Ветеринарне акушерство

При ректальному дослідженні на 2-3 дні після отелення матка знаходиться у черевній порожнині, щільна, має потовщені стінки і горбкувату поверхню. На 4-5-й день матка за розміром нагадує 3-4-х місячну вагітність, її уже можна обвести рукою при ректальному дослідженні, добре скорочується. На 7-8-й день матка добре підтягується до тазової порожнини. Шийка матки набуває властиву їй форму; діаметр її складає 4-6 см, канал шийки матки відкритий на один палець. На 10--12-й дні матка зменшується до розміру 2-місячної вагітності, легко підтягується і тазову порожнину і таким чином стає легкодоступною для дослідження. Стають доступними для дослідження і яєчники.

Паралельно з інволюцією матки змінюються карункули. Матка, маса ті складала у період отелення близько 9 кг, після 4-го дня післяродового періоду зменшується до 3,5 кг, а після 7-го -- до 2 кг; маса карункулів одночасно знижується від 200 до 30 г. До 10-12-го дня карункули майже Явністю руйнуються. У результаті звуження і укорочення судин під час маткових скорочень зникають ніжки карункулів, порушується живлення маси карункулів, вони розплавляються і відпадають. До 10-13-го дня висота карункула з ніжкою не перевищує 1,5 см, а до 20-го дня карункули, які ще залишилися, являють собою підвищення на поверхні матки не більше 0,5 см.

На 17-20-й день настає повна ретракція матки, котра встановлює-ся за її локалізацією у тазовій порожнині і набуванням прегравідної величини. До цього часу поновлюється покривний і залозистий епітелій шийки, тіла, рогів матки і яйцепроводів. Повна регенерація ендометрію Скінчується після ЗО днів.

Ендокринна функція жовтого тіла вагітності припиняється у перші (дні після народження плода. Воно пальпується трансректально до 10-15-то дня і має вигляд невеликого щільного утворення. Лютеїнові клітини піддаються лізису, а до 17-20-го дня паренхіма жовтого тіла заміщується сполучною тканиною. На 18-20-й дні в яєчнику можна знайти фолікул. Таким чином, тривалість післяродового періоду у корів становить 8-25 днів. У ці самі строки інколи виявляється перша стадія збудження статевого циклу і можливе запліднення. Проте перший статевий цикл може бути ановуляторним або проходить з овуляцією без виразних проявів тічки і статевої охоти. Найчастіше відновлення статевої циклічності у корів молочних порід настає через 5-7 тижнів і ще пізніше у корів м'ясних порід. Саме такий період необхідний для створення умов для запліднення у статевих органах корів. Від повноцінності перебігу інволюційних процесів статевих органів залежить настання запліднення і пе-5іг вагітності.

У кобили контури живота відновлюються в основному протягом першої доби. Набряк вульви зникає через 2 тижні. Вже на 2-у добу об'єм матки зменшується вдвоє. Лохії темно-червоного кольору з коричневим відтінком виділяються у незначній кількості 5-9 днів після вижереблення. Матка досягає величини невагітної до 20-го дня, проте інволюція статевих органів закінчується, головним чином, до 12-го дня, а стадія збудження статевого циклу виявляється вже на 7-12-й день. В цей час верхній шар ендометрію відновлюється, хоча залозисті субепітеліальні зони ще дуже інфільтровані лейкоцитами. Таким чином, вагітність у кобил не перешкоджає росту фолікула, котрий дозріває в іншому, вільному від жовтого тіла вагітності яєчнику. Але запліднення не завжди настає у пер-статевий цикл з причини недостатньої підготовки ендометрію.

У кіз і овець лохіальний період триває 7-10 днів. Інволюція статевих органів -- 20-21 днів. Регресія жовтих тіл проходить повільно і закінчується до 41-го дня після окоту. Статеві цикли відновлюються частіше » у період наступного статевого сезону (серпень-січень).

У свиней лохіальний період продовжується до 5 днів, рідше -- до 8. Лохії спочатку червоні, потім стають буруватими, жовтуватими і прозорими. Інволюція статевих органів закінчується наприкінці 2-го, максимум -3-го тижня. Жовті тіла в яєчниках швидко зменшуються і з 9-го дня вони виявляються лише на розрізі, а не на поверхні яєчника. Вже на 2-й день після опоросу в яєчниках є фолікули діаметром 5 мм і більше, але вони зменшуються, тому, що у свині ПРЛ гальмує розвиток фолікулів. На 16-20-й день після родів концентрація ПРЛ досягає найбільшої величини, після чого різко зменшується. Це призводить до швидкого підвищення концентрації естрогенів, через що на 18-24-й день виникає діарея, яка триває 1-2 дні. У перші дві доби температура тіла становить 39,0-39,3 °С, а в наступні -- у межах 38,0-39,0 °С.

У сук протягом 14-27-ми днів, а у кішок протягом 10-21 днів у залежності від конституції тварини, числа і величини плодів, виділяються бурувато-зеленуваті лохії, які не мають запаху, містять маленькі фрагменти тканин і крові. Кількість лохіальних витікань прогресивно знижується, починаючи з 2-го тижня післяродового періоду. Змінюється і їх якість: вони стають слизеподібними і все світлішими. Інволюція матки закінчується протягом 10-15 днів. У перші 3-6 днів після родів можливе незначне підвищення температури тіла (до 39,4 °С у кішок і до 39,6 °С у сук).

4. Вплив зовнішніх факторів на перебіг післяродового періоду

Темп інволюційних процесів може залежати від ряду причин: загального стану, віку породіллі, особливостей перебігу вагітності і родів. При багатоплідній вагітності, крупноплідді і слабкості родової діяльності, насильному і грубому витяганні плода, а також в ослаблених тварин інволюційні процеси уповільнюються.

Інволюційні процеси мають значно швидший перебіг у тварин, яким надають активний моціон починаючи з 3-4-го дня після родів. Моціон активізує обмінні процеси в організмі і підвищує нервово-м'язовий тонус організму і матки.

Нормальний перебіг післяродового періоду можливий тільки при достатньому рівні годівлі за перетравним протеїном, цукрами, кальцієм, фосфором, каротином, причому не тільки після родів, але і в період вагітності. Є дані, що недостатній вміст каротину в крові корів у сухостійному і післяпологовому періодах у значній мірі сприяє розладам скоротливої функції міометрію, уповільненій інволюції статевих органів і приводить до виникнення запальних процесів у матці (Р. Г. Кузьмич).

Сприятливо впливає на інволюцію статевих органів спілкування едем-пробником, яке потрібно забезпечити з 3-4-го дня після родів.

