Ветеринарне акушерство

Гіпогалактія і агалактія можуть бути пов'язані з деякими фізіологічними особливостями організму (у період статевої охоти, наприкінці лактації, після припинення доїння і- відлучення сисунів). На 5-6 міс. тільності швидко росте плід, а фетоплацентарна система виділяє все більше естрогенів, які гальмують функцію молочної залози. У деяких тварин всіх видів у перші години і навіть дні після пологів молокоутво-рення і молоковіддача не відбуваються, і тільки пізніше, зразу або поступово, лактація стає нормальною або навіть великою. Це буває у результаті ендокринних розладів або неготовності тих «пускових механізмів», які в нормі викликають секрецію молока зразу після пологів.

Гіпогалактія, яка виявляється у перші 10 днів післяродового періоду, називається ранньою, а пізніше -- пізньою. При гіпогалактії першого ступеня дефіцит молока відносно потреби новонародженого не перевищує 25 %, другого -- 50 %, третього -- 75 % і четвертого -- більше 75 %.

Діагноз на гіпогалактію ставлять не раніше 6--7-го дня після родів, після закінчення періоду лактогенезу. Добову лактацію у дрібних тварин визначають шляхом 3-4-разового зважування новонароджених до і після смоктання. Середня різниця у масі тіла, помножена на число годівель за добу, дає уявлення про величину добової лактації. Діагностика гіпогалактії у дрібних тварин практично не розроблена.

Для діагностики гіпогалактії у жінок додатково використовують метод Молля (при гіпогалактії немає різниці між температурою тіла у пахвових ділянках і під молочною залозою, а при повноцінній лактації температура тіла під молочною залозою на 1-1,5 °С вище). Додатковими методами дослідження є інфрачервона термограма, електроплетізмографія молочних залоз, вивчення клітинного складу молока (гіпогалактія супроводжується зменшенням кількості клітин у молоці і т. д.).

Лікування полягає у відновленні мікроциркуляції, стимуляції процесів кровотворення і лімфообігу, а також у функціональній активації гіпоталамо-гіпофізарної системи.

Корові обов'язково надають можливість облизати новонароджене теля; підшкірно вводять 20-40 мл молозива, отриманого від здорової корови у перші 2 години після пологів з дотриманням правил асептики (молозиво ін'єктують 2 рази з інтервалом у 7 діб); замість молозива можна призначити біоглобін, завись печінки великої рогатої худоби підшкірно у дозі 20 мл з таким самим інтервалом. Застосовують також ПРЛ у дозі 50 ОД 2-3 рази протягом 5-6 днів, ПРЛ з мамофізином або ПРЛ з окситоцином, окситоцин, пітуїтрин, дексаметазон. Окситоцин вводять в/м по 20-60 ОД з інтервалом у 2 доби 3 рази на курс лікування. З метою стимуляції лактації використовують препарати щитоподібної залози: тиреоідин і трийодтиронін. При агалактії, обумовленій порушенням рефлексу молоковіддачі, окситоцин перший раз вводять у вену вуха у дозі І5-18 ОД на свиноматку, а другий раз підшкірно, через 40-50 хв, у дозі 15-20 ОД на 100 кг маси тіла.

Згодовують молокогонні відвари з трави і кореня кульбаби, меліси, трави буркуну жовтого, деревію, листя і коріння цикорію, кропу звичайного, кропиви дводомної, материнки звичайної, суниці лісової, плодів глоду, кмину. Ці рослинні стимулятори застосовують, або окремо або разом у різних кількісних поєднаннях.

Для підтримки лактації при гіпогалактії корисно проводити щоденний масаж молочної залози, а також ультрафіолетове опромінення, призначення апілаку, вітамінів А і Е. У телиць за 3-4 міс, а у корів за 3-4 тижні до отелення треба виконувати щоденний масаж вим'я і дійок, приручення до доїльного апарату. У всіх лактуючих корів з гіпогалактією масаж проводиться особливо ретельно протягом 30-40 с до доїння і стільки ж після доїння.

При тяжкій гіпогалактії у сук ефективним є призначення церукалу. Цей препарат блокує підвищену активність гіпоталамічної дофамінергічної системи, зменшує у крові концентрацію дофаміну і одночасно підвищує концентрацію серотоніну і ПРЛ; кількість молока збільшується на 3-4-й день після прийому препарату.

Профілактика складається головним чином з організації повноцінної годівлі і вирощування молодняка, правильного ведення родів і післяродового періоду, надання моціону, організації і техніки доїння, регулярної діагностики прихованого маститу і своєчасного лікування корів, хворих на мастит, набряк молочної залози, тріщини шкіри дійок. Гострі зуби поросят треба скусувати щипцями.

Молочну залозу кобил або свиней, які у попередню лактацію давали недостатньо молока, за кілька днів до передбачуваних пологів натирають естрогеновою маззю.

Лактогенно діє токоферолу ацетат. Введений у період вагітності, він приводить до збільшення числа залозистих елементів у молочній залозі, підвищує їх секреторну активність, врівноважує рефлекс молокоутворення і молоковідділення. Саме тому тварині з гіпогалактією при попередніх родах призначають токоферолу ацетат у період вагітності протягом 30-45 днів і у післяродовому періоді. Застосовують також ретинол, ціанкобаламін, аскорбінову кислоту і, особливо, нікотинову кислоту, яка активізує кровообіг, нормалізує умовнорефлекторну діяльність. Стимулюють лактацію деякі седативні і нейроплегіки: резерпін, аміназин та ін.

Затримка молока -- відсутність скидання альвеолярного молока і цистерну при хорошому наповненні вим'я і відсутності симптомів його враження.

Причини: раннє відлучення теляти, яке вирощувалось під коровою, зміна доярки, зміна обстановки, грубе поводження, невміле доїння, запальні процеси у статевих органах, прояв стадії збудження статевого циклу. При подібних стресових ситуаціях окситоцин не викидається гіпофізом, а наднирники виділяють адреналін, який звужує судини й альвеоли, внаслідок чого молоко не скидається з альвеол. Це викликає порушення секреції молока і призводить до передчасного запуску.

Бувають випадки різкої втрати молочної продуктивності на тлі нормальної діяльності організму і неушкодженої молочної залози.

Лікування полягає у ласкавому поводженні, масажі, чіткому виконанні правил підготовки молочної залози до доїння. Розрив між початком обмивання вим'я і надіванням стаканів не повинен перевищувати 1 хв, а видоювання молока -- протягом 5 хв (протягом цього часу діє окситоцин).

Нетримання молока, або лакторея (incontinentia lactis) -- це мимовільне виділення молока навіть тоді, коли вим'я ще не встигло наповнитись.

Причини: слабкість або параліч сфінктера дійки.

