Ветеринарне акушерство

J. Derivaux et F. Ectors радять використовувати тільки один серозно-серозний заглиблювальний шов за методом Ламбера, удосконаленим Реверденом нехромованим кетгутом № 6-8 або ниткою з полігліколевої кислоти. Зважаючи на те, що скорочення матки, які починаються досить видко, можуть зробити важкодоступною ділянку біля шийки матки, краще зашивати матку ззаду наперед (у напрямку від шийки до апікального кінця рога). Маткові шви треба накладати дуже міцно і ретельно, враховуючи зменшення органа при швидкій інволюції. На атонічну матку накладають 2 поверхи швів.

Поверхню матки зрошують 0,5 %-ним розчином новокаїну або теплим розчином фурациліну. У товщу міометрію ін'єктують 20-25 ОД окситоцину або пітуїтрину для кращої ретракції матки і прискорення відокремлення зчистка. Матку розправляють у черевній порожнині і покривають сальником для попередження спайок.

Черевну порожнину закривають триповерховим швом. Перший поверх безперервний із кетгуту № 6-8 накладають на поперечні м'яз і фасцію, а також на ретроперитонеальну клітковину і очеревину. Другий -- вузлуватий або безперервний (матрацний) накладають на підшкірний м'яз, жовту фасцію, зовнішній і внутрішній косі м'язи із підшиванням першого поверха шва. Третій поверх шва -- вузлуватий, (можна з валками) накладають на шкіру і підшкірну клітковину шовком № 8-10.

Між різними поверхами швів наносять пеніцилін зі стрептоміцином, а рану шкіри змазують розчином йоду і закривають колодієвою пов'язкою на 3-4 дні.

Можна практикувати вузлуватий шов нитками із льону із захопленням всіх шарів черевної порожнини. Техніка накладання шва: шкіру проколюють на відстані 1-1,5 см від краю рани, м'язи -- на 1,5-2 см, а очеревину -- на 0,5-1 см від краю. Так само роблять на другій стороні рани, тільки у зворотному напрямку. Проміжки між швами -- близько 1,5 см.

При виконанні середнього косого розрізу недоцільно робити розріз поблизу колінного суглоба через великі лімфатичні судини (можливе утворення лімфекстравазату) і апоневротичну зону, де часто утворюються грижі у результаті поганої грануляції і некрозу апоневрозів.

При заростанні шийки матки залишають віконце у розі матки довжиною до 10-12 см і вшивають його краї у м'яку черевну стінку. Спочатку серозну і м'язову оболонки зшивають з очеревиною і поперечною фасцією, поперечним і внутрішнім косим м'язами, а слизову оболонку із захватом м'язової з'єднують із внутрішнім косим м'язом і шкірою. Фістула матки, утворена таким чином, необхідна для стікання ексудату і лохій.

Середній вертикальний розріз починають від нижнього кута лівої голодної ямки і спрямовують вертикально, відступивши 10 см від краю останнього ребра. Закінчують розріз на межі нижньої і середньої третини черевної стінки. В окремих випадках він заходить і в нижню третину черевної стінки.

Вентролатеральний розріз також виконують зліва. Незважаючи на те, що вагітна матка знаходиться справа, цей доступ має переваги, бо попереджує вихід кишкових петель і тому полегшує і прискорює операцію, створює менше умов для післяопераційних ускладнень.

Прихильники правосторонньої вентролатеральної лапаротомії (Герцен П. П., 1985) вважають, що це найближчий оперативний доступ до вагітного рога матки у корови, який забезпечує мінімальне його травмування; він виконується на лежачій тварині.

Розріз роблять посередині між двома умовними горизонтальними лініями: однією -- проведеною на рівні колінної складки, і другою, проведеною на рівні підшкірної вени живота. Розріз починається над основою вим'я дещо нижче колінної складки і проходить у краніальному напрямку горизонтально, або трохи опускаючись до реберної дуги на довжину 30-40 см. Послідовно розсікають шкіру, підшкірну клітковину і фасцію з м'язом, жовту фасцію, поверхневу пластинку піхви прямого м'яза, потім розтинається тупим шляхом за ходом волокон сам м'яз і його внутрішня пластинка, поперечна фасція, ретроперитонеальна клітковина і очеревина. Практично завжди у цьому місці знаходять 2 великі вени, коллатералі молочної залози: одна у товщі м'язової стінки, друга поблизу розділення м'яза з апоневрозом. Перед розсіканням їх перетискують і перев'язують.

Обережно, під контролем пальця, розрізають ножицями поперечну фасцію і очеревину. У цей час з черевної порожнини витікає різна кількість транссудату, забарвленого у жовтий або червонуватий колір (при скручуванні матки).

За П. П. Герценим (1985), у більшості випадків при правосторонньому оперативному доступі до операційного розрізу черевної стінки прилягає великий сальник. Каудальний край сальника іде від передньої межі правої голодної ямки і охоплюючи вагітний ріг, опускається вниз до ділянки паха. Таке розміщення сальника дозволяє обережним рухом ш зняти його, як чохол з поверхні вагітної матки, починаючи із нижніх країв. При цьому потрібно вмілим рухом руки «загорнути» кишечник у мішок великого сальника, а операційну рану живота затампонувати кінцем евентрованого вагітного рога. У деяких випадках, коли вагітний ріг розміщується поза сальником, до операційного розрізу прилягає не тільки стінка матки, але й частина кишечника. Ці випадки супроводжуються випаданням окремих петель кишечника. Та виведення вагітного в операційний розріз живота і додаткова тампонада його просвіту стерильними рушниками повністю виключає подальше їх випадання. До цієї операції завжди потрібно готувати 2-3 стерильні рушники.

П. П. Герцен вважає, що потрібно обов'язково підвести верхівку вагітного рога матки до операційного розрізу, після чого вивести її за межі аераційної рани. При цьому бажано захопити плід через стінку матки за тазові кінцівки при головній передлозі або за голову при тазовій передлоаі. При скручуванні матки для її зміщення у потрібному напрямі використовують обережне маятникоподібне розгойдування матки у бажаному напрямі. Але не потрібно розкручувати матку; описані рухи виконують ьки для підведення матки до розрізу черевної стінки. Після виведення вагітного рога і до його розрізання потрібно ретельно ізолювати перитонеальну порожнину для попередження затікання в неї плодових вод, для чого доцільно додатково вправити в операційний розріз черевної стінки стерильний рушник, зволожений теплим ізотонічним розчином хлориду натрію і обгорнути ним виведений ріг.

