Ветеринарне акушерство

Далі передню частину тіла плода рукою і клюкою відштовхують у глиб матки, а задню підтягують до себе. При черевній передлозі для відштовхування передньої або задньої частини тіла плода з деякою обережністю можна використовувати клюку, впираючи її позаду ліктьових або попереду колінних суглобів. У разі перегину матки і сильного опускання плода тварину кладуть на спину, а під поперек підкладають мішок, туго набитий соломою чи сіном. Якщо ж консервативними способами плід витягти не вдається, то приступають до фетотомії -- розсікання плода пополам раніше згаданим способом.

Вертикальне положення з спинною передлогою. У родовому каналі прощупується спина, холка і шия плода, а при глибшому введенні руки -- плечові горби і потилиця плода. Така аномалія у тварин трапляється порівняно рідко, причому частіше у самок з об'ємистим животом і при двійнятах.

Надання допомоги. Треба насамперед обережно розвернути кінцівки плода і зафіксувати їх мотузками, на голову накласти петлю і, якщо можна,-- очні гачки.

При такому положенні плода дуже важко буває надати йому верхньої позиції. Якщо плід невеликий, а родовий канал просторий, плід витягають у нижній і верхньо-боковій позиції. Якщо не можна видалити плід, вдаються до фетотомії (спочатку видаляють голову і частину шиї, потім виправляють і фіксують кінцівки). Далі накладають гачок Крея-Шоттлера на шийній куксі і витягають решту частин плода.

При вужчому тазі може виникнути потреба видалити одну кінцівку з лопаткою. Видаляти за обидві кінцівки небажано, оскільки акушер не матиме важливої точки прикладання сили тяги, яку являє собою кінцівка, що залишилася.

Якщо плід живий і обстеженням встановлено, що його не можна витягти через родовий канал, треба вдатися до кесаревого розтину.

Вертикальне положення з черевною передлогою. Це положення нагадує позу сидячої собаки. При дослідженні в тазовій порожнині виявляють передні кінцівки і голову плода, подібно до нормального членорозміщення плода в родовому каналі, однак під час потуг і підтягування за ніжки плід не просувається. Це пояснюється тим, що в зв'язку з перегином матки тіло плода займає вертикальне положення і задніми кінцівками впирається в лобкове зрощення.

Така аномалія частіше спостерігається у кобил і рідше в інших тварин. Нерідко це буває у старих тварин з розтягнутими стінками живота і гіпотонією матки.

Надання допомоги. Тварину рекомендується покласти на спину, поперек підкласти мішок, туго набитий соломою. На передні кінцівки вище путового суглоба накладають акушерські петлі, а на головку - потиличну петлю і очні гачки. У родовий канал вводять акушере клюку і починають витягати плід, одночасно відштовхуючи клюкою задню частину його тіла. Після того як передлеглі частини тіла плода ввійшли в родовий канал і голова досягла вульви, клюку слід вийняти, а тварину можна перевернути на живіт.

В окремих випадках перед входом у таз містяться задні кінців які ніби закривають вхід у родовий канал. Тоді плід витягають за задні ніжки, відштовхуючи передню частину тулуба. При цьому намагаються перевести його з нижньої позиції у верхню або верхньо-бокову.

Коли всі згадані прийоми не дають позитивних результатів, вдаються до фетотомії або кесаревого розтину.

Неправильні позиції

Нижня і бокова позиції можуть бути як при передній, так і за передлозі плодів. Вони частіше спостерігаються, коли плоди мертві, особливо у кобил. Крім того, неправильні позиції зумовлюються слабкіс родових перейм і потуг, розтягнутістю матки у старих тварин і двійнятах.

Розпізнати неправильну позицію плода не важко. Якщо плід розміщений у нижній позиції, кінцівки його знаходяться зверху тулуба. Залежно від передлоги плода в родовому каналі прощупуються передні задні кінцівки. При передній передлозі голова плода всією лобно-носовою ділянкою лежить на дні таза. При нижній позиції роди ускладнюються тому, що найширшому діаметру плода відповідає найвужчий поперечний діаметр входу в таз і створюються умови для розриву кінцівками плода піхви і прямої кишки. У цій позиції розродження можливе тільки у кобил за умови невеликого плода і попередження розривів прямої кишки і піхви.