Лікування. Дрібним тваринам призначають ефедрин всередину 2-3 рази на добу або адреналін підшкірно 2 рази на добу. Вони скорочують гладенькі м'язи молочної залози і сосків. Після кожного доїння корови виконують масаж верхівки дійки протягом 15 хв, а потім заклеюють її марлею, змоченою колодієм. Препарат дондрен (суміш гранугенону із розчиненими в олії ароматичними сполуками) ін'єктують у кількох точках навколо дійкового каналу по 0,1 мл у кожну. Ця ін'єкція спонукає до розвитку асептичного запалення і утворення рубця. Можна також прошивати лігатурою навколо лійкового каналу, і після знімання шва через 10 днів канал звужується.

Молочні камені -- це вапнування згустків казеїну, які утворюються при недодоюванні і запаленні молочної цистерни з наступним перетворенням їх у молочний пісок, а потім і в молочні камені.

Клінічні ознаки. Молочний пісок і дрібні камені виділяються при доїнні, і їх можна помітити при відстоюванні молока. Більші камінці обумовлюють тугодійкість і пальпуються у верхівці дійки. На відміну від сполучної тканини, яка розрослася, вони перекочуються і таким чином зміщуються.

Лікування. Видалення каменів і лікування хронічного катару цистерни. Великі камені дістають хірургічним шляхом після розтину цистерни. Для руйнування каменів у цистерну вводять 1 %-ний розчин поташу або мильну воду.

3. Дерматити молочної залози

До дерматитів молочної залози відносяться опіки, обморожування, екзема, кропивниця, кормові екзантеми, фурункульоз і акне, тріщини шкіри дійок.

До специфічних дерматитів вим'я відносять ящур, віспу, несправжню віспу, папульозно-везикулярні екзантеми, зумовлені вірусами інфекційного ринотрахеїту, герпесного мамміліту, папульозного стоматиту, злоякісної катаральної лихоманки великої рогатої худоби, гангрену шкіри дійок, спричинену некротичними бактеріями (Stafilococcus pyogenes) і грибами, а також стефанофіляріозний дерматит.

Опіки молочної залози бувають термічними, хімічними і частіше за все сонячними, після тривалого перебування на сонці у перші дні літньо-табірного утримання.

Клінічні ознаки: опіки можуть бути 3 ступенів:

1. Combustio erithematosa проявляються гіперемією, болючістю, підвищенням місцевої температури і злущуванням.

2. С. bullosa характеризуються набряком і утворенням на безволосих ділянках шкіри вим'я пухирців. При їх інфікуванні розвивається гнійний дерматит, інколи мастит. Через деякий час пухирці лопаються, утворюються кірочки, а потім лусочки і настає одужування.

3. С. escharotica проявляються обвуглюванням шкіри, утворенням некротичного струпу, розвитком гнійно-некротичного дерматиту і маститу.

Лікування: при опіках першого ступеня призначають індеферентний жир; при опіках другого і третього ступенів -- накладання пов'язки, просоченої фурациліном або 40 %-ним розчином спирту (горілкою) на ділянку, де прорвалися пухирці, після чого внутрішньом'язово вводять антигістамінний препарат (димедрол) і наносять кортикостероїдну мазь лоринден С, емульсію Вишневського, синтоміцинову емульсію, мазь левомеколь або аерозольні форми пантеноль, оксикорт, полькортолон, лівіан, вінізоль і т. п.

Оригінальними і ефективними є нові розробки вітчизняної фірми «Продукт» -- протизапальний крем «Доктор», до складу якого входять етоній, екстракт ромашки, рослинна олія, гліцерін, тривітамін та емульгатори і протимікробний крем «Доктор» (декаметоксин, олія рослинна, гліцерин, тривітамін, емульгатори). Нарівні з протизапальною, перший із цих кремів має десенсибілізуючу і місцевоанестезуючу дію, посилює процеси регенерації тканини, а другий виявляє виражену антибактеріальну активність, посилює процеси регенерації.

При хімічних опіках рясно промивають вражену ділянку водопровідною водою. У разі кислотного опіку накладають серветку, змочену 4 %-ним розчином соди, а при лужному -- 3 %-ним розчином борної, лимонної або оцтової кислоти.

Обморожування молочної залози зустрічається при тривалому перебуванні на сильному морозі, при рухові по глибокому снігу, транспортуванні у відкритій машині.

Клінічні ознаки: обморожування може бути 3 ступенів:

ерітематозна стадія починається вираженим збліднінням внаслідок скорочення кровоносних судин. При відігріванні тканин дійок вони червоніють, стають набряклими, а потім синіють;

бульозна стадія має перебіг, подібний опіковому;

волога або суха гангрена, яка завжди ускладнюється маститом, утворенням рубців, які деформують дійки.

Лікування: тварину заводять у тепле приміщення і повільно відігрівають тканини дійок. Легенько розтирають, а коли шкіра порожевіє і потеплішає, протирають 40 %-ним розчином спирту. При сильній больовій реакції призначають анальгін і димедрол. Пухирці не розтинають, а після їх мимовільного розривання тампонують спиртом.

Кропивниця -- запально-серозна інфільтрація верхніх шарів шкіри внаслідок сенсибілізації організму.

Причини: «опіки» кропивою, доторкання медуз, актиній, гусениць шовкопряда, укуси мурашок, комарів, мошки, бджіл, ос, ґедзів, шершнів.

Парентеральне призначення антибіотиків або стороннього білка (СЖК, сироватки, вакцини), поїдання у великій кількості картоплиння, отави зеленого жита, зіпсованого зацвілого корму. Буває при субінволюції матки, метриті, вагініті, після припинення доїння, застої молока у вим'ї, тобто при аутоінтоксикації і сенсибілізації організму.

Клінічні ознаки: білі або рожеві пухирі різної величини, запальний набряк, свербіння. Пізніше везикули лопаються і утворюється мокнуча поверхня.

Лікування: проводять десенсибілізацію організму, призначаючи внутрішньовенно 200 мл 10 %-ного кальцію хлориду і 0,5 г димедролу 2-3 рази на добу. Місцево роблять оцтові примочки, обтирання спиртом, ментолом, кортикостероїдними мазями, протизапальним кремом «Доктор». Корисно внутрішньом'язово вводити 10-20 мг дексаметазону.

Кормові екзантеми (фотосенсибілізація) -- це утворення поліморфного сипу на непігментованих ділянках шкіри вим'я та в інших місцях, частіше у перші тижні після вигону тварин на пасовище при значному сонячному опроміненні.

Причини: згодовування рослин, що містять фотосенсибілізуючі речовини: гречки, люцерни, конюшини, капусти, ріпаку, і сонячне опромінення тварин. З лікарських речовин така дія властива для фенотиазину. Враження печінки, викликані лептоспірозною інфекцією, також підвищують чутливість шкіри до сонячного проміння.

Клінічні ознаки: загальне пригнічення, зниження надою, дріботання, обмахування хвостом і удари кінцівками по череву і вим'ї, підвищення місцевої температури, набряклість і болючість дійок. Невдовзі утворюються пухирі, а після їх проривання -- кірочки і лусочки.

