Ветеринарне акушерство

мікроорганізми з резервуаром у навколишньому середовищі, найчастіше у гної, в підстилці, а також у кормах, воді, повітрі приміщень; вони передаються поза доїнням, коли корови лежать. Це кишкова паличка і вим'яний стрептокок. Вони викликають короткочасні, але тяжкі мастити, часто з клінічним проявом.

О. Я. Дмитрів (2002) виділену із секрету хворих корів мікрофлору розділяє на такі групи:

контагіозну (Staphylococcus aureus, Streptococcus agalactiae);

умовно-патогенну (Streptococcus uberis, Streptococcus dysgalactiae, Echerichia coli);

сапрофіти, що об'єднують понад 20 видів стафілококів, крім Staphylococcus aureus.

Але які б це не були мікроорганізми, вони проникають у молочну чверть через дійковий канал або зразу після доїння, коли сфінктер дійки деякий час залишається відкритим, або у кінці доїння при неправильному зніманні доїльних стаканів і засмоктуванні крапельок молока з інфікованої чверті у здорову, або при інтрацистернальному введенні, що проводиться з порушенням правил асептики.

Патогенез. Пройшовши через дійковий канал, патогенні бактерії розмножуються у цистерні і звичайно вже через 12 год після проникнення у чверть викликають запальний процес, який має захисне значення. Одним з перших показників захворювання субклінічним маститом є збільшення рН молока за рахунок переходу в ємкості вим'я частини рідини з крові з високим рН, ймовірно за рахунок фільтрації в молоко бікарбонатів, а також при розпаді білків молока з утворенням аміаку. Але алкалоз у молоці буває пов'язаний і з іншими фізіологічними і патологічними процесами у корів, зокрема із захворюванням органів травлення, геніталій і т. п.

У цей час деструктивні процеси у молочній залозі ще не захоплюють у значній мірі біосинтез білків молока. Вміст загального білка залишаться незмінним, хоча відбуваються уже суттєві зміни структури альвеолярного епітелію, на що вказує виразне збільшення кількості глікопротеїнів, в основному продуктів розпаду гіалуронової кислоти, яка слугує матрицею для скріплення епітеліальних клітин альвеол. Про це свідчить і інтенсивний вихід в молоко протеолітичних ферментів. До цього часу відносяться і перші зміни у білковому спектрі сироватки молока, особливо підвищення концентрації імуноглобулінів, але, імовірно, в їх структурі відбуваються певні зміни, тому що зменшується вміст N-ацетилнейрамінової кислоти, а остання, як відомо, є зв'язуючою ланкою між білковою глобулою і вуглеводним гаптеном у кожному імуноглобуліні.

Судинна реакція поряд з ексудацією речовин плазми супроводжується підвищеним надходженням у молоко лейкоцитів. Вони захоплюють бактерії всередину клітини і перетравлюють їх (фагоцитоз). Але ця клітинна реакція звичайно не може повністю звільнити вражену чверть від інфекції, а тільки обмежує її тяжкість. За таких умов кількість клітин у молоці залишається підвищеною.

Одночасно підвищується активність кількох ферментативних систем, зв'язаних з лейкоцитами, що потрапили в молоко з відторгненими епітеліальними клітинами. Зі зростанням кількості соматичних клітин підсилюється протеолітична активність, а також активність лізосомальних ферментів, лактатдегідрогенази, Р-глюкуронідази, N-ацетилглюкозамі-нідази. Установлена також позитивна кореляція між кількістю соматичних клітин у молоці хворих на мастит корів і вмістом загального білка і альбумінів у сироватці молока. У маститних корів відзначаються глибокі зміни синтезу білків у молочній залозі. Рівень казеїну зменшується, хоча загальна кількість білків зростає; збільшується кількість Ig M, Ig А і лактоферину; з'являється додатковий специфічний компонент а2-макроглобулін.

Запалення вим'я супроводжується суттєвими змінами у жировому обміні: зменшується загальна кількість ліпідів, підвищується рівень холестерину, фосфоліпідів, кількість вільних жирних кислот, особливо поліненасичених, таких як арахідонова.

Процес запалення впливає на цілісність клітинних мембран альвеол, що й призводить до перерозподілу іонів Na, K і Са2+ між кров'ю і молоком. Солі Na і К підтримують ізоосмотичність у молоці і крові тварин. Помітно зменшується кількість лактози, що веде до дифузії із крові в молоко іонів Na, щоб підтримати осмотичний тиск. Збільшення іонів Na і СІ у молоці призводить до зменшення іонів Са2+. Саме це обумовлює підвищення рН молока до 7,1 і більше при нормі 6,35-6,65. Різке коливання вмісту мінеральних компонентів указує на те, що мастит супроводжується не тільки місцевим запальним процесом, порушенням лактації, але й біохімічними змінами в інших системах організму, тобто загальною відповідною реакцією організму.

Сутттєво змінюється гормональний статус організму корів. У молоці збільшується кількість тканинних гормонів-простагландинів Е2 і F2a. Концентрація простагландину F2a наростає пропорційно гостроті маститу. Певною мірою це пов'язано з підвищенням кількості арахідонової кислоти. Концентрація прогестерону, кортизолу, інсуліну і тироксину у молоці знижується.

Отже, тестами для біохімічного визначення перших етапів запалення молочної залози можуть бути вміст глікопротеїнів у молоці корів, як показник первинного порушення альвеолярних структур, а також концентрація іонів Na і К, як показник деструктивних процесів в альвеолярній системі, що призводить до змін проникності мембран для цих іонів. Але в умовах ферм частіше користуються простішими експрес-методами діагностики, котрі грунтуються на змінах рН або кількості соматичних клітин у секреті молочної залози.

О. Я. Дмитрів (2002) досліджувала лейкограму молока і показала, що за кількістю лейкоцитів у молоці можна контролювати ступінь розвитку запального процесу, його прогресування або згасання, а також ефективність застосованого лікування, що є найважливішим для практики ветеринарної медицини. На початку розвитку субклінічного маститу відбувається різке збільшення нейтрофілів, майже у два рази (60 %), за хунок паличкоядерних і сегментоядерних лейкоцитів. Відзначається також найвища кількість юних форм (6,3 %), що засвідчує інтенсивну міграцію лейкоцитів із крові та участь ретикулоендотеліальної системи у захисті молочної залози. Одночасно відмічається зниження кількості лімфоцитів до 35 %, моноцитів до 2 % та Поява еозинофілів (2,5 %).

