. При збірці воскової ялинки слід враховувати, що закріплені ювелірні вставки краще проводять тепло, ніж навколишня формувальна маса, що викликає швидшу кристалізацію металу виробу в частині оправи каменя. Відповідно, ця область найбільш схильна до дефектів, пов'язаних з усадкою металу. Але цю проблему можна вирішити, змінивши систему каналів, літників, до виробу і збільшивши їх діаметр. Перед заповненням опок формувальною масою слід обов'язково обробити воскову ялинку спеціальним розчином для очищення поверхні і зняття статичної напруги воску.

При використанні формувальної маси, спеціально розробленої для литва з каменями, потрібне особливо чітке дотримання інструкцій і рекомендацій виробника по роботі з нею. Окрім цього, вибір формувальної маси залежить від типу вживаних ювелірних вставок.

Під час проведення самого процесу змішування і заповнення опок формувальною масою необхідно провести якісну дегазацію суміші вакуумом, для видалення навіть малих бульбашок повітря з поверхні воскових моделей і особливо - з ділянок оправи каменів. Ці місця практично не піддаються обробці після литва.

Найбільш оптимальним рішенням в даному випадку є використання вакуумних змішувачів формувальної маси. Ці машини дозволяють провести весь процес змішування компонентів і розливання готової суміші по опоках у вакуумі. Якнайповніші цим вимогам задовольняють вакуумні змішувачі формувальної маси виробництва німецької фірми Vetter Technik. Ці змішувачі дозволяють якісно промісити і ідеально дегазувати формувальну суміш. Модельний ряд змішувачів цього виробника дозволяє задовольнити потреби виробництва будь-якого масштабу: від невеликої майстерні до заводу.

5) Прожарення опок зі встановленими каменями. Витримавши необхідний час після формування опок можна переходити до циклу прожарення. Цикли прожарення опок безпосередньо залежать від використовуваної формувальної маси. Для видалення воску з опок можливо застосування спеціальної установки, де віск розплавляється і витікає з опоки під дією водяної пари, але в даному випадку необхідно дотримуватися підвищеної обережності, оскільки навіть невелика передержка опок може привести до ерозії формувальної маси. Так само можливо використання "сухого" процесу видалення воску в муфельной печі. Єдиною умовою є те, що розплавлений віск повинен покидати робочу камеру печі і не забруднювати її продуктами горіння. Графік прожарення опок може бути різним залежно від марки формувальної маси. У будь-якому випадку, кращим рішенням буде якомога чіткіше виконання рекомендацій виробника формувальної маси. Саме при прожаренні опок зі встановленими ювелірними вставками слід дуже уважно стежити за точністю температури в муфельной печі. При литві з фіанітами невелика погрішність може не позначитися на якості кінцевого виробу, але при використанні кольорових або природних каменів це може привести до їх обезбарвлення або руйнування.

Під час нагріву опок не рекомендується відкривати двері, оскільки це може стати причиною , яка може зруйнувати камені і пошкодити самі опоки. Те ж саме торкається і моменту, коли ви витягуєте опоки для литва. Найбільш оптимальним в цьому випадку буде використання муфельной печі з поворотним столом для рівномірного нагріву опок і з вузькими дверцями для мінімальних втрат тепла при відкритті. У печі повинна бути передбачена система видалення воску з робочої камери перед основним циклом прожарення опок, оскільки це може привести до вуглецевого засмічення опок при горінні воску і подальшим дефектам відливань. Якнайповніші ці вимоги враховані при створенні муфельних печей з поворотним столом виробництва фірми Yasui. Модельний ряд представлений трьома печами серії RBF. Одна для прожарення опок для литва платини і дві печі різного об'єму - для прожарення "золотих" опок. Ці печі, крім технологічних переваг, мають ще ряд експлуатаційних. Наприклад, автоматичні двері, які легко відчиняються - зачиняються натисненням педалі, а так само камера до жига газів, що запобігає викидам шкідливих газів в атмосферу.

