Сучасні методи фізичної реабілітації підлітків зі сколіозом

Анатомія та фізіологія хребта. Етіологія, класифікація та епідеміологія сколіозу. Лікування сколіотичної хвороби. Програма фізичної реабілітації підлітків зі сколіозом. Посадові обов'язки медичної сестри з лікувальної фізкультури та лікувального масажу.

Рубрика Медицина
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 12.03.2014
Размер файла 4,0 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Перед початком занять плаванням у наших дослідженнях передбачався підготовчий етап, використовувався орієнтований комплекс вправ на суші. При цьому контролювали темп виконання вправ (рахунок повільний, секундами). Це давало можливість працювати дітям в ізометричному режимі з достатньою напругою м'язів. Контролювалось правильне положення дитини: при виконанні вправ з вихідної позиції стоячи, голову не рекомендуємо нахиляти вниз, підборіддя з шиєю створює при цьому прямий кут, верхівкою голови треба тягнутися догори, плечі розправлені, поперековий відділ не прогинати, м'язи живота та тазу напружені. При виконанні вправ лежачи на животі не допускалось прогинання поперекового відділу, голова не закидалась, площина обличчя була паралельна підлозі. При наявності кіфозу ми підкладали плоску подушку під живіт з метою виправлення лордозу поперекового відділу. Вправи на суші підготовлювали серцево - судинну, дихальну та м'язеву системи для роботи дітей у воді, а також підвищували ефективність лікувального плавання. Підбираючи вправи, ми враховували форму спини у сагітальній площині (кіфоз чи лордоз): при спині, яка має плоску форму, не рекомендували плавати на спині. При наявності лордозу в грудному відділі ми рекомендували робити гребки руками брасом, але менші ніж звичайно, або батерфляєм на половину гребка без виринання з води. При виявленому лордозі поперекового відділу під живіт підкладали дошку з пінопласту. Всі вправи ми вивчали з дітьми індивідуально, допомагаючи дітям усвідомлювати техніку плавання брасом на грудях і на спині, елементи техніки кроля та батерфляю. Після закінчення лікувального плавання вважаємо за необхідне виконувати дихальні вправи, це покращувало, активізовувало функцію зовнішнього дихання, а також знижувало фізичне навантаження. Виконують їх після одного-двох, або трьох-чотирьох вправ в залежності від підготовленості дитини. На кожному занятті діти виконували 8-10 вправ, серед яких видихання в воду. З метою тренування сили і витривалості при наявності достатньої техніки плавання, використовували швидкісне плавання.

Однією з ефективних методів є фітбол-гімнастика для дітей і підлітків. Спеціальна гімнастика на надувних еластичних м'ячах різного діаметра та конфігурації допомагає нам розширити можливості на організм дитини (див.дод.Д). На відміну від загальноприйнятих методик, гімнастика на таких м'ячах, дозволяє створити найоптимальніші умови для правильного становища м'язів, і навіть підвищення рівноваги і рухової координації. При сколіозі ми рекомендували займатися фітбол-гімнастикой. Фітболи - це великі гімнастичні м'ячі для активного відпочинку, ігор, спорту занять ЛФ. Про те, що заняття фітбол-гимнастикой здатні скоригувати сколиозну хворобу, лікарі дізналися досить давно. Фітбол формує новий рефлекс пози, що забезпечує створення сильнішого м'язового корсета. Фітболи виготовляються з міцних матеріалів, що є гарантією безпеки проведення занять: у разі пошкодження м'яч не розривається, а поступово здувається. Фітбол-гімнастика допомагає виховати правильну поставу, розвиває почуття рівноваги, покращує роботу вестибулярного апарату, тренує м'язи кінцівок, спини, черевного преса, таза, поліпшуються кровообіг і венозний відтік. Посадка на м'ячі вирівнює таз. Якщо за ньому здійснювати погойдування, кровообіг у сфері малого таза облаштовуватиметься. На відміну від загальноприйнятих методик гімнастика на фітболах дає унікальну змогу тренування рухового контролю та рівноваги, знімає навантаження з хребта, перерозподіляє тонус всіх груп м'язів; тренує правильну поставу, почуття природної координації тіла, одночасно тренує м'язи спини і черевного преса. До того ж, специфічні властивості м'яча, при становищі сидячи, компенсують різницю довжини ніг, що є в деяких дітей із діагнозом сколіоз. Заняття проводяться індивідуальними малогрупповими способами з допомогою музичного супроводу. Використовується в.п. - сидячи на м'ячі, у тому становищі проводяться підготовча частина, що включає пружинисті качання, які забезпечують:

- вирівнювання спини в нейтрально-оптимальное становище;

- м'яку слабку компресію суглобів;

- харчування з поліпшенням рухливості суглобів і пластичності тканинних структур;

- збуджує узгоджену активізацію м'язів хребта;

- тренує правильну установку центру ваги при динамічної основі у підтримці тулуба.

У основній частини заняття проводяться у в.п. - лежачи животом на м'ячі, лежачи спиною на м'ячі, лежачи боком на м'ячі і лежачи на підлозі м'яч під ногами. Заключна частина проводиться в в.п. - сидячи на м'ячі: це дихальні вправи на релаксацію в супроводі повільної музики. Періодичність: 3 рази на тиждень. Тривалість: 15-20 хвилин. Курс: 15 сеансів. Вправи з фітболом можна комбінувати зі звичайною гімнастикою, масажем і фізіотерапевтичними процедурами.

2.3 Методи дослідження

У нашій роботі використано 85 джерел науково-методичної літератури з вікової фізіології, анатомії, теорії методики фізичного виховання, педагогіки і психології. Проаналізовані літературні джерела з проблеми сколіозу у підлітків. Виявлення сколіозу, а також оцінка ефективності фізичної реабілітації потребує ретельного систематичного обстеження хворого.

Обстеження ми розпочинали з огляду, який слід проводити у відповідній послідовності: спереду, ззаду і сбоку. Людина повинна стояти невимушено, ноги розігнуті в колінах, стопи розташовані паралельно на відстані стопи друг від друга.

Для виявлення дефектів в сагітальній площині виконують огляд збоку. При цьому звертають увагу на положення голови, руки, лопаток, виразність фізіологічних вигинів хребта і положення нижніх кінцівок. Для виявлення порушень у фронтальній площині необхідно огляд ззаду і спереду. При цьому відзначається нахил пояса вперед, одне надпліччя вище за інше, хребет відхилений в сторону піднятого надпліччя, лопатка на стороні увігнутості хребта розташована нижче, трикутники талії асиметричні. М'язи тулуба послаблені.