На 6-7 день перебігу хвороби спостерігається повільне зменшення усіх форм нейтрофілів (до 45 %) і збільшення лімфоцитів до аналогічно-показника. Відмічається також помітне збільшення кількості моноцитів (5 %) та еозинофілів (4,5 %), що у підсумку засвідчує ніби вирівнювання запального процесу та загальної реакції організму тварини, тобто запалення приймає локальну форму, мобілізуючи тканинні структури молочної залози. Від ступеня вираженості захисної реакції молочної лози буде залежати характер розвитку запального процесу, проявлення клінічних ознак хвороби або їх гальмування. Найважливіше значення у даний період має збереження секреторної функції клітинами альвеол та виділення лізоцимів і лактоферину молочною залозою. У цей період найдоцільніше застосовувати новокаїнову блокаду та окситоцин, що сприяє зняттю нервового спазму судин, притоку крові та лімфи, зменшенню мікробної інтоксикації та відновленню лактогенезу. Таким чином, 6-7-й день розвитку запалення вим'я у корів можна вважати кульмінаційним періодом, коли вирішується вислід хвороби і стан молочної залози.

Прогностичним критерієм оцінки дальшого стану молочної залози показники секреції молока. З даних лейкограми молока на 10--15-й день від початку хвороби видно, що кількість нейтрофілів знизилась до 39 % при значному збільшенні лімфоцитів (52 %). У мазках не було юних форм лейкоцитів, значно менше було моноцитів (3 %), а кількість еозинофілів навіть дещо збільшилася до 5,7 %. Це вказує на згасання запального процесу. Але лактогенна функція хворої чверті ще залишається низькою.

Ознаки захворювання. Прихований мастит характеризується серозною, катаральною або серозно-катаральною формою запального процесу з в'ялим перебігом.

Характерною ознакою субклінічного маститу є порушення функції молочної залози, що проявляється поступовим зменшенням надою. При уважному обстеженні вим'я можна помітити й інші ознаки: деяка асиметрія чвертей, потовщення стінок дійки, ущільнення тканин вим'я, неповне спання напруження чвертей вим'я після доїння, зменшення товщини цівки молока при доїнні, що вказує на звуження дійкового каналу, зміна органолептичних якостей молока. Молоко стає водянистим і містить дрібні пластівці і згустки, які можна помітити після відстоювання, проціджування через чорну марлю або чорне металеве сито.

Діагностика субклінічного маститу проводиться один раз на місяць після доїння корів шляхом постановки реакції молока з діагностичними препаратами -- мастидином, димастином, які реагують на збільшення соматичних клітин, або бромтимолом, який показує зміни рН молока.

В 1 мл молока здорової корови міститься до 500 тис. соматичних клітин (лейкоцитів, лімфоцитів, епітелію альвеол і молочних проток). Мастидиновий і димастиновий тести ґрунтуються на взаємодії їх поверхнево активних речовин з ДНК нейтрофільних лейкоцитів (основного виду соматичних клітин при маститі). При цьому розкручуються спіральні нитки ДНК і утворюється желеподібний згусток; у залежності від кількості соматичних клітин спостерігається пропорційна зміна консистенції молочного секрету. Концентрація поверхнево-активних речовин у діагностикумах підібрана такою, що забезпечує їх спрацьовування у випадку, коли кількість соматичних клітин досягає 1 млн і більше в 1 мл молока.

Проби з індикаторами ставлять за допомогою молочно-контрольних пластинок (МКП-1, МКП-2), напівавтоматичного приладу для дослідження якості молока конструкції Д. Д. Логвінова або тест-карт на мастит, наприклад виготовлених компанією «Альфа Лаваль Агрі» фірми «Пфайзер» і т. п.

Мастидиновий тест. З відповідної чверті вим'я у кожну луночку надоюють по 1 мл молока і додають 1 мл 2 %-ного розчину мастидину. Молоко і реактив перемішують скляною паличкою протягом 15 с і визначають колір суміші та консистенцію. Після закінчення дослідження вміст луночок молочно-контрольної пластинки зливають у спеціальний посуд, а пластинку споліскують теплою водою і висушують (протирають ватою).

При негативній реакції утворюється однорідна суміш світло-бузкового кольору; при позитивній -- формується згусток, який наполовину або й повністю вилучається із луночки МКП темно-фіолетового кольору.

Димастиновий тест. 1 мл 5 %-ного водного розчину димастину добавляють до 1 мл молока і перемішують у луночці МКП. Реакцію враховують за зміною густоти і кольору суміші. При негативній реакції утворюється однорідна суміш жовтогарячого кольору. При позитивній реакції чітко видно згусток малинового кольору, який при перемішуванні скляною паличкою наполовину або повністю викидається з луночки пластинки.

Проба на тест-картці Альфа-Лаваль. На картці записують дату дослідження і номер корови, а також від'єднують з одного боку картки палички для постановки проби. У кожну лунку надоюють молоко у кількості з ніготь і розмішують його паличкою до повного розчинення сухого діагностикуму блакитного кольору, нанесеного на дно лунки. Якшо в'язкість суміші не змінюється, проба негативна, у цьому молоці не більше 200 000 соматичних клітин. Якщо суміш стає трохи густішою, а уздовж палички формуються тягучі ниточки, то у такому молоці від 150 000 до 500 000 соматичних клітин. Вважають, що ніякої інфекції у молочній залозі немає. У випадку, коли суміш все більше і більше загущується, але якщо зробити паличкою коло і підняти її, то за паличкою нічого не тягнеться, вважають, що молоко містить від 400 000 до 1 500 000 клітин; при цьому можливе інфікування вим'я. Коли суміш стає густою і при піднятті палички частина згустка тягнеться за нею, то у такому молоці від 800000 до 5 000 000 соматичних клітин -- вим'я інфіковане. Якщо : утворилася дуже густа суміш, котра витягується паличкою із лунки суцільним конгломератом, то це свідчить, що у молоці міститься більше 5 000 000 соматичних клітин і ми маємо справу з хворою коровою.

Бромтимолова проба. 2-3 краплі 0,1 %-ного спиртово-водного розчину бромтимолблау додають до 1 мл молока. Молоко здорової корови забарвлюється у жовто-зелений колір, а при запаленні -- у зелений або синій.

При позитивній реакції секрету з цими діагностикумами додатково можна ставити пробу відстоювання, а при необхідності проводити бактеріологічне дослідження для визначення збудника і його чутливості до лікарських препаратів.

Крім згаданих, є ще багато тестів, наприклад каліфорнійський маститний тест, мастотест «Воронезький» і т. п.

Проба відстоювання. Із кожної чверті молочної залози в окрему пробірку беруть 10 мл молока наприкінці доїння, ставлять у штатив і витримують 16-18 год у холодильнику при температурі 4-8°С. Оцінюють при денному освітленні, звертаючи увагу на наявність осаду, стан вершків та колір молока. Шар вершку товщиною більше 15 мм свідчить про відсутність маститу; менше 5 мм -- свідчить про наявність патологічного процесу. На стінці пробірки при її нахилі можна побачити слиз різного забарвлення, тягучі, з пластівцями вершки. Крім цього, молоко від хворих корів утворює осад висотою 1 мм і більше, тоді як молоко здорових корів осаду не має. Осад може бути білого, кремового або жовтуватого кольору.