Існує залежність перебігу інволюційних процесів від продуктивності корів і від тривалості сухостійного періоду: негативно впливає не тільки короткий (менше ЗО днів) але і довгий (більше 120 днів) сухостійний йод. При високій молочній продуктивності темп інволюції знижуся.

Підсисне вирощування телят скорочує строки інволюції статевих «в у корів, але одночасно подовжує період настання першого статевого циклу за рахунок підтримки досить високої концентрації ПРЛ. Сезон року також суттєво впливає на строк закінчення післяродової інволюції статевих органів корів. Літом і восени вона має швидший перебіг, а зимою і весною -- повільніший. Несприятливо впливають також стрес-фактори.

5. Ведення післяродового періоду. Акушерська диспансеризація

Важливість післяродового періоду для репродуктивного життя тварин полягає у тому, що він знаменує перехід від вагітності і народження до лактації і підготовки до нового плодоношення. У цей час організм породіллі має знижену резистентність і потребує особливого режиму утримання і годівлі, .котрий сприяє повноцінній інволюції статевих органів, високому рівню лактації і нормальній функції всіх органів і систем.

Велику увагу звертають на дотримання чистоти у приміщенні і стойлі, забезпечення сухою рясною солом'яною підстилкою. Необхідно потурбуйся, щоб у родильному відділенні було тепло і без протягів, своєчасно прибиралася підлога від маткових виділень, регулярно видалявся навоз зводилася дезинфекція стійла перед постановкою іншої тварини. Протягом лохіального періоду рекомендується щоденне обмивання і зрошення вульви, промежини і кореня хвоста розчинами фурациліну або хлораміну Б.

Через 12-24 год після важких або затяжних родів сук і кішок досліджують, застосовуючи методи пальпації, рентгенографії або УЗД для виключення затримки плода чи посліду. Також потрібно провірити мо-за кольором, консистенцією і якістю. Купати їх можна з 3-го дня після родів у слабкому розчині марганцевокислого калію. Необхідно пам'ятати, що занесення інфекції у статеві шляхи породіллі може привести до розвитку післяродових запальних і навіть септичних процесів.

У перші дні після родів тварини потребують ощадливого режиму годівлі (сіно, висівки, дерть). Соковиті корми вводять поступово. Необхідно запобігати перекорму, щоб не викликати захворювань шлунково-кишкового тракту через непристосованість кишечника до нових умов З 3-4-го дня після родів тваринам надають активний моціон. Підсисну робочу кобилу можна використовувати на легких роботах разом з лошам або окремо через 15 днів після вижереблення.

Акушерська диспансеризація -- це комплексна система діагностичних, лікувальних і профілактичних заходів, яка забезпечує нормальний перебіг вагітності, родів і післяродового періоду. Вона охоплює фізіологічні періоди від часу запліднення самок до закінчення інволюції статевих органів після отелення.

Принципи акушерської диспансеризації -- систематичне проведення діагностичних заходів, складання планів профілактичних заходів і їх виконання, своєчасне лікування хворих корів, а також ретельний облік і аналіз результатів диспансеризації для вчасної їх корекції.

Діагностичні заходи проводять у періоди сухостою, родів та після родів.

При клінічному огляді вагітних корів звертають увагу на вгодованість, реакцію на зовнішні подразники, поведінку корів при вставанні та під час руху, конфігурацію тіла, стан шкіри, волосяного покриву, органів руху, молочної залози, оглядають ділянку тазу, вульви, виявляють наявність набряку вим'я, нижньої черевної стінки, міжщелепового простору. У корів, що лежать, можна помітити перші ознаки вивороту піхви, наявність і характер виділень із статевих шляхів.

Проводять біохімічне дослідження крові 10-15 % тільних корів-аналогів за віком і строку вагітності; звичайно, за 50-60 днів до родів, а потім повторно, через 2-4-6 тижнів.

Для своєчасної діагностики маститу особливу увагу звертають на величину часток вим'я, їх консистенцію, вираженість набряку, колір і температуру шкіри, болючість вим'я при пальпації, характер секрету молочної залози.

Обов'язково аналізують раціон з визначенням структури і оцінкою якості кормів.

Акушерське обстеження породіллі проводять лише під час патологічних родів з метою визначення характеру патології і складання плану рододопомоги у кожному конкретному випадку. При обстеженні визначають стан родових шляхів (цілісність слизової оболонки піхви і шийки матки, ступінь розкриття цервікального каналу, наявність анатомічних дефектів у м'яких тканинах і кістковій основі родових шляхів), визначають співвідношення розмірів плода і родових шляхів, стан плода, його передлогу, положення, позицію і членорозміщення.

Зразу після розтелення корів перевіряють на субклінічний мастит пробою з 2 %-ним розчином мастидину, зокрема тих, які в період запуску реагували позитивно.

Для забезпечення нормального перебігу і тривалості післяродового періоду, своєчасного запліднення і попередження ускладнень, головним чином субінволюції матки і ендометриту, необхідно проводити постійний ефективний контроль за ходом післяродового періоду.

Ветеринарний контроль за перебігом післяродового періоду здійснюється шляхом щоденного клінічного огляду (бажано з термометрією), спостереженням за загальним станом тварин, формуванням слизової пробки каналу шийки матки, якістю лохій, тривалістю лохіального періоду, інтенсивністю інволюції зовнішніх статевих органів і зв'язок. При виявленні відхилень від норми (чергування періодів виділення великої кількості лохій і повної відсутності їх, виділення рідких лохій з домішками пластівців, неприємного запаху) проводять акушерське дослідження. Особливу увагу звертають на величину вим'я, його температуру, кількість і зовнішніній вигляд молозива, реакцію корів на доїння або смоктання.

Особливо ретельно слідкують за коровами, в яких були важкі або патологічні роди. Ректальне дослідження статевих органів у корів проводять на 4-5-й і 14-15-й дні після родів. Саме у ці періоди найчастіше настають ускладнення перебігу післяродового періоду. Звертають увагу на величину матки, її консистенцію, локалізацію, температуру, болісність, гідність і т.п. Пальпують також яєчники для визначення ступеня інволюції жовтого тіла вагітності і наявності фолікула, що росте. Звичайно на 4-й день після отелення матка зменшується наполовину, на 8-й -- на 3/4 від її величини наприкінці вагітності, а з 12 до 15-го дня величина матки наближається до нормальної.

До закінчення післяродового періоду (30-й день) контролюють настання стадії збудження статевого циклу.

Лікувальні і профілактичні заходи проводять з врахуванням результатів діагностики.