6) Цикл литва для опок зі встановленими каменями. Найбільш оптимальним є устаткування для донного литва під дією вакууму і надмірного тиску. Звичайно, можливо використання машин і з відцентровим способом розливання, але ці машини не забезпечують рівномірного потоку металу, і викликана їм турбулентність може змістити і завдати встановленим каменям непоправного збитку. Окрім цього, в більшості відцентрових машин для визначення температури використовується оптичний пірометр з достатньо великою погрішністю.

Не менш важливу роль грає вживаний метал, не залежно від того яку л машину ви використовуєте. Бажано, щоб це був вже готовий гранульований сплав. Це дозволить очистити його від зайвих оксидів і залишків хімреактивів, забезпечить якісне перемішування його компонентів і дозволить залити його в опоку при нижчих температурах.

Якнайкращі результати литва були отримані на сучасних машинах з точним температурним контролем і якісним вакуумом. В даний час існують машини, які дозволяють добитися різниці тиску потрібного рівня. Деякі моделі характеризуються подачею надмірного тиску, який забезпечує відмінне заповнення при литві на низьких температурах.

Машини Yasui VPC-K2 дозволяють створити різницю тиску до 4 атмосфер. Спеціальна запатентована форма тигля дозволяє розплавленому металу потрапити в опоку на 40% швидше, ніж при використанні стандартної форми тигля машин донного литва. Функція слабкого вакуумування розплаву, що прибирає газ, розчинений за об'ємом розплавленого металу, і подальша подача тиску аргону, забезпечують щільнішу структуру відлитих виробів. Ці особливості дають можливість відлити метав при мінімальних температурах, а оператор може повністю контролювати заповнення опоки. Також заповнення металом тонких деталей оправи каменя, наприклад крапанов, значно спрощене за рахунок застосування легкого інертного газу гелію. Він же забезпечує ідеальний захист металу і графітового тигля.

У будь-якому випадку краще заздалегідь провести декілька пробних відливань для визначення стійкості ваших ювелірних вставок до обезбарвлення і розтріскування при роботі на устаткуванні, що є у вас.

7) Охолоджування і розмивання опок зі встановленими каменями. Відлиті опоки у жодному випадку не можна піддавати розмиванню раніше, чим через 2-3часа, до повного охолодження, інакше можливо повне руйнування каменів .

Проте, такий тривалий період охолоджування опок, використовуваних для відливання з каменями у восковій формі, може викликати підвищену твердість в сплавах білого золота. Якщо метал дуже довго знаходиться при температурі від 260 до 426°С. Тому має сенс використовувати сплави білого золота з невеликим змістом нікелю.

Очищення відлитих ялиночок одна з найважчих операцій процесу литва з каменями. Основну частину формувальної маси можна відбити, постукуючи молотком по прибутку центрального літника. Остаточне очищення можна провести струменем води під високим тиском, використовуючи водоструминну камеру і після промити в ультразвуковій ванні. Так само можливо застосування спеціальних розчинів для видалення вогнетривкої суміші. Але перш ніж поміщати в них відливання, завжди заздалегідь перевіряйте хімічну стійкість ювелірних вставок до цих розчинів.

Після очищення ялиночки і перед початком процесу кінцевої обробки необхідно добре перевірити відливання на предмет погано закріплених каменів або їх зсуву. Якщо ви відмітили відсутність яких-небудь каменів, перевірте контейнер, в якому була розбита опока, саме там можуть опинитися бракуючи камені.

Після відділення виробів від центрального літника і обпилювання можна переходити до завершального етапу - фінішній обробці.

8) Фінішна обробка виробів зі встановленими каменями. Для прискорення процесу і підвищення якості шліфовки і поліровки, а так само для збільшення продуктивності, в першу чергу, необхідно використовувати машини, для яких слід підбирати оптимальний комплект абразивних наповнювачів з урахуванням твердості використовуваних для литва ювелірних вставок. Також необхідно відстежувати стан оправи каменів, щоб не допустити їх надмірного зносу і пошкодження.

Заздалегідь може потрібно обробка труднодоступних місць виробу, особливо оправи каменя, електрохімічним способом або магнітними голками. Магнітна галтовка переважніша, оскільки використання хімполіровки може надати агресивну дію на тонкі ділянки відливання, крапаны, за рахунок чого кріплення каменів може бути ослаблено.