Лікування: з раціону виключають корми, що містять фотосенсибілізуючі речовини. Затемнюють приміщення, де утримується тварина. Внутрішньовенно призначають 200 мл 10 %-ного розчину кальцію хлориду, а місцево -- кортикостероїдні і антисептичні мазі або аерозолі. Якщо фотосенсибілізація викликана лептоспірозною інфекцією, то для підсилення активності клітин печінки треба ін'єктувати гепатопротектор метионін, або призначити комплексне лікування з використанням гепатопротектора і антибіотиків.

Фурункульоз та акне

Фурункульоз вим'я -- гостре гнійно-некротичне запалення сальних залоз, волосяних фолікулів і пухкої клітковини, що їх оточує.

Акне (вугор) -- гнійно-некротичне запалення шкіри навколо сальних залоз і волосяних фолікулів.

Причини: інфікування шкіри стафілококами і стрептококами на фоні зниження резистентності організму, порушення обміну речовин (гіповітамінози, порушення мінерального обміну) і санітарних умов утримання і доїння (відсутність підстилки, випасання на заболочених ділянках, водопій з брудних калюж і криниць, перенесення збудників брудними руками доярки).

Клінічні ознаки: при фурункульозі -- червона гаряча і болюча припухлість шкіри вим'я. Місця локалізації фурункулів тверді, величиною від горошини до грецького горіха. Верхівка фурункула має блискучу напружену шкіру. Поступово вона розм'якшується і мимовільно проривається у зоні «мертвого стрижня». Витікає смердючий вершкоподібний сіруватого кольору ексудат, який склеює волосся, інфікує сусідні ділянки молочної залози, підсихає і утворює кірочки. Разом з гнійним ексудатом кров'ю відторгується і «мертвий стрижень». Виразка, що утворюється після проривання фурункула, заростає грануляційною тканиною, формуючи більш чи менш значний рубець.

Найчастіше фурункули локалізуються у міжвим'яній борозні, на молочному дзеркалі, в основі задніх дійок.

Акне -- множинні пустули величиною від булавочної головки до горошини.

Лікування. Перед проведенням лікувальних процедур обов'язково роблять гігієнічну обробку враженої поверхні, яка включає вистригання волосся і обмивання теплою водою з милом. Акне швидко зникають після застосування гелю «Куріазін». До проривання фурункули можна «припікати» 5 %-ним спиртовим розчином йоду. Для прискорення дозрівання накладають іхтіолову мазь або іхтіол-гліцерин. Після проривання фурункули легенько тампонують розчином йоду і змазують лініментом Виш-невського, емульсією стрептоциду, маззю «Септодин К», яка містить ксероформ, кремом ДЕ або антимікробним кремом «Доктор», або присипають порошком стрептоциду.

Із засобів загальної дії використовують антибіотики (переважно інутрішньоаортально або внутрішньовенно), аутогемотерапію, тканинні препарати, кальцій хлористий, комплексні вітаміни, дають дріжджі, пророщене зерно, риб'ячий жир, проводять ультрафіолетове опромінення.

Віспа -- вірусне захворювання, яке характеризується екзантемами, локалізованими переважно на шкірі дійок. Вона починається з підвищеної чутливості вим'я до натискування без помітних порушень загального стану тварини. Дійки напухають, червоніють, стають гарячими і болючими (розеола). Після цього утворюються вузлики розміром з горошину (папули), які перетворюються у багатопорожнинні пухирці з випинанням у центрі (везикули); вони наповнені лімфою, оточені червоним пояском, мають своєрідний металічний або перламутровий блиск, а внаслідок міграції лейкоцитів та при крововиливах всередину формуються пустули, забарвлені у червонуватий або синьо-чорний колір. Після проривання і підсихання пустула покривається чорно-бурим струпом (круста). При кожному доїнні струп пошкоджується або відривається, розвивається вторинна інфекція, яка уповільнює загоювання або навіть викликає гангрену дійок. Віспа може ускладнюватися маститом, викликаним піогенними мікроорганізмами з важким перебігом.

Хворих тварин відокремлюють і обробляють уражені ділянки 10 %-ним спиртіхтіоловим розчином шляхом легкого втирання його у шкіру. Виразки змазують 1-2 %-ним розчином піоктаніну або присипають їх сумішшю стрептоциду та борної кислоти, взятих порівну.

Несправжня віспа (псевдовіспа, або вітряна віспа) на відміну від справжньої віспи виявляється більш випуклими вузликами, які не западають і не мають червоного пояска, швидше вкриваються кіркою і не такі болючі. Вони не призводять до порушення загального стану тварини, не заважають процесу доїння і, мабуть, тому не призводять до зниження молочної продуктивності.

При виразках, викликаних віспою чи псевдовіспою, добре діють креми ДЕ, «Доктор».

Стефанофіляріозний дерматит (dermatitis filariosa).

Причини: інвазія паразитами із роду стефанофілярій. Захворювання реєструється у липні-серпні, коли є комахи-переносники і швидко поширюється серед корів, які випасаються на одному пасовищі незалежно від їх віку. При введенні на пасовище здорової корови, ознаки захворювання виявляються через 1-2 дні.

Клінічні ознаки: найчастіше -- одиночна виразка шкіри у ділянці основи або середини передньої дійки, рідше -- задньої дійки або передніх чвертей вим'я; інколи -- враження шкіри у ділянці шиї, лопатки, плеча самостійно або в асоціації з враженням вим'я. Стефанофіляріозний дерматит починається з округлого потовщення і ущільнення ділянки шкіри дійки діаметром від 1 до 2 см. Вона контурує над поверхнею шкіри. На патологічно зміненій поверхні шкіри скоро з'являються кілька випинань, які перетворюються у мокнучі висипання. Через 2-3 дні ділянка шкіри темнішає, набуває характеру картону, відшаровується і відпадає. Утворюється виразка глибиною 2-3 мм з добре оформленими краями і мокнучим дном з кількома горбиками. Ця виразка при лікуванні звичайними мазями не епітелізується, викликає болісність і неспокій корови під час доїння, внаслідок чого зменшується надій молока. Тенденція до захворювань на мастит у зв'язку з цією інвазією у корів не виявляється.

Лікування: підшкірні ін'єкції 1 %-них розчинів івомеку, бровермектину або дектомаксу у дозі 0,02 мл/кг. Ефективним є також їх місцеве призначення. Одночасно з застосуванням цих препаратів вражені ділянки шкіри вим'я після доїння бажано змазувати Лоринденом, гідрокортизоновою або преднізолоновою мазями, кремом «Доктор» з протизапальною дією. Восени (до кінця вересня) у зв'язку з похолоданням рани загоюються швидко навіть без лікування, хоча у наступному році можливі рецидиви.

Тріщини шкіри дійок

Причини: часте зволоження і пересихання, неправильне доїння, пошкодження при смоктанні.

Клінічні ознаки: шкіра дійок суха, покрита дрібними поперечними або поздовжніми тріщинами, кірочками, які мають червоний запальний обвід. Дійки болючі, корови непокояться при доїнні, б'ють кінцівками, що призводить до порушень молоковіддачі і виникнення маститу.