6. Прогнозування ускладнень післяродового періоду

Прогнозування ускладнень родів і післяродового періоду розробляли А.Г.Нежданов, Г.М.Калиновський, Г. Г. Харута і інші вчені. У корів його проводять за 60-45 днів до родів. До ймовірних клінічних ознак, симптомокомплекс яких дає підставу для несприятливого прогнозу перебігу

одів і післяродового періоду відносять:

більшу чи меншу ступінь остеодистрофії;

залежування вагітних;

мастит;

слабка родова діяльність, недостатня підготовка родових шляхів і їх травматизм під час родів;

народження двійнят, мертвих телят або телят-гіпотрофіків;

-- подовження послідової стадії до 5 год і більше, затримка посліду;

-- відсутність формування у цервікальному каналі слизової пробки;

-- затримка інволюції зовнішніх статевих органів, кістково-зв'язкового апарату таза і матки;

виділення з першого дня після народження плода рідких кров'янистих лохій;

витікання з 4-6 дня після родів рідких брудно-сірого кольору лохій з неприємним запахом.

З лабораторних показників для несприятливого прогнозу перебігу родів і післяродового періоду характерними є зниження вмісту естрогенів, кальцію, фосфору, каротину, гемоглобіну, кількості еритроцитів, при зростанні концентрації прогестерону, кортизолу, збільшенні кількості лейкоцитів.

Лекція 15. ПАТОЛОГІЯ ПІСЛЯРОДОВОГО ПЕРІОДУ

Післяродова субінволюція матки

1. Післяродова субінволюція матки (subinvolutio uteri puerperal) -- уповільнення зворотного розвитку (інволюції) матки після родів, яке виявляється порушенням моторної функції матки і накопиченням в її порожнині лохій, що піддаються розкладанню і всмоктуванню токсичних продуктів у кров'яне русло.

Розповсюдження: хворіють тварини усіх видів, але особливо часто хворіють корови (від 20 до 80%). У деяких господарствах ми реєстрували захворюваність субінволюцією матки близько 95 %. Перехворювання субінволюцією матки подовжує сервіс-період і знижує молочну продуктивність. На тлі субінволюції матки у 3 рази частіше розвивається ендометрит, а також різні функціональні розлади яєчників і матки, які призводять до тривалих і серйозних порушень відтворної функції тварин.

Етіологія: передумови до виникнення субінволюції матки складаються за умов патологічного перебігу вагітності і пологів.

Основні чинники, які обумовлюють розвиток субінволюції матки такі:

несприятливі фактори навколишнього середовища, які призводять до порушень метаболізму в організмі корів і у фетоплацентарній системі;

неповноцінна годівля тварин у період вагітності, особливо в останній третині і після пологів: одностороння і надмірна годівля концентратами, силосом, жомом, бардою при недостатку вітамінів (каротину)і мінеральних речовин (кальцій, фосфор, кобальт, цинк), ожиріння, жирове переродження печінки, кетоз;

згодовування недоброякісного корму, що містить афлатоксини,нітрати, солі важких металів;

відсутність моціону і спілкування з самцем;

тривала попередня лактація і короткий період сухостою;

порушення зоогігієнічних параметрів мікроклімату і санітарнихрм у приміщеннях;

перерозтягування матки при багатоплідній вагітності, крупноплід-багатоводді;

неправильне ведення пологів, передчасне витягування плода, яке призводить до порушення і ослаблення ритму маткових скорочень;

інфікування тварин під час штучного осіменіння і розвиток утробної інфекції, плацентиту;

попередні аборти, перехворювання прихованим ендометритом, осіменіння корів з невилікуваним метритом або незакінченою інволюцією статевих органів;

затримка посліду, патологічні пологи, травми пологових шляхів;

плацентарна недостатність;

токсикози вагітності та імунні конфлікти;

мастит у сухостійний період (при цьому порушується рефлектор-зв'язок між маткою і молочною залозою);

яєчниково-гіпофізарні і наднирникові порушення.

Патогенез: затримка посліду, післяпологові субінволюція матки і ендометрит у корів мають подібні причини і послідовно розвиваються як родові і післяродові ускладнення. Маючи нозологічний зв'язок, ці захворювання у прогностичному аспекті розглядаються як такі, що можуть виникати при аналогічних діагностико-прогностичних показниках, а виникнення одного із захворювань підвищує ймовірність розвитку наступного.

Післяпологова субінволюція матки розвивається на тлі порушення формування і дозрівання плаценти у тварин з патологією ендометрію. При цьому порушується синтез і метаболізм стероїдних гормонів. Функціональна недостатність фетоплацентарної системи виявляється зниженням продукції естрогенів і збільшенням секреції прогестерону в останні дні вагітності. Важливу роль відіграє також недостатня секреція кортизолy наднирниками плода, що є головною причиною слабкості пологової діяльності.

В умовах порушень фетоплацентарної системи і секреторної активності ендометрію лютеолізини у вигляді простагландину F2б не виробляються і тому жовте тіло вагітності зберігається, підтримуючи гіперпрогестеронемію і знижуючи скоротливу і бар'єрну функції матки. Естрогени виробляються у менших кількостях і не забезпечують достатню підготовку нервово-м'язового апарату матки, шийки матки і м'яких пологових шляхів до пологів. Деяке значення в цьому має і недостатнє виділення релаксину. Це призводить у свою чергу до «сухих пологів», неповного риття шийки матки, слабкості пологової діяльності і розривів слизових оболонок та інших м'яких тканин пологових шляхів.

То ж, головним чинником порушення інволюційних процесів є зрушення естрогеново-прогестеронового співвідношення, збереження в організмі «прогестеронового блоку» міометрію, внаслідок чого ослаблюється скоротлива функція матки, її ретракція і затримуються регенеративні процеси у матці.

Серозне запалення ендометрію характеризується постійним подразненням нервових закінчень симпатичних нервів і призводить до розвитку вегетативної дистонії і дистрофічних процесів у тканинах матки, при яких порушується реалізація фізіологічного ефекту статевих гормонів. Розлагоджується мікроциркуляція крові і настає гіпоксія. Розвивається інтоксикація організму продуктами розпаду лохій (сапремія), які накопичуються в атонічній матці і всмоктуються у кров'яне русло. Проникнення токсинів у молоко матері створює загрозу для здоров'я і життя новонароджених. Шийка матки залишається відкритою і тому складаються сприятливі умови для проникнення і розмноження у порожнині матки патогенних мікроорганізмів, токсини яких підсилюють порушення обміну речовин і мікроциркуляції у вражених тканинах.

Клінічні ознаки. За перебігом розрізняють три види післяродової субінволюції матки:

гостра (до 14 днів після пологів);

підгостра (до одного місяця);

хронічна (більше місяця).