Проблеми, які в основному виникають при литві з каменями - очевидні:

1. Вибір каменів, придатних для даної технології;

2. Тривале і небезпечна для каменів дія високої температури і кисню на камені в процесі прожарення опок;

3. Правильний підбір матеріалів (формувальна маса, віск, модельна гума) для литва;

4. Гідродинамічний і термічний удар, що доводиться на камені при заливці металу в опоку;

5. Особливості виготовлення моделей майстра;

6. Очищення відлитого блоку від формувальної маси;

7. Фінішна обробка.

В даний час всі ці проблеми в основному знайшли своє рішення і литво з каменями стало однією з найпоширеніших в США технологій для масового виробництва виробів з діамантами, рубінами, сапфірами і ін. Виставка "Базель-2001" показала істотно збільшений інтерес до цієї технології в Європі. Вибір каменів. Камені, відібрані для роботи за даною технологією, повинні бути високої якості, без тріщин і включень, а також мати точні геометричні розміри (без істотних відхилень). Штучні камені - циркони, фіаніти витримують прожарення при температурах опок до 730оС і можуть відлити в опоках, заформованных з використанням універсальних формувальних мас високої якості, наприклад SRS Classic.

3.3 Економічна ефективність від впровадження запропонованих заходів

Запропонована система оплати праці може бути розрахована із точки зору економічної ефективності її введення в практику роботи [26, с. 22 -42]. Розрахунок економічної ефективності буде проводитися наступним чином.

 (3.40)

де Рt - вартість оцінки результатів отриманих при здійсненні запропонованого заходу, грн.;

Зt - вартісна оцінка витрат на здійснення заходів за регламентний період, грн.

, (3.41)

де Gчел. - годинна тарифна ставка фахівця;

Эtдн. - економія робочого часу за один день, годину;

N - кількість робочих днів.

( 3.42 )

де n - кількість робочих днів в місяці;

Зn.ср. - середня заробітна плата;

t - тривалість робочого дня, година;

Розрахуємо годинну тарифну ставку фахівця.

( 3.43)

Таким чином контрактна система дозволила підвищити продуктивність праці фахівця на 10%, що дозволить зменшити чисельність робочих на 1 людину. Таким чином економія робочого часу за один день складе для фахівця 0,2 години.

Проведемо розрахунок результатів введення контрактної форми оплати праці:

 (3.44)

. ( 3.45)

Таблиця 3.21 Дані для розрахунку витрат на здійснення заходу

Показник	Одиниці виміру	Умовне позначення	Чисельне значення
Розробка заходів
Кількість службовців зайнятих розробкою методики	чол	Ч1	2
Час розробки методики	міс.	T1	1
Середньомісячна зарплата службовців тих, що займаються розробкою методики	грн.	ЗП1	1000,0
Реалізація методики
Періодичність розрахунків		n1	2 дні в міс.
Число зайнятих проведенням розрахунків, що служать	чол.	Ч2	2
Число робочих днів в місяці		К	21

( 3.46)

де К1 - капітальні вкладення, К1=0

Розрахуємо поточні витрати на реалізацію заходу:

1) витрати на розробку заходу складуть:

(3.47)

2) витрати на реалізацію методики за рік дорівнюють:

( 3.48)

. (3.49)

Таким чином економічна ефективність пропонованого заходу складе:

Э=9963,57 - 4400=556,57 грн.

Економічна ефективність від системи участі працівників в прибутку підприємства.

Реалізація запропонованої програми з досягненні приросту об'єму збуту на 3 % від рівня 2008 року дозволить збільшити загальний фонд оплати праці ТОВ "Сапфір" в 3 рази, одержавши при цьому приріст валового прибутку у розмірі 18 млн. грн. (21 % від рівня 2008 роки) (табл. 3.22).