Подальші маніпуляції при середньому вертикальному і вентролатеральному розрізах здійснюються у тій самій послідовності, що і при середньому косому. Після зрошення перитонеальної порожнини розчином антибіотиків відводять великий сальник у нормальне анатомічне положення, відмежовуючи таким чином органи черевної порожнини від операційної рани. Очеревину при вентролатеральному оперативному доступі зручніше зашивати безперервним кетгутовим швом, а прямий м'яз живота із зовнішньою та внутрішньою пластинками -- вузлуватими кетгутовими швами.

Парамедіанний розріз виконують між білою лінією і підшкірною веною живота паралельно до вени. Розріз починають за 3-5 см від основи молочної залози.

Післяопераційний період. Призначають по 3 млн. ОД пеніциліну і стрептоміцину 2 рази на день протягом 5-6 днів. 2 рази на день проводять термометрію. Спостерігають за загальним станом, рівнем лактації, матковими виділеннями і за раною. Ослабленим тваринам у перші 3-5 днів бажано застосовувати внутрішньовенно суміш 10 %-ного розчину глюкози, етилового спирту і кофеїну, чергуючи її із розчином кальцію хлориду. Призначають також тривіт і вітамін В,2. Інфікування рани виявляється набряканням, болісністю при промацуванні, витіканням серозно-гнійного ексудату, затримкою рубцювання. Якщо зчисток не відокремився через 24 год після операції, його відділяють вручну. У випадку, коли послід не відокремлюється, або відокремлюється дуже важко і довго, у матку для попередження метриту і перитоніту вводять суміші антибіотиків з сульфаніламідами (гінобіотик, антисепт ФД). Шкірні шви знімають після 10-го дня.

Догляд за коровою і годівля її після операції мають бути ощадливими: дають легкоперетравний корм, протягом 3-4 діб утримують на напівголодній дієті, після чого поступово вводять більше кормів і з 8-го дня згодовують уже повний раціон. З 3-го дня корову випускають на прогулянку.

Ускладнення кесаревого розтину. Бувають безпосередньо зразу після виконання кесаревого розтину (маткова кровотеча, шок, розриви швів) або розвиваються пізніше (атонія передшлунків, перитоніт, спайки матки з петлями кишечника чи очеревиною, хронічний метрит, грижа).

Операційний шок трапляється рідко і настає у процесі виконання операції або у перші години після операції. Виявляється шок слабким пульсом, почастішанням дихання, блідістю кон'юнктиви, підсиленим потовідділенням. Треба призначити анальгін або виконати новокаїнову блокаду, вкрити і зігріти тварину, негайно ввести внутрішньовенно 200 мл 40 %-ного алкоголю у 300 мл 40 %-ного розчину глюкози.

Маткова кровотеча буває при розрізанні карункулів, при скручуванні матки, яке не піддається розкручуванню і супроводжується атонією матки. Через кілька годин після операції розвивається прогресуюче по-блідніння слизових оболонок, тремтіння, переважно лежаче положення тіла, залежування. Для диференціації від родильного парезу необхідно зробити дослідження матки і встановити наявність в ній кров'яних згустків. Лікування полягає у введенні кровозамісних речовин, наприклад фізіологічного розчину, адреналіну, препаратів кальцію, кардіотоніків.

Гіпотонія передшлунків виявляється на 2-3-й день після операції. Ліку-корову шляхом 4-5-кратного перорального введення 2 л 0,1%-ного розчину марганцевокислого калію або суміші за професором С.І.Смирновим (100 г спирту, 200 г цукру, 100 г дріжджів на 1 л води). У проміжках випуванням дріжджівої суміші дають по 50 г соди.

При розходженні швів роблять ревізію рани з повторним накладанні швів.

Перитоніт часто зустрічається і виявляється через кілька днів або через 10-15 днів після оперативного втручання (стають холодними вуха і основи рогів, заціпеніла поза, пустий погляд, дихання прискорене і зі згоном, порушення румінації, здуття, запор або пронос, різке падіння або припинення лактації). Температура може знаходитися у межах норії. При ректальному дослідженні встановлюють зрощення-спайки і відсутність моторики кишечника; кишкові петлі можуть являти собою одне ціле, покрите фіброзною оболонкою. Прогноз залежить від відновлення прохідності кишечника, апетиту, молочної продуктивності. Лікування полягає у введенні великих доз антибіотиків внутрішньочеревинно, а також антибіотиків і сульфаніламідів всередину. Але навіть після одужання спайки між органами черевної порожнини залишаються.

Грижі після кесаревого розтину трапляються рідко; частіше виявляються через тривалий термін після операції, виконаної через вентро латеральний або парамедіанний доступи. Для життя корови не є небезпечними, але при наступних вагітності і родах грижа може розходитися або призводити до защемлення кишкової петлі. Грижу треба диференціювати від абсцесу, накопичення серозного транссудату, гематоми.

Хронічний метрит виявляється пізно і є наслідком затримки посліду, емфіземи плода, скручування матки, котре супроводжується атонією матки, зашивання матки шовком.

Бувають також місцеві ускладнення, котрі розвиваються поблизу граційної рани: підшкірна емфізема, накопичення серозної рідини, нагноєння, утворення абсцесу, анормальна грануляція. При нагноєнні зовнішньої рани застосовують переливання крові і дворазове підшкірне введення зависі із печінки великої рогатої худоби.

Прогноз: успіх операції залежить від того, наскільки своєчасно вона зведена, наскільки знесилена корова від перейм і потуг, наскільки активно проводилася акушерська допомога.

Чим більше часу пройшло від початку родів до проведення операції і чим активніше надавалась акушерська допомога, чим більше травмовані родові шляхи, тим менше надій на збереження плода і сприятливий перебіг післяопераційного періоду, тим більше післяопераційних ускладнень і тим триваліший період одужання, відновлення лактації і репродуктивної функції. Найгірший прогноз для закінчення операції складається при емфіземі плода.

Своєчасне виконання кесаревого розтину, до 12 год з початку родів, особливо якщо до цього не проводились інші методи родопомочі, дає можливість майже у всіх випадках врятувати корову зі збереженням її молочної продуктивності і отримати живе теля.

Одужання корови за умови неускладненого післяопераційного періоду настає на 10-12-й день, а молочна продуктивність відновлюється до 20-ї доби після операції. Більшість прооперованих корів виявляють статеву охоту через 35-50 днів і до 90 % тварин запліднюються. За даними А. Г. Кочмара, при виконанні операції уже після випробування всіх можливих способів родорозв'язання одужують 81,8 % корів.

Кесарів розтин у кобил

Показання: найчастіше це порушення передлоги або положення плода і топографічні зміни матки. Кесарів розтин також проводять при набряку або пошкодженні родових шляхів, які ускладнюють проведення фетотомії.

Положення тварини при виконанні операції -- лежаче.