При фізікальному обстеженні у хворих дітей оцінюється рухливість грудної клітки, межі легенів, серця, характер дихання і серцевих тонів. Досліджується стан носоглотки, оскільки за наявності хронічних тонзилітів, аденоїдів і поліпів змінюється стан дихальної і серцево-судинної систем хворої дитини. Проводиться загальноприйнятий клінічний аналіз крові.

У положенні нахилу з опущеними вниз руками у хворого виявляється наявність або відсутність вибухання м'язового валу.

У цьому ж положенні кольоровим олівцем позначаються верхівки остистих відростків всіх хребців.

На рівні остистого відростка VII шийного хребця лейкопластирем зміцнюється схил, який відповідає вертикальній осі тіла. Рівень і протяжність сколіотичної дуги визначається у випрямленому положенні по остистих відростках, що відхилилися від схилу і пересічним з прямовисною лінією.

При визначенні характеру і величини сколіозу використовується кифосколіозометр Недрігалової: хворий встановлюється на підставці штатива, на якому закріплена шкала з крізними отворами, куди вставлені рухомі палички. Ці палички висуваються до зіткнення з відміченими олівцем остистими відростками.

Положення паличок вказує локалізацію, напрям і величину лордоза і кіфоза. Це розташування паличок переноситься на папір, і одержують, таким чином, два контурні зображення вигинів хребта - в сагитальній і фронтальній площинах.

Найбільш точним і простим у вживанні є апарат З.В. Лесук, побудований на принципі пантографа. Апарат в зменшеному розмірі регіструє деформацію хребта в двох площинах. За допомогою електрощупа, що стосується остистих відростків, на папір (у масштабі 1:4) переноситься контурне зображення вигинів хребта у фронтальній і сагитальній площинах і не вимагається додаткової обробки.

Вимірювання величини сагітального відхилення хребта: від лінії виска вимірювання проводять на рівні першого грудного хребця, на вершині кіфозу, в найбільш глибокій точці лордозу і на рівні виступаючої частині крижу. Реєструються відстань окремих вибраних точок від лінії виска (див. мал. 3 а,б).

Мал.3 Вимірювання сагітальних викривлень хребта шляхом визначення відомих точок хребта від прямовисної прямої: а-шийний лордоз, б-поперековий лордоз

Вимірювання кіфозу доцільно при динаміці кіфотичного викривлення, використовувати кіфометр. Вимірювання треба проводити в наступних положеннях: звична постава, випрямлена постава, при максимальнім згинанні, при максимальнім розгинанні(див.мал.4).

Мал. 4 Вимірювання кіфозу за допомогою кіфометра: а-звична постава; б-випрямлена постава; в - при максимальнім згинанні; г-при максимальнім розгинанні

Для вирішення питань про методи лікування і для прогнозу захворювання, окрім етіології сколіозу і типу викривлення, велике значення має величина деформації або її ступінь. А. І. Казьмін запропонував використовувати для визначення ступеня стабільності індекс стабільності, який розраховують по наступній формулі

індекс стабільності = 180-а / 180-а'

де: а - величина викривлення в градусах в положенні лежачи; а' - величина того ж кута в положенні стоячи. Вирази 180-а, 180- а' є величиною суміжного кута, по якому в даний час визначають величину викривлення майже всі ортопеди миру. Отримані результати коливатимуться від 1 (при найстабільніших сколіозах) до 0 (у разі абсолютно мобільних сколіозів). Індекс стабільності у хворих з однаковим кутом викривлення може бути різним. Чим менш стабільна деформація, тим важче виправити її консервативним шляхом і потім утримати у виправленому стані.

Для більш детального виявлення асиметрій використовують сітковий екран с 10-сантиметровими квадратами, за який вміщується людина. Глибина лордозу визначається приладом, який складається із двох лінійок: вертикальної і горизонтальної. По розділенню вертикальної лінійки встановлюється висота заміру, по горизонтальній лінійці, яка з'єднана з першою муфтою що ковзає, вимірюється глибина лордозів.

Для вимірювання кута нахилу таза використовується акушерський тазометр з приєднаним до нього транспортиром з виском. Одна ніжка тазометра розміщається на верхньому краю лонного зчленування, а друга на остистому відростку IV поперекового хребця, при цьому нитка виска показує кут нахилу тазу в градусах по відношенню до горизонтальної лінії, який проходить через верхній край лонного зчленування, який в нормі - від 350 до 450 (див.мал.5). Для вимірювання відставання лопаток від плоскості спини використовується лінійка. При вираженій асиметрії вимірюють напівокружність грудної клітини (сантиметровою лінійкою від остистих відростків до середини грудини) з правої та лівої сторони.

Мал.5 Тазокутомір

До цих пір в ортопедії прийнято багато різноманітних методик виміру кута викривлення хребта, і відповідно, велика кількість різних класифікацій з різними величинами кутів у градусах.

Найточнішим у визначенні сколіозу є рентгенологічний метод. З його допомогою вдається відрізнити дійсний сколіоз від патологічної постави. Для цього рентгенографія хребта проводиться не тільки в положенні хворого стоячи, але і в положені лежачи. Величина дуги викривлення на рентгенограмах визначається різними методами. Найбільше визнання з них одержали методи Кобба і Фергюссона. По методу Кобба величина сколіозу визначається величиною кута, утвореного перетином перпендикулярів, відновлених до горизонтальної осі нейтральних хребців. При визначенні величини сколіозу методом Фергюссона кут викривлення утворюється від перетину ліній, що сполучають середину нейтральних хребців з серединною центрально розташованого хребця. Центр хребця визначається перетином діагоналей чотирикутника, утвореного тінню тіла хребця. По рентгенівських знімках в положеннях лежачи і стоячи, в положеннях сидячи з нахилом тулуба управо і вліво можна визначити ступінь рухливості хребта і можливості корекції кожної з сколіотичних дуг. В нашій країні розповсюджена класифікація, запропонована В.Д. Чакліним. Вимірюється викривлення так: на рентгенограмі треба провести декілька прямих ліній між хребцями, а потім виміряти кути між ними (див.мал.6).