Діагностика субклінічного маститу у періоди запуску та сухостою також може проводитись із використанням мастидину чи димастину. Нормальний секрет сухостійної корови дає позитивну реакцію з цими діагностикумами. Таку ж реакцію отримують у перші 3--5 днів після отелення.

Негативною реакцією у даному випадку вважається така, при якій зміна кольору і консистенції молока у всіх луночках молочно-контрольної пластинки виражена одинаково. Тому при інтерпретації результатів дослідження на субклінічний мастит у ці періоди звертають увагу Іьки на різко позитивні реакції в окремих чвертях вим'я.

8. Терапія тварин, хворих на мастит

Клінічний мастит:

Лікування треба розпочинати якомога раніше. Тварину вилучають зі стада і на період лікування переводять на стійлове утримання, забезпечують спокій, достатню кількість підстилки, виводять з раціону соковиті корми, зменшують давання концентратів. Краще згодовувати більше сіна і напувати теплою водою. Усувають протяги, погрішності машинного доїння.

Для звільнення молочної залози від секрету проводять часте здоювання -- 5-6 разів на добу. Для легшого і повного видоювання застосовують окситоцин, або пітуїтрин підшкірно, внутрішньом'язово, внутрішньовенно, внутрішньоаортально. Перед введенням окситоцину корову треба здоїти, а потім, після введення окситоцину знову видоюють молоко. У залежності від способу введення окситоцину видоювати корову слід вручну через 15-10 хв або зразу. Молоко треба збирати в окремий посуд і використовувати у корм тваринам після кип'ятіння.

Дрібним тваринам для зменшення болючості і розслаблення тканин молочної залози застосовують но-шпу.

Із засобів патогенетичної терапії призначають внутрішньоаортальні введення 100 мл 1 %-ного розчину новокаїну (можна разом з оксито-цином, протеолітичними ферментами: трипсином або хімотрипсином у дозі 1 г або з антибіотиками). Новокаїн використовують і в 10 %-ній концентрації у дозі 10 мл. Розчини новокаїну можна вводити внутрішнь-очеревинно або робити блокади:

коротка новокаїнова блокада нервів вим'я за Д. Д. Логвіновим;

блокада зовнішнього сім'яного нерва за Башкіровим;

епіплевральна блокада за Мосіним.

На думку професора М. І. Полянцева, не варто переоцінювати терапевтичні властивості новокаїнових блокад при маститі у корів: вони доповнюють, але не замінюють етіотропне лікування.

Корисним є масаж, який виконують при серозному маститі знизу вгору, а при катаральному -- зверху вниз. Одночасно при масажі можна втирати креми, мазі і лініменти (креми-емульсії ДЕ, ДЕК, протимікробний крем «Доктор», мастисан, мазь Вишневського, синтоміцинову, стреп-тоцидову емульсії або інші, виготовлені на олійній або жировій основі). Після масажу застосовують аерозольні препарати полькортолон або окси-корт, розпиляючи їх на шкіру запаленої чверті вим'я.

У перші 1--2 дні гострого запалення молочної залози призначають холод у вигляді холодної глини з оцтом, а в наступні дні -- тепло у вигляді грілок, озокеритових або парафінових аплікацій, йодистих мазей (кристалічного йоду 2,0; калію йодистого 5,0; вазеліну 200,0), іхтіолово-саліцилової мазі (саліцилової кислоти 2,0; іхтіолової мазі 100,0), прогрівання променями ламп солюкс та інфраруж.

Антимікробні препарати краще призначати після визначення чутливості до них мікрофлори. Фірмою Vetoquinol випускається набір для тестування чутливості 13 антибіотиків при лікуванні корів, хворих на гострий мастит, а також для встановлення наявності мікоплазм і стафілококів в ексудаті.

Антибіотики і сульфаніламіди (один, два або більше) поєднують з преднізолоном, гідрокортизоном, ферментами рибонуклеазою або дезоксирибонукеазою. їх призначають внутрішньом'язово, внутрішньовенно або місцево -- внутрішньоцистернально (інтрамаммарно).

Зменшення клінічних ознак досягається у 9 з 10 корів, підданих лікуванню, тоді як рівень бактеріологічного одужання при клінічному маститі складає від 60 до 70 %. Якщо ж лікування проводиться некваліфіковано, досягають лише видимого одужання, без звільнення від інфекції, яка переходить у субклінічний стан, а інколи стає невиліковною.

Якщо неможливо попередньо визначити мікроорганізм, відповідальний за розвиток клінічного маститу, лікування спрямовують проти головних збудників, які можуть бути причиною запалення.

Для першого призначення використовують препарати, що містять один антибіотик з широким спектром дії, наприклад, цефалоспорини, карбеніцилін, левоміцетин. Часто застосовують асоціації двох антибіотиків, один з яких направлений проти грампозитивних мікроорганізмів (стрептококи і стафілококи): бензилпеніцилін, ампіцилін, метицилін, оксацилін, клоксацилін, окситетрациклін, лінкоміцин, амоксицилін, а другий проти кишкової палички та інших грамнегативних мікроорганізмів (гентаміцин, стрептоміцин, неоміцин, колістін). До складу деяких препаратів входить гідрокортикоїдний компонент, призначений для зменшення болісності і набряклості вим'я.

Сучасні протимаститні препарати виробляються у вигляді одноразових ін'єкторів. Це препарати ампіклокс (75 мг ампіциліну і 200 мг клоксациліну), мастилекс (350 мг цефалексину і 35 мг гентаміцину), лінкоміцин F (200 мг лінкоміцину, 200 мг неоміцину і 1 мг дексаметазону), бровамаст-1Д (300 мг клоксациліну, 150 мг неоміцину і 10 мг преднізолону), бровамаст-2Д (150 мг клоксациліну, 150 мг неоміцину, 500 мг білого стрептоциду або норсульфазолу натрію), мастієт форт (200 мг тетрацикліну, 250 мг неоміцину, 2000 ІО бацитрацину і 10 мг преднізолону), мастисан А (по 100 000 ОД бензилпеніциліну і стрептоміцину і 0,35 г норсульфазолу або сульфадимезину у 5 мл основи), мастицид (200 000 ОД бензилпеніциліну, 100 мг стрептоміцину, 0,35 г норсульфа-ту і 0,35 г сульфадимезину).