Підготовка операційного поля виконується з дотриманням усіх правил хірургії. Поле операції обмежовують стерильним простирадлом з просвітом у місці розрізу.

Підготовка рук. Обмивають теплою водою з 0,5%-ним розчином нашатирного спирту і милом, стерильною щіткою для кращого видалення механічних забруднень, особливо із піднігтьових просторів. Після обмивання руки протирають ватно-марлевими тампонами з 70%-ним етиловим спиртом, потім 3 %-ним розчином сірчанокислого цинку. Нігтьові ложі обробляють 5%-ним спиртовим розчином йоду. Стерильність при операції підвищується, якщо оперувати у гумових рукавицях.

Місце операції. Краще проводити на операційному столі, а літом -- віддалік від тваринницьких приміщень, на узліссі або на лужку. Роблять настил із соломи, тюків сіна, який покривають поліетиленовою плівкою або чистим брезентом.

Знеболення. Місцеве. Найпростіша і водночас ефективна є паралюмбальна анестезія за І. І. Магдою (можна користуватися паравертебральною за Б. А. Башкіровим). Блокують глибокі і шкірні гілки останнього міжреберного, здухвинно-підчеревного і здухвинно-пахового нервів. Вводять 3%-ний розчин новокаїну по 20-30 мл на кожний нерв.

Для неспокійних тварин рекомендується ромпун (рометар) внутрішньовенно по 5-10 мл на 100 кг (1-2 мг/кг) або наркоз 10 %-ним розчином хлоралгідрату у дозі 100-150 мл внутрішньовенно. Ін'єкцію хлоралгідрату припиняють, коли кобила просідає на скакальні суглоби і похитується. Про достатність анестезії свідчить також поява ністагму. Щоб зменшити негативний вплив на плід, краще використовувати розчин хлоралгідрату меншої концентрації з цитратом натрію за прописом: 8 г хлоралгідрату, г цитрату натрію на 100 мл води. Цитрат натрію добавляють для нейтралізації судинорозширюючої дії хлоралгідрату. Можна призначати комбінацію рометару (3-4 мл/100 кг) з хлоралгідратом (4-^6 г на 100 кг аси кобили).

Оперативні доступи. Використовують середній вертикальний і вентролатеральний доступи. Перевагу надають вентролатеральному оперативному доступу, котрий виконують зліва. Розріз починають на долоню нижче з'єднань останніх ребер з грудниною і продовжують назад і вниз 30-35 см або на долоню нижче тазореберної ніжки внутрішнього косого м'яза у напрямку карпального суглоба довжиною 25-35 см. Перед повалом треба намітити лінію розрізу вистриганням або мітчиком, тому і вона зміщується при повалі.

Послідовно розтинають шкіру з поверхневою фасцією, жовту черев-фасцію, зовнішній і внутрішній косі м'язи за ходом їх волокон, поперечну фасцію і очеревину. Судини, які зустрічаються у різних пластах м'язової стінки перетискують і перев'язують, забезпечуючи якомога частіше і вільніше операційне поле. Поперечну фасцію з очеревиною дещо піднімають пінцетом і розтинають так, щоб можна було вільно ввести у розріз два пальці лівої руки, під контролем котрих ножицями або скальпелем по жолобковатому зонду роблять розріз на необхідну довжину.

Помічник попереджує вихід кишкових петель, а оператор вводить : у черевну порожнину, захоплює кінцівку плода через стінку матки, підтягує до рани черевної стінки і якщо можливо, виводить за межі рани. Ріг-плодовмістище витягають із черевної порожнини і, відступивши від його верхівки на 15-20 см, розрізають по великій кривизні на довжину 5-35 см. Спочатку у розі та в оболонках роблять невеликий отвір для укачування навколоплодових рідин, потім його подовжують настільки, щоб можна було вільно витягти плід. Плід легше виймати у задній передлозі. Для легшого витягування плода накладають на його кінцівки Імперські петлі і направляють силу до нижнього краю рани черевної стінки.

Навколоплодні оболонки бажано відокремити, але тільки за умови, якщо вони відокремлюються легко, швидко і без кровотечі. Якщо плацента відокремлюється важко, то її відділяють на відстані 5-10 см навколо маткової рани. Решту посліду залишають у матці для самовільного ділення. Після кесаревого розтину або фетотомії послід не відходить 50 % кобил. Для кращої ретракції міометрію і швидкого відокремленні посліду у товщу матки (міометрію) ін'єктують 20-25 ОД окситоцину і пітуїтрину.

У процесі операції внутрішні органи (кишечник, очеревину, матку) необхідно періодично зрошувати теплим розчином антисептиків: фурациліну 1:5000, етакридину лактату 1:1000 або фізіологічним розчином. На стінку матки накладають двоповерховий шов: перший -- за Шміденом серозно-м'язовий, а другий -- за Ламбером серозно-серозний. На слизову оболонку шов не накладають, тому що вона швидко регенерує, а шов може викликати нагноєння або утворення нориці.

У порожнину матки перед накладанням швів необхідно ввести антимікробні засоби: емульсію трициліну, маткові палички, 15-20 г норсульфазолу або етазолу, а у черевну порожнину -- антибіотики: стрептоміцин, пеніцилін, мономіцин, окситетрациклін по 2-3 млн у 100 мл 1 %-ного розчину новокаїну.

Черевну порожнину закривають триповерховим швом: перший (безперервний) кетгутом № 8-10 накладають на очеревину з поперечною фасцією; другий (вузлуватий або матрацний) -- на м'язи м'якої черевної стінки також кетгутом № 8-10; третій (вузлуватий) -- на шкіру з підшкірною клітковиною шовком № 10. Через 2--3 стібки у шкірний шов захоплюють м'язовий шов, щоб не утворилися підшкірні кармани і затоки. Шкірний шов закривають колодієвою пов'язкою.

У тих випадках, коли операція пройшла з дотриманням асептики і з живим плодом, верхній шов накладають глухий (суцільний), а при операціях з емфізематозними плодами -- після накладання першого і другого швів необхідно поверхню ран рясно припудрити антибіотиками, залишити сток і зробити пухкий дренаж.

Післяопераційний період: тварину ставлять у вільний станок із свіжою підстилкою, вранці і увечері вимірюють температуру тіла, пульс і дихання, слідкують за загальним станом. Протягом 4-5 діб внутрішньом'язово ін'єктують по 1-2 млн ОД пеніциліну або стрептоміцину на 0,5%-ному розчині новокаїну 3 рази на добу.

Прооперованій кобилі протягом 7-8 діб дають корми, що легко перетравлюються, але не піддаються бродінню: перші 3 дні 5 кг сіна доброї якості, 2 кг висівок у вигляді теплої бовтанки, 0,5-1 кг моркви. Спостерігають за формою калових кульок. Через 3 доби раціон поступово збільшують, а на 7--8-й дні доводять його за поживністю до нормального і призначають моціон.