При боковій позиції плід обернений спиною в правий або лівий черевної порожнини, а підошви копит -- у протилежний бік. За цією ознакою можна зробити висновок, в який бік обернена спина плода.

Надання допомоги. При нижній позиції у великих тварин плід треба повернути на 180° і ввести передлеглі частини тіла в родовий канал. Для цього спочатку виконують низьку сакральну анестезію, а потім при передній передлозі на головку і передні кінцівки накладають акушер мотузки та петлі і відштовхують плід у матку. Для збільшення вільного простору в матці до неї вводять кілька літрів теплого лляного відвару. Рукою, введеною в матку, штовхають плід вправо і вліво, а поміч одночасно обертає в той же бік передлеглі кінцівки.

Виправлення позиції плода полегшується при положенні роділлі спині з піднятою задньою частиною тулуба. Практикують також обертання плода з допомогою палиці, вставленої між кінцівками перпендикулярно, котра слугує своєрідним важелем. Виправлення позиції можна посягти перевертанням тварини з одного боку на другий при одночасній фіксації кінцівок плода руками так, як це роблять при скручуванні матки.

Бокову позицію плода у великих тварин виправляють в основному тими самими способами як і нижню позицію, але, щоб мати позитивний результат, треба докласти менше зусиль. При цьому рекомендують додержувати таких правил:

Якщо голова плода ще не ввійшла в тазову порожнину, виправляти позицію не слід, зважаючи на те, що в процесі свого просування в родовий канал плід може самостійно набути верхньої позиції.

Якщо перейми і потуги досить виявлені і помітне просування плода в боковій позиції, слід допомогти йому перейти у верхню позицію повертанням передлеглих кінцівок у відповідний бік і тягти плід сильніше за кінцівку, розміщену ближче до хребта матері.

Ускладнення родів при двійнятах

В одноплідних тварин роди двійнятами мають деякі особливості і нерідко ускладнюються. При двійнятах у корів та кобил кожний плід окремо за масою тіла на 20-30 % менший від поодинокого плода, тоді як загальна маса обох плодів приблизно в півтора раза перевищує масу поодинокого. Це нерідко зумовлює у роділлі гіпотонію матки внаслідок її сильного розтягнення і слабкість родових потуг.

У господарствах, де застосовується багата годівля корів, спостерігалися випадки, коли загальна маса телят-двійнят досягала 80-90 і навіть більше 100 кг. Передлога у плодів при двійнятах буває різна: в одного плода передня, а в другого -- задня. Через розтягнутість матки і відносно невеликий об'єм плодів створюються умови для утворення неправильних положень, позицій і членорозміщень плодів.

При поданні акушерської допомоги рекомендується першим витягати плід, що лежить зверху. Це полегшує роботу. При одночасному входженні в родовий канал обох плодів треба старанно розібратися в тому, які частини тіла належать одному і які другому. При накладанні на них акушерських вірьовок і петель слід їх чим-небудь позначити, щоб не переплутати.

При витяганні верхнього плода треба другий плід за допомогою акушерської клюки відштовхувати назад. Якщо ж у родовий канал глибоко ввійшов плід, що лежить знизу, то рекомендується роділлю покласти на спину і витягати першим нижній плід.

Зважаючи на те, що плоди при двійнятах мають менші розміри тіла, неправильні положення, позиції та членорозміщення у них виправляти легше за допомогою звичайних прийомів.

Родопоміч у собак

Акушерське дослідження суки проводять у стерильних гумових рукавичках з добре ослизленими пальцями після ретельного обмивання ділянки промежини і вульви теплою водою з милом і обробки розчиї фурациліну.

Встановлюють позицію, величину і життєздатність плода, звертаючи увагу на анатомічні орієнтири і ступінь входження плода у родові шляхи. При нормальній передній передлозі контактують із округлим носом плода. Якщо передні кінцівки підігнуті, то збільшується об'єм плода на рівні плечового пояса; це перешкоджає народженню плода через природні родові шляхи. У випадку підгинання голови (маківкова передлога) пер ні кінцівки бувають теж підігненими у плечових суглобах і можна щупати тільки верхівку голови, потилицю і вуха. Величину плода оцінюють за просуванням його родовими шляхами при легенькому натягуванні. Якщо витягти плід шляхом помірного натягування або використання інструментів не вдається протягом 20-25 хв, рекомендує проводити кесарів розтин.