Лікування: дійки насухо витирають після кожного доїння і втирають в їх шкіру крем з антимікробним, краще природного походження компонентом: прополісом, ромашкою і т. п. Можна використовувати креми-емульсії ДЕ, ДК, ДЕК, крем «Доктор» протизапальний, лініменти синтоміцину, стрептоциду, жовчно-левоміцетинову мазь на ланоліні за С. М. Вишневським, 5 %-ну мазь прополісу на вазеліні, хлорофіліпт або спеціальний жир для доїння, який виробляється багатьма фірмами.

За даними М. Г. Миролюбова, при лікуванні маззю прополісу тріщини і рани шкіри вим'я і дійок заживають за 6 днів, що визначається відторгненням струпу, відсутністю больової реакції, нормалізацією удоїв молока.

Для попередження тріщин дійок можна застосовувати нову розробку вітчизняної фірми «Продукт» -- крем «Доктор» гігієнічний для догляду за шкірою вим'я, у склад якого входять олія рослинна, гліцерін, ланолін, тривітамін, вода та емульгатори. Він пом'якшує шкіру, запобігає при регулярному застосуванні виникненню тріщин, ерозій, запальних процесів на шкірі. Крем наносять тоненьким шаром на шкіру вим'я та дійок після чергового доїння.

4. Мастопатія і новоутворення молочної залози

Мастопатія (дисгормональна дисплазія) -- фіброзно-кістозне переродження молочної залози, яке характеризується проліферативними і регресивними змінами тканин залози з порушенням співвідношення епітеліального і сполучнотканинного компонентів. Мастопатія часто реєструється у сук і кішок і є передпухлинним станом.

Частіше зустрічається змішана форма мастопатії з вираженим аденозом (розростання залозистої тканини), фіброзом (фіброзні зміни міждолькової сполучної тканини) і утворенням кіст. Вона може бути дифузною або локальною (вузловою), у вигляді поодиноких чи кількох вузлів, які не мають чіткої межі і не спаяні зі шкірою.

Етіологія і патогенез. Ця патологія молочної залози гормонально обумовлена і розвивається при прогестерондефіцитних станах, порушенні функції яєчників, при яких виражена гіперестрогенія. Естрогени викликають проліферацію епітелію альвеол, проток, підсилюють активність фібробластів і викликають проліферацію сполучної тканини молочної залози. Це призводить до гіперплазії молочних дольок, склерозу внутрішньодолькової і міждолькової сполучної тканини і атрофії альвеол з розширенням проток і перетворенням їх у кісти.

Мастопатія буває при фолікулярній кісті, піометрі, міомі, після ановуляторних циклів, тобто при патологіях, яким властива гіперестрогенія. Існує зв'язок мастопатії і несправжньої щенності. Можливо, тут відіграє роль збільшення числа рецепторів естрогенів під впливом ПРЛ, котрий стимулює проліферативні процеси у молочній залозі, підсилює утворення сполучної тканини і викликає ділатацію молочних проток, а надлишок простагландину Е2 змінює просвіт судин, проникність судинної стінки, порушує гемодинаміку, водно-сольове співвідношення у тканині молочної залози.

Клінічні ознаки: болючі ущільнені або кістоподібні ділянки у тканині молочної залози, у вигляді одного чи багатьох вузликів («мішечок з дробом»). Нагрубання і болючість молочної залози підсилюються перед тічкою. Із соска виділяється жовтувато-буро-зелений секрет, інколи з домішкою крові.

Лікування: гестагени (антиестрогенна дія і гальмування гонадотропної функції гіпофізу): норколут (5 мг у день у лютеїновій стадії статевого циклу протягом 10 днів), прегнін (0,02 г 3 рази у день протягом 10 днів), прогестерон (1 мл 1 %-ного олійного розчину 10 днів підряд). Ці препарати надають діуретичну дію, що сприятливо впливає на молочну залозу при її набряклості і нагрубанні. Можна призначати андрогени (метилтестостерон по 5-10 мг протягом 10 днів) або естроген-гестагенні препарати (етинілестрадіол -- 0,03 мг), вітамін Е, особливо при використанні естроген-гестагенних препаратів, у дозі 100 мг на добу протягом 2 міс. Препарати йоду: калію йодид (0,25 %-ний розчин по 10 мл всередину 4 рази на день 6-12 міс) пригнічують виділення тиреоїдних гормонів, які підвищують чутливість тканини молочної залози до естрогенів.

У випадку набрякання при мастопатії молочної залози використовують нестероїдні протизапальні речовини: індометацин -- по 25 мг 3 рази на день протягом 10 днів або ацетилсаліцилову кислоту по 0,5 г 3 рази на день. Вони гальмують синтез простагландинів. Препарати, які знижують концентрацію пролактину, здатні купірувати больовий синдром і викликати зворотний розвиток патологічного процесу при мастопатії. Саме так діє мастодінон німецької фірми Віопогіса; його дають всередину по 30 і крапель 2 рази на добу протягом 3 місяців.

Молоко зціджувати не рекомендується. Проводять тільки легкий масаж мастопатійних вузликів із втиранням камфорного масла, котре «підсушує» секрецію молока.

Виконують також хірургічне втручання.

Профілактика: самка обов'язково повинна вагітніти і мати приплід. У випадку, коли це з якихось причин неможливо, треба проводити оваріектомію.

Новоутворення молочної залози часто зустрічаються у корів (папіломи і бородавки), у собак (ліпоми, фіброми, саркоми, карциноми).

Бородавки (verrucae) -- гіперпластичні розростання шкіри без проникнення у субдермальний шар. Вони мають широку основу на шкірі, низенькі, плоскі, у вигляді горбика з гладенькою, а інколи з ороговілою і потрісканою поверхнею.

Папіломи -- це фіброепітеліоми, доброякісні новоутворення. Мають тоненьку ніжку і довге тіло, верхівка якого містить своєрідне розгалуження. Поверхня папілом сірувата або темно-коричнева. Множинні папіломи, що локалізуються на дійках, затруднюють доїння. Вони тріскаються, кровоточать, викликають запалення і болісність, що приводить до занепокоєння тварини і неповного видоювання молока, звуження, а інколи і заростання каналу дійки.

Причини виникнення бородавок недостатньо з'ясовані. Вважають, що вони мають вірусну природу або виникають на фоні порушень обміну речовин. Частіше хворіють молоді корови у період 1--3 лактації. Появі бородавок сприяють тривале подразнення шкіри дійок, поганий догляд за шкірою (особливо, коли молочну залозу, помивши перед доїнням, не витирають насухо).

Лікування: проводять загальне і місцеве лікування. Загальна терапія полягає у внутрішньоаортальному або внутрішньовенному введенні 0,5%-ного розчину новокаїну у дозі 200 мл 3-5 разів з інтервалом 72 год або підшкірному 4-6-разовому з інтервалом 7 днів (до почорніння, підсихання і відпадання папіллом) ін'єктуванні 20 мл тканинного препарату із печінки великої рогатої худоби. Одночасно можна призначати тривіт. З лікувальною метою користуються також тканинним препаратом, виготовленим з тканин папілом. Для цього подрібнену папіломатозну тканину висушують при температурі 40 °С протягом 3-5 діб, розтирають її у порошок і розводять фізрозчином у співвідношенні 1:20. Завис фільтрують через шар марлі і стерилізують на водяній бані протягом 10 хв. Застосовують у дозі 3-5 мл підшкірно у ділянці шиї.