У випадку розвитку ускладнень (затримка посліду, метрит або сепсис) лікування здійснюють за схемами, описаними при відповідних процесах.

Прогноз: добре переносять і виживають після кесаревого розтину 75 % кобил.

Кесарів розтин у кіз і овець показаний у всіх випадках патологічних родів, коли звичайна акушерська допомога не обіцяє швидкого і позитивного закінчення родів. Найчастіше це невідкриття або неповне відкриття цервікального каналу, пов'язане з виворотом піхви; об'ємний плід, токсикоз вагітності, що виявляється залежуванням і т. п. Щоправда, в останньому випадку закінчення оперативного втручання важкопередбачуване.

На цю операцію варто частіше зважуватися тому, що вона нетривала (всьогo 15-20 хв), виконується легко і просто.

Оперують у лежачому на правому боці положенні під місцевою гезією по лінії розрізу. Поле операції вибривається і обробляється само, як у корів.

Користуються середнім косим і нижнім вентролатеральним оперативними доступами. Зручнішим є середній косий доступ. Довжина розвід 15 до 20 см. Техніка розкривання черевної порожнини і матки, як накладання швів на матку нічим не відрізняється від описаної у корів. При двійнях або більшій кількості плодів розрізають обидва роги матки. Шов Шмідена на матку можна замінити безперервним серозно-м'язовим швом із кетгуту. Всю поверхню матки, яка контактувала з повітрям, зрошують теплим розчином фурациліну 1:5000 і змазують 2 %-ним розчином саназину. У черевну порожнину вводять 300 000 ОД пеніциліну на 0,5 %-ного розчину новокаїну. На черевну стінку можна накладати 2 поверхи швів: перший на очеревину і м'язову стінку кетгутом № 5 (можна безперервний), а другий -- вузлуватий із шовку № 6-8 на шкіру, під, що не відділяється у ході оперативного втручання, звичайно відокремлюється через 12 год після родорозв'язання.

Післяопераційний догляд аналогічний описаному для корів. Загальну антибіотикотерапію поєднують з внутрішньоматковими введеннями свічок з антибіотиками і сульфаніламідами.

Прогноз залежить від своєчасності виконання кесаревого розтину і від X чи була затримка посліду. Звичайно 80 % кіз і овець добре переносять операцію. При емфіземі плода частим ускладненням є метрит з перитонітом, а при токсикозі вагітних розвиток ускладнень залежить [ тривалості захворювання і ступеня незворотності дистрофічних змін у печінці.

Кесарів розтин у свиней

Показання: відсутність родової діяльності, слабкі перейми і потуги, кість, травми і набряк слизової оболонки родових шляхів, спричинені тривалою безрезультатною акушерською допомогою, заклинювання Одів у родових шляхах і порушення їх положення і членорозміщення, Зміщення плодів у самій верхівці маткового рога.

Техніка операції. Операцію виконують у лежачому положенні. Оперативний доступ може бути справа або зліва (зручніше оперувати справа). : фіксації свиню краще прив'язати до столу так, щоб були прив'язані передні кінцівки, голова з накладеною петлею на рило і шия широкими і м'якими ременями. Задні кінцівки прив'язують так, щоб кінцівка з боку рації була відведена максимально назад.

Знеболення: використовують місцеву інфільтраційну анестезію по лінії різу: рідко удаються до наркозу. Наркоз забезпечують ін'єкцією азаперону (стреснілу) у дозі 0,5 мл/20 кг, через 10 хв після якої вводять метомідат (гіпноділ) внутрішньочеревинно або внутрішньовенно у дозі 1 мл/20 кг. Застосовують також ветранквіл у дозі 1 мг/кг або комбелен у дозі 15-25 мг/50 кг.

Оперативні доступи. Застосовують парамедіанний (на 3 пальці вище верхнього краю пакетів молочної залози), а частіше паралюмбальний (проходить від маклака косо вниз у напрямку передостаннього соска на довжину 15-20 см). Поле операції готують широке; шкіра у цьому місці вибривається і обробляється так само, як і у корів.

Розтин черевної стінки здійснюється швидко до ретроперитоніальної клітковини включно. Розсічення очеревини з клітковиною (у випадку, якщо її багато, бажано максимально видалити) проводиться дуже обережно. Спочатку розсікають дещо підняту очеревину скальпелем, потім під контролем пальців ножицями розтинають її на всю довжину гаданого розрізу.

Часто після розкривання черевної порожнини з неї випинається кишкова петля, котру вправляють, уникаючи травми, шляхом надавлювання на неї вологою серветкою. Рукою, введеною у черевну порожнину, захоплюють плід, плавно витягають ріг матки за межі рани черевної стінки і розкладають його на підготовленому попередньо широкому операційному полі.

При операціях на свинях із мертвими плодами краї рани і черевну порожнину ізолюють від матки серветкою. Ізолювавши витягнутий ріг матки за межами черевної порожнини, проводять його розріз на довжину 15-20 см. Практикують 2 види розрізів матки. Один розріз проходить паралельно по великій кривині поблизу тіла матки, другий проходить також поблизу тіла матки, але не уздовж, а у поперечному напрямку. Останній вид розрізу матки Г. Тільман вважає кращим, тому що легше ввести руку у порожнину матки і можна вільно маніпуліювати у ній. Розріз рога матки має бути великим, щоб не зв'язувати рухів рук оператора і не травмувати краї рани. Він повинен відповідати товщині руки оператора і величині плодів (приблизно 20 см). При незначній кількості плодів і їх близькому розміщенні до тіла матки достатньо розкрити один ріг, а у протилежному випадку є необхідність розрізати і другий. Розтин другого рога часто не уповільнює, а навпаки, прискорює операцію.

Плоди виймають рукою, введеною у порожнину рога почергово, то з лівого, то з правого рога, або спочатку виймають всіх поросят з одного рога, а потім з іншого. Вільною рукою наближають плоди до розрізу шляхом надавлювання на них через стінку матки. При надавлюванні не можна застосовувати великої сили, особливо при сухості слизової оболонки матки і плодів. Матка скорочується у міру її звільнення від плодів.