Таблиця 3.22 Прогноз ефективності введення системи участі працівників в прибутку на ТОВ "Сапфір"

Показники	План, тис. грн.	Відсоток від рівня 2008 р.
Планований приріст об'ємів збуту в результаті зростання об'ємів виробництва	166545	3
1	2	3
Норматив відрахувань за системою участі співробітників в прибутку % від виручки	4,684	-
Приріст фонду оплати праці за рахунок сформованого преміального фонду	7614	-
Загальний фонд оплати праці	11514	2,95
Плановий рівень рентабельності	15,61	0
Приріст об'ємів валового прибутку	18201,12	21,0

Для досягнення запропонованою системою матеріального стимулювання потрібного ступеня ефективності необхідно доповнити економічну систему стимулювання адекватними соціально-психологічними заходами стимулювання.

Економічний ефект від упровадженої технології

Дана технологія дозволить скоротити нам час на виготовлення ювелірних виробів різного типа. Таким чином у нас вийде економія робочого часу і менша витрата матеріалу. Використовуючи це ми зможемо збільшити об'єм виробів, що виготовляються нами. Також збільшиться якість виробів.

На ТОВ «САПФІР» працює 30 майстрів які виготовляють ювелірні вироби різного типа із срібла і золота. Робочі працюють в 1 зміну по вісім годин в день з перервою на обід на 1 годину. Для розрахунку економічного ефекту від запропонованого нами нововведення «Литва з каменями» обираємо такий вид ювелірних виробів як кільця, а, зокрема, каблучки які мають найбільший попит серед покупців продукції ТОВ «САПИР» Назва даної каблучки «Перлина Нила». Працівники ТОВ «САПФІР» в середньому виготовляють по 10 каблучок даного типа, що складає на одного працівника 70 каблучок за зміну. Ці каблучки по ступеню якості можна віднести до класу «середні». Виходячи з цього можна порахувати яку кількість виробів майстри роблять за зміну.

70*30=2100 виробів (каблучок) далі можна розрахувати собівартість 1 каблучки для того, щоб визначити ефективність роботи підприємства, що вивчається нами .

Кількість матеріалу для виготовлення 1 одиниці виробу продукції складе в грошовому еквіваленті 90 грн. Зарплата майстра, який безпосередньо виготовляє дані вироби, складе 50 грн на одиницю продукції. Разом одержуємо 90+50=140 грн.; також потрібно врахувати інші витрати такі, як: електроенергія і витрати на збут - вони складають 10 грн на одиницю виробу і це разом виходить загальна вартість виготовлення 1 одиниці продукції 140+10=150 грн. Ціна за якою продають даний вид виробів рівна 200 грн . Разом очікуваний прибуток складе 50 грн від одиниці виробу.

Далі нами буде розглянута модель виготовлення каблучок з технологією під назвою «Литво з каменями».

При литві з каменями в середньому можна виготовляти до 20 каблучок за годину одним майстром при цьому ефективність випуску збільшується в два рази. При цьому також присутня істотна економія в матеріалі для виготовлення виробів, що розглядаються нами. Це все досягається завдяки новому передовому устаткуванню. Також полегшується праця майстра, тому що процес виготовлення стає не таким трудомістким, більшість операцій автоматизовані. В такому випадку ми понижуємо заробітну плату майстру за виготовлення одного вироба з 50 грн на 40 грн. Разом із тим, майстер не відчує різниці в загальній заробітній платі, оскільки продуктивність праці його підвищеться (за рахунок зниження трудомісткості при роботі на новому устаткуванні) на 10 виробів більш ніж при старому устаткуванні. Зміняться також інші витрати, оскільки нове устаткування є більш економним і таким, що зберігає електроенергію, вартість якої складе 7 грн на одиницю продукції. Кажучи про економію і наводячи показники поліпшення продуктивності і собівартості, не можна не сказати про те, що збільшиться і якість випускаємої продукції, і це в свою чергу приведе до підвищення попиту на вироби нашого підприємства. Ціна на вироби, де використана нова технологія литва з каменя може буде підвищена з умовою більш високої якості і в такому випадку складе 250 грн за одиницю, що на 50 грн дорожче старої ціни.