Мал.6 Ступені викривленя хребта: а-1-й ступінь; б-2-й ступінь; в-3-й ступінь; г-4-йступінь

Таким же ґрунтовним, як і рентгенівське, повинне бути неврологічне обстеження хворих. Воно необхідне для виявлення етіології захворювання і включає визначення рівномірності або нерівномірності черевних, колінних і ахіллових рефлексів, лопаток і наявність або відсутність больової гиперестезії, переважно в зоні шийних і грудних сегментів, парціального гипергідроза, акроцианоза кістей і стоп, м'якості і рихлості шкіри в зоні ураження. Неврологічне обстеження дозволяє виділити сколіози, що виникли на грунті сирінгомієлії, дізграфії, мієлодисплазії, поліомієліту і міопатії.

Важливу роль в оцінці ефективності ЛФК у цих дітей грають проби, пов'язані з визначенням силової витривалості м'язів, що утримують тулуб:

Для оцінки сили м'язів спини та живота приймається положення лицем вниз поперек кушетки або гімнастичної лавки так, щоб верхня частина тулуба до гребенів клубових кісток знаходилась на вису, руки на пояс (ноги утримує людина, яка проводить огляд). Час до повної втоми м'язів визначається по секундоміру. Для дітей 12-17 років після курсу занять ЛФК воно повинно становити не менш 2-4 хвилин. Оцінка сили м'язів правої і лівої половини тулуба виконується так же, але в положенні лежачи на боку. Час утримання для дітей 12-17 років - 1,5-3 хвилини.

Сила м'язів черевного пресу визначається числом переходів із положення на спині (руки на поясі) в положення сидячи і навпаки (ноги фіксуються). Темп повільний (не вищий 16 разів за хвилину). Після курсу занять ЛФК діти 12-17 років повинні виконувати це завдання 20-40 разів. Обстеження необхідно доповнити вимірюванням ваги, зросту стоячи і сидячи, динамометрію правої кисті. Вимірювання ваги краще проводити зранку після відвідування туалету і до їжі, зріст теж краще бути виміряти зранку, так як на протязі дня зріст людини має тенденцію змінюватись.

Оцінка рухливості хребта вперед в поперековому відділі визначається з вихідного положення стоячи: основна стійка, стопи розташовані паралельно, дитина повинна нахилити тулуб і торкнутися пола пальцями, а краще долонями, не згинаючи ніг в колінах. Якщо пальці не досягаюсь полу, значить, рухливість недостатня.

Відстань від полу до пальців вимірюється сантиметровою стрічкою для зрівняння з наступними вимірюваннями (див.мал.7).

Мал.7 Визначення рухливості хребта при нахилі вперед: А - гіпорухливість; Б - нормальна рухливість; В - гіперрухливість

Оцінка рухливості хребта назад в поперековому відділі. Дослідження розгинання в поперековому відділі хребта проводиться наступним чином. Людина лежить на животі, кисті упираються в підлогу, кінчики пальців на рівні пліч, лікті відведені назад. Інструктор ближньою рукою фіксує ділянку таза. Потім дитина припіднімається на руках на скільки йому дозволяє хребет без допоміжних рухів тазом. Ступінь розгинання визначається по внутрішньому куту, утвореним ліктьовим суглобом. Якщо внутрішній кут доходить до 60 градусів, то ці показники рахуються гіпорухливими, якщо кут 60 - 90 градусів, то рухливість в нормі, якщо більше 90 градусів - поперековий відділ хребта гіперрухливий (див.мал.8).

Мал. 8 Визначення рухливості хребта при розгинанні тулуба:

А - гіпорухливість; Б - нормальна рухливість; В - гіперрухливість

Оцінка рухливості хребта в сторони в поперековому відділі: нахили вправо і вліво в поперековому відділі хребта у нормі складають до 35 градусів в кожну сторону.

При орієнтованій пробі дитина стоїть, ноги разівом і нахиляється в сторони. Ступінь рухливості визначається виском від пахових складок, протилежній стороні нахилу. При гіпорухливості (ступінь А) висок досягає середини тазу, при нормальній рухливості (ступінь Б) висок доходить до внутрішньої сторони сідниці на стороні нахилу, а при гіперрухливості (ступінь В) - до зовнішньої половини цієї сідниці (до латерального краю таза) (див. мал.9).

Мал.9 Визначення рухливості хребта при нахилі тулуба в сторони: А - гіпорухливість; Б - нормальна рухливість; В - гіперрухливість

Оцінка рухливості хребта в грудному відділі можна дослідити наступним чином. Людина сидить на краю кушетки (таз зафіксований), фіксуючи плечовий пояс складеними на затилку руками.

Спочатку пропонують зробити активні згинання, розгинання, бокові нахили і ротацію в обидві сторони. Інструктор під час виконання рухів контролює фіксацію таза.

У грудному відділі амплітуда руху у нормі складає: згинання вперед на 45 градусів, розгинання на 25 градусів, нахили вправо і вліво на 20 градусів.

Ротація (повороти вправо і вліво) до 50 градусів - гіпорухливість, 50 - 70 градусів - нормальна рухливість, більше 70 градусів в кожну сторону - гіперрухливість (див. мал.10).

Мал.10 Визначення рухливості при ротації тулуба: А - гіпорухливість; Б - нормальна рухливість; В - гіперрухливість

Оцінка рухливості хребта в шийному відділі проводиться з вихідного положення сидячи. Дитина починає виконувати активні рухи: нахили голови вперед, назад, бокові нахили і ротацію голови. При нормальній функції шийного відділу хребта можливі наступні рухи: нахил вперед на 60 градусів, назад - на 50 градусів (див. мал.10, а), бокові нахили на 50 градусів в кожну сторону (див. мал.10, б).

Мал.10 Вимірювання рухливості і амплітуди рухів у шийному відділі хребта: а) нахили вперед і назад; б) бокові нахили в сторони

При правильному положенні голови об'єм ротації (повороти голови вправо вліво) складає: при поворотах менше, чим на 70 градусів - показники вважаються гіпорухливими, якщо ротація в межах 70-90 градусів - рухливість в нормі, а більше 90 градусів - шийний відділ хребта гіперрухливий (див. мал.11 а,б,в). При виконанні ротації необхідно повністю виключити нахил голови вперед і бокові нахили, тому що амплітуда руху буде неповною.