Після витягання плодів досліджують якомога повніше матку, щоб не забути плода, видаляють послід, який вільно відділяється. Решту посліду залишають у порожнині матки для самовільного відокремлення. Для стимуляції його відокремлення у товщу стінки матки після накладання ін'єктують 1-2 мл пітуїтрину. Закривають матку двома поверхами швів із кетгуту (перший за Шміденом, другий за Ламбером). У порожнину матки перед закінченням зашивання вводять тетрациклін, стреп-томіцин або пеніцилін. Доцільно після накладання швів поверхню матки, що контактує з повітрям, зрошувати розчином фурациліну, а у черевну порожнину ввести 500 000 ОД пеніциліну на 10 мл 0,5%-ного розчину новокаїну. Після вправлення матки у черевну порожнину, її так само як і кишечник, треба якомога краще розправити.

Черевну стінку закривають триповерховим швом. Перший шов із накладають на очеревину і поперечну фасцію, другий, також із кетгуту -- на апоневрози черевних м'язів і на самі м'язи, а третій (вуз-із шовку) -- на шкіру. Краї рани змазують розчином йоду, а рану покривають на 7--8 днів клеєвою пов'язкою.

Післяопераційний період і прогноз. Проводять антибіотикотерапію. Ускладненнями бувають септицемія, перитоніт, токсикоз, місцеві гнійні процеси. Операція закінчується успішно у 85-90 % свиней при проведенні її у перші години після початку патологічних родів; при емфіземі плодів ця цифра зменшується до 50 %.

Kecapieрозтин у м'ясоїдних проводять набагато частіше, ніж у інших ,їв домашніх тварин. Це пояснюється простотою і бистротою операції, жим відсотком видужування і складністю виконання звичайної ро-змочі у цих тварин з причини вузькості родових шляхів і великої довжини рогів матки.

Показання: у сук переважно слабкість, а інколи і відсутність родової діяльності, невідповідність розміру родових шляхів і плодів, які часто спостерігаються у сук-брахіоцефалів та при міжпородному схрещуванні, заклинювання плода у родових шляхах (найчастіше заворот голови і кінцівок, поперечна передлога, муміфікація плода), вузькість піхви, невідкриття шийки матки, новоутворення чи кісткові аномалії родових шляхів, виродливість плодів.

У кішок найчастішими показаннями до кесаревого розтину є невідповідність об'єму родових шляхів до об'єму плода, загинання голови й плода, відсутність родової діяльності. Скручування матки у м'ясоїд-с зустрічається відносно рідко і буває сегментарним, тому виявляється тільки при лапаротомії і не є показанням для кесаревого розтину.

Прогноз: успіх операції залежить від часу її проведення. Чим раніше зроблений кесарів розтин від початку патологічних родів, тим сприятливіший прогноз. Виділення темно-зеленого кольору з вульви у суки свідчать про те, що роди почалися уже кілька годин тому; вони указують відокремлення плаценти і можливу загибель плодів. Шанси на одужання зменшуються при емфіземі плодів. У цьому випадку важливо встановити життєздатність тканин матки; при наявності у них некробіотичних змін проводять гістеректомію.

Плід, затиснений у піхві, рідко залишається живим більше 8 годин від початку другої стадії родів з причини відшарування плаценти. Напроти, плоди, що знаходяться у матці, можуть залишатися живими до 36, а іноді і до 48 год. Зазвичай, кесарів розтин може виконуватися без небезпеки через 12-24 год після початку стадії вивидення плода. При виконанні операції пізніше 24 год від початку плодової стадії родів, ймовірна загибель плодів з інфікуванням матки. У цьому разі виконують гістеректомію з видаленням матки на рівні піхви за шийкою матки для зменшення можливості інфікування черевної порожнини.

Після кесаревого розтину самка запліднюється, але має мало шансів на нормальні роди.

Оперативні доступи. Залежно від того, чи живі плоди, оперативні доступи обираються різні: медіанний, парамедіанний або косий паралюмбальний.

При живих плодах у великих собак медіанним розрізом краще не користуватися, тому що виникають утруднення при смоктанні молока. Але ми часто використовуємо його у кішок і сук без особливих перешкод для вирощування їх малят.

Наркоз. Операцію проводять на лежачій наркотизованій тварині. Призначаючи наркоз, завжди враховують вік і стан роділлі. Тварині, що знаходиться у тяжкому стані, перед виконанням операції бажано ввести внутрішньовенно 5 %-ний розчин глюкози, 10 %-ний розчин кальцію глюконату, кордіамін, а потім, вже безпосередньо перед призначенням наркозу (частіше ксилазин-кетамінового з розрахунку рометару 2 %-ного розчину 0,1 мл/кг, каліпсовету 0,08 мл/кг) ін'єктують 0,5 %-ний розчин атропіну.

Техніка виконання операції. Медіанний оперативний доступ починається за 2 см від пупка і продовжується по білій лінії на довжину 10-15 см у кішки і 15-20 см у суки приблизно до рівня останніх пакетів молочної залози. При цьому розсікають шкіру, підшкірну жирову клітковину, апоневрози косих і поперечного м'язів живота. Якщо при виведенні матки виявляється недостатня довжина розрізу, то його продовжують у краніальному напрямку вбік в обхід пупка.

Паралюмбальний оперативний доступ проходить у ділянці правої здухвини зверху вниз і вперед паралельно до ходу м'язових волокон внутрішнього косого м'яза. Він починається попереду від колінної складки (на 2-3 пальці), проходить паралельно до останнього ребра. Поперечний черевний м'яз роз'єднують ручкою скальпеля за ходом його волокон, потім розрізають поперечну фасцію живота і очеревину.

Сальник відтісняють набік і, обережно, ввівши вказівні пальці під матку у ділянці розміщення плода і захопивши найдоступнішу передню частину рога матки, повільно витягають його назовні. Ріг матки обкладають серветками і розсікають поблизу тіла матки на 10-15 см. При цьому маткові витікання не повинні попадати у черевну порожнину. Якщо через один розріз трудно вивести всі плоди, розрізають інший ріг. У випадку, їй матка містить багато плодів, роблять 2 розрізи приблизно посередині кожного рога. Плоди виймають з матки в оболонках однією рукою, підводячи їх до розрізу і видавлюючи ззовні через стінку матки другою кою. Разом з плодом після рівномірного натягування за пупковий канатик відходить і плацента. Пупковий канатик розривають і передають асистенту, котрий зразу ж розриває плодові оболонки і звільняє дихальні шляхи плода від слизу, висушує серветкою тіло і кладе плід у тепле місце. Для плодів, отриманих через кесарів розтин, тепло дуже необхідне.

Порожнину матки обмивають теплим розчином фурациліну, видаляють залишки плацент, особливо у випадку пізнього кесаревого розтину при емфіземі плодів; обмивають і рукавички. Після цього висушують порожнину матки тампонами і вводять у неї 50 000-100 000 ОД пеніциліну.