У випадку невдачі, коли знову з'являються клінічні ознаки, застосовують препарати другого призначення. Вони можуть бути специфічної дії проти грампозитивних мікроорганізмів, продукуючих бета лактамазу або пеніциліназу -- фермент, який руйнує молекулу антибіотика раніше, ніж він зможе подіяти на бактерії, і часто викликає рецидив маститу, наприклад, асоціація амоксациліну з клавуланіновою кислотою і преднізолоном (сінулокс) або пеніциліну G, дигідрострептоміцину і нафци-ліцу (нафпензал), пеніциліну G, стрептоміцину сульфату, сульфадимезину і преднізолону (мастисан А-форте).

У гуманній медицині препаратами вибору (першого призначення) зараз вважають оксацил або цефазолін, лінкосаміди або комбінації окса-циліну чи цефазоліну з метронідазолом. До препаратів резерву (другого призначення) відносять ванкоміцин або поєднання ампіциліну з сульбак-тамом (останній надає стійкість ампіциліну), чи ванкоміцину з метронідазолом.

При повторній невдачі можна продумати третє призначення, та якщо й воно не дало бажаного результату, то вважають, що можливість одужання у період лактації дуже низька і остання надія полягає у лікуванні тварини у період сухостою.

Французькі учені рекомендують користуватися переважно інтрама-ммарним введенням. Незважаючи на те, що більший відсоток одужання досягається при поєднанні місцевого і загального призначення антибіотиків, вони вказують на економічну недоцільність такого лікування. Якщо ж обирається саме таке лікування, то треба вибирати антибіотики, здатні переходити з кров'яного русла в молочну залозу і сумісні з введеними у дійку. Загальне призначення антибіотиків виправдане, на їх думку, тільки при сильній набряклості чверті вим'я, що робить неможливим внутріш-ньоцистернальне введення. У період лактації при парентеральному призначенні антибіотиків потрібно вводити високі дози і курс лікування має становити не менше 5 днів. Зараз для такого лікування використовують частіше антибіотик із групи цефалоспоринів кобактан у дозі 2 мл/50 кг внутрішньом'язово. Для комплексного застосування антибіотиків призначають кобактан (неопен або енгеміцин) внутрішньом'язово і мастієт внут-рішньоцистернально.

Ефективним є комплексне лікування, яке полягає у проведенні хоча б однієї короткої новокаїнової блокади нервів вим'я і 2-3 внутрішньоци-стернальних введень комбінованого протимікробного препарата масти-лексу з інтервалом 12-24 год, пропускаючи одне-два доїння враженої чверті для довшого знаходження антибіотиків у молочній цистерні. Зауважимо, що у корів до 4-5 міс. після родів не варто пропускати доїння! Добрі результати отримують при серозному, катаральному і гнійно-катаральному маститі від поєднаного застосування короткої новокаїнової блокади нервів вим'я і щоденного дворазового внутрішньоцистернального введення 5-7 мл 2-5 %-ного лінімента прополісу на олії або на поліети-ленгліколі-400.

Молоко хворих на мастит корів, яких лікували з застосуванням антибіотиків, не допускають в їжу при внутрішньом'язовому введенні пеніциліну, стрептоміцину, тетрацикліну, неоміцину 48 год; біциліну-3 -6 діб; біциліну-5 -- 20 діб. При внутрішньоцистернальному введенні еритроміцину молоко придатне до вживання через 1 добу; пеніциліну -- 2 доби; клоксациліну -- 3 доби; окситетрацикліну, стрептоміцину -- 5 діб; мономіцину -- 7 діб; після лікування мастаерозолем -- 3 доби; мастици-дом, мастилексом -- 5 діб; мастисаном, синулоксом -- 7 діб.

Зважаючи на забруднення молока антибіотиками і на формування антибіотикорезистентності при безсистемному використанні антибіотиків, не зменшується інтерес до розробки препаратів антимікробної дії, котрі не містять антибіотиків. Харківською державною біофабрикою виробляється демаст, до складу якого входять декаметоксин і етоній, декамаст (містить тільки декаметоксин на олійній або гелевій основі), Українським НДІЕКВМ УААН -- бімастин (хлоргексидину біглюконат і диметилсульфоксид на метилцелюлозі), а АО «Біофарм» -- біомаст, у якому є основна діюча речовина хлоргексидину біглюконат.

Із засобів фізіотерапії показаний електрофорез з 2 %-ним розчином новокаїну на 70 %-ному спирті, УВЧ, ВЧ, УФО, лазеротерапія.

У випадках тяжкого перебігу маститу застосовують норсульфазол внутрішньовенно 150 мл 10 %-ного розчину і засоби симптоматичної терапії (інфузії глюкози і кальцію хлориду, кофеїну, гемодезу, плазмозамінників, гама-глобуліну), внутрішньочеревинне призначення тривіту або тетравіту. М. Г. Миролюбов пропонує при лікуванні корів, хворих на гнійно-катаральний, фібринозний і геморагічний мастит з тяжким перебігом вводити внутрішньовенно розчин глюкози 20 %-ної 400 мл, гекса-метилентетраміну 40 %-ного ЗО мл, кальцію хлориду 10 %-ного 120 мл, кофеїну 20 %-ного 10 мл двічі на курс лікування з інтервалом 24 години.

Для підвищення стійкості організму і відновлення фізіологічних процесів паренхіми вим'я корові вводять концентрати вітамінів у дозі 10 мл і тканинні препарати по 20 мл 2-3 рази з інтервалом 7-10 днів.

Субклінічний мастит:

Лікування у період сухостою

Метою такого лікування є звільнення від інфекцій, що залишилися від попередньої лактації, і забезпечення захисту проти нових інфекцій, розвиток яких можливий на початку сухостійного періоду або в наступну лактацію. Цей час найбільш сприятливий для лікування корів, тому що досягається найвища лікувальна ефективність, пошкоджені тканини знаходяться в афункціональному стані і можуть відновлюватися перед початком нової лактації, а нове захворювання на мастит у сухостійний період малоймовірне. Оскільки корова не доїться, то можливе одноразове застосування речовин пролонгованої дії, які забезпечують високу концентрацію антибіотиків у молочній залозі протягом кількох тижнів, а молоко не забруднюється антибіотиками.

Виліковність становить у середньому 70-80 %. При стрептококовому маститі одужання досягає 90 %, а при стафілококовому -- 70 %. Ризик інфікування оброблених чвертей вим'я протягом сухостійного періоду зменшується вдвічі, хоча захист проти інфікування Streptococcus uberis та кишковою паличкою у другій половині сухостійного періоду залишається обмеженим. В оброблених корів зменшується захворюваність * клінічним маститом у період роздоювання, а у народжених ними телят -- захворюваність диспепсією.

Стратегія лікування полягає у проведенні систематичних захисних обробок корів на початку сухостійного періоду. Протягом 15 останніх років, ставши загальносвітовим надбанням, така тактика не привела до помітного зростання антибіотикорезистентності. В особливих випадках, коли ризик інфекції у сухостійний період малоймовірний, можна обмежитись лікуванням тільки інфікованих корів, виділених за допомогою діагностичного тесту. Повторення лікування у середині сухостійного періоду не доцільне, бо майже не підвищує рівня одужання, хіба що тільки при інфікуванні Streptococcus uberis, але подвоює ціну лікування.