Для здійснення запропонованих пропозицій щодо нашого проекту потрібне нове спеціалізоване устаткування, ціна якого складе 300000 грн. При цьому можна продати старе устаткування, яке оцінюється в 200000 грн. Проведемо розрахунки для підтвердження ефективності даного нововведення.

Собівартість знижується таким чином.

Витрати на сировину та матеріали на одиницю виробу - каблучку складають при старому варіанті 90 грн, після нововведення 75 грн.; витрати на заробітну плату майстрів при старому варіанті 50 грн за одиницю виробу, після нововведення 40 грн; інші витрати при старому варіанті - 10грн, після нововведення 7 грн.

Сумарна собівартість одного виробу каблучки становить - 75+40+7=137 грн. після нововведення. При ціні 250 грн за одиницю очікуваний прибуток складе 113 грн за одиницю. Порівнюючи з поточним прибутком 50 грн за одиницю виробу при старому варіанті, можна порахувати наскільки збільшився прибуток 113-50=63 грн. Після нововведення працівник за зміну може робити 140 каблучок, при старому варіанті він робив 70 одиниць виробів. Виходячи із цього, порахуємо скільки буде зроблено виробів за зміну 140*30=4200 виробів порівнюючи з поточними об'ємом виробництва зараз. Сумарна різниця в обсягу буде становити = 4200-2100=2100 виробів, в вартісному виразі це становить = 52500 грн.

Висновки по розділу

В даному розділі були розглянуті заходи, що запропоновані для удосконалення мотивації персоналу підприємства. Так, для формування системи управління кар'єрою необхідно провести створення основ функціонування системи розвитку кар'єри співробітників на основі впровадження управління по цілях, навчання і управління адаптацією і професійною орієнтацією, роботи з резервом на висунення, індивідуального психологічного консультування з питань кар'єри, формування хорошої комунікаційної системи на підприємства, публічного систематичного інформування про вакансії у фірмі. На основі вивчення потреб і інтересів працівників провести подальший розвиток кар'єрної системи підприємства і використання методів стимулювання.

Для підвищення економічного стимулювання що існує на ТОВ "Сапфір" сьогодні система оплати праці повинна бути доповнена системою участі працівників в прибутку організації і побудовою управління персоналом по цілях, на підставі досягнення яких оцінюватиметься ефективність праці кожного працівника. Для формування фонду участі працівників в прибутках підприємства пропонується встановити норматив відрахувань 4,68 % від виручки підприємства. Розділення ж створюваного преміального фонду повинне здійснюватися за нормативами, що розробляються з участю працівників. Так само може бути вдосконалений діючий список соціальних виплат. Додатковими соціально-економічними виплатами і гарантіями зараз на ТОВ "Сапфір" можуть стати: сплачені святкові дні; сплачений час на обід; медичне страхування на підприємстві; додаткове пенсійне страхування на підприємстві; страхування від нещасних випадків; надання безкоштовних стоянок для автомобілів; допомога в підвищенні освіти, профпідготовці і перепідготовці; покупка працівниками акцій. Загальний список соціальних виплат підприємству слід обговорювати за участю працівників (анкетування, збори колективу). Можливо закріплення за окремими структурними підрозділами різних видів соціальних виплат.

4. Охорона праці

4.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці у в приміщенні планового відділу ТОВ «Сапфір»

Відділ знаходиться на першому поверсі цегляної будівлі. Загальна площа складає 35 м2, висота приміщення 3,5 м. Кількість працюючих у відділі 7 осіб, таким чином на кожного працівника припадає 5 м2 площі і відповідно 17,5 м3 об'єму, що не відповідає встановленим нормам і стандартам. Згідно з існуючими нормами на кожного працівника повинно бути 4,5 м2 площі і 15 м3 об'єму у відповідності з СНиП 2.09.04-87* і ДсанПіН 3.3.2.007-98.

На стінах світлі шпалери, стеля підвісна, підлога - світлий ламінат. На вікнах вертикальні жалюзі.

Стан повітря у виробничому приміщенні називають мікрокліматом приміщення або метеорологічними умовами. Мікроклімат або метеорологічні умови в приміщенні визначаються такими параметрами: температура повітря в приміщенні, С; відносна вологість повітря, %; рухливість повітря, м/с. Усі ці параметри поодинці, а також в комплексі впливають на фізіологічні функції організму, його терморегуляцію і визначають самопочуття.