На матку накладають шов Шмідена кетгутом № 4-5 і, очистивши від гків крові і промивши фурациліном -- шов Ламбера таким самим кетгутом. У черевну порожнину після вправлення і розправлення матки ї кишечника вводять кішці 50 000, а собаці 100 000-500 000 ОД пеніциліну чи іншого антибіотика, розчиненого у 0,5 %-ному розчині новокаї|ну. Для попередження спайок використовують олійні розчини антибіотиків (мастисан, мастицид і т. п.) або фібринолітики м'якої дії. Черевну порожнину закривають кетгутовим безперервним швом або цільними петлеподібними стібками. На очеревину з апоневрозами зів або безпосередньо на м'язи (у залежності від лапаротомного доступу) накладають безперервний кетгутовий шов, а на шкіру -- вузлуватий шов із шовку.

Ми часто залишаємо рану відкритою, змазавши її краї 5 %-ним спиртовим розчином йоду. Інколи рану присипаємо зверху порошком трициліну, кінчики ниток розводимо у протилежні від рани сторони, рану кладемо марлеву серветку і прив'язуємо її нитками шкірного шва. Практикуємо також накладання клейової (колодій або БФ-6) пов'язки.

Післяопераційний догляд. Після операції тварина повинна знаходитися у спеціально підготовленому бандажі. Для цього беруть чистий шматок марлі, роблять отвори для кінцівок, одягають його породіллі знизу і фіксують на спині тасьомками, ґудзиками або липучкою. Один | на день цей бандаж знімають і оглядають рану. Рану присипають трициліном, а її краї змазують йодом. Бандаж приходиться знімати також і годівлі новонароджених. Слідкують, як годує мати новонароджених у перші дні і при відсутності материнського інстинкту (це інколи спостерігається у самок з першими родами, які були піддані кесаревому розтину), переводять новонароджених на штучне вигодовування. 5-7 днів операції проводять антибіотикотерапію або дають всередину норсульфазол.

Ускладнення: шок, розгризання швів і евентрація, токсемія, пери, тоніт, метрит-перитоніт, передчасне розсмоктування швів черевної стінки, у результаті якого утворюється грижа або евентрація.

5. Гістеректомія

Оправдана у випадках патологічних родів, які супроводжуються серйозними травмами або інфікуванням матки, головним чином при емфіземі плода. Гістеректомія може проводитися у період родів за бажанням власника з метою припинення репродуктивної функції. Більшість гістеректомій проводять у м'ясоїдних при хронічному метриті і піометрі, які у них часто трапляються. Гістеректомія не виправдовує себе у великих тварин. Іноді її виконують у свиней.

Гістеректомію можна виконувати разом з оваріоектомією (оваріогістеректомія) для попередження статевого циклу за бажанням власника тварини. Вона не є головною причиною таких небажаних наслідків, як ожиріння, котре інколи спостерігається безпосередньо після операції.

Найкращим оперативним доступом є біла лінія, хоча можна використовувати ті самі оперативні доступи, що і при гістеротомії. Без побоювань за життя плодів можна призначати загальний наркоз, хоча треба враховувати загальний стан роділлі. Наркоз при подібних операціях має бути якомога менш тривалим, тому підготовку тварини до операції варто проводити без наркозу.

Розрізавши шкіру, м'язовий шар і очеревину, обережно виводять матку ріг за рогом, щоб не допустити розриву матки і судин. До матки підходять судини з двох сторін: яєчниково-маткова артерія з одного боку і маткова артерія з другого. Коллатераль задньої аорти -- яєчниково-маткова артерія звивисто входить у мезоваріум і ділиться на 2 гілки, одна з яких забезпечує кров'ю яєчник, а друга -- передню частину маткового рога і широку маткову зв'язку; вона анастомозує, входячи у маткову артерію. Маткова артерія -- коллатераль соромітної, проходить уздовж широкої зв'язки, на невеликій відстані від рога матки і дає у нього серію гілочок; вона анастомозує спереду з яєчниково-матковою артерією, а ззаду з відгалуженнями вагінальної артерії. Маткова артерія дуже збільшується протягом вагітності, і так само при піометрі.

Перший спосіб. Витягши повністю матку і розклавши її на стерильні, зволожені антисептиком серветки, проривають гемопінцетом мезоваріум під яєчниково-матковою артерією. На яєчникову ніжку накладають гемо-пінцет, кетгутову прошивну лігатуру над пінцетом. Другий пінцет накладають так само у ділянці утеротубального з'єднання, а лігатуру тут накладають під пінцетом. Цією лігатурою перев'язуємо маткову артерію-Відсікають між двома пінцетами зверху по дотичній. Потім розрізають широку маткову зв'язку до рівня тіла матки поза матковою артерією; ріг матки, звільнений таким чином відводиться назад. Такі самі маніпуляції проводять і на другому розі.

Перед ампутацією матки для запобігання виходу нутрощів бажано крити передню частину рани черевної стінки кількома роздільними стібками. Довгий гемопінцет з попередньо обмотаними марлею браншами, накладають на рівні шийки матки і перев'язують поздовжні артерії шийки матки (матково-вагінальні артерії). Після цього масова ліга-накладається з поперечним прошиванням (як при «гільйотинній ампутації») всього тіла матки приблизно на 2-3 см нижче гемопінцета; відсікання проводять по задній поверхні гемопінцета. Перед відсіканням потрібно підкласти під місце розрізу марлевий тампон.

Культю припікають йодом, роблять на ній шляхом висікання жолобок, який дозволяє загнути стінку матки всередину і закрити її заглиб-звальним серозно-серозним швом. Після цього культю припудрюють антибіотиком і занурюють у черевну порожнину. Так само формують культю і у свиней. Описаний спосіб є простим і надійним.

Другий спосіб. Попереду яєчника накладають два гемопінцети, а третій - між рогом матки і яєчником. Лігатуру накладають попереду від першого гемопінцета, тобто краніальніше. Після зав'язування першого па цей пінцет розтискають для того, щоб кровоносні судини, деформовані пінцетом, повернулися до нормального розміщення і форми. Час після розжимання гемостатичного пінцета важливий для того, щоб лігатура добре утримувалася на тканині. Розріз роблять між лігатурою і другим пінцетом. Дві масові лігатури накладають на широкі маткові зв'язки і розтають їх. На поздовжні матково-вагінальні артерії справа і зліва накладають вісімкоподібні шви-лігатури, а попереду них -- 2 масові лігатури, які пересікають тіло матки і проходять навколо нього. Залишають довгі кінці ниток і розсікають тіло матки між лігатурами іззовні над серветкою.