Місцеве лікування проводять шляхом змазування папілом після кожного доїння протягом 5-7 днів мозольною рідиною (по 2-3 г саліцилової і молочної кислоти на 20 мл колодію) або папіломоцидом. Після розм'якшення папілом дійку пропарюють, зануривши у кухоль з теплим 2 %-ним розчином соди на 10 хв, а потім висмикують шипики пінцетом і змазують утворену ямку йодом.

Окремі папіломи, розміщені на верхівці дійки, які є перешкодою при доїнні, можна зрізати ножицями разом зі шкірою з наступним накладанням 1-2 вузлуватих швів або видаляти термокаутером. Для цього треба виконати блокаду за Башкіровим або ввести 2-4 мл 1 %-ного розчину новокаїну під основу папіломи. Використовують також припікання ляпісом, карболовою або азотною кислотою, рідким азотом. Ефективним засобом є змазування бородавок після кожного доїння противірусними мазями: оксоліновою або теброфеновою.

Пухлини молочних залоз у собак складають більше половини усіх пухлин. Як правило, вони реєструються у сук старше 6-7 років, частіше у задніх 4-й і 5-й парах молочних пакетів, які є найбільш активними у функціональному відношенні. Хворіють частіше собаки порід пудель, англійський кокер-спанієль, східно-європейська вівчарка і метиси.

Причини: тривалі гормональні порушення, пов'язані з підвищенням концентрації естрогенів в організмі. Сприяють виникненню пухлини молочної залози відсутність в'язки, періодів нормальної лактації з вигодовуванням цуценят, несправжня вагітність, фолікулярна кіста яєчників, мастопатія.

За гістологічним типом виділяють 3 типи новоутворень молочної залози: фіброаденоми і фіброкарциноми, карциноми і саркоми (А. П. Стрельников, Е. П. Антонова).

Фіброаденоми і фіброкарциноми (фіброепітеліальні необластоми) -- це округлі, яйцеподібні або плоскі утворення з гладенькою або горбкуватою поверхнею. Вони оточені шкірою і чітко відмежовані від навколишніх тканин. Величина їх коливається від лісового горіха до кулака дорослої людини. Консистенція таких пухлин залежить від залозистої тканини, яка розростається в них, а також від наявності кіст, сполучної тканини та її видів (хрящової і кісткової). Одні із них м'якші, інші тверді або пружні. Колір переважно сірувато-білий, рідше білий або сірувато-червоний і червоний. При наявності кіст вони мають водянисте, слизове або драглисте містиво, забарвлене від сіро-білого до коричнево-червоного кольору. У крупних пухлинах можуть бути крововиливи і некрози.

Карциноми мають подібні клінічні ознаки. Мікроскопічно знаходять інвазивний інфільтруючий ріст із метастазами у регіонарні лімфатичні вузли.

Саркоми реєструються рідко. Мікроскопічно вони виглядають як вузли або плоскі утворення різної величини. Поверхня їх розрізу сіро-білого кольору, нагадує «риб'яче м'ясо», інколи мають салоподібний або червонуватий відтінки. У них знаходять також крововиливи і некрози, що підтверджується гістологічним дослідженням.

Проте у «чистому» вигляді описані 3 типи пухлин зустрічаються рідко. Переважно реєструються змішані пухлини: фіброадено-хондрокарцинома, хондроостеокарцинома, фіброхондрома, ліпокарцинома і т. п.

Клінічні ознаки: новоутворення розвивається з пухлинного вузлика, який утворюється при мастопатії і включає 4 стадії:

1) помітний ріст і ущільнення пухлинного вузлика після чергової тічки або несправжньої щенності;

незначне збільшення регіонарних лімфовузлів (пахвових -- при локалізації пухлини у перших трьох парах пакетів молочної залози або пахових -- при враженні 4 і 5 пари пакетів молочної залози);

проростання пухлини в оточуючі тканини, внаслідок чого вона стає нерухомою. Шкіра, що вкриває пухлину, втрачає волосяний покрив, стає напруженою, гіперемованою, болючою. Інколи окремі ділянки пухлини змертвівають і покриваються виразками. Буває, що метастази визначаються у регіонарних лімфовузлах, а інколи пухлина, навіть велика, зберігає рухливість відносно шкіри та інших тканин і не дає метастазів.

схуднення, втрата апетиту, спрага, апатія, кашель (ознака метастазування пухлини у внутрішні органи, легені).

Лікування пухлин оперативне (мастектомія або екстирпація молочної залози). Відступивши 2 см від серединної лінії і 2-3 см від краю пухлини, роблять два півовальні розрізи шкіри. Розтинають шкіру і поверхневу фасцію тулуба. Відпрепаровують шкіру тупим шляхом, відкриваючи анатомічні межі пухлини. Перші краніальні пакети молочної залози відділяють від глибокого грудного м'яза, захоплюють затискачем і витягають у каудальному напрямку. У краніальній частині операційної рани перев'язують кетгутом судини, що живлять пухлину. Найчастіше це гілочки молочних залоз краніальної поверхневої надчеревної артерії і вени та перфоруючі гілочки внутрішніх грудних артерії і вени. Виділяють судинну ніжку, прошивають шовком і відсікають її разом з пухлиною. Розріз продовжують до пахвових впадин і видаляють пухлину разом з лімфовузлами.

Інші пакети молочної залози можна відокремити від глибокої фасції тулуба переважно тупим шляхом. Останній каудальний пакет молочної залози з'єднаний з піхвовим відростком і тому розріз доводиться вести майже до вульви. Піхвовий відросток відпрепаровують, відділяють прилеглу до нього зовнішню соромітну вену, перев'язують і пересікають, а сам відросток перев'язують у ділянці паха і відрізають. Відокремлення каудальних пакетів молочної залози супроводжується також перев'язкою і розсіченням каудальних поверхневих надчеревних артерії і вени.

Після видалення молочної залози проводять повну зупинку кровотечі і з шкірних гілочок міжреберних артерій і краніальної черевної артерії. При наявності метастазів у пахових лімфовузлах, їх видаляють, а при враженні пакетів протилежної молочної залози проводять їх ампутацію через 4-6 тижнів. Спочатку видаляють 3 краніальні пакети молочної залози з одного боку і 2 каудальні пакети з іншого боку, а через 4-6 тижнів -- решту пакетів.

Спочатку закривають вузлуватими кетгутними стібками поверхневу фасцію тулуба, захоплюючи черевні м'язи для попередження утворення порожнин. Після цього накладають шви на шкіру.

Профілактика: кастрація самки до першої тічки знижує ймовірність виникнення пухлини молочної залози в багато разів.