Мал.11 Визначення рухливості при ротації голови: А-гіпорухливість; Б-нормальна рухливість; В-гіперрухливість

Для оцінки гнучкості хребта можна використовувати тест - нахил вперед з положення сидячи, ноги витягнуті і щільно притиснуті до підлоги. Ступні притискаються до тумби, до якої прикріплена вимірювальна лінійка. Випробовуваний поволі нахиляється і тягнеться якнайдалі вперед. При цьому вимірюється досягнуте пальцями ділення вимірювальної лінійки. У таблиці 4 приведені нормативи показників гнучкості хребта.

Таблиця 4. Нормативи показників гнучкості

Оцінка

Показники

Відмінно

Більше 60 см

Добре

48-53 см

Задовільно

35,5-45,7 см

Посередньо

35-33 см

Погано

Менше 30 см

У зв'язку з необхідністю акцентованої дії фізичних вправ на дихальну і серцево-судинну системи дітей з начальними ступенями сколіозу важливим моментом обстеження буде реєстрація показників зовнішнього дихання і кровообігу. Для виявлення функціонального стану апарату зовнішнього дихання у хворих сколіозом найширше застосовується методи спірографії, пневмотахометрії. Визначаються характер дихання, частота, глибина і хвилинний об'єм дихання, споживання кисню у спокої, життєва місткість легенів і її компоненти - резервні об'єми вдиху, видиху і дихальний об'єм, час довільної затримки дихання на вдиху (проба Штанзі), видиху (проба Генчи) і величина максимальної вентиляції легенів. Електрокардіографічні дослідження дозволяють з'ясувати наявність або відсутність перевантаження і гіпертрофії правих відділів серця, порушенні автоматизму, збудливості, провідності і скоротності серцевого м'яза у хворих дітей.

Функціональні проби з дозованим навантаженням (20 присідань за 30 секунд, біг на місці, робота на велоергометрі) дають можливість оцінити адаптаційні можливості серцево-судинної системи у дітей при сколіозі.

Для оцінки функціонального стану серцево-судинної i дихальної систем використовують функціональні проби:

1) проба Руф'є є простим непрямим методом визначення фізичної працездатності, y якій використовуються значення частоти серцевих скорочень y різні часові періоди відновлення після відносно невеликих навантажень. У випробуваного, що знаходиться в положенні сидячи після 5 хвилин відпочинку виміряється ЧСС за 15с (ЧСС 1), потім обстежуваний виконує 30 глибоких присідань, викидаючи руки вперед за 45 секунд i відразу ж сідає на стілець. Підраховуеться ЧСС за перші 15с після навантаження (ЧСС 2), потім в останні 15с першої хвилини після навантаження (ЧСС 3). Індекс Руф'є розраховується за формулою:

4 х(ЧСС 1+ ЧСС 2+ ЧСС 3) - 200

Індекс Руф' є = --------------------------------------------

10

Оцінка індексу: менше 3- висока працездатність, 4- 6 - гарна, 7- 9- середня, 10 - 14 - задовільна, 15 i вище - погана.

2) проба Штанге - довільна затримка дихання на вдиху - полягае в тім, що о6стежуваний у положенні стоячи робить кілька глибоких дихальних циклів i після повного вдиху закриває рот (щільно стискає губи), а великим i вказівним пальцями затискає крила носа. За секундоміром визначають час з моменту зупинки дихання до його поновлення.

3) проба Генчі - затримка дихання на видиху. Обстежуваний після декількох дихальних циклів робить повний видих, закриває рот i затискає пальцями ніс. Тривалість затримки дихання реєструється за секундоміром.

4) Життєва ємкість легень (ЖЄЛ) - показник, що свідчить про функціональні можливості системи дихання, визначається за допомогою спірометра. Учень, стоячи, робить повний вдих, затискає ніс і, обхопивши губами мундштук приладу, робить рівномірний максимально глибокий видих, намагаючись триматись при цьому прямо, не горблячись. Робляться 2-3 вимірювання, фіксується найкращий результат з точністю в межах 100 см3. Належний об'єм ЖЄЛ встановлюють з урахуванням статі, віку, зросту, ваги і тренованості. Орієнтовно для людей молодого і середнього віку ЖЄЛ (в літрах) дорівнює 2,5 помножено на зріст (метрах).

Важливим показником, що характеризує функцію серцево-судинної системи, є рівень артеріального тиску (див. табл.5). АТ вимірюється ртутним або мембранним сфігмоманометром. Процедура вимірювання АТ така: на 3-4 см вище ліктьового згину на руку накладають гумову манжетку. Потім за допомогою гумової груші в неї нагнітають повітря. Далі на ліктьову артерію встановлюють фонендоскоп (гнучка слахова трубочка) і повільно знижують тиск у манжетці. У той момент, коли кров розкриє все ще стискаючою манжеткою променеву артерію, з'явиться перший пульсовий тон. Це буде величина максимального (систолічного) АТ. Продовжуючи знижувати тиск у манжетці, потрібно помітити, коли зникне пульсовий тон, це буде мінімальний (діастолічний) АТ. На рівень АТ впливають вага, зріст, вік, наявність менструацій, частота серцевих скорочень, характер харчування. Артеріальний тиск вимірюють до заняття лікувальною фізичною культурою, після і якщо треба під час нього для з'ясування реакції організму на фізичне навантаження. Якщо у дитини не відповідає тиск нормі у стані спокою, то треба порадитися з лікарем.

Таблиця 5. Класифікація артеріального тиску

Вік, роки

Хлопчики (чоловіки)

Дівчата(жінки)

АТс

АТд

ПТ

АТс

АТд

ПТ

12

108

66

42

113

66

47

13

112

65

47

112

66

46

14

116

66

50

114

67

47

15

120

69

51

115

67

48

16

125

73

52

120

70

50

17

126

73

53

121

70

51

Пульс прощупується на променевій кістці або скроневій артеріях. Досить з'ясувати два головні параметри пульсу: частоту і ритм. Підрахунок пульсу проводять 15 с. Отримане число помножують на 4 і в результаті отримують частоту пульсу за 1 хвилину. При визначенні ритму звертають увагу на тривалість проміжків між ударами пульсу.

Частота дихання: дорослі люди в умовах спокою виробляють в середньому від 16 до 20 дихань в 1 хвилину. В новонародженого частота дихання 60--70 в 1хв, до 5 років вона знижується до 26, а до 15--20 років -- до 20 в 1 хвилину. При роботі, русі число дихань в 1хв. збільшується. Для визначення частоти дихання слід покласти руку на грудну клітку або живіт хворого і, відволікаючи його, рахувати число дихань протягом 1 хвилини.