Культю можна формувати також шляхом поперечного накладання на гемопінцета без зубчиків і наступного прошивання навколо інструмента безперервним швом з використанням кетгуту. Нитку стягують тільки після накладання всього шва, розжимання бранш гемопінцента і його витягання. Після цього можна накласти заглиблювальний шов цією лою ниткою, а для попередження спайок культі тіла матки з органами черевної порожнини, обгорнути культю лоскутом широкої маткової зв'язки, а у кішки -- лоскутом лівого сальника і підшити їх. Лоскут широкої маткової зв'язки попередньо препарують, зберігаючи його кровообіг.

У випадку забруднення черевної порожнини при виконанні операції, змивають теплим розчином фурациліну. Якщо операція виконана чисто, обмежуються введенням у черевну порожнину по 100 000 ОД пеніциліну і стрептоміцину для кішки і по 300 000 ОД для собаки.

Операцію закінчують як при гістеротомії. За умови, що операція проведена на тваринах не перевтомлених, без інтоксикації або інфікування матки, звичайно післяопераційний період проходить гладко.

Лекція 14. ФІЗІОЛОГІЯ ПІСЛЯРОДОВОГО ПЕРІОДУ

1. Зміни у статевих органах та організмі породіллі

Післяродовий період або післяпологовий період (puerperium, від слова puerpera -- породілля) -- період, що починається після вигнання посліду і продовжується у різних видів тварин від 2 до 4 тижнів, протягом яких відбувається зворотний розвиток (лат. involutio) статевих та інших органів і систем, які забезпечували перебіг вагітності і родів до стану, властивого невагітному організму (до прегравідного стану). (Терміни: англ. post-natal; фр. periode puerperal, post-natal, post-partum; нім. Wochenbett, Puerperal periode.)

Цей період грає дуже важливу роль для відновлення репродуктивної функції, а відтак і молочної продуктивності корів. Самку в цей час називають породіллею.

У процесі післяродової інволюції організм самки майже повністю повертається до стану, який передував вагітності. Одначе, деякі ознаки, за якими можна відрізнити самку-породіллю від самки, яка не народжувала, залишаються на все життя (дещо збільшується величина матки, змінюється форма цервікального каналу, зменшується складчастість слизової оболонки піхви і збільшується її об'єм, змінюється величина і форма молочних залоз, розширяється таз, іноді залишаються рубці на шкірі черевної стінки і т. п.). У жінок зменшується промежина і відстань від клітора до статевої щілини.

Паралельно з процесами інволюції, які найбільше виражені у статевих органах, розвивається інкреторна і екскреторна функції молочної залози (лактація). Певні зміни настають в ендокринній, нервовій, серцево-судинній та інших системах організму. З'являється почуття материнства і відповідна перебудова поведінки самки.

Таким чином, післяродовий період -- новий фізіологічний стан організму самки, який характеризується не тільки глибокими морфологічними змінами у статевих органах, а й інтенсивною нейрогуморальною перебудовою всього організму.

Найпомітніші інволюційні зміни проходять у матці. Зразу після родів діаметр цервікального каналу рівняється розміру головки плода, а у перші дні після родів прогресивно зменшується внаслідок скорочення циркулярних м'язових волокон шийки матки. Наприклад, у корів через добу після отелення через канал шийки матки вільно проходить рука (10-14 см), що дозволяє відокремлювати послід оперативним шляхом. Наприкінці другої доби рука проходить уже важко (7-9 см), через 3 доби пропускає 2-3 пальці, а через 7-8 днів -- тільки 1 палець. У кіз вже в кінці першої доби через шийку матки не проходить рука. У жінок зразу після пологів -- 10-12 см, через 1 добу проходить 2 пальці, а через 3 доби -- 1 палець. Повністю цервікальний канал закривається при повній післяродовій інволюції матки.

Інволюція матки проходить досить швидко. Якщо після отелення матки корови становить до 10 кг, то через 2 тижні -- близько 500 г. У перші 48 год після пологів продовжуються активні скорочення і ретракція мускулатури. Стінка матки потовщується (у великих тварин до 4-5 см), а об'єм її зменшується у 2-3 рази. Маткові скорочення слабшають і до 72 год припиняються.

У результаті ретракції гладеньком'язових волокон стінки кровоносних і лімфатичних судин звужуються і значною мірою облітерують. Погіршення трофіки призводить до дегенеративних процесів у формі жирового переродження утворених у період вагітності м'язових волокон.

Жировому переродженню піддаються і м'язові елементи, які виконували функцію материнської плаценти, з одночасним руйнуванням, злущуванням і відновленням покривного епітелію. Під епітеліальним шаром, і руйнується, накопичуються клітинні елементи (головним чином лімфоцити), утворюється грануляційний вал. Він перешкоджає проникненню у тканини матки мікроорганізмів. За умов фізіологічного перебігу післяпологового періоду порожнина матки протягом 3-4 днів зостається стерильною. В очищенні внутрішньої поверхні матки більша роль належить фагоцитозу і внутрішньоклітинному протеолізу. Внаслідок руйнування лейкоцитів, а також мікробів, звільняються ферменти з високою протеолітичною активністю (пептид-гідролази та антитоксини), які знищують бактерії, нейтралізують токсини і сприяють розплавленню і відторгненню фрагментів децидуальної оболонки і згустків крові.

Продукти тканинного розпаду слизової оболонки і плацент, слиз, Пишки плодових вод, домішок крові виводяться з матки у вигляді лохій, або післяпологових очищень (від грец. lochia пологи).

Колір лохій поступово змінюється від червонувато-коричневого до світло-коричневого і на момент завершення регенераційних процесів в ендометрії, вони набувають вигляду прозорого безбарвного слизу. Лохіальний період, як правило, триває 1-2 тижні, у залежності від виду тварини і типу плаценти. У жінок лохії виділяються 5 тижнів і являють собою по суті раневий секрет, у якому переважають лейкоцити, ц0 завершенню евакуації лохій повністю закривається канал шийки матки

Із зменшенням рогів, тіла і шийки матки, укорочуються маткові зв'язки, і матка зміщується у тазову порожнину, займаючи вихідне положення.

В яєчниках до 10-15-го дня закінчується інволюція жовтого тіла вагітності, яка починається у тварин в останню третину вагітності. До 18-30-го дня після родів дозріває новий фолікул і проявляється стадія збудження статевого циклу.

Перетворення «родового таза», розсмоктування набряків вагітності, завершуються протягом 4-5 днів. У ці самі строки крижово-сідничні і широкі маткові зв'язки стають твердими, напруженими.

Статеві губи з оточуючими їх тканинами зморщуються і наближаються до промежини і ануса. Інволюція вульви закінчується до 5-6-го дня. Відновлюється тонус стінок піхви, заживають тріщини і розриви.