5. Травми молочної залози

Забій вим'я (contusio uberis) зумовлює асептичне запалення і властиві йому ознаки: набряклість, болісність, підвищення місцевої температури. У паренхімі і підшкірній клітковині виникають гематоми, а у молоці можливі домішки крові.

Лікування: тварині надають спокій, обережно видоюють; протягом першої доби застосовують холод (компреси, поліетиленові мішечки з холодною водою або снігом, аплікації холодної глини). Можна втирати у ділянці забою мазі: гепаринову, гепатотромбінову і т. п. З другої доби застосовують тепло. Внутрішньовенно призначають вливання кальцію хлориду або кальцію глюконату. Великі гематоми лікують оперативним шляхом.

Рани вим'я бувають поверхневі і проникні (з виділенням молока). Найчастіше вони наносяться рогами і кінцівками інших тварин; цвяхами, дротом та іншими гострими предметами огорож загонів і корівників і мають вигляд рваних, колотих, забитих ран. Швидке інфікування ран призводить до розвитку флегмони.

Лікування проводять після попередньої релаксації шляхом в/м введення 1 мл рометару і знеболення молочної залози шляхом проведення блокади зовнішнього сім'яного нерва за Башкіровим, а в разі необхідності -- і блокади промежинного нерва за І. І. Магдою. Для закриття і кращого загоювання ран дійок фірма «Альфа Лаваль Агрі» пропонує пов'язку «Бандаж» з м'якого природного латексу, котра розм'якшується від тепла пальців, легко закриває дефект як у ділянці тіла, так і у ділянці сфінктера, набуває потрібної форми і легко фіксується.

Краї ран витинають, усувають затоки і кишені, видаляють змертвілі тканини, зрошують розчином фурациліну або пеніциліну і накладають шви на верхню частину рани, залишивши внизу місце для стікання ексудату. У цю щілину можна вводити дренаж, просочений лініментом Вишневського, синтоміцину, стрептоциду.

При проникних ранах на краї рани слизової оболонки накладають 2-3 стібки із кетгуту, забезпечуючи герметичність. Краї рани шкіри подовжують, а шкірний шматок відпрепаровують, натягують на поверхню рани і зашивають вузлуватим швом. Можна після накладання дуже частого (через кожні 2-5 мм) і без захоплювання слизової оболонки цистерни вузлуватого шва заклеювати рану шкіри колодієм. На весь період загоєння рани у дійковий канал треба поставити постійний молочний катетер.

Якщо хірургічне втручання проводять на тілі дійки, то гемостаз забезпечується накладанням у ділянці її основи гумового джгута або кільця.

При норицях цистерни виконувати оперативне втручання доцільно і у сухостійний період.

Звуження каналу дійки і цистерни (тугодійкість)

Причини: розростання рубцевої тканини після травм або маститу, бородавки на поверхні верхівки дійки, надриви слизової оболонки каналу дійки; непрохідність молока у цистерну дійки, спричинена гіпертрофією циркулярної складки на рівні основи дійки.

Клінічні ознаки: тугодійкість, виділення молока тонкою цівкою (не товщою за 2 мм при нормі 3-4 мм), збільшення переповненої молоком чверті і дійки.

Лікування можливе шляхом бужування або розширення дійки за О. А. Осетровим з використанням набору бужів і шляхом витинання стінок каналу дійки із застосуванням ковпачкоподібного ножа-катетера Гуга. Регулярна катетеризація не тільки не дає очікуваного результату, а й призводить до маститу і індурації чверті вим'я.

Бужування виконують після ретельного обмивання дійки і протирання шкіри тампоном, просоченим 70 %-ним спиртом. Спочатку на 2-3 хв вводять буж діаметром 1,5 мм, після чого на 2-3 хв -- буж діаметром 2 мм. Дотримуються правила, що під час однієї процедури дійковий канал можна розширити не більше ніж на 2 мм. При цьому останній буж залишають у лійковому каналі на 20-30 хв. У випадку збереження тугодійкості бужування повторюють через 4-6 днів.

Витинання стінок каналу дійки проводять після релаксації тварини і знеболення молочної залози. Для того, щоб пройти канал дійки, використовують дійковий ніж, а краї каналу розширяють ковпачкоподібним ножем-катетером Гуга і припікають ляпісом. Після операції у дійку ставлять постійний катетер конструкції Є. М. Пономаренка, виготовлений власноруч із поліетиленової трубочки, рясно змащений синтоміциновою емульсією; через нього під час доїння виходить молоко і є можливість вводити антибіотики. Молоко виходить у проміжках між доїннями пасивно, крапельками, а при доїнні -- активніше, цівкою; дійку при доїнні не займають, щоб не деформувати катетер -- видоювання досягається -- шляхом бімануального масажу чверті вим'я зверху вниз. Постійний катетер виймають після повного загоєння дійкового каналу. Успіх оперативного втручання залежить від суворого дотримання правил асептики, хорошої фіксації тварини і попередження інфікування відповідної чверті бим'я.

Цікаву конструкцію постійного катетера пропонує лікар ветеринарної медицини із Донецької області Ф. Л. Соколов (2002). Для виготовлення катетера він теж застосовує тоненьку гнучку поліетиленову трубочку для коктейлю. Довжина трубочки регулюється у залежності від розмірів дійки і місця травми на дійці. Один кінець трубки розрізають навпіл поздовжнім розрізом довжиною 4-7 см; з боку розрізу у трубку вставляють металічний катетер так, щоб він виглядав з протилежного боку на 1 см. Зібрану конструкцію витримують у спирті, обробляють тетрацикліновою маззю і вводять у вражений канал дійки. При повному зарощуванні лійкового каналу його прочищають катетером Гуга. Після введення металічний катетер виймають, а капроновий залишають, випускаючи через нього молоко і зменшуючи тим самим тургор дійки. Обидва кінці розрізаної трубки загинають так, щоб місце, де починає роздвоюватися поліетиленовий катетер, було біля самого сфінктера, і фіксують їх на дійці двома-трьома витками лейкопластиру, слідкуючи, щоб пластир закріплявся на сухій шкірі дійки. Катетер залишається у лійковому каналі 7-10 днів і більше, допоки не загоються повністю внутрішні стінки лійкового каналу.

Оперативне лікування корів із зарощенням наддійкової перетинки більш проблематичне; його можна проводити, використовуючи універсальний убертом М. Г. Миролюбова.

6. Інші патологічні зміни вим'я

Серозний набряк вим'я (oedema uberis serosa) виникає внаслідок стимуляції естрогенами притоку крові і лімфи і збільшення проникності судинних стінок у період підготовки вим'я до лактації. Така перебудова супроводжується різким зменшенням концентрації білків сироватки крові у зв'язку з переходом в- і г-глобулінів у молочну залозу і зниженням осмотичного тиску крові; внаслідок цього рідка частина плазми виходить у периваскулярні простори і утворюється набряк. Частіше буває у нетелів і корів-первісток. З'являється за кілька днів до пологів і у перші 3-4 дні після пологів, особливо у корів, які не користуються моціоном, при згодовуванні великої кількості соковитих, концентрованих, а також кислих кормів, при мінеральному голодуванні.