Після останнього доїння, яке має бути якомога повнішим і протягом якого контролюють відсутність клінічних ознак маститу, отвір дійкового каналу енергійно, протягом 20 сек протирають ватним тампоном, зволоженим 70 %-ним спиртом. У кожну чверть вводять ліки з окремого шприца-дозатора, а дійку в останній раз змочують дезрозчином. Корову ізолюють на деякий час від обстановки доїння для того, щоб швидше зупинити секрецію молока. При такій обробці час відновлення реалізації молока не виходить за межі встановленого (7-й день після отелення), окрім випадків передчасних пологів.

На початку сухостійного періоду утворюється лактоферин і тому обґрунтованим є використання антибіотиків, що діють головним чином на стафілококи і стрептококи. Зараз хороші результати отримують від призначення клоксациліну, оксациліну, нафциліну, новобіоцину, цефало-ніуму, цефалексину і різних асоціацій, наприклад, пеніцилін+стрептомі-цин, еритроміцин+стрептоміцин, тетрациклін+неоміцин, спіраміцин+нео-міцин. Ексципієнт, частіше олійний, відіграє важливу роль. Він забезпечує стійкість терапевтичної дози протягом багатьох тижнів і розповсюдження антибіотика у тканинах всієї чверті.

Відомими в Україні є препарати орбенін фірми «Пфайзер» з вмістом 500 мг клоксациліну, дікломам для сухостійних корів фірми Vetoquinol (638 мг клоксациліну та наповнювачі), нафпензал ДС фірми «Інтервет», а та кож бровамаст-С (600 мг клоксациліну) та мастицид-2, виготовлений на базі біциліну-1. Наприклад, завдяки спеціальній основі, бровамаст-С має пролонговану дію, яка полягає у підтримці протибактеріальної концентрації клоксациліну в паренхімі молочної залози протягом ЗО днів-Лікувальна доза бровамасту-С для корови -- 10 мл, для кози і вівці -- 5 мл-Більшість невдач при лікуванні зв'язані з неможливістю проникнення антибіотика до мікроорганізмів, особливо до стафілококів, які знаходяться у мікроабсцесах, сформованих у паренхимі вим'я.

Лікування у період лактації показане тільки тоді, коли більше 20 % корів хворіють на субклінічний мастит. Воно спрямоване не тільки на клінічне, але головним чином на бактеріологічне одужання, тобто звільнення від інфекції. У лактуючих корів ліки залишаються у вим'ї обмежений час, і це зменшує їх ефективність. Тому для створення сприятливих умов для адсорбції активних компонентів тканинами молочної залози ліки доцільно вводити після вечірнього доїння 3 дні підряд.

О.Я. Дмитрів (2002) вважає, що лікування корів при субклінічному маститі має бути комплексним з використанням методів патогенетичної та етіотропної терапії (коротка новокаїнова блокада нервів вим'я за Д. Д. Логвіновим з додаванням антибіотиків, до яких чутлива виділена мікрофлора, а через 15 хв -- введення через катетер у цистерну хворої чверті 8 або 16 мл теплого мастієту). Воно забезпечує одужання 81,4 %корів.

Одужання при обґрунтованому призначенні лікарських препаратів залежить від виду мікроорганізмів, які викликають мастит. Найвищий рівень одужання (до 90 %) можна прогнозувати при колібактеріозному маститі; від 70 до 80 % при стрептококовому і тільки близько 50 % при стафілококовому.

У перші дні після пологів для лікування корів з прихованим маститом у хвору чверть можна вводити 200-300 ОД антибіотика у 50 мл молозива.

9. Профілактика маститу

1. Правильний запуск. Корів запускають за 60 днів до пологів. Для цього за 10-15 днів до початку сухостійного періоду вилучають з раціону молокогінні корми, випувають менше води, переходять з триразового на дворазове, а потім одноразове доїння, після чого доять через день і припиняють доїння. Одночасно зменшують інтенсивність підготовки молочної залози до доїння, виключають додоювання. Якщо зазначеними засобами лактація не гальмується, в шкіру молочної залози втирають

камфорний спирт або ін'єктують підшкірно 10-15 мл 20 %-ного олійного розчину камфори 1 раз на день.

2. Санація молочної залози при останньому доїнні шляхом інтрацистернального введення антибіотиків пролонгованої дії, а також попередщження проникнення мікроорганізмів у вим'я способом заклеювання дійок фуропластом (бактерицидна липка плівка) у сухостійний період зразу ж після введення пролонгованого лікарського препарату.

3. Правильне ведення сухостійного періоду включає в себе надання тваринам щоденного моціону, вилучення в перші 15 днів і останні 7-10 днів соковитих та концентрованих кормів, проведення вітамінізацій. У ці ж строки сухостійних корів досліджують на клінічний мастит пробним здоюванням.

4. Підготовка нетелів до пологів починається за 45-60 днів і полягає у спостереженні за станом молочної залози для своєчасного виявлення набряку, привчанні до шуму працюючої доїльної апаратури і проведенні ручного або машинного (пневмомасажером) масажу вим'я. Масажують вим'я 1-2 рази на день по 5 хв. Закінчують масаж за 15 днів до гаданих пологів.

Правильне роздоювання телиць і корів після пологів.

Ретельне дотримання правил підготовки вим'я до кожного доїння: обмивають теплою водою, обтирають насухо індивідуальним рушником чи салфеткою і масажують протягом 1 хв, здоюють 3-4 перші цівки молока у спеціальний кухоль для первинного доїння, який має чорне дно і підключають доїльний апарат з теплими стаканами на сухі дійки. Проміжок часу від підготовки корови до доїння і початком доїння має бути не довшим 1 хв. Доїння при нормальній молоковіддачі повинно тривати 4-5 хв (не допускати холостого доїння) і закінчуватися додоюванням протягом 25-30 с з масажем. Доїльні стакани знімають після відключення вакууму. Вважають, що після хорошого видоювання у вим'ї повинно залишатися не більше 250 мл молока.

Дезинфекція дійок після доїння з використанням спеціальних приладів і йодистих або хлорних антисептиків (синтайод, хіносепт, мастостеріл, дезмол, 1 %-ний розчин однохлористого йоду, 1 %-ний розчин хлораміну Б, 2 %-ний розчин гіпохлориту кальцію), до яких можна додавати 5-10 % гліцерину. Компанія «Альфа Лаваль Агрі» рекомендує обробляти дійки дезрозчином «Діпал», що містить йод і пом'якшувальний компонент. Подібна обробка дуже важлива для підтримання доброго стану шкіри вим'я, щоб під дією вакууму вона могла розтягуватися без пошкоджень і для знищення мікроорганізмів, що викликають мастит.