Функція молочних залоз після родів досягає найбільшого розвитку. Уже в період вагітності, під впливом естрогенів, формуються молочні протоки, під дією прогестерону відбувається проліферація залозистої тканини. Продукція молозива починається з 2-ї половини вагітності, але висока концентрація естрогенів пригнічує підвищення вмісту ПРЛ у тканині молочної залози і попереджує виробку молока. Коли припиняється гормональна функція плаценти, починається дія ПРЛ, який стимулює альвеоли до секреції молока, і з цим зв'язано підсилене надходження крові до молочної залози (нагрубання) на 3-4-й день післяродового періоду, що є підготовчим актом у лактації. Функція молочних залоз у значній мірі залежить від рефлекторних впливів, які мають зв'язок з актом смоктання. Смоктання сприяє інволюції матки, бо підсилює її скоротливу здатність рефлекторним (через симпатичну нервову систему) і гормональним (під дією окситоцину) шляхами.

Загальний стан породіллі при фізіологічному перебігу післяродового періоду не має виражених клінічних змін. Температура тіла, частість пульсу і дихання у тварин після родів прогресивно знижуються, набуваючи фізіологічних параметрів.

2. Нейрогуморальна регуляція репродуктивної функції самки у післяродовому періоді

Концентрація стероїдних гормонів після родів знижується і знаходиться на базальному рівні майже протягом усього післяродового періоду. При відсутності прогестерону естрогени, певно, не можуть порушити стійкого виділення гонадотропіну і в ранньому післяродовому періоді концентрація ФСГ в організмі підвищується, а чутливість гіпофізу до Гн-РГ, який стимулює виділення ЛГ, швидко відновлюється (до 8-10-го дня).

Підсилення секреції ФСГ на фоні низької концентрації ЛГ сприяє і дозріванню фолікулів. Фолікули, які ростуть, виділяють все більшу кількість естрогенів, котрі викликають зворотний позитивний зв'язок на секрецію ЛГ, і його концентрація підвищується до 12-го дня після родів. До 13-15-го дня відзначається морфологічна регресія жовтого тіла вагітності, а число і величина пікових викидань ЛГ збільшується. Підвищена секреція ЛГ на фоні безперервної дії ФСГ забезпечує преовуляторний розвиток фолікулів і різке підсилення екскреції естрогенів. Таким чином забезпечується дозрівання і овуляція дозрілих фолікулів. Поновлюється статева циклічність.

Концентрація ПРЛ не змінюється в останні дні вагітності, але зростає І 4-ту добу після родів, особливо у тварин при підсисному вирощуванні молодняка. Це пов'язано з початком лактації. У наступні дні вміст ПРЛ дещо знижується, але залишається достатнім для підтримки молочної продуктивності і не перешкоджає виділенню ФСГ і ЛГ, концентрація яких збільшується на 18--21-й дні і свідчить про відновлення циклічної діяльності яєчників.

При високій молочній продуктивності підвищена концентрація ПРЛ зберігається довше, пригнічує виробку ФСГ і викликає відносну гіпоестрогенію. За таких умов поновлення гіпофізарно-яєчникового циклу і овуляції настає пізніше. Перший домінантний фолікул може овулювати у 70-80 % випадків.

Оскільки смоктання стимулює періодичну секрецію ПРЛ, то створюся умови для підтримки лактації; цим можна також пояснити затримку першої стадії збудження статевого циклу у корів при підсисному вирощуванні телят. У підсисних корів тільки 10 % перших статевих циклів закінчуються овуляцією. На високий рівень ПРЛ реагують чутливі до нього гіпоталамічні нейрони, які прискорюють вивільнення дофаміну. Останній не тільки пригнічує секрецію ПРЛ гіпофізом (саморегуляція), але і викликає пряму або опосереднену дію на клітини гіпоталамуса, зі продукують гонадоліберин. Високий рівень ПРЛ знижує активність нейронів, гонадоліберин починає надходити у гіпофіз у менших кількостях, і, що ще важливіше, не в імпульсному режимі. У результаті не дозрівають фолікули і не відновлюється статевий цикл (післяродовий лактаційний анеструс). Проте, на думку M.Ennuyer (2000), тривалість післяродового анеструсу не пов'язана із затримкою дозрівання фолікулів, а ймовірно, із розладами овуляції домінантного фолікула внаслідок недостатньої частоти викидань ЛГ.

У перші дні після родів підвищується інтенсивність обміну речовин і активність щитовидної залози. Підсилюються механізми клітинного і гуморального захисту.

3. Видові особливості перебігу післяродового періоду

У корів зразу після відокремлення посліду продовжуються дуже активні скорочення матки, (через кожні 3-5 хв), а в наступні 3-4 дні - через 8-10 хв. Внаслідок скорочень м'язові волокна матки укорочуються, порожнина матки зменшується і вже через 2-3 год просвіт матки спа-дається, стикаючись карункулами. Скорочення матки зменшуються вясе через 12-24 год і згасають до 48 год після пологів. Мінімальна скоротлива діяльність міометрію реєструється із 48 до 72 год після пологів. Цей період співпадає із формуванням у каналі шийки матки слизової пробки. На початку розрідження слизової пробки інтенсивність маткових скорочень збільшується і на 7-му добу спостерігаються ритмічні скорочення матки невеликої тривалості.

Із статевих органів виділяється кров'янистий слиз, який наприкінці доби набуває форми тяжа густої консистенції і рожевуватого кольору. Таким чином, до кінця доби у каналі шийки матки закінчується формування слизової пробки. Вона щільно закриває цервікальний канал на протязі 2-3 діб, після чого розплавляється і витікає. Спочатку вона червонувата (домішки еритроцитів), потім жовтувата (домішки лімфи). Утворення післяродової слизової пробки є сприятливою прогностичною ознакою нормального перебігу пуерперію, тому що вона огорожує порожнину матки від проникнення мікроорганізмів. Вона не формується у корів після затримки посліду, важких родів, при перехворюванні субінволюцією матки і порушенні обміну речовин. Штучне видалення у корів післяродової слизової пробки, незважаючи на дотримання правил асептики, приводить до подовження лохіального періоду і розвитку ендометриту.

З 3-4-го дня відзначається помірне виділення густих лохій без запаху, кількість яких збільшується до 7-8-го дня, складаючи 1,5-2 л на добу, а консистенція, спочатку кашоподібна, стає рідшою. У наступні дні лохії виділяються в об'ємі близько 0,5 л. Забарвлення лохій змінюється від червоного до темно-червоного і коричневого на 7-8 дні, а потім -- до світло-шоколадного. Це має зв'язок з кровотечею із карункулів, які піддаються розпаду. З 12-14-го дня лохії стають світлими і прозорими. До 14-16-го дня (12-17) виділення лохій припиняється, а канал шийки матки закривається.