Рентгенологічне дослідження черева суки у двох площинах дає інформацію про позицію, величину і кількості плодів у матці, а також позицію плода, що знаходиться у тазовій порожнині. Смерть плода визначають різною мінералізацією скелетів, накопиченням газів у плодах або у або за очевидним збільшенням об'єму. Важливо відрізняти плоди, знаходяться у матці від тих, що знаходяться у шлунку самки, котра з'їла своїх малят.

Витягання плода показано тоді, коли дослідженням роділлі встановлено, що вона може розродитися через 20-30 хв і продовження родів буде нормальним. Наприклад, у випадку дистоції, що триває уже кілька годин і викликана збільшенням відносного об'єму плода у передній чи за передлозі або у маківковій чи у сідничній передлозі, котрі можна виправити. Спроби витягання мертвого у стані путрифікації плода часто зводять до його розриву; видалення фрагментів -- важка і небезпечна маніпуляція, яка може бути причиною перфорації матки. Тільки у деяких випадках перед проведенням кесаревого розтину рекомендується витягування плода із ознаками розкладання, затисненого у тазі із застосував акушерських щипців з метою запобігання попадання бруду в ході операції.

Голова і передлеглі лапи великого цуценяти можуть затримуватися у піхві, появлятися з родових шляхів у період сильних перейм і потуг, і зникати у період пауз. У цей момент бажано допомогти тварині, що пуповина натягується, частково відшаровується плацента і плід страждає від гіпоксії. Для цього у момент, коли з'явиться передлегла ділянка плода, треба швидко притиснути промежину вниз, після чого голе просковзує між статевими губами назовні і вульва утримує цуценя на місці. В натягують цуценя тільки за шкіру після захоплювання її у ділянці шиї або спини через стерильну серветку.

У передній передлозі, якщо можливе введення вказівного і середнього пальців до задньої частини нижньої щелепи плода, то ними направляють і підтягують голову плода. У випадку маківкової передлоги спочатку вводять вказівний палець під підборіддя плода і направляють мордочку вгору, після чого користуються уже описаним способом із захоплюванням голови двома пальцями. У більшості випадків можна не розправляти кінцівки, тому що вони підігнуті уздовж тулуба і не дуже збільшують об'єм плода.

У задній передлозі необхідно захоплювати кінцівки за скакальними суглобами трьома пальцями: вказівним, середнім і безіменним. Якщо задні кінцівки підігнуті як при сідничній передлозі, можна спробувати тягти їх назад і вгору вказівним пальцем, розміщеним на гачку.

При витягуванні плода, що затримується по причині його великого розміру або згинання кінцівки, застосовують прийоми ротації (спочатку в одну, а потім в іншу сторону).

Акушерські щипці не можна застосовувати, якщо не встановлена позиція плода і якщо жодна ділянка тіла плода не досяжна для захоплювання пальцями, щоб направити інструмент. У передній передлозі використовують вказівний палець для спрямування і обережного накладання щипців на нижню чи верхню щелепу, або і на всю мордочку. На нижню щелепу щипці легше накласти у важкодосяжного плода, але існує ризик перерізати язик або викликати перелом нижньої щелепи. Витягують дуже повільно, використовуючи кожну перейму матері і відпочиваючи у період паузи. Як тільки плід наблизиться настільки, щоб його захопити за голову пальцями, відкладають інструмент і витягають рукою уже описаним способом двома пальцями. У сук маленьких порід і кішок можна допомогти у виправленні голови гачком для оваріоектомії, який вставляють у ротову порожнину на нижню щелепу і підтримують вказівним пальцем цієї ж руки нижню щелепу знизу ззовні в напрямку гачка.

У задній передлозі акушерські щипці накладають на латеральні поверхні скакальних суглобів. Можна накладати 2 щипців на обидва скакальних суглоби, стискуючи їх до першого зубчика. Спочатку тягнуть настільки можна прямо до того, як стане відчутно, що боки увійшли до входу у тазову порожнину, після чого треба тягти вбік для того, щоб грудна клітка увійшла до тазової порожнини. Після цього тягнуть у протилежному напрямку. Так само поступають, щоб вивести плечі у тазову Порожнину. Входження потилиці плода у таз позначається відчутним опором, з котрим справляються шляхом легенької ротації, ставлячи його косо. Як тільки стане можливим, щипці відкладають і використовують Пальці для виправлення і витягання.