Опалення приміщення в холодний період року здійснюється за допомогою централізованої системи опалення.

Приміщення відділу вентилюється природним шляхом ? повітря надходить через кватирки, двері, вікна. Встановлено один кондиціонер.

Результати вимірювання метеорологічних параметрів показали, що температура повітря складає 20 С у холодний період, відносна вологість повітря дорівнює 60% і швидкість руху повітря ? 0,12 м/с, що цілком відповідає сучасним санітарним нормам по ГОСТ 12.005-88.

Значення параметрів, що характеризують санітарно-гігієнічні умови праці і їх відповідність стандартам і норма, представлені в табл. 4.23

Таблиця 4.23 Параметри санітарно-гігієнічного стана праці в приміщенні відділу

Параметр	Фактичне значення	Норматив по ГОСТ 12.1.00588 і іншим державним нормативам	Відповідність фактичного значення державному нормативу
Рівень шуму, дБА	40-55	50-65	Відповідає
Освітленість, лк	326	300-400	Відповідає
Температура повітря у перехідний період, С	20-22	18-22	Відповідає
Відносна вологість, %	40-60	40-60	Відповідає
Швидкість повітря, м/с	0,1	0,1	Відповідає

Основним джерелом шуму у відділі є робота 7 комп'ютерів і 2 принтера. Рівень шуму у відділі не перевищує 50 дБА.

Правильно виконане раціональне освітлення має важливе значення для виконання всіх видів робіт. Світло є важливим стимулятором всього організму в цілому.

Джерелом природного освітлення є два вікна розміром (1,5х3)м2, фактична площа вікон дорівнює 9 м2.

Визначимо достатність природного освітлення приміщення.

(4.50)

де площа вікон, м2;

площа підлоги приміщення, м2.

Для даного приміщення = 9 м2, = 35 м2, тоді маємо

.

Отже, на підставі даного розрахунку можна зробити висновок, що природного освітлення для даного приміщення достатньо.

Створення оптимального освітлення у приміщенні має основне значення для зорової роботи і активної діяльності організму людини в цілому. За видом джерела світла, що використовується, освітлення може бути природним (сонячним), штучним (лампи розжарювання або газорозрядні) та суміщеним, тобто коли світлі години доби використовують обидва джерела світла одночасно.

Для штучного освітлення приміщення використовують чотири світильника, в кожному з них знаходиться по три люмінесцентні лампи типу ЛД, потужність 40 Вт, світловий потік яких дорівнює 2340 лм.

Головним джерелом світла є лампи розжарювання та газорозрядні лампи різноманітних типів. Газорозрядні (люмінесцентні) лампи мають світло близьке до природного і дозволяють створити високу освітленість.

Сучасні норми штучного освітлення встановлюються за характеристикою зорової роботи. Всі роботи за зоровими параметрами розподіляються на декілька розрядів. Нормована освітленість на робочих поверхнях при штучному освітленні за зоровими параметрами для даного приміщення має складати 300-400 лк.

Зробимо розрахунок числа ламп для створення в приміщенні нормативної освітленості. Відомо, що при роботі з комп'ютером і документами нормативна величина освітленості Ен = 300 лк.

Джерелом штучного освітлення є 4 світильника, в яких знаходиться по 4 люмінесцентні лампи типу ЛД, світовий потік дорівнює F = 2340 лм.

Для розрахунку необхідної кількості ламп використаємо формулу розрахунку мінімального потоку однієї лампи:

, тоді (4.51)

, (4.52)

де F - світовий потік 2340 лм;

S - освітлювана площа 35 м2,

z - коефіцієнт нерівномірності освітлення 1,5;

k - коефіцієнт запасу 1,1;

N - кількість світильників, 4 шт.;

з - коефіцієнт використання світлового потоку, який залежить від коефіцієнту відбиття стель, стін і підлоги та індексу приміщення і дорівнює 0,65.