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

3.1 Виявлення ефективності програми реабілітації у підлітків

Тести контролю за ефективністю методики лікування сколіозу ми проводили до початку експерименту і після всього курсу. Нами встановлено, що на початку обстеження у 23 (18,7 %) хворих сколіозом відмічались скарги: у 10 (8,1 %) дітей була підвищена стомлюваність, у 4(3,5 %) - емоційна лабільність, у 3 (3 %) хворих - понижений апетит, 2 (1,6 %) дітей скаржилися на головний біль. Види порушень виявлялися усередині контрольної і основної груп. Після закінчення експерименту були отримані дані, що розкривають динаміку зниження величин фізіологічних вигинів хребта. Згідно з отриманими результатами, процес корекції успішніше протікав в основній групі, де масаж застосовувався відповідно до наявного виду порушення (див.таб.6 ).

Таблиця 6. Напрямки масажних рухів при масажі

Діагноз

Правобічний сколіоз (І ст)

Лівобічний сколіоз (ІІ ст)

Напрямок масажних рухів

Напрямок масажних рухів

Для того, щоб підтвердити ефективність розробленої методики масажу відповідно до виду порушення, потрібно було перш за все досліджувати початковий стан дефекту хребта у підлітків. Проведені в ході експерименту дослідження підтверджують ефективність розробленої нами методики масажу відповідно до наявного ступеня сколіозу.

При оцінці ефективності ЛФК при усіх видах дефектів хребта ми орієнтувалися на поставленній лікувальній задачі. Перш за все позитивній клінічній динаміці, тобто зменшенні або ліквідаціі таких ознак, як зменшення асиметрії тіла, нормалізація фізіологічної кривизни, кута нахилу тазу, вирівнювання м'язової сили і тонусу м'язів, відновлення нормальної рухливості хребта. По закінченні експерименту в основній групі всі досліджувані показники виявилися більшими, ніж у контрольній групі, за винятком сили м'язів спини.

В основній групі після експерименту збільшилася рухливість хребта вперед і назад, вправо і вліво, сила м'язів бічних поверхонь тулуба ліворуч і праворуч, сила м'язів черевного преса, є тенденція до збільшення показників сили м'язів спини.

Рухливість хребта вперед і назад збільшилася тому, що в комплексній методиці були використані статичні і динамічні напруги м'язів спини з вихідного положення лежачи на животі, спині (прогинання), стоячи на четвереньках (прогинання), нахили і утримання із вихідного положення стоячи разом з прийомами сегментарного массажу, такими як: "Сверління", "Переміщення", які усувають рефлекторні зміни в м'язах спини і прийом "пилки",який розслабляючи діє на сполучну тканину. Приріст показників становив в основній групі 22%, у контрольній 18%. Ми вважаємо, що приросту показників сприяли різні перекати і нахили.

Бічна рухливість хребта вліво і вправо зросла тому, що вправи з вихідного положення стоячи (нахили, повороти тулуба) виконувалися в комплексі з таким прийомом сегментарного масажу, як "Накочення", який застосовується виключно для визначення і усунення перенапруги м'язів і сполучної тканини хребта. Приріст показників становив в основній групі 17%, у контрольній 14%.

Сила бічних мишц тулуба збільшилася тому, що вправи в статичних і динамічних напругах з вихідного положення лежачи на боці, лежачи на лавці виконувалися в поєднанні з прийомами сегментарного массажу, такими як "витягування", "струс", які застосовуються для усунення напруги м'язів. Приріст показників становив в основній групі 15%, у контрольній 12%.

Сила м'язів черевного преса збільшилася тому, що проводилися вправи з вихідного положення лежачи на спині, які збільшують силу м'язів (статичного і динамічного характеру напруги) разом з масажем сегментів хребта відповідних черевної порожнини (9-12 хребці грудного відділу і поперековий відділ хребетного стовпа) всіма прийомами, які надали сприятливий вплив на м'язову систему черевного преса. Приріст показників становив 45% в основній групі і 35% у контрольній.

Сила м'язів спини в основній групі не перевищувала таку в контрольній групі, але тенденція до збільшення її в порівнянні з контрольною групою намітилася. Приріст показників становив в основній групі 35%, а в контрольній 33%. Ми вважаємо, що приросту показників сприяли вправи, які зміцнюють м'язи тулуба. Результати експерименту представлені в таб.7.

Таблиця 7. Порівняльний аналіз показників до і після експерименту у контрольній й основній групах

№п/п

Група показники

Контрольна

>t

>P

Основна

>t

>P

до

після

до

після

М

±>m

M

±>m

М

±>m

M

±>m

1

Рухливість хребта вперед

8,7

0,76

10,2

0,91

1,06

>0,05

8,4

0,91

15

0,88

3,85

<0,05

2

Рухливість хребта назад

2,8

1,28

4

1,12

0,42

>0,05

3,1

1

9,3

1,16

4,05

<0,05

3

Бокова рухливість хребта вправо

14,4

1,68

15,8

1,68

0,59

>0,05

13,3

1,64

21,3

1,31

3,81

<0,05

4

Бокова рухливість хребта вліво

15,9

1,85

17,1

1,25

0,54

>0,05

13,3

1,46

21,7

1,26

4,35

<0,05

5

Сили м'язів спини

76,1

3,89

7,75

4

0,25

>0,05

75,7

5,38

88,9

4,6

1,86

<0,05

6

Сили м'язів бічної поверхні тулуба (правої)

33,8

2,16

35,1

2,44

0,4

>0,05

35,3

2,18

43,3

2,26

2,5

<0,05

7

Сили м'язів бічної поверхні тулуба (лівої)

32,7

1,64

34,1

1,96

0,21

>0,05

34,4

2, 20

42,4

2,2

2,57

<0,05

8

Сила м'язів черевного преса

17,9

1,16

16

1,28

0,64

>0,05

15,3

1,08

22,7

1,08

4,84

<0,05

Найбільша ефективність методики корекції сколіозу, заснованої на поєднання комплексів спеціальних фізичних вправ і різних за характером масажних прийомів, що виконуються залежно від виду порушення, досягається в групі продовженого дня за наступних умов: заняття спеціальними фізичними вправами протягом 45 хвилин п'ять разів на тиждень при об'ємі занять 90 годин у півроку; два курси масажу в рік по 15 сеансів; тривалість окремого сеансу масажу повинна складати 8-15 хвилин.