У корів, які хворіють після пологів на субінволюцію матки, в останні 2 міс. тільності часто реєструються певний стан остеодистрофії у вигляді остеолізу останніх хвостових хребців, а інколи й ребер, мастит, патологічні пологи з мертвонародженим або народженням двійні; послідові перейми слабші, настають пізніше і тому період відокремлення посліду подовжується на 30-60 хв, складаючи у середньому 4 год 45 хв і більше або затримується.

Ранньою клінічною ознакою порушення інволюційних процесів у статевих органах корів є відсутність утворення у цервікальному каналі слизової пробки і рідкі кров'янисті витікання із зовнішніх статевих органів із першого дня після пологів. Статеві губи дряблі, напіввідкриті і набряклі. Інволюція вульви і широких маткових зв'язок настає в середньому на 3-4 дні пізніше. При піхвовому дослідженні таких корів відзначають численні розриви слизової оболонки і глибших тканин шийки матки, переддвер'я піхви, верхньої комісури статевих губ. Слизова оболонка піхви темно-червоного кольору, припухла, волога. З перших днів після отелення відзначаються рідкі кров'янисті виділення, які до 4-5-го дня стають буруватими або брудно-сірими, водянистими, мають домішки крихтуватої маси або пластівців катарально-гнійного ексудату і набувають неприємного іхорозного запаху.

Корова натужується, стоїть згорбивши спину і піднявши хвіст. Відзначається загальне пригнічення, зниження апетиту і молочної продувності, гіпотонія передшлунків. Температура тіла 39,5-40 °С, пульс -- 88-94, дихання -- 40. При ректальному дослідженні матка виявляється глибоко у черевній порожнині, рукою не охоплюється, болісна, має гладеньку поверхню, вищу температуру порівняно з оточуючими тканинами, погано скорочується, флюктує. Інколи (на 7-10-й дні після пологів) матка болюча і гаряча, величиною з футбольний м'яч, наближається до входу в таз, але має товсті стінки. Після масажу матки виділяються патологічні лохії брудно-сірого або буруватого кольору рідкої консистенції.

Оскільки рясні лохіальні виділення є сприятливим середовищем і розмноження різних умовно-патогенних мікроорганізмів, то, проникаючи через напіввідкритий канал шийки матки, вони викликають ендометрит. Це відбувається на 6-7-й день після затримки посліду і на 7-І0-й день при гострій субінволюції матки.

При підгострій субінволюції матки червоно-бурі або темно-бурі лохії густої мазеподібної консистенції виділяються до 25-30-го дня після родів. Це найдужче помітно після нічного відпочинку тварин. Матка збільшена (на 12--14-й день після отелення відповідає 3-4 міс вагітності), має дряблі стінки, погано скорочується і слабо реагує на масаж. В одному з яєчників може зберігатися жовте тіло вагітності. Відновлення величини матки до попереднього стану затягується до 35-45 днів і більше.

У сук температура тіла при лохіометрі підвищується до 41 °С. Тварина в'яла, байдужа до цуценят, п'є багато води. Із піхви виділяються рясніші ніж у нормі брудно-бурого кольору лохії з неприємним гнильним запахом. Вони містять некротизовані тканини. Хвороба ускладнюється метритом і часто сепсисом, внаслідок якого тварина може загинути через 2-3 дні від початку захворювання.

Діагноз ставлять шляхом візуального контролю за характером лохій, виділяються з матки, спостереження за загальним клінічним станом тварини і ректального дослідження матки та яєчників. У практичній ветеринарії початкові стадії субінволюції матки діагностують рідко, частіше всього вже при її переході в ендометрит.

Для своєчасної і правильної діагностики захворювання необхідно мати чітке уявлення про перебіг пологів і післяпологового періоду у клінічно здорових тварин.

Для уточнення діагнозу і для контролю за одужанням тварин при післяпологовій субінволюції матки можна використовувати реакцію Катеринова з лохіями. Для цього опускають у пробірку горошину слизу або містива шийки матки, добавляють 5 мл дистильованої води і кип'ятять протягом 1 хв. У здорових корів рідина залишається прозорою, у хворих -- залишається брудно-каламутною.

Прогноз при своєчасному виявленні захворювання і проведенні ефективного лікування сприятливий. Ускладнення ендометритом, перехід у хронічну форму або ініціювання функціональних розладів яєчників призводять до тривалої неплідності і тому прогноз для відновлення плодючості має бути обережним.

Лікування: повинно бути комплексним і спрямованим на:

зняття «прогестеронового блоку» міометрію і нормалізацію порушеного естрадіол-прогестеронового співвідношення, що забезпечує дію на матку міотоніків;

звільнення порожнини матки від лохій;

нормалізацію обміну речовин в організмі і трофіки у враженому органі;

підвищення захисних сил організму;

попередження розвитку мікрофлори у матці;

відновлення структури ендометрію.

Перша умова досягається шляхом використання естрогенних препаратів (синестрол, дигітол, фолікулін) або простагландинів (естрофан, естуфалан, ремофан і т. п.). Через 6-12 год після їх призначення застосовують окситоцин, пітуїтрин, прозерин, карбахолін та інші маткові.

Для звільнення порожнини матки від лохій можна виконувати легенький масаж, внутрішньоматкове введення протеолітичних ферментів або промивання матки розчинами антисептиків.

Для нормалізації обмінних процесів і підвищення захисних сил організму внутрішньовенно вводять різні електроліти на основі глюкози, гемодезу, кальцію хлористого, аскорбінової кислоти, кофеїну. Призначають також один із засобів патогенетичної терапії: новокаїнотера-пію, іхтіолотерапію або гемотерапію.

Із методів новокаїнотерапії ми рекомендуємо внутрішньоаортальні або внутрішньочеревні ін'єкції 1%-ного або 10 %-ного розчинів новокаїну у дозі відповідно 100 або 10 мл з інтервалом 48 год. Розчин краще готувати на фізрозчині або на розчині Рінгера. Вводити розчини новокаїну можна разом з окситоцином і 10 г аскорбінової кислоти. Практикують блокади: надплевральну за Мосіним, паранефральну за Морозом, блокаду тазового нервового сплетіння за Ноздрачовим, пресакральну блокаду за Ісаєвим.

Для іхтіолотерапії звичайно використовують 7 %-ний стерильний розчин іхтіолу, виготовлений на ізотонічному розчині або на 5 %-ному розчині глюкози підшкірно з інтервалом 48 год у дозах, що підвищуються, а потім знижуються: 20, 25, ЗО, 35, ЗО, 25 мл.