Контроль за роботою і санітарним станом доїльної установки. Після доїння кожної корови проводять дезинфекцію доїльних стаканів розчином дезмолу шляхом занурювання стаканів у відро з дезрозчином.

Недопущення перехресного інфікування корів при доїнні:

першочергове доїння здорових корів;

ізоляція тварин з ознаками клінічного маститу;

вибракування корів з хронічним маститом;

дезинфекція рук доярок і операторів машинного доїння 0,5 %-нимрозчином хлораміну перед доїнням та після доїння кожної хворої корови.

Дослідження на субклінічний мастит проводять один раз на місяць,після чого лікують хворих корів.

Підбір корів до машинного доїння.

Для підвищення резистентності організму і активізації регенеративних процесів тканин молочної залози тільним коровам, які перехворіли на мастит у період лактації, запуску або сухостою, призначають комплексне введення вітамінів, тканинних препаратів та імуномодуляторів.

10. Особливості перебігу і терапії маститу у тварин інших видів

У кобил переважно реєструється катаральний або гнійно-катаральний мастит з гострим перебігом і враженням половини або частки вим'я. Інколи кобили хворіють на ботріомікозний мастит.

Кобила пригнічена, не допускає лоша до вим'я. Молоко водянисте, з пластівцями казеїну. При гнійному маститі значно підвищується температура тіла, помітне пригнічення, скованість і кульгавість при пересуванні, а з вим'я видоюється ексудат, що містить пластівці казеїну, гній і кров.

При ботріомікозі вим'я формуються чисельні гранульоми, які прориваються з утворенням норицевих виразок, котрі не заживають і виділяють липкий ексудат сірого кольору.

Лікування полягає у частому здоюванні, для чого можна використовувати окситоцин у дозі 20-40 ОД. Тварині обмежують водопій і переводять її на сухий корм. Лоша відлучають і випоюють молоком із здорової половини вим'я або від іншої кобили (можна коров'ячим). Проводять легкий масаж від основи вниз з втиранням іхтіолової мазі. Виконують коротку новокаїнову блокаду з введенням 100 мл 0,5 %-ного розчину І новокаїну з 300 000 ОД пеніциліну і стрептоміцину.

На ранніх стадіях захворювання для зменшення проникності судин внутрішньом'язово вводять кальцію глюконат у дозі 100 мл. Через тоненький молочний катетер у кожний сосковий канал 2 рази на день вводять по 100 000 ОД стрептоміцину з пеніциліном або неоміцинy з тетрацикліном, розчинених у 20 мл 0,5 %-ного розчину новокаїну.

При високій температурі тіла антибіотики застосовують внутрішньом'язово. Можна призначати 10 %-ний розчин норсульфазолу або етазолу у дозі 100-150 мл щоденно або через день. Внутрішньовенно -- по 250-300 мл 1-2 рази в день суміші, що складається з 4 г камфори, 60 г глюкози, 300 мл етанолу, 10 г уротропіну, 1,5 г аскорбінової кислоти, 10 г кальцію хлориду і 700 мл фізіологічного розчину. В курс лікування потрібно вводити також тривіт або тетравіт у дозі 10-15 мл. Абсцеси, що дозріли, розрізають, видаляють гній, промивають порожнину і присипають трициліном або вводять мазь Вишневського. При потребі у рану вводять дренаж.

Лікування кобили, хворої на ботріомікоз вим'я, при множинних абсцесах і гранульомах часто буває неефективним. При цьому практикують видалення половини або всієї молочної залози.

У овець мастит має такий же перебіг, як і у корів, але частіше розвивається гангренозний мастит. Найчастіше мастит реєструється у жарій період року, коли розвивається гіпогалактія, внаслідок якої ягнята Травмують соски вівцематок. Мастит може розвиватися і при переході соковитий корм, внаслідок набряку і застою молока.

Гангренозний мастит розвивається на 1-2-гу добу після початку геморагічного маститу звичайно при інфікуванні молочної залози (Bact. mastitidis ovis). Вівці не підпускають до вим'я ягнят, стають в'ялими, відмовляються від корму, жадібно п'ють воду. Підвищується температура тіла до 41 °С. Збільшується об'єм вим'я; воно стає гіперемованим, твердим і дуже болючим, на шкірі з'являються синьо-червоні плями, котрі переходять у чорні. Запальний процес може розповсюджуватися на нижню черевну стінку, переходити у загальний сепсис і закінчуватися загибеллю тварини через 2-8 днів. Але частіше вражена частина молочної залози відмежовується від здорової тканини демаркаційною лінією і поступово, протягом 3 тижнів відмирає і відділяється. На місці відпалого вим'я утворюється виразка, яка гноїться і заживає довго, до 2 міс.

Лікування. Хворих овець ізолюють, часто доють, роблять коротку новокаїнову блокаду з 40-60 мл 0,5 %-ного розчину новокаїну з 600 000 ОД біциліну-3. Можна вводити внутрішньоаортально 15 мл 0,5 %-ного розчину новокаїну на ізотонічному розчині зі 100 000 ОД стрептоміцину. Антибіотики призначають внутрішньом'язово і внутрішньоцистернально через тоненький молочний катетер. При набряках внутрішньовенно ін'єктують кальцій хлористий і здійснюють масаж.

При гангренозному маститі всередину дають 1-2 чайні ложечки метиленової синьки (1:1000) 2-3 рази на день і проводять часте здоювання. Внутрішньовенно вводять рідину Кадикова і 10-15 мл 10 %-ного розчину норсульфазолу натрію або ударні дози антибіотиків. Змертвілі тканини висікають і змазують 5 %-ним розчином йоду або рідиною Плахотіна (7 %-ний розчин натрію хлориду на 2 %-ному розчині хлораміну).

У кіз мастит реєструється у перші 2 тижні після важкого окоту або окоту, ускладненого затримкою посліду, ендометритом, субінволюцією матки. Виявляються такі самі форми маститу як у корів, але часто вони ускладнюються гангреною вим'я, яка має перебіг, подібний до описаної в овець.

У свиноматок мастит виникає після інфікування ран від укусів поросят або тріщин шкіри сосків; найчастіше буває гнійно-катаральна форма запалення окремих пакетів, іноді у пакетах молочної залози утворюються багато дрібних або 1-2 більших абсцесів. Гангрена молочної залози трапляється рідко.

Лікування полягає в ізоляції тварини у чистий і теплий станок, наданні їй спокою і обмеженні водопою. Здоюють після введення окситоцину або підпускають через 10-20 хв поросят. Роблять масаж молочної залози з іхтіоловою маззю (при гнійному маститі мазь наносять на вражені пакети без втирання), здійснюють коротку новокаїнову блокаду з введенням 20-40 мл 0,5 %-ного розчину новокаїну, можна з антибіотиками з інтервалом 24 год. Використовують обігрівання лампами.