Рівень фізичної підготовленості дітей на початку експерименту не відповідав нормі. Цей висновок ґрунтується на результатах контрольних тестів, проведених в основній і контрольній групах. Після закінчення експерименту в обох групах спостерігається покращення результатів за всіма оцінюваними фізичними якостями. Приріст показників виявився вищим в основній групі. Разом з тим, динаміка фізичного розвитку школярів з патологією хребта протікає інтенсивніше при поєднанні фізичних вправ з масажем та плаванням, які застосовувалися в основній групі.

Через війку виконаної роботи було отримано такі результати: при зовнішньому огляді виявлені позитивні зміни як становища плечового пояса, так і пропорційності трикутників талії в усіх дітей основної групи. Дослідження зміни частоти серцевих скорочень у спокої свідчить про позитивні зміни у стані серцево-судинної системи досліджуваних вихованців. Якщо у контрольній групі показник ЧСС у спокої позитивно знизився на 15%, то в основній групі поліпшення становило 20%. Протягом часу експериментальної роботи життєва ємкість легких у вихованців контрольної групи зросла на 10%, то в основній групі збільшення становило15%. Позитивне зрушення в показниках фізичного розвитку (ЖЕЛ, станової сили, сили кисті рук) досягається шляхом систематичних занять фізичними вправами. Про це свідчать отримані експериментальні дані обох груп.

Таблиця 8. Результати експериментальної роботи

Тести

Одиниця виміру

Жовтень-2012

Квітень-2013

Контрольна група

Основна група

Контрольна група

Основна

група

Фізіологічні показники

1

ЧСС у спокої

уд/хв.

94,6

98,3

90,5

96,1

2

Життєва ємкість легких (ЖЕЛ)

мл

1201,8

1188,8

1245,3

1287,2

3

Проба Генчи

сек.

8,4

8

10,6

12,8

Виявлено, що застосування фізичних вправ у поєднанні з масажем наддало позитивну дію більшою мірою на дихальну систему, а також на силові показники учнів, ніж виконання тільки фізичних вправ без масажу. Так, в основній групі життєва ємкість легенів збільшилась в порівнянні з контрольною з жовтня по квітень на 20%. Зміни результатів нашої експериментальної роботи представлені в таблиці 8.

Таким чином, порівняння отриманих експериментальних даних дозволяє зробити наступний висновок. Процес корекції проходив найуспішніше в основній групі, де застосовувався масаж, відповідний до ступеня сколіозу, ЛФК, а також плавання та спеціальні фізичні вправи на фітболі в порівнянні з контрольною, де застосовувався тільки класичний масаж і фізичні вправи. В дослідній групі через аналогічний проміжок часу встановлені наступні зміни: у 72% підлітків зупинилось прогресування сколіозу, у 6% зменшився кут викривлення хребта, у 10% не відбулося суттєвих змін і у 12% продовжилось прогресування сколіозів. Цю обставину ми пов'язуємо насамперед з поганим відвідуванням занять ЛФК, нерегулярними заняттями лікувальним плаванням і проходженням массажу, а також із спадковою схильністю до захворювання. Крім того, діти відзначили покращення самопочуття та працездатності, зменшення болів в спині. При об'єктивному обстеженні встановлено оптимізацію параметрів функціонування серцево-судинної та дихальної систем, покращення фізичного розвитку і фізичної підготовленості. Розроблений і апробований нами комплекс корегуючих вправ і правила рухового режиму, як засоби фізичної реабілітації дають позитивні результати для лікування та профілактики прогресування сколіозів. Отже, під час експериментальної діяльності з корекції і профілактики сколіозу у підлітків, базисною частиною якого було фізичне виховання, отримано результати, що свідчать як про поліпшення ортопедичного діагнозу, так і про збільшення показників фізичного розвитку та рухової підготовленості.

3.2 Профілактика сколіозу

Профілактика сколіозу передбачає дотримання правильної постави. Відомо,що початкові ступені сколіозу клінічно схожі з патологічною поставою, тому загальними профілактичними мірами для цих груп хворих буде правильне фізичне виховання дітей. Воно має починатися з перших тижнів після народження і по мірі росту дитини включати нові засоби фізичного виховання. З боку батьків необхідна повсякденна увага за осанкою дитини, створення умов її формування: адекватні гігієнічні і фізіологічні вимоги до одягу, меблів, висвітлення, позам уві сні, сидінню, стоянню тощо. На зріст, розвиток, зміцнення здоров'я і формування постави впливають умови навколишнього середовища, тобто умови, у яких розвивається дитина. Так, варто уникати тривалого носіння дітей на руках (особливо увесь час на одній і тій же руці). Шкоду приносить раннє саджання дитини, передчасне навчання ходьбі і т.п. Навпаки, раннє стимулювання до повзання з положення лежачи на животі - досить корисний спосіб зміцнення м'язів шиї і спини. Так, дитину необхідно вкладати на живіт на 10-14-й день після народження, стимулювати повзання.

Дитина повинна отримувати правильне та збалансоване харчування, що забезпечує достатнє надходження пластичних і енергетичних речовин, макро- і мікроелементів. Характер харчування багато в чому визначає стан кістковій тканині, зв'язочного апарата і «м'язового корсета».

Негативний вплив на формування постави має неправильне положення під час сну. З гігієнічної точки зору спати треба на правому боці, що забезпечує кращий відпочинок м'язам, які перебувають у напіврозслабленому стані, що не досягається, якщо спати на спині або животі. Сон на лівому боці утрудняє діяльність серця. Постіль не повинна бути надмірно м'якою, а подушка високою. Довжина ліжка повинна бути більше росту дитини на 20-25 см, щоб можна було спати з витягнутими ногами. Правильна поза під час сну забезпечує пряме симетричне положення тулуба. Для дітей із викривленням хребта матрац (волосяний , трав'яний або ватяний) кладеться на щит з дощок або фанери. Перини, м'які подушки, пуховики підкладати замість твердого матраца не рекомендується.

Несприятливі фактори найбільш сильно впливають на дітей у період їхнього бурхливого росту, в 6-7 років і в 12-15 років; особливо різко це спостерігається в дітей ослаблених, з погано розвинутою мускулатурою. Суттєву профілактичну роль відіграє дотримання спеціального режиму, що має сприятливий вплив на статику дитини. Необхідно стежити за правильним розвитком у дитини статико-динамічних функцій, починаючи з молодшого ясельного віку: виховувати навички стояння і ходьби, зіставляючи строки навчання із загальним фізичним розвитком, і руховими можливостями дитини. Починаючи з дошкільного віку, особливо великого значення набуває вироблення в дитини правильного положення тіла при стоянні і сидінні. При цьому досить важливо вчасно усунути ряд порочних положень і поз, частина яких обумовлена звичкою неправильно триматися, частина ж пов'язана з порушенням правил шкільної гігієни.