Клінічні ознаки. Молочна залоза значно збільшена, ущільнена, болісна, частіше холодна. Дійки дуже напружені, випинаються в сторони і тому легко травмуються. При патологічному набряку відзначається гіперемія, загальне набухання залози і затримка молока, пов'язана із слабкістю рефлексу молоковіддачі і недостатнім розслабленням протоків у момент вигнання молока. Затримка молока призводить до пригнічення процесу секреції, погіршує умови циркуляції крові і лімфовідтоку у залозі. Створюється порочне коло, котре посилюється ще і тим, що болісність при доїнні чи смоктанні ще більше знижує інтенсивність молоковіддачі.

Інколи набряк поширюється до пупка, а інколи -- до вульви і промежини. Незначний набряк може розсмоктуватися протягом 5-7 днів. Тривалі набряки ускладнюються маститом, призводять до гіпогалактії і індурації вим'я.

Лікування. Обмежують згодовування соковитих і концентрованих кормів, солі, організовують моціон і виконують 2-3 рази на добу масаж знизу вгору. Для того, щоб локально зняти біль і набряк, показане втирання мазі із метиловим саліцилатом. Для вирівнювання осмотичного тиску крові застосовують повільне крапельне введення 6 %-ного розчину декстрану у дозі 1 л або 30 %-ного розчину сироваткового альбуміну у дозі 1,5 л. Через 24 год після введення цих препаратів спостерігається поліурія і діарея. Призначають ін'єкційні препарати сечогінних і поєднання сечогінних з кортикоїдами (останні можна вводити уже після отелення). М. І. Полянцев пропонує застосовувати гемодез внутрішньоперитоніально у дозі 100-200 мл (2-3 ін'єкції з 24-годинним інтервалом).

У випадку тривалого набряку застосовують коротку новокаїнову блокаду, внутрішньовенне введення кальцію глюконату або кальцію хлориду, підшкірне введення кофеїну.

Для полегшення стану тварини можна починати доїння ще до пологів. У цьому випадку для теляти треба зберегти перше молозиво.

Гіперемія вим'я (криваве молоко) найчастіше зустрічається у післяпологовому періоді внаслідок інтоксикації, інколи при випасанні корів у лісі при поїданні молочаю, жовтцю (курячої сліпоти), осоки, при травмах. Відбувається значне розширення судин і вихід у просвіт альвеол і еритроцитів, які, змішуючись з молоком, надають йому рожевого відтінки або навіть червоного кольору. Частіше за все спостерігається враження І всіх чвертей вим'я. Загальний стан тварини добрий. Підвищення температури немає.

Лікування. Тварині забезпечують спокій, обережне, без масажу здоювання, обмежують пиття і згодовування соковитого корму. Забороняють втирання мазей у шкіру вим'я. Прикладають холодні компреси, внутрішньовенно вводять 10 %-ний розчин кальцію хлориду у дозі 200 мл і і дають усередину сульфат натрію (проносне). Призначають вікасол.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Авдеенко В. С. Перинатальная патология и методи ее коррекции у крупного рогатого скота: Автореф. дис. ... д-ра вет. наук.-- Воронеж, 1993.- 41 с.

Адрузов І. В. Сонографічна характеристика фолікулогенезу протягом статевого циклу у голштинізованих корів // Наук, вісник Львівської дер-жавної академії ветеринарної медицини ім. С. 3. Гжицького.-- Т. 4 (№ 5).- Львів.- 2002.- С. 5-7.

Акушерство, гинекология и искусственное осеменение сельскохозяйственных животных /Под ред. И. А. Бочарова.-- Л.: Колос, 1967.-- 672 с.

Акушерство, гінекологія і біотехнологія розмноження сільськогосподарських тварин з основами андрології: Програма навчальної дисципліни для підготовки фахівців вищих аграрних закладів освіти 3-4 рівнів акредитації за спеціальністю 7.130501 -- «Ветеринарна медицина» // Г. В. Звєрєва, С. П. Хомин, В. А. Яблонський, В. Й. Любецький, Г. Г. Харута.-- К.: Аграрна освіта.-- 2001.-- 20 с.

Аллен В. З. Полный курс акушерства и гинекологии собак. (2-е изд. испр. и дополи. Гзри К. У. Инглзнд.).- М.: АКВАРИУМ ЛТД, 2002.- 448 с.

Андріевський В. Я., Смирнов І. В. Ветеринарне акушерство, гінекологія і штучне осіменіння.-- К.: Урожай, 1965.-- 416 с.

Бабичев В. Н. Нейрозндокринология пола.-- М.: Наука, 1981.-- 222 с.

Бакл Дж. Гормоны животных / Пер. с англ.-- М.: Мир, 1986.-- 88 с.

Батраков А. Я. Разработка и совершенствование профилактических и лечебных мероприятий при воспроизводстве крупного рогатого скота с высокой молочной продуктивностью: Автореф. дис. ... д-ра вет. наук.-- Воронеж, 1991.-- 52 с.

Бірюков В. Г. Морфофункціональний взаємозв'язок статевої системи самки і самця у тварин з різним типом матки: Автореф. дис. ... д-ра вет. наук.- X., 1995.- 47 с.

Бирюков В. Г. Биотехнологические особенности введения спермиев в половые органы самки у животных с разным типом матки: Учеб. пособие / Харьковский зооветеринарный институт.-- X., 1995.-- 50 с.

Боднар О. О., Желавський М. М. Застосування препарату АСД-Ф-2 при ендометриті у корів //Наук. вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С. 3. Гжицького.-- Т. 4 (№ 5).-- Львів.-- 2002.- С. 47-51.

Бодяжина В. И., Сметник В. П., Тумилович Л. Г. Неоперативная гинекология: Руководство для врачей.-- М.: Медицина, 1990.-- 544 с.

Болезни собак: Справочник /А. Д. Белов, Е. П. Данилов, И. И. Дукур и др.-- М.: Агропромиздат, 1990.-- 368 с.

Бугров А. Д., Медведовский А. В., Субота А. В. Выявление и выборка коров и телок в охоте (методические рекомендации).-- X.-- ХБТЦ.-- 2002.- 47 с.

Валюшкин К. Д., Meдведев Г. Ф. Акушерство, гинекология и биотехника размножения животных: Учебник.-- Мн.: Ураджай, 1997.-- 718 с.

Вельбівець М. В. Післяродовий ендометрит у корів: поширення, деякі питання патогенезу та лікування: Автореф. дис. ... канд. вет. наук.-- X., 1996.- 21 с.

Ветеринарное акушерство и гинекология /Под ред. проф. Г. А. Кононова.- Л.: Колос, 1977.- 656с.

Ветеринарное акушерство, гинекология и биотехника размножения /А. П. Студенцов, В. С. Шипилов, В. Я. Никитин и др.; Под ред. В. Я. Никитина и М. Г. Миролюбова (7-е изд.).-- М.: Колос, 2000.-- 495 с.