Після закінчення родів треба дослідити суку, щоб бути впевненим у народженні всіх цуценят і виході плацент.

6. Виродливість як причина патологічних родів

Патологічні роди при виродливості обумовлені зміною конфіг плода з одночасним збільшенням діаметра окремих ділянок тіла збільшенням загальної маси виродка.

Виродки, які спричинюють патологічні роди, бувають одиночні і двійні.

Одиночні виродки

Водянка плода (hydrops universalis s. anasarca) -- надзвичайне збільшення об'єму плода водянковою рідиною при порушенні лімфо- і кровообігу в організмі плода та його оболонках. Причиною анасарки частіше буває інбридинг.

Водянка грудної і черевної порожнини плода (hydrothorax et ascites).

Водянка голови (hydrocephalus) -- накопичення транссудату у черепній коробці, атрофія мозкової тканини і розтягування кісткової основи черепа, її місцева атрофія і утворення гриж мозкових оболонок, величина яких може бути більшою за голову плода. Буває у лошат, телят і цуценят брахіоцефалів.

Деформація лицевого черепа -- перешкодою для пологів є тільки зачая губа, коли верхньощелепові кістки дуже розходяться у сторони.

Шистозома (schistosoma reflexum) -- це виворот плода, у результаті чого дуже деформується тіло виродка.

Перосома (perosoma elumbus) -- надзвичайний розвиток голови і грудного пояса з анкілозом майже усіх суглобів.

Подвійні виродки представляють найважчі випадки патологічних пологів. Вони бувають симетричними (duplicitas symmetrosa) і асимі ричними (duplicitas asymmetrosa).

Симетричні виродки:

Біцефали -- двоголові виродки.

Стернопаги -- близнюки, які зрослися грудними кістками.

Сакропаги -- виродки, які зрослися крижами.

Ішіопаги -- виродки, які зрослися сідничними горбами. Асиметричними виродки вважаються тоді, коли один із плоді виступає в якості основного, а другий паразитує на ньому (аузит і паразит). Паразит приростає шкірою і підшкірною клітковиною, а інколи м'язевою і кістковою тканинами. Паразит може бути несформованим -- у вигляді клубка тканин, і навпаки, сформованим; відстаючим у рості або одинаковим за розміром з аутозитом. Асиметричні виродки зустрічаються рідко (в овець): безформні виродки (amorfus globulus) -- безформний клуб»накопичення тканин (кістки, м'язи, кишкові петлі), котрі знаходяться у шкірі. Живлення відбувається через анастомози від серцево-судиної системи другого плода.

Родопоміч при встановленні виродка полягає у проведенні кесаревого розтину, а в деяких випадках -- фетотомії (анасарка, гідроцефали).

Лекція 12. УСКЛАДНЕННЯ У ПЕРІОД РОДІВ

1. Класифікація ускладнень у період родів

Ускладнення, пов'язані з родами, можна класифікувати таким чином:

Скручування матки.

Кровотечі: вагінальна, внутрішня, утворення гематом.

Травматичні пошкодження:

здавлювання, розрив і розсічення кишки;

пролапс прямої кишки;

виворот сечового міхура;

виворот матки;

розрив вульви і промежини;

утворення ректо-вагінальної фістули;

розрив матки і шийки матки.

4. Затримка посліду.

2. Скручування матки

Скручування матки (torsio uteri) -- обертання органа, який знаходиться у вагітному стані навколо своєї поздовжньої осі таким чином, що порожнина піхви частково або повністю закривається.

Частіше всього буває причиною патологічних пологів у корів, але спостерігається у кобил і дрібної рогатої худоби. Виявляється переважно у момент пологів, але буває протягом вагітності, головним чином в останні 2 міс. У свиней і м'ясоїдних реєструється рідко; при цьому У патологічний процес часто включається ділянка вагітного рога і його перебіг нагадує заворот кишечника.

У залежності від напрямку скручування може бути правим і лівим (У корови -- частіше правим, у кобили -- лівим); за розміщенням -- передшийковим, коли задіяна тільки матка і позашийковим, коли шийка матки знаходиться всередині аномалії; за ступенем переміщення дорсальної частини вагітного рога матки вздовж своєї поздовжньої осі -- повним (якщо воно досягає 360°) і частковим (якщо ступінь скручування менша). Розрізняють скручування на 1/4, 1/2, 3/4 оберту, що відповідає 90°, 180° і 270°.