Особливо порушує поставу неправильна поза при письмі і читанні. Під час занять за столом або партою треба сидіти так, щоб мати опору для ніг. Висота стола повинна бути на 2-3 см вище ліктя опущеної руки школяра. Сідати на стілець потрібно так, щоб прилягати до спинки стільця: відстань між грудьми і столом 1,5--2 см. (ребром проходить долоня), голова ненабагато нахилена уперед (це гарно впливає на тонус м'язів спини), відстань від очей до стола 30см. При письмі зошит треба класти під кутом 30° (кут, відкритий вправо, утвориться краєм стола і нижнім краєм зошита). При читанні передпліччя повинні лежати симетрично на столі, книгу треба тримати в нахиленому положенні.

Вже в ранньому дитинстві фізичне виховання (гімнастика, масаж, загартування, ігри) має бути складовим компонентом виховання. Щоб забезпечити всебічне фізичне виховання дітей, варто включити в їхній повсякденний режим систематичні фізичні вправи, спорт, спортивні ігри, прогулянки на свіжому повітрі. Особлива увага приділяється методикам лікування різними видами фізичних вправ. Основними принципами побудови занять по корекції порушень опорно-рухового апарата наступні: всесторонність впливу (комплекс вправ повинен охоплювати можливо більшу кількість м'язових груп і забезпечувати рівномірний розвиток організму; важливо також включати в заняття природні рухові вміння); поступовість збільшення навантаження з послідовним включенням в активну діяльність всіх основних м'язових груп; наочність - для створення уявлення про правильну поставу; спрямованість кожної вправи на виховання постави; доступність комплексу віковим і індивідуальним особливостям дитини; правильне дозування фізичних вправ по відповідному віку та тривалості занять, вибору оптимальних вихідних положень, темпу, ритму, амплітуди рухів, чергування вправ і відпочинку. Але треба зважати на те, що посилене заняття акробатикою, художньою гімнастикою, боротьбою в ранньому шкільному віці викликають надмірну гнучкість (рухомість) хребта, що може негативно відобразитися на формуванні постави.

Значне профілактичне значення має група заходів, які мають вплив на загальний фізичний розвиток і функціональний стан мускулатури. Для здійснення цієї мети повинні бути використані диференційовано підібрані вправи ранкової гігієнічної гімнастики, физкультхвилинки під час уроків, насичені фізичними вправами прикладного і ігрового характеру, а також фізичні вправи на повітрі в перервах між уроками. Для цього необхідно, щоб на шкільній ділянці були встановлені відповідні снаряди (гойдалка, вертикальні і горизонтальні сходи, поперечини, колода для балансування і інші пристосування). У загальному комплексі засобів, що впливають на фізичний розвиток, особливо більша роль належить правильно побудованому уроку фізкультури, ціль якого полягає в наданні загально - зміцнювального впливу на організм дитини, а не у виробленні вузьких рухових навичок спортивного характеру. Правильний підбір спортивних вправ, виховання інтересу до них у школяра, впровадження їх у режим дня дитини також дуже вплинуть на його правильний і гармонічний розвиток.У ранковій гімнастиці увага повинна бути акцентована на вправах, що зміцнюють м'язи, зближують лопатки, розширюють грудну клітку, укріплюють довгі м'язи спини (розгиначі корпуса) і черевний прес. У зв'язку із цим доцільно фізичні вправи робити не тільки стоячі, але також в положені лежачи на спині, на животі, стоячі в колінно-ліктьовій позі. Використання перерахованих груп заходів досить для підтримки правильного фізичного розвитку здорової дитини.

Для дітей з відхиленнями з боку загального фізичного розвитку, зниженою функціональною здатністю певних м'язових груп і недостатньою витривалістю до фізичного навантаження повинні бути організовані в школі додаткові заняття фізкультурою зі спеціальною спрямованістю. Так, дітям з схильністю до сутулості (посилення загального вигину хребта назад) і круглій спині (посилення грудного кіфозу переважно у верхньому відділі хребта) особливо показані напружені вигинання корпуса з локалізацією руху в грудній частині хребта (а не в більш рухливій поперековій). Дітям із крилоподібними лопатками і зведеними до переду плечовими суглобами корисні кругові рухи руками назад, відведення їх назад, згинання рук до плечей, на потилицю. При «звисаючих» плечових суглобах корисне відведення рук через сторони нагору, піднімання надпліч, витягування рук нагору із протидією. При схильності до лордозування хребта доцільно в положенні лежачи на спині робити поперемінні рухи ногами («велосипед», поперемінне піднімання прямих ніг), переходити з положення лежачи в положення сидячи, а також розгинати ноги в тазостегнових суглобах з положення стоячі і лежачі на животі для зміцнення сідничних м'язів. При зменшені фізіологічних вигинів хребта необхідно підвищити функціональну здатність м'язів спини і живота. Для більш інтенсивної напруги певних м'язових груп корисні вправи з легким обтяженням (гантель вагою 0,5-1 кг, медицинбол вагою 1-2 кг залежно від віку дитини). Виробленню більше симетричного положення плечового пояса допомагають вправи з гімнастичним ціпком (наприклад, передача її в колоні по одному через голову), у перекиданні м'яча, а також вправи із самокорекцією перед дзеркалом. Виробленню правильної постави сприяють також вправи в балансуванні і на рівновагу (наприклад, вправи на колоді, на рейці, гімнастичній лавці).

Важливими профілактичними заходами,при всіх згаданих видах постави буде участь у позашкільних роботах, у спортивних секціях (лижі, плавання, ковзани, настільний теніс, волейбол, баскетбол). Спортивні заняття, спортивні ігри, крім позитивного впливу на тренування м'язової системи, розвивають ряд рухових якостей (витривалість, силу, швидкість, координацію рухів) і мають високу емоційність. Емоційно позитивний стан дітей є основною умовою для повноцінного фізичного і нервово-психічного розвитку . Разом з тим у сучасному спорті (у дитячих спортивних школах) застосовуються більші, іноді надмірні фізичні навантаження, несумісні із завданнями фізичного виховання дітей з дефектами постави. Тому вибір спортивної секції і дозвіл на заняття в ній повинні бути погоджені з лікарем-ортопедом.