При значному розповсюдженні лейкозу серед корів зараз із засобів гемотерапії бажано використовувати тільки аутогемотерапію.

Як препарат-стимулятор захисних сил організму призначають також АСД-2 у дозі 25 мл підшкірно.

У схему лікування бажано вводити вітаміни (тривіт, тетравіт у дозі 15-20 мл внутрішньочеревинно) і імуномодулятори (левамізол, тимоген), а для собак ще й преднізолон.

Попередження розвитку мікрофлори у матці і розвитку ендометриту досягається шляхом призначення антимікробних препаратів в/м або в/матково. Застосовують біологічні засоби пригнічення життєдіяльності мікроорганізмів: пробіотики (біосан, ендобактерин).

На заключному етапі лікування, коли організм тварини уже справився із захворюванням і стабілізувалася температура, рекомендуємо призначити тканинний препарат (завись із печінки великої рогатої худоби у дозі 20 мл п/ш або гумат натрію 0,5 %-ний у дозі 10 мл) для відновлення структури ендометрію і матки в цілому.

Схема лікування корів, хворих на післяпологову субінволюцію матки за Д.С.Гришком: після виявлення перших клінічних ознак порушення інволюції матки в/м -- 5 мл дигітолу і 10 мл тривіту. Через 6-8 год внутрішньочеревинно ввести 50 ОД окситоцину і 15 мл 10 %-ного розчину новокаїну. Останні повторюють через кожні 48 год до одужання тварини, віт вводять повторно через 7 днів з початку лікування.

Естрогенно-андрогенний препарат пролонгованої дії дигітол руйнує «прогестероновий блок» і таким чином створює умови і потенцює дію окситоцину, який у присутності естрогенів підвищує силу і ритм маткових скорочень. Патогенетична терапія з використанням новокаїну забезпечує протизапальну і нормотрофічну дію на вогнище враження і на організм у цілому, у результаті чого нормалізуються маткові скорочення, порожнина матки швидше звільнюється від патологічних продуктів, створюючи умови для одужання і нормальної інволюції статевих органів. Тривіт стимулює регенерацію ендометрію і нормалізує інволюційні процеси.

Схема лікування корів, хворих на субінволюцію матки за В. С. Авдєєнком: у 1-й день лікування призначають 15 мл унітіолу разом з утеротоніками і внутрішньоматковим введенням ферментного препарата профезиму дозі 100 мл. На 2-й день в/в вводять антиоксидатний комплекс. 3-й -- п/ш тканинний препарат з селезінки у дозі 20 мл і окситоцин у дозі 50 ОД. На 4-й в/м ін'єктують 15 мл дегістину разом з 50 мл сірчанокислої магнезії. Внутрішньоматково призначають 500 мл ферментного арату іммозиму. На 5-й день лікування повторюють в/в введення антиоксидатного комплексу і п/ш вводять 15 мл тканинного препарату.

Профілактика. Оскільки передумови для виникнення післяпологової субінволюції матки складаються ще у період вагітності і родів, то звичайно набагато легше і доцільніше попереджувати розвиток патології. Саме тому ми рекомендуємо проводити 2-3-разову обробку тільних корів тканинними препаратами. Обробка починається за 60 днів одів і продовжується з 10-денним інтервалом. У ці ж дні або між ними проводиться вітамінізація корів. Хороший профілактичний ефект отримують від застосування в останні : вагітності обробок корів селенітом натрію у дозі 50 мг (селеном-Е) рішньом'язово або інших антиоксидантів.

У подальшому слід використовувати наступні профілактичні заходи;

-- забезпечення тварин у період вагітності повноцінною годівлею;

-- надання тваринам можливості активних прогулянок і спілкування із самцем як до родів, так і після родів;

-- своєчасний запуск;

створення необхідних санітарно-гігієнічних умов утримання;

правильне ведення родів, попередження родового стресу, облизування новонародженого теляти коровою, випоювання плодових вод;

введення коровам п/ш власного молозива (аутомолозива) у дозі 40 мл. Перевага надається для останніх порцій доброякісного молозивапершого надою, отриманих і введених протягом години після народження теляти. Профілактична дія аутомолозива виявляється зменшенням часу відокремлення посліду, евакуації лохій, ретракції матки і періоду настання стадії збудження статевого циклу. Вона реалізується шляхом відновлення гормонального статусу, що виявляється підвищенням концентрації естрадіолу і його відношення до прогестерону і тестостерону. Нормалізуються обмінні процеси. Все це має сприятливий вплив на перебіг післяпологових інволюційних процесів репродуктивних органів;

правильне ведення післяпологового періоду і проведення диспансеризації корів на 5-7-й і 12-14-й дні після пологів;

вітамінізація корів у перші дні післяпологового періоду;

використання тканинних препаратів на 12--14-й день після пологів для нормалізації інволюційних процесів і стимуляції наступної статевої функції.

2. Післяродові септичні захворювання

Післяродові захворювання можуть протікати у вигляді місцевих септичних вогнищ або загального сепсису. Для їх розвитку у післяпологовому періоді складаються всі необхідні умови: травми статевих органів, їх інфікування у поєднанні із значним ослабленням резистентності організму породіллі. Найчастіше інфікування відбувається неспецифічними мікроорганізмами, вірулентність і розмноження яких на цьому тлі підсилюється. Це головним чином стрептококи, стафілококи, кишкова паличка, синьогнійна паличка, pseudomonas aeruginosa, протей, рідше -- клостридії-сапрофіти.

Місцеві септичні процеси

Післяродовий вульвіт, вестибуліт і вагініт (vulvitis, vestibulitis et vaginitis puerperal)

Етіологія: рани, забої, розриви слизової і глибших шарів м'яких пологових шляхів з їх інфікуванням при важких сухих пологах, обумовлених невідповідністю об'єму плода до просвіту пологових шляхів, витягуванням емфізематозного плода, фетотомії, а також при грубому, з порушенням правил асептики і антисептики акушерському втручанні з необґрунтованим застосуванням сили. Часто вульво-вагініт супроводжується цервіцитом і ендометритом.

Ми спостерігали серозний вульвіт у кози на 3-й день після окоту, спричинений переохолодженням тварини.

Клінічні ознаки залежать від інтенсивності запалення, його тривалості, виду і вірулентності мікроорганізмів, ступеня травмування тканин реактивності макроорганізму. У залежності від характеру і сили чинника, діючого на тканини пологових шляхів, а також відповідної реакції організму, настають різні рушення нервової трофіки, у результаті яких виявляються неодинакові судинні розлади. Незначні судинні розлади обумовлюють серозну ексудацію; розлади більшої сили -- випіт фібрину і форменних елементів крові, а ще значніші розлади супроводжуються серйозними порушеннями судинних стінок, що характеризуються крововиливами як per гехіn, і per diapedesin. Тому запальний процес може бути серозним, ката-чьним, гнійним, фібринозним, некротичним і гангренозним.