Ступінь скручування матки до 90° становить 46,4 %, близько 180° і 40,6 % корів. Скручування більше 360° буває рідко -- у 13 % корів (М. В. Beльбівець, С. П. Хомин, 2000).

Причини: які обумовлюють скручування матки; які безпосередньо викликають його. До перших відноситься анатомо-топографічна схильність матки до скручування (невелика ширина широких маткових зв'язок, їх прикріплення до малої кривини довгих і зігнутих маткових рогів; більша рухливість матки протягом вагітності; помітна вагова асиметрія між вагітним і невагітним рогами матки).

Утримання корів у вузьких стійлах, що змінює особливості їх вставання і лягання, при яких петлі кишечника зміщуються до діафрагм і в черевній порожнині утворюється вільний простір. Різкі рухи, сильні поштовхи, удари у ділянці черева, стрибки, ковзання, падіння з пер вертанням навколо поздовжньої осі тіла, спуски при випасанні у гірській місцевості. У сук і кішок це буває під час руху по крутій драбині.

При переймах, асоційованих з нерозкриттям або неповним розкриттям шийки матки, маткові скорочення наштовхуються на шийку матки як на перешкоду, внаслідок чого матка відхиляється вбік подібно до того, як проходить заворот кишечника у результаті тривале спазму.

Головним чинником, що викликає скручування матки є власний рух плода, тому що більша частина цієї патології реєструється безпосередг перед пологами: саме в цей момент матка і плід стають найближчими, взаємозв'язаними і рухаються разом.

Клінічні ознаки: протягом вагітності виявляються кольки, інтенсивність яких залежить від ступеня скручування; вони супроводжують періодичним занепокоєнням (удари тазовими кінцівками по живе лягання і вставання, тварина може ставати на зап'ястні суглоби, згинаючи спину вбік скручування матки), розладами травлення, котрі виявляються зменшенням або відсутністю виділення калових мас, почастішанням пульсу і дихання.

У період пологів відзначають повільну, слабку і тривалу полог діяльність. Тварина переходить з місця на місце, топчеться, часто лягає і встає. Крижово-сідничні зв'язки можуть бути слабо розслаблені а вульва зморщена і втягнена у тазову порожнину. Плодові води виділяються мало або взагалі не виділяються; жоден з органів плода не входить у тазову порожнину. Внаслідок здавлювання маткових судин розвивається гіпоксія плода. Якщо акушерська допомога запізнюється, можлива смерть плода від асфіксії, розвиток емфіземи і значне погіршення загального стану роділлі внаслідок токсемії, що виявляється просі цією, підвищенням температури тіла, охолодженням кінцівок і смерд чим проносом.

У сук і кішок відзначають погіршення загального стану на тлі перейм, що продовжуються, асиметрія живота, занепокоєння. Скручування матки часто ускладнюється її розривом з виходом плода у черевну порожнину, де він може піддаватись мацерації або муміфікації.

Діагноз: базується на аналізі описаних симптомів з проведенням вагінального і ректального досліджень для визначення напрямку і ступеня скручування матки.

Напрямок скручування матки визначають за зміщенням шийки матки, широкої маткової зв'язки, вагінальних артерій, ходом вагінальних складок.

При ректальному дослідженні знаходять деформацію і зміщення шийки матки до лівої або правої гілки клубової кістки, що вказує на напрямок скручування. Ліва широка маткова зв'язка зміщується направо і промацується у формі напруженого тяжа при скручуванні вправо; права зв'язка напружена і зміщена вліво при скручуванні матки вліво. Часто при скручуванні матки затискується пряма або інша кишка, що ускладнює ректальне дослідження. Про наявність втягання у патологічний процес кишечника свідчить знаходження «ознаки рукава» і великої кількості слизу у прямій кишці.

При вагінальному дослідженні знаходять спіральні складки, які зменшують або закривають просвіт піхви. Скручування визначають правим, якщо складки розміщені на склепінні піхви, напрямлені ззаду вперед і зліва вправо; лівим -- при лівому напрямку складок. Користуються також аналізом руху руки. Якщо скручування праве, то права рука, введена у піхву ліктьовим краєм вниз, обертається зліва направо, у результаті чого долоня повертається вгору, а лікоть наближається до тіла; якщо скручування ліве, то рух правої руки призводить до повертання всередину і відхилення ліктя від тіла. Звичайно піхвові артерії розміщені симетрично у нижній ділянці бокових стінок піхви і чітко промацуються. При скручуванні їх хід втрачає паралельність і симетричність: ліва піхвова артерія розміщена вище і правіше при скручуванні вправо і навпаки -- при скручуванні вліво.