Власенко В. В. Моніторинг впливу показників прогнозу на заплідненість корів при індукованій стадії збудження статевого циклу //Наук, вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С. 3. Гжицького.- Т. 4 (№ 5).- Львів.- 2002.- С. 7-10.

Власенко С. А. Вплив циркулюючих антитіл до гіалуронідази на відтворну функцію корів: Автореф. дис.... канд. вет. наук.-- Львів, 1997.-- 20 с.

Власов С. А. Динамика стероидннх гормонов в крови коров при беременности, родах и в раннем послеродовом периоде: Автореф. дис. ... канд. вет. наук.-- Воронеж, 1985.-- 22 с.

Вольвач Н. Д. Патогенетическая терапия маститов у коров (клинико-зкспериментальное исследование): Автореф. дис.... канд. вет. наук.-- X., 1975.- 22 с.

Гейдрих Г., Ренк В. Маститы сельскохозяйственных животных и борьба с ними /Пер, с нем. А. В. Бесхлебнова и В. А. Бесхлебнова.-- М.: Колос, 1968.- 376 с.

Герцен П. П. Кесарево сечение у сельскохозяйственных животных.-- Кишинев, 1985.- 173 с.

Голубина Л. Н. Половой цикл у ремонтних ярок романовской породи и возраст их осеменения: Автореф. дис. ... канд. вет. наук.-- Воронеж, 1983.- 15 с.

Гончаров В. П., Карпов В. А. Профилактика и лечение гинекологических заболеваний коров.-- М.: Росагропромиздат, 1991.-- 190 с.

Гордон А. Контроль воспроизводства сельскохозяйственных животных /Пер. с англ. М. Д. Гельберга; Под ред. и с предисловием А. Ф. Орлова.-- М.: Агропромиздат, 1988.-- 415 с.

Горев Э. Л. Восстановление репродуктивной функции и аспекты ее регуляции у коров после родов.-- Душанбе, 1981.-- 339 с.

Гормональная регуляция размножения у млекопитающих / Пер. с англ.; Под ред. К. Остина и Р. Шорта.-- М.: Мир, 1987.-- 305 с.

Гришко Д., Шерстюк Д., Анічин А., Калассі А. Удосконалений метод оваріоектомії у кішки //Ветеринарна медицина України.-- 1999.-- № 6.-- С. 37-38.

Дацьків О. М. Імунний статус плодів і телят з різним антенатальним розвитком: Автореф. дис. ... канд. вет. наук.-- Львів, 2002.-- 20 с

Дашукаева К. Г. Гормональные изменения в системе мать-плод у высокопродуктивных коров при разном уровне их плодовитости и времени оплодотворения: Автореф. дис. ... канд. вет. наук.-- Ставрополь, 1992.- 20 с.

Дашукаева К. Г. Эндокринные аспекты фетоплацентарной недостаточности у коров в связи с гипофункцией половых желез и ее профилактика: Автореф. дис. ... д-ра вет. наук.-- Ставрополь, 1997.-- 39с.

Диагностика и профилактика функциональной недостаточности фетоплацентарной системы у коров (Метод, рекомендации) /С. А. Власов, А. С. Лободин, В. С. Бузлама и др.-- ВНИИ незаразных болезней.-- Воронеж, 2000.- 34 с.

Диспансеризація великої рогатої худоби. Методичні рекомендації / В. І. Левченко, І. П. Кондрахін, Г. Г. Харута та ін.-- К.- 1997.- 60 с

Дмитрів О. Я. Субклінічний мастит у корів (етіологія, патогенез, методи діагностики і профілактики): Автореф. дис. ... канд. вет наук.-- Львів, 2002.- 17 с

Ермаченков Н. Н. Методика преподавания акушерства, гинекологии и искусственного осеменения сельскохозяйственных животных.-- М.: Колос, 1980.- 262 с.

Желавський М. М. Імунобіологічні аспекти післяродового гнійно-катарального ендометриту у корів: Автореф. дис. ... канд. вет. наук.-- Львів, 2002.- 21 с

Животков X. И. Основы осеменения лошадей.-- М.: Сельхозгиз.-- 1952.- 358 с.

Животков X. И. Определение стельности у коров.-- М.: Колос-- 1965.- 61 с.

Жидков Д. М, Применение тканевых препаратов стельным коровам для повышения жизнеспособности новорожденных телят: Автореф. дис. ... канд. вет. наук.-- X., 1990.-- 19 с.

Зажарський В. В. Лазеротерапія при гострому післяродовому ендометриті у корів: Автореф. дис. ... канд. вет. наук.-- X., 2001.-- 20 с.

Заянчковский И. Ф. Деонтология в ветеринарном акушерстве и гинекологии.-- Ульяновск.--1977.-- 100 с.

Заянчковский И. Ф. Задержание последа и послеродовые заболевания у коров.-- М.: Колос, 1964.-- 384 с.

382

Заянчковский И. Ф. Физиологические особенности и болезни новорожденных животных.--Уфа, 1969.-- 91 с.

Івасенко Б. П. Вплив умов пренатального розвитку і хвороб новонароджених телят на репродуктивну функцію телиць: Автореф. дис.... канд. вет. наук.- X., 1998.- 17 с

Калиновсъкий Г. М. Морфофункціональне обґрунтування раціональної профілактики акушерської патології у корів: Автореф. дис. ... д-ра вет. наук.- Львів, 1993.- 33 с

Калашник И. А. Стимулирующая терапия в ветеринарии.-- К.: Урожай, 1990.- 160 с.

Карпов В. А. Акушерство и гинекология мелких домашних животных.-- М.: Росагропромиздат, 1990.-- 368 с.

Карташова В. М., Ивашура А. И. Маститы коров.-- М.: Агропромиз-дат, 1988.- 256 с.

Кедров В. К. Осеменение лошадей и коров с контролем овуляции.-- Сельхозгиз.-- 1953.

Колупаев А. Д. Содержание гонадотропных и овариальных гормонов в крови свиней в период формирования половой функции и методы ее биологической стимуляции: Автореф. дис. ... канд. биол. наук.-- Курск, 1998.- 19 с.

Комисова Т. Е. Влияние физических нагрузок различной интенсивности на функцию молочной железы: Автореф. дис.... канд. биол. наук.-- X., 1994.- 16 с.

Короткий посібник з ветеринарного акушерства і гінекології / ІЕКВМ УААН.-- В. Я. Вечтомов, Д. С. Гришко, В. О. Ушкалов, В. Ф. Макеев, Калашніков В. О.-- X., 2002.- 90 с.

Косенко М. В. Диспансеризация в системе профилактики и контроля воспроизводительной функции крупного рогатого скота.-- К.: Урожай, 1989.- 248 с.

Костишин Є. Є., Хомин С. П., Дідух А. В., Тирановець В. L, Янко С. Т. Значення аномалій формування плаценти у корів в етіології акушерської та неонатальної патології // Наук, вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С. 3. Гжицького.-- Т. 4 (№ 5).-- Львів.-2002.- С 228-232.