Серозний і катаральний післяродовий вульвіт, вестибуліт і вагініт jtlvitis, vestibulitis et vaginitis puerperal serosa et catarrhalis) характеризується маловиразними клінічними ознаками. Загальний стан залишається майже без змін, хоча апетит може знижуватися. Випорожнення калу і сечі відбуваються частіше і утруднено тому, що набряк перивагінальної клітковини призводить до зменшення об'єму таза. Під час сечовипускання та протягом кількох хвилин після нього тварина відчуває біль і тому стоїть згорбившись, піднявши хвіст, переступає з однієї ноги на іншу, особливо при запаленні зовнішнього отвору уретри. При дослідженні з допомогою піхвового дзеркала знаходять гіперемію слизової, її запальний набряк, крапчасті або смугасті крововиливи, а також витікання рідкого жовтуватого, жовтувато-коричневого (серозного) або слизового (катарального) ексудату.

Гнійний вульвіт, вестибуліт і вагініт (vulvitis, vestibulitis et vaginitis fcrperal purulenta). Із зовнішніх статевих органів виділяється гнійний ексудат, інколи з домішками крові. Слизові оболонки цих органів гіпере-звані, набряклі, болісні, мають численні крововиливи і виразки.

Фібринозний вульвіт, вестибуліт і вагініт (vulvitis, vestibulitis et linitis puerperal fibrinosa) частіше протікає у формі дифтеритичного, і характеризується глибоким просочуванням тканин статевих органів ексудатом, багатим фібрином. Фібрин здавлює кровоносні і лімфатичні судини та тканини, порушує їх трофіку. Розлади трофіки посилюються тромбозом дрібних кровоносних судин вогнища враження, і тканини |відмирають. Змертвілі тканини піддаються відторгненню з оголенням і порушенням цілісності кровоносних судин. Останнє створює сприятливі умови для метастазувань.

Дифтеритичний запальний процес супроводжується пригніченням, підвищенням температури до 40-41 °С, відмовою від корму, тахікардією з ослабленням сили пульсу і приглушеністю серцевих тонів. При дефекації і сечовипусканні тварина стогне. Із зовнішніх статевих органів виділяється смердючий іхорозний ексудат з домішкою крові. Слизова оболонка піхви часто буває сухою, землистого кольору, підпухлою, з некротичними виразками. При її пальпації відзначається неодинакова щільність: місцями вона м'яка, а місцями тверда (скупчення фібрину) і болісна. Статеві губи набряклі, піхва звужена і дуже болісна. У ділянках некрозів після одужання утворюються рубці, які викликають стягування вульви.

Гнильний вульвіт, вестибуліт і вагініт (vulvitis, vestibulitis et vagini-tis puerperal necrotica) розвиваються на тлі значного розтрощування тканин вульви, піхви, шийки матки і унутрення анаеробної інфекції.

Тварина втрачає апетит, швидко худіє. Часто і подовгу натужується, згорблюючи спину. Ділянки промежини і вульви дуже набряклі, вимазані каловими масами. Витікання смердючі брудно-сірого або брудно-зеленого кольору. Слизові оболонки набувають вигляду гнилого м'яса. Температура підвищується помірно; серцеві скорочення прискорені.

Гангренозний вульвіт, вестибуліт і вагініт (vulvitis, vestibulitis et vaginitis puerperal gangraenosa) спричинюється мікроорганізмами, що викликають газову гангрену при значному травмуванні слизової переддвер'я піхви і піхви або при путрифікації плода. Анаероби виділяють токсини, які діють локально завдяки своїй некротичній і протеолітичній активності, а всмоктуючись у кров викликають інтоксикацію організму і септицемію.

Перші симптоми виявляються через кілька днів після пологів натужуванням тварини. Вульва, ділянка, розміщена нижче, аж до молочної залози, а також промежина і анус дуже набряклі, значно збільшені і гарячі, крепітують. Інколи емфізема розповсюджується на всю глибину підшкірної клітковини і тоді крепітують значніші ділянки тіла тварини. Вражається матка. Гаряча крепітуюча припухлість статевих губ стає швидко холодною. Виділення з статевих органів мають жовтуватий з кров'ю колір, неприємний запах. Одужання настає рідко. Прогресивно розвиваються апатія, анорексія, зниження температури, шкіра стає мертвенно-блідою, а місцями покривається синюватими плямами; загибіль тварини відзначається протягом 2-3 днів.

Прогноз залежить від перебігу запального процесу і у більшості випадків буває сприятливим для життя тварини, але у зв'язку із зменшенням молочної продуктивності і втратою маси тіла, загрозою ускладнень (наприклад, розвиток уретриту, циститу, цервіциту, ендометриту, сепсису, утворення пневмовагіни), а також враховуючи можливість тимчасової або й постійної неплідності, потрібно ставити обережний прогноз.

Лікування застосовують загальне і місцеве. При серозному, катаральному і катарально-гнійному вестибуловагінітах достатньо проведення місцевого лікування. Його краще проводити після низької сакральної анестезії, що є складовою як патогенетичної, так і охоронної терапії, тварина менше або взагалі не відчуває біль при маніпуляціях. Використовуючи тампони або легке промивання перекисом водню, марганцевокислого калію, йодинолу чи розчином іншого антисептика, із обережно видаляють ексудат і некротичні тканини. Слизову оболонку піхви осушують ватним тампоном і змазують лініментом Вишневського, емульсією стрептоциду, синтоміцину, олійним розчином антибіотиків або вводять у піхву тампон, просочений 10 %-ним розчином іхтіолу. У порожнину піхви можна вводити також антимікробні палички і свічки гінобіотика, екзутеру, антисепту і т. п. Виразки, ерозії і тріщини змазують розчинами йоду або йодгліцерину. Абсцеси, які визріли, розтинають подовжнім розрізом дорзальної стінки піхви.

Для лікування корів з вульвовагінітом застосовують фітотерапію за порописом, запропонованим Б. М. Авакаяцом і В. П. Гончаровим: суміш із 2 частин плодів анісу звичайного, трави полину та кори білої верби і 1 частини суцвіть липи у кількості 20 г (2 столові ложки) засипають мальовану посудину, заливають 1 л кип'ятку, закривають кришкою і нагрівають на киплячій водяній бані 25-30 хв, охолоджують 10 хв при кімнатній температурі і проціджують. Сировину віджимають, доливають кип'ятком до 1 л. Приготовлений відвар зберігають у прохолодному місці не більше 2-3 діб. Теплим відваром спринцюють піхву корови 1 раз на день.