Ступінь скручування уточнюють за прохідністю пологових шляхів: 1/4 (90°), якщо рука проходить через шийку матки і досягає плода; 1/2 (180°) -- важко ввести пальці у звужену тупикову ділянку піхви, шийка матки важкодоступна, якщо тільки аномалія не розміщена попереду неї; 270-360° і більше -- доступ у матку неможливий і тільки кінчики пальців проникають на невеликій відстані у карман, сформований спіральними складками.

Прогноз. При незначному, до 180° скручуванні, прогноз сприятливий як для плода, так і для роділлі. Але скручування матки унеможливлює пологи і тому прогноз залежить від швидкості надання акушерської допомоги, коли ще не проявились різні ускладнення. При запізнілому розкручуванні можуть спостерігатися загибель і емфізема плода, застій крові і шоковий стан роділлі, розрив матки, некроз матки внаслідок тромбозу її судин і ішемії, виворот піхви, розлади сечовипускання у результаті перетискування складками піхви зовнішнього отвору уретри, затвердіння шийки матки, пов'язане з порушенням кровообігу або запальним процесом, метрит і перитоніт. У кобили прогноз завжди набагато складніший, ніж у корови.

Лікування: може бути хірургічним і нехірургічним. Вибір залежить від часу, який пройшов з моменту скручування і від його ступеня. Нехірургічні методи завжди показані при скручуванні, яке сталося у період пологів і не перевищує 180°; при більшому скручуванні, розвитку його у період вагітності, або якщо воно зареєстроване у свині м'ясоїдних, проводять хірургічне втручання. У корови втручання ходить набагато легше при скручуванні матки вліво, ніж вправо.

Пряме розкручування шляхом дії на плід.

Виконується у великих тварин при частковому скручуванні, живий плід знаходиться в амніотичній рідині і можна досягти інший орган плода. Мертвий плід і сухі пологи утруднюють таке розкручування. Цей метод потребує більше вправності і терпіння, аніж сили. Виконують його у стоячому положенні роділлі під низькою сакральною анестезією. Добре призначити ханегіф, або інший матковий релаксант. Тварину ставлять на покате вперед місце. Акушер стає так, щоб вісь від його одного плеча до другого була продовженням поздовжньої осі тварини і вводить руку у пологові шляхи відповідно до напрямку скручування: праву -- при правому скручуванні, ліву -- при лівому скручуванні. Пройшовши шийку матки, рукою знаходять голову або краще плече і передній передлозі, стегно або круп -- при задній. Легенько колива плід у напрямку, протилежному скручуванню, збільшують амплітуду до моменту, коли, відірвавшись від своєї мертвої точки, матка зробить, більший рух і повернеться у нормальну позицію. Момент розкручував виявляється значним витіканням плодових вод і належною репозицією плода.

Після розкручування плід підтягують до шийки матки і залишав роділлю на 2--3 год для самостійного розродження. Оскільки шиї матки ще недостатньо розкрита, то утримуються від швидкого, з використанням сили, витягування плода.

М. В. Вельбівець і С. П. Хомин (2000) після розкручування матки акушерським дослідженням установили, що у всіх корів плоди займали неправильну позицію: частіше нижню (60,9 %), рідше бокову (39,1). Лише 17,4 % телят після розкручування матки були живими, а решта - мертвими. У 8,7 % корів після розкручування матки котиледони були відокремлені від карункулів.

Метод обертання шляхом дії на роділлю.

Використовують у всіх випадках, коли можливий доступ до плода. Метод ґрунтується на тому, що при нормальній вагітності контури матки і живота можна уявити двома колами, різні точки яких сходяться, скручуванні матки ця відповідність порушується; для її відновлення; необхідне обертання шляхом надання руху черевній стінці (зовнішнє коло) навколо матки (внутрішнє коло).

Кобилі призначають хлоралгідрат, комбелен або ромпун. Для корови транквілізація необов'язкова, але треба видоїти тварину для попередження травм дійок.