Таким чином, наявні на сьогоднішній день методи профілактики дозволяють з раннього віку усунути формування порушень постави і сколіозів. А при їх наявності дозволяє на ранніх стадіях проводити більш ефективну корекцією, що сприяє зниженню числа важких форм сколіозів і зменшенню числа дітей, що потребують оперативного лікування.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Нормативні документи

Робота з охорони праці в медичній установі організована згідно наказу № 13 від 04.0 1.12р. «Про призначення відповідальних за здійснення безпечних умов праці».

Існують типові положення про службу охорони праці НПАОП 0.00-4.35-04, згідно яких організовується робота на підприємствах тощо:

1.Загальні положення:

1.1. Згідно з Законом України "Про охорону праці" служба охорони праці створюється роботодавцем для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці;

1.2. На основі Типового положення про службу охорони праці (далі - Типове положення) з урахуванням специфіки виробництва та видів діяльності, чисельності працівників, умов праці та інших факторів роботодавець розробляє і затверджує Положення про службу охорони праці відповідного підприємства, визначає структуру служби охорони праці, її чисельність, основні завдання, функції та права її працівників відповідно до законодавства.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в положенні про структурний підрозділ з охорони праці враховують вимоги цього Типового положення.

Порядок створення та організації роботи структурних підрозділів з охорони праці місцевих органів виконавчої влади визначається відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону праці".

Об'єднання підприємств у разі виконання ними делегованих функцій в галузі охорони праці розробляють і затверджують Положення про службу охорони праці відповідно до статті 36 Закону України "Про охорону праці" та цього Типового положення НПАОП 0.00-4.21-04;

1.3. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю;

1.4. Служба охорони праці створюється на підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше осіб. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва (суміщення) особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають виробничий стаж роботи не менше трьох років і пройшли навчання з охорони праці;

1.5.Назви посад (професій) установлюються відповідно до Національного класифікатора України ДК 003:2005 "Класифікатор професій"(vb375609-05), затвердженого наказом Держспоживстандарту від 26.12.2005 N375(v0375609-05), а кваліфікаційні вимоги - відповідно до розділу1 "Професії керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців" та випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого НПАОП 0.00-4.21-04 про типове положення про службу охорони праці;

1.6. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці працівників служби охорони праці проводяться в установленому законодавством порядку під час прийняття на роботу та періодично один раз на три роки;

1.7. Працівники служби охорони праці підприємства в своїй діяльності керуються законодавством України, нормативно-правовими актами з охорони праці, колективним договором та актами з охорони праці, що діють в межах підприємства;

1.8. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

2. Основні завдання служби охорони праці:

2.1. В разі відсутності впровадженої системи якості відповідно до ISO 9001 опрацювання ефективної системи управління охороною праці на підприємстві та сприяння удосконаленню діяльності у цьому напрямку кожного структурного підрозділу і кожного працівника. Забезпечення фахової підтримки рішень роботодавця з цих питань НПАОП 0.00-4.21-04;

2.2. Організація проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози життю або здоров'ю працівників;

2.3. Вивчення та сприяння впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, прогресивних і безпечних технологій, сучасних засобів колективного та індивідуального захисту працівників;

2.4. Контроль за дотриманням працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, положень (у разі наявності) галузевої угоди, розділу "Охорона праці" колективного договору та актів з охорони праці, що діють в межах підприємства;

2.5. Інформування та надання роз'яснень працівникам підприємства з питань охорони праці.

3. Функції служби охорони праці НПАОП 0.00-4.21-04:

3.1. Розроблення спільно з іншими підрозділами підприємства комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці, планів, програм, поліпшення умов праці, запобігання виробничому травматизму, професійним захворюванням, надання організаційно-методичної допомоги у виконанні запланованих заходів;

3.2. Підготовка проектів наказів з питань охорони праці і внесення їх на розгляд роботодавцю;

3.3. Проведення спільно з представниками інших структурних
підрозділів і за участю представників професійної спілки підприємства або, за її відсутності, уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці перевірок дотримання працівниками вимог нормативно- правових актів з охорони праці;

3.4. Складання звітності з охорони праці за встановленими формами; 3.5. Проведення з працівниками вступного інструктажу з охорони праці НПАОП 0.00-4.21-04;

3.6. Ведення обліку та проведення аналізу причин виробничого травматизму, професійних захворювань, аварій, заподіяної ними шкоди;

3.7. Забезпечення належного оформлення і зберігання документації з питань охорони праці, а також своєчасної передачі її до архіву для тривалого зберігання згідно з установленим порядком;

3.8. Складання за участю керівників підрозділів підприємства переліків професій, посад і видів робіт, на які повинні бути розроблені інструкції з охорони (безпеки) праці, що діють в межах підприємства, надання методичної допомоги під час їх розроблення;

3.9. Інформування працівників про основні вимоги законів інших нормативно-правових актів та актів з охорони праці, що діють в межах підприємства;

3.10. Розгляд питань про підтвердження наявності небезпечної виробничої ситуації, що стала причиною відмови працівника від виконання дорученої роботи, відповідно до законодавства (у разі необхідності); листів, заяв, скарг працівників підприємства, що стосуються питань додержання законодавства про охорону праці;

3.11. Організація забезпечення підрозділів нормативно-правовими актами та актами з охорони праці, що діють в межах підприємства, посібниками, навчальними матеріалами з цих питань; роботи кабінету з охорони праці, підготовки інформаційних стендів, кутків з охорони праці тощо; нарад, семінарів, конкурсів тощо з питань охорони праці; пропаганди з питань охорони праці з використанням інформаційних засобів;

3.12. Участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року N 1112; складанні санітарно-гігієнічної характеристики робочих місць працівників, які проходять обстеження щодо наявності профзахворювань; проведенні внутрішнього аудиту охорони праці та атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці; роботі комісій з приймання в експлуатацію закінчених будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об'єктів виробничого та соціально-культурного призначення, відремонтованого або модернізованого устатковання в частині дотримання вимог охорони (безпеки) праці; розробленні положень, інструкцій, розділу "Охорона праці" колективного договору, актів з охорони (безпеки) праці, що діють у межах підприємства; складанні переліків професій і посад, згідно з якими працівники повинні проходити обов'язкові попередні і періодичні медичні огляди;


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.