При фібринозному, гнильному і гангренозному вестибуловагінітах, місцевими септичними вогнищами, призначають загальну терапію антибіотиками і сульфаніламідними препаратами.

Післяродовий цервіцит (cervicitis puerperalis) -- гостре запалення шийки матки у перші 20 днів після родів.

Розвивається як результат травмування і інфікування тканин ший-г-матки при невмілій рододопомозі, запізнілому відокремленні посліду, коли канал шийки матки вже частково закритий, а також внаслідок розповсюдження запалення з боку матки, вивороту матки, вивороту піхви.

Клінічні ознаки: виявляються на 4-6 добу після отелення і характеризуються катарально-гнійним або фібринозно-крупозним запальним процесом: корова дає менше молока і втрачає апетит, непокоїться, натужується, згорблює спину, трохи піднімає хвіст. Температура тіла перебуває на верхній межі норми або підвищується на 0,5-1 °С. Іри вагінальному дослідженні слизова оболонка піхвової частини шийки матки гіперемована, із крововиливами, набрякла, покрита рідким ексудатом бурого кольору, має надриви, вкриті сіруватою плівкою (фібринозний ексудат). При зніманні цих плівок утворюються кровоточиві виразки. Одночасно може виявлятися гострий ендометрит. При ректальному дослідженні шийка матки набрякла, м'яка і дуже болюча, особливо її каудальна частина.

На 20-21 добу запалення шийки матки переходить у хронічну форму.

Лікування. Після попереднього туалету зовнішніх статевих органів промежини і кореня хвоста, видаляють ексудат із піхви шляхом зрошення теплим розчином фурациліну або етакридину лактату. Обережно вводять у цервікальний канал підігріту до температури тіла антимікробну емульсію (синтоміцинову, стрептоцидову, емульсію Вишневського і т. п.) через гумову трубочку, під'єднану до шприца Жане. Лікування повторяють щоденно до одужання тварини 3-5 разів. Перші введення проводять на тлі низької сакральної анестезії.

Післяродовий метрит (metritis puerperalis).

Запалення матки виникає внаслідок травм і інфікування матки під час пологів, після затримки посліду, гнильного розкладання плода, атонії і вивороту матки. Найчастіше матка інфікується неспецифічною мікрофлорою: стрептококи, стафілококи, кишкова паличка, синьогнійна паличка, корінебактерії, псевдомонади, протей, а інколи і сапрофітні клостридії.

У післяпологовому періоді зустрічаються гострі катаральні, гнійно-катаральні, фібринозні, некротичні і гангренозні процеси у матці. Залежно від інтенсивності запальний процес має перебіг з переважним враженням слизової оболонка матки (ендометрит), м'язової оболонки (міометрит), серозної оболонки (периметрит), маткових зв'язок та інших тканин, що її оточують (параметрит), а інколи охоплює і прилеглу частину очеревини (перитоніт).

Післяродовий гнійно-катаральний ендометрит (endometritis puru-lenta-catarrhalis puerperalis).

Розповсюдженість: гнійно-катаральний ендометрит є найчастішою формою запалення. За даними М. В. Вельбівця, гострим післяпологовим ендометритом хворіють від 10,2 до 72,1 % корів. Найбільше корів хворіють на ендометрит у зимово-весняну пору (21-39 %).

Етіологія: запалення настає на фоні субінволюції матки, затримки посліду і його несвоєчасного відокремлення, аборту, затяжних пологів, травм матки при наданні допомоги при пологах і проходить з участю патогенної мікрофлори, яка проникає у матку із зовнішнього середовища через піхву і шийку матки.

За даними Р. Г. Кузьмича, у ранній післяпологовий період (2-4 дні після пологів) у 75 % корів у матці виявляються мікроорганізми, що при зниженні резистентності організму сприяє захворюванню на післяпологовий ендометрит. Найчастіше це Echerichia coli (у 87 % з числа інфікованих тварин), Staph. epidermidis (33 %), Str. pyogenes (27 %), Staph. aureus (13 %), Str. agalactiae (13 %), Cor. vaginalis (20 %), Prot. vulgaris (20 %), Вас. subtilus (27 %). Переважно зустрічаються асоціації кишкової палички із стрептококами і стафілококами (55 %); стрептококів, коринебактерій і кишкової палички (15 %); сінної палички, коринебактерій і кишкової палички (10 %).

В. Й. Любецький виділяв під час фізіологічного перебігу родів і післяродового періоду із вмісту матки корів у 89 % мікрофлору, переважно у вигляді монокультур. У корів з гнійно-катаральним ендометритом внутрішнє середовище матки контаміноване у 90 % асоціативною мікрофлорою. При дослідженні однієї корови виділяється від 2 до 4 видів мікроорганізмів. Учений вказує, що гострий ендометрит у корів виникає після фізіологічного (10-28 %), так і після ускладненого (78-100 %) отелення. Від характеру родів залежить видовий мікробний спектр ш при ендометриті. У процесі перебігу запалення відбувається зміна складу наявної мікрофлори матки два і більше разів.

Сприяють захворюванню неповноцінна годівля, особливо дефіцит каротину і вітаміну А, антисанітарні умови утримання корів після отелення. проведення отелень в одному приміщенні без його зміни. За даними Ю.М. Ордіна, навесні у тварин з остеодистрофією та маститом під час сухостою кількість родових та післяродових хвороб зростає до 28-89 %.

Патогенез. Спочатку під дією токсинів, які утворюються в процесі розпаду лохій та життєдіяльності мікроорганізмів, розвивається катар слизової оболонки матки, який закінчується видужанням або ускладнюється розвитком гноєтворної інфекції і, розвиваючись за класичною лою, осередок запалення переходить у гнійно-катаральний ендометрит.

Розвивається морфологічна дезорганізація структури слизової підслизової основи у вигляді дистрофічних, атрофічних і некротичних змін, процесів склерозування. У результаті набряку міометрію розривається зв'язок між клітинами міометрію, тобто руйнуються нексуси і, як наслідок, змінюється проведення збудження. Слабка хвиля скорочень, яка зароджується у верхівці матки стає ще слабшою у середині рога і майже не доходить до основи рога матки. Такий стан скоротливої діяльності міометрію посилює розвиток запального процесу. Розвивається інтоксикація організму продуктами розпаду ексудату.

Внаслідок розростання сполучної тканини м'язова оболонка потовщується і межа між нею і підслизовою зникає. У патологічний процес втягується серозна оболонка, що дає підставу запальні процеси у матці класифікувати як метрит (В. Й. Любецький).