Синдром метрит-мастит-агалактія (ММА) -- результат порушення адаптації тварин до незвичайних умов утримання на великих промислових комплексах. Хворіють 30-50 % свиноматок у післяпологовому періоді. При цьому гине від 70-80 до 100 % поросят. Мастит із клінічним перебігом при ММА реєструється у 12-20 хворих тварин і виявляється у формі серозного, катарального, рідше -- геморагічного і гнійно-катарального запалення.

Причини: комплексні:

порушення обміну речовин у зв'язку з великим вмістом концентратів, різкою зміною кормів, низькою їх якістю;

збільшення концентрації гормонів росту гальмує виділення АКТГ, що пригнічує молокоутворення і скорочення матки;

інфікування кишковою паличкою, стрептококами і стафілококами, клебсієлою і мікоплазмою.

Клінічні ознаки починаються під час опоросу або через 12-48 год. При цьому температура тіла підвищується до 40,5 °С (39,5-41 °С), розвивається слабкість, тахікардія, тремтіння, залежування (як правило свиноматка лежить на животі і не підпускає поросят до сосків), відмова від корму, запори, безтурботне ставлення до поросят. Для важкого перебігу характерними є цианоз слизових оболонок і задишка. Мастит і метрит взаємозв'язані; мають гнійно-катаральний перебіг. Найчастіше набрякають, стають гарячими, чутливими і яскраво-червоними 1-2, іноді 3 молочні І пакети у пахових ділянках. Основною формою запалення молочної залози при ММА є прихований мастит, який вражає до 45-60 %, а в окремих випадках до 70-80 % функціонуючих долей молочної залози свиноматок. Субклінічний мастит підтверджується діагностичним тестом з мастидином. Для отримання проб молока свиноматці роблять ін'єкцію 10-15 ОД окситоцину внутрішньовенно. Субклінічний мастит реєструють у свиноматок не тільки при ММА, але і при ендометриті, субінволюції матки, а також і при відсутності патологічного процесу у статевих органах. Він є однією із причин так званої «безсимптомної агалактії». Внаслідок гіпо- або агалактії поросята стають в'ялими, виснаженими, відзначаються проноси, які призводять до їх загибелі.

Лікування. Призначають антибіотики широкого спектру дії (стрептоміцин-хлортетрациклін або тілозін в/м і внутрішньоматково у формі капсул, емульсій, суспензій). Останні вводять із ПОС-5. В/м -- 3 %-ний розчин преднізолону у дозі 100 мг або 0,4 %-ний розчин дексаметазону 10 мг 1-2 рази у день. Згодовують 1 столову ложку глауберової солі. Підшкірно ін'єктують кофеїн і окситоцин (для підвищення скоротливої функції матки і молоковіддачі у дозі 20-30 ОД), а в/в -- метионін з глюкозою (для підвищення антитоксичної функції печінки). Застосовують також вітаміни A, D, Е. Із засобів симптоматичної терапії користуються 5%-ним розчином глюкози у дозі 80-120 мл, глюконату (борглюконату кальцію) -- 10-20 мл у вигляді підшкірних або внутрішньом'язових введень. Поросят підсаджують до іншої свиноматки або випоюють їх коров'ячим молоком. Із засобів патогенетичної терапії застосовують коротку новокаїнову блокаду нервів молочної залози за Д. Д. Логвіно-вим. При цьому вводять 30-50 мл 0,5 %-ного розчину новокаїну, виготовленого на фізіологічному розчині, у надвим'яний простір між черевною стінкою і тією долею молочної залози, що знаходиться у стані запалення. До розчину новокаїну варто добавити антибіотики, провірені на чутливість мікрофлори.

Для профілактики ММА треба нормалізувати обмін речовин і загальну резистентність організму свиней; своєчасно і ретельно прибирати і дезинфікувати приміщення для опоросу, станки та інвентар; всіх свиноматок після опоросу піддають клінічному огляду і внутрішнь-ом'язово вводять суметролім (10-15 мл) з окситоцином (12,5-15 ОД).

У собак і кішок мастит найчастіше розвивається у період лактації, зразу після пологів; інколи -- на тлі несправжньої вагітності у суки, коли починається секреція молока.

Етіологія. Травми сосків з їх інфікуванням стафілококами і стрептококами (або їх асоціаціями). Сприяють інфікуванню молочної залози затримка секрету при народженні мертвого приплоду, затримці посліду, ранньому відлученні цуценят або кошенят; післяродові септичні процеси і інтоксикації. Інфікування молочної залози можливе під час смоктання молока цуценятами чи кошенятами через подряпини гострими кігтями.

Клінічні ознаки. Підвищується температура, знижується апетит, нездужання, самка залишає малят, облизує молочну залозу. Набрякають один або кілька пакетів молочної залози; цей набряк розповсюджується на сусідні ділянки шкіри нижньої частини грудної і черевної стінки. Вражені молочні залози мають напружену, блискучу, червону (червонувато-голубу) і гарячу шкіру. При пальпації вони щільні і болючі. Із дійок, які видаються наповненими молоком, видавлюється назовні незначна кількість серозного секрету з домішкою крові або густого сірого ексудату також з домішкою крові. У глибоких ділянках залозистої тканини можуть утворюватися вогнища гнійного розплавлення, які флюктують і можуть прориватися з витіканням темно-сірого гною, в якому містяться шматочки відмерлих тканин. Запалення може набувати гангренозного перебігу, і тоді молочна залоза стає холодною і фіолетовою або чорною. При тяжкому перебігу через 2-5 днів тварина може загинути.

Кішка, хвора на гострий мастит, відмовляється від корму, апатична, загальмована, байдужа до всього.

Ми спостерігали тяжкий гнійний мастит у суки добермана, пов'язаний з несправжньою вагітністю. Запальний процес характеризувався втягуванням все нових і нових молочних пакетів, утриманням високої температури незважаючи на призначення найрізноманітніших схем антибіотикотерапії. Після проривання у кількох місцях шкіри і витікання незначної кількості ексудату перебіг маститу на деякий час уповільнювався. Через 10 днів комплексного лікування стан тварини погіршився, набряк поширився на тазові кінцівки, що спричиняло утруднення рухів суки. Тварину довелося піддати еутаназії.

В іншому випадку ми провели витинання вражених 4 і 5-го пакетів на тлі антибіотикотерапії і досягли успіху.

Лікування. На період лікування необхідно відсадити новонароджених. При враженні одного пакета молочної залози на його сосок можна наклеїти пластир. Допускати кошенят і цуценят до матері можна тоді, коли молоко прийшло у норму і має рН не більше 7,0. При враженні багатьох пакетів молочної залози інколи виникає потреба призупинити лактацію. Це досягається шляхом голодної 24-годинної дієти з відсутністю води; після цього тварині дають J/4 її раціону, у наступний день -- '/2, потім 3/4 і переводять на звичайний раціон.