сстін = 70%; сстелі = 50%; спідлоги = 30%.

Індекс приміщення визначається по формулі:

, (4.53)

де А і В - відповідно довжина приміщення - 7 м, ширина - 5 м;

hп - висота від світильника до освітлюваної поверхні, яка дорівнює 2,8 м

.

Відповідно таблиці з = 0,5.

Фактична кількість ламп у одному світильнику дорівнює 3 шт. Таким чином освітлення в приміщенні знаходиться в межах (300-400) лк.

Таким чином, штучної освітленості у приміщенні достатньо.

Щоденно в приміщенні відділу здійснюється вологе прибирання. У відповідності з діючими нормами повинні бути передбачені загальні побутові приміщення (туалет, умивальні кімнати та ін.).

На кожному поверсі є жіночі та чоловічі туалети, також є умивальні кімнати з системою гарячої та холодної води.

Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці показав, що приміщення відділу знаходиться в задовільному стані. Це свідчить про те, що керівництво приділяє увагу забезпеченню належних умов праці.

4.2 Техніка безпеки

Приміщення за ступенем небезпеки враження людини електричним струмом та залежно від стану виробничого середовища за «Правилами улаштування електроустановок» (ПУЕ) діляться на:

приміщення з підвищеною небезпекою;

особливо небезпечні приміщення;

приміщення без підвищеною небезпеки.

Приміщення без підвищеної небезпеки характеризується відсутністю таких особливо небезпечних факторів:

відносна вологість тривалий час перевищує 75 %;

наявність струмоведучого пилу, струмопровідної підлоги;

висока температура (постійна або тривалий час більш 35 С).

Даний відділ відноситься до приміщень без підвищеної небезпеки. Однак варто дотримуватись вимог електронебезпечності при експлуатації приладів, світильників, ПК.

Все обладнання, серед якого 7 комп'ютерів і 2 принтера, та електроосвітлення працюють під напругою 220 В.

Монітори стоять на робочих столах на відстані 1,5 м від стіни, системні блоки сховані у столи, принтери стоять на спеціальній тумбі. Ширина проходу між робочими місцями понад 1,5 м, що відповідає санітарним нормам.

Забезпечення електробезпеки залежить від конструкції електрообладнання, використання технічних засобів захисту. Для того, щоб захистити людину від ураження електричним струмом при пошкодженні ізоляції, передбачене захисне заземлення. Крім захисного заземлення в даному приміщенні застосовують захисне відключення. Захисне відключення рекомендують застосовувати як допоміжний засіб, коли нема впевненості у надійності заземлення. Цей прилад дозволяє миттєво (протягом 0,1-0,2 с) автоматично відключати дільницю електромережі при виникненні небезпеки ураження людини струмом.

Електрична проводка виконана під штукатуркою. У приміщенні встановлені 8 розеток, які розташовані на відстані 1 м від підлоги. Розетки підключені до групових щитків через трипроводову мережу, а сама проводка схована в подвійній ізоляції.

Працівники відділу при прийнятті на роботу проходять первинний інструктаж по техніці безпеки.

4.3 Пожежна безпека

Будинок, у якому знаходиться приміщення відділу відноситься до 1 ступеня по вогнестійкості, відділ відноситься до категорії Д пожежонебезпеки, тому що відсутні легкозаймисті речовини.

Пожежна профілактика передбачає наявність ефективних заходів, які попереджують загорання, або, у разі пожежі, забезпечення швидкого його гасіння.

Для успішного проведення протипожежної профілактики необхідно основні причини пожеж. Основними причинами пожеж можуть бути:

1) незадовільний стан обчислювальної та іншої оргтехніки, електротехнічних приладів та порушення правил їхньої експлуатації;

2) несправність електропроводки та опалювальних приладів та порушення правил їхньої експлуатації;

3) невиконання вимог нормативних документів по питаннях пожежної безпеки.

Для забезпечення пожежної безпеки підприємства необхідно проводити профілактичні заходи:

1) вибір та експлуатація обладнання з урахуванням пожежобезпечності;

2) відповідний вибір та будова систем опалення та кондиціювання;