За даними В. Й. Любецького, вирішальну роль у патогенезі відіграють зрушення показників гомеостазу, зокрема, розвиток диспротеїнемії, компенсований метаболічний ацидоз з посиленням інтенсивності гліколітичних процесів, амоніє-, кето-, та уреогенезу у тканинах. Розвивається енергетичний дефіцит, нестача лужних еквівалентів, що є причиною декомпенсованого метаболічного ацидозу. При цьому з перших днів захворювання суттєво порушується процес використання тканинами матки кисню. У крові зростає вміст загального білка, лактату, пірувату, аміаку, знижується вміст цитрату та б-кетоглутарату. Під час розвитку ендометриту в організмі корів розвиваються компенсаторні метаболічні зміни, які характеризуються посиленням інтенсивності процесів утилізації аміаку (активація синтезу сечовини у печінці, відновне амінування а-кетоглутарової кислоти), активацією глюконеогенезу (зменшення коц. центрації щавелеоцтової кислоти), зростанням синтезу трансферинів білків реактивної фази: церулоплазміну, гаптоглобіну, гемопексину б1-антитрипсину та в-глікопротеїду, зростанням імунокомпетентних білків (IgM, IgG,, IgG2).

Клінічні ознаки. Захворювання реєструється здебільшого на 5-15-й дні після родів. Загальні ознаки захворювання малопомітні. У переважної більшості хворих корів температура тіла, частість пульсу і дихання знаходяться у межах норми, апетит не знижується. У деяких корів спостерігається легка гарячка, зменшується апетит і секреція молока. Із зовнішніх статевих органів виділяється у різній кількості слизово-гнійний ексудат, який виявляють на підстилці біля тварини, у її піхві і у вигляді кірок на корені хвоста, сідничних горбах та вульві.

Матка хворих корів збільшена, знаходиться у черевній порожнині, має дряблі стінки тістуватої консистенції, переважно атонічна, хоча при тривалому погладжуванні може слабо скорочуватися. Інколи відзначається флюктуація і болючість, яка визначається за реакцією тварини на пальпацію.

Шийка матки дещо відкрита, через неї виділяється ексудат. При цьому третя частина корів, хворих на ендометрит, одночасно страждає і на цервіцит (ендоцервіцит). Зареєстровані також асоціації ендометриту з вагінітом, вестибулітом, вестибуловагінітом.

У 61 % хворих тварин яєчники мають нормальні розміри і містять жовте тіло. Зменшення розмірів і відсутність функціональних утворень в яєчниках відзначається у 28,4 %, а у 10,6 % яєчники нормальних розмірів і у них пальпуються фолікули діаметром від 10 до 20 мм. Стан яєчників впливає на перебіг хвороби та одужання. Реєструється посилена пульсація середніх маткових артерій. Статеві цикли відсутні, а якщо виявляються, то часто неповноцінні.

У корів, хворих на гострий післяпологовий ендометрит, встановлено зменшення кількості загального кальцію, неорганічного фосфору і загального білка. Зменшується кількість імуноглобулінів у сироватці крові, ш° свідчить про пригнічення гуморальних факторів неспецифічної резистентності корів. Спостерігається гіпокаротинемія, що призводить Д° зниження синтезу вітаміну А і порушення функціонування епітелію слизової оболонки статевих органів і ендокринних залоз. Кількість лейко-цитів у крові хворих корів незначно збільшується, а у лейкограмі спостерігається просте (регенеративне) зрушення ядра. Абсолютна кількість лімфоцитів збільшується.

Зростає кількість тестостерону, прогестерону, тироксину і кортизолу при одночасному зменшенні концентрації інсуліну та естрадіолу.

Збільшення в крові тестостерону можливе при порушенні стероїдогенезу еретворення андрогенів в естрогени. Підвищення концентрації прогестерону є наслідком гальмування розсмоктування жовтого тіла, а зменшення синтезу естрадіолу -- порушення фолікуло- і стероїдогенезу при затримці інволюційних процесів у статевому апараті після родів. Прогестероново-естрадіолове співвідношення зростає з 1,8 у корів з нормальним перебігом післяпологового періоду до 5:1 у корів, хворих на гострий післяродовий ендометрит. Найбільший розлад стероїдогенезу у хворих корів спостерігається при наявності в яєчнику жовтого тіла. Знижується функція щитовидної залози, що виявляється зменшен-концентрації трийодтироніну як до, так і після отелення.

У свиноматки, хворої на гострий ендометрит, особливо при годівлі поросят, виділяється слизово-гнійний ексудат. Загальний стан залишається задовільним, апетит зберігається. і" У сук ендометрит розвивається частіше внаслідок травматизації їових шляхів, затримки посліду, субінволюції матки. На 3-5 добу загальний стан собаки погіршується, підвищується температура, спрага, знижується апетит, виявляється гіпогалактія, рясно виділяється слизово-гнійний ексудат сірого кольору з домішкою крові, без запаху.

Діагностика післяродового ендометриту проводиться клінічними методами. Клінічна діагностика ґрунтується на анамнезі і акушерському дослідженні при виявленні клінічних ознак, характерних для даної форми запалення матки. При ультразвуковому дослідженні на дні матки виявляються дрібні краплі рідини у вигляді темних округлих утворень.

Прогноз. Після настання клінічного видужання часто спостерігаються порушення функції статевих органів і тривала неплідність. Не дивно, що для зворотного розвитку зміненої структури тканин матки та для відновлення функції статевих органів, необхідний тривалий час. Неплідність на зву складає від 27 до 89 днів і більше. Запліднюється після видужання від 62 % до 100 % тварин.

Післяродовий фібринозний ендометрит (endometritis puerperalis rinosa) звичайно має доброякісний перебіг, без серйозних порушень загального стану. При даному процесі фібрин випотіває на поверхню слизової оболонки матки, а не в її товщу і тому трофіка тканин майже порушується. Виділяється сіро-жовтий чи сіро-бурий з пластівцями і згустками фібрину ексудат слизової консистенції.

Післяродовий некротичний метрит (metritis puerperalis crouposa) розвивається у результаті повного просочування фібрином слизової юнки, а інколи і глибше розміщених шарів матки. Фібрин здавлює судини, тромбує їх, порушує трофіку тканин і викликає некроз. Некротичні тканини легко руйнуються, внаслідок чого кровоносні і лімфатичні судини оголюються і кровоточать, являючи собою відкриті ворота метастазів. Часто некроз тканин розповсюджується на всі шари ш і закінчується її перфорацією.