Виконують коротку новокаїнову блокаду з введенням 5--20 мл 0,25-0,5 %-ного розчину новокаїну, краще з біциліном-3. Повторюють блокаду через 2-3 дні. Паралельно проводять загальну антибіотикотерапію. Здоюють молоко кілька разів на день. Застосовують тепло у вигляді зігріваючих пов'язок, просочених антимікробними мазями (лінімент Вишневського) і ніжне втирання у молочну залозу антимікробних речовин, розчинених на диметилсульфоксиді. При глибокому гнійному враженні або гангрені вражену ділянку молочної залози витинають.

Лекція 20. ПАТОЛОГІЯ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

1. Аномалії розвитку вим'я і вади розвитку дійкового каналу

Аномалії розвитку вим'я переважно успадковуються. Розрізняють такі аномалії розвитку вим'я:

--відсутність однієї або кількох чвертей при наявності або відсутності сосків;

гіпоплазія однієї або кількох чвертей: ярусне вим'я (з недорозвиненими передніми дійками);

велике (відвисле) вим'я;

козяче вим'я (з дійками, розширеними біля основи);

багатодійковість (гіпертелія): рівномірно розвинені 6 дійок; недорозвинені, рудиментарні анальні соски; додаткові соски -- за задніми дійками, рідше -- між передніми і задніми, інколи -- перед передніми;

додаткові соски, які зливаються з основними дійками;

аномалії локалізації і форми дійок: зближені передні і задні дійки;часткове і повне роздвоєння дійки; «подвійна дійка»; відвернуті впередчи в сторони дійки; дуже довгі; дуже короткі; дуже товсті, розширені біляоснови дійки; дуже тонкі дійки.

Вади розвитку верхівки дійки і дійкового каналу:

кругла верхівка дійки з циліндричним дійковим каналом;

напівкругла;

тарілкоподібна;

кратерна (лійкоподібна);

кишенеподібна верхівка дійки;

гостра верхівка з вузьким циліндричним дійковим каналом.

Останні 3 форми верхівок дійок сприяють виникненню маститу.

Окрім цього, виділяють ще неправильне розміщення дійкового каналу, довгий і короткий дійковий канал. У легкодійких корів частіше бувають гострі верхівки дійок з коротенькими (5-11 мм) лійковими каналами, а у тугодійких -- круглі і плоскі верхівки дійок з довгими дійковими каналами (12-17 мм).

2. Функціональні розлади молочної залози

Гіпогалактія (агалактія) -- дисфункція молочної залози, яка виявляється маломолочністю або відсутністю секреції молока. При гіпогалактії разом із зменшенням кількості молока погіршується і його якість.

За А. П. Студенцовим виділяють вроджену, старечу, аліментарну, штучно набуту, кліматичну, експлуатаційну і симптоматичну агалактію та гіпогалактію.

Вроджена -- слабкий розвиток молочної залози (у результаті відсутності селекційної роботи, використання бугаїв-погіршувачів, інбридингу). Функціональна неповноцінність молочної залози спостерігається при інфантилізмі.

Стареча -- виявляється атрофією у корів 15-20 років, у кобил 17-27 років, овець і кіз 6-8 років, свиней 6--7 років, сук і кішок 8-11 років, кролиць 4--5 років. До 4-6 отелень рівень лактації підвищується, а після 7-9-го помітно знижується, що пов'язано зі зменшенням кількості паренхіми вим'я.

Аліментарна -- внаслідок неповноцінної і недоброякісної годівлі, голодування, водного голодування, недостачі солі. Недостатня годівля вагітних корів, а потім така ж годівля теличок, які народилися, призводить до їх гіпогалактії. Надмірна годівля, по-перше, знижує функціональну здатність всього організму і вим'я, а по-друге, викликає порушення оміну речовин (кетонемію, мінеральне і вітамінне голодування) і, таким чином, призводить до гіпогалактії. Згодовування капусти і деяких інших культур з родини хрестоцвітих, багатих антитиреоїдними речовинами, викликає гіпогалактію.

Штучно набута агалактія розвивається внаслідок недодоювання, порушення умовних рефлексів, недотримання термінів доїння, стресів при зміні ясел, доярки, перегонах, переляку, грубому поводженні. При стресі катехоламіни, котрі викидаються наднирниками і позанаднирниковими хромафінними клітинами, активують в-адренорецептори в міоепітеліальних клітинах альвеол і, таким чином, обмежують доступ окситоцину до міоепітеліальних клітин молочної залози. Стресовий стан стимулює значне накопичення адреналіну, норадреналіну і дофаміну у різних структурах молочної залози.

Штучно напрямлена агалактія -- результат запуску. Варто знати, що камфора зменшує і призупиняє молоковідділення внаслідок скорочення судин молочної залози і пригнічення секреції. Гальмують секрецію молока парлодел (бромокриптин), естрогени, маткові ріжки та їх препарати, атропін, антибіотики, сечогінні.

Кліматична агалактія: при підвищенні температури збільшується жирність молока. Дощі, різке похолодання супроводжуються зменшенням надою. Це відзначається і при порушенні мікроклімату (утримання тварин в сирих, темних, невентильованих корівниках) а також при відсутності моціону.

Експлуатаційна агалактія і гіпогалактія буває результатом:

подовження лактації до 300 днів і більше і зменшення сухостійного періоду менше 60 днів;

осіменіння телиць, які не досягли фізіологічної зрілості;

зменшення кратності доїння (дуже часте доїння також зменшує молочну продуктивність);

неправильна організація роздоювання корів і погана підготовка нетелів до доїння;

-- різке переведення корів на машинне доїння.

У свиноматок молоко виділяється одночасно із всіх сосків у момент смоктання не більше 60 с і тому поросята, які не вчасно захопили сосок, і відстають у рості.

Симптоматична агалактія -- внаслідок аборту, ускладнених родів, слабкості родової діяльності, затримки посліду, оперативних втручань, метриту, хвороб молочної залози (тріщини дійок, мастит, лакторея), при лихоманці, інтоксикації, токсикозі, кетозі й інших порушеннях обміну речовин, а також при післяродовій недостатності гіпофізу, щитоподібної залози, підшлункової залози, яєчників, наднирників.

Симптоматична агалактія розглядається головним чином як нейроендокринна патологія, в основі якої лежить порушення гіпоталамо-гіпофізарних взаємовідношень. При цьому медіаторний баланс гіпоталамусу зсувається у бік переваги інгібуючого дофамінергічного тонусу, внаслідок чого пригнічується лактотропна функція гіпофізу і, як результат функція лактації.