Тварину валяють на бік скручування. Під задню частину тулуба підкладають таку кількість підстилки, щоб вона була вище передньої. Зв'язують попарно задні і передні кінцівки, після чого підтягують їх через спину до грудей (передні) і до живота (задні). Залишають одну довгу вірьовку від усіх кінцівок. Акушер лежить на землі по осі роділлі, фіксуючи і імобілізуючи голову, плече або кінцівку плода і керує помічниками, які повільно повертають тулуб тварини у напрямку скручування. Тварина переходить з бокового у спинне положення, а потім у бокове положення на протилежну сторону. У цей час акушер відчуває розслаблення складок, збільшення порожнини шийки матки і витікання плодових вод. Як :що напрямок скручування був встановлений невірно, то оберт спіралі буде зменшуватися і стискувати сильніше руку. Якщо добились розкручування, то плід підтягують до шийки матки і піднімають тварину, досліджують пологові шляхи у стоячому положенні, і якщо плід розміщений нормально, залишають тварину для розродження, щоб не пошкодити шийку матки.

У корів цей метод є досить ефективним. У кобил же можливі невдачі і ускладнення у вигляді розриву матки, тому після першого ж неефективного прямого розкручування слід приступати до хірургічного втручання.

Розкручування матки за методом Шефера проводиться у такому ж положенні тварини після накладання на живіт між останнім ребром і маклаком поперек корови дошки довжиною 3-4 м, шириною 30-40 см і товщиною 4-6 см. На дошку стає чоловік, а корову повільно перевертають за грудні і тазові кінцівки через спину в бік скручування матки. Притиснута дошкою матка з плодом залишається на місці і розкручується. Після кожного оберту тварини обов'язково проводять дослідження родових шляхів і якщо рука вільно проходить через піхву, шийку і тіло матки, то напрямок обертання вибрано правильно.

М. В. Вельбівець і С. П. Хомин підтверджують високу ефективністгь методу Шефера: після одного повороту тварини у бік скручування матки Досягається розкручування у 82,6 % випадків.

Можна також піднімати тварину за скакальні суглоби і забезпечити погойдувальний рух від крана чи лебідки з одночасними натискуванням на зовнішню черевну стінку у напрямку, протилежному скручуванню.

Пряме розкручування після лапаротомії показане для кобил, при скручуванні у період вагітності, не більшому 270°, коли живе лоша, а також у період пологів, при скручуванні, не більше 270°, якщо не вдається прямі є Розкручування. При більшому ступені скручування зразу розпочинають Кесарів розтин.

Операцію проводять на стоячій тварині після легкої транквілізації і місцевої інфільтраційної анестезії. У черевну порожнину проникав з боку, який відповідає напрямку скручування: ліва черевна стінка лівому скручуванні і права -- при правому. Місце розрізу знаходиться у верхній частині черевної стінки. Розріз починають нижче на шир» долоні від зовнішнього кута стегна і продовжують вниз на довжину приблизно 15 см. Руку, введену долонею вгору, проводять над білою лінією і, дійшовши до протилежної сторони, знаходять краніальну стину матки і захоплюють через її стінку кінцівку плода. Обережно підтягують матку до себе в сторону, протилежну скручуванню. Накладають шви на всі шари м'язів і шкіру, призначають антибіотики, пре правцеву сироватку і прогестерон, якщо це було скручування у період вагітності. У такому випадку вагітність може нормально продовжуватися до пологів. Більшість випадків скручування матки наприкінці жеребності призводить до загибелі плода внаслідок асфіксії у матці або через деякий час після народження. Тільки 25 % лошат народжуються живими.

Гістеротомія проводиться при скручуванні 360° і у випадках, скручування матки не вдалося розкрутити іншими способами.

3. Кровотечі

Вагінальна кровотеча зустрічається головним чином у корів, пов'язано з особливим анатомічним розміщенням піхвової артерії, котра відділяється від внутрішньої соромітної і, формуючи вигин на рівні вертлюгового гребеня, ділиться на дві гілки: передню, що анастомозує з термінальною частиною маткової артерії і задню, яка входить у глиби вульви. Здавлювання артерії між плодом і кістковою стінкою тазу можливе при крупноплідності, при витягуванні плода при звуженні та звуженні піхви і вульви. Травмування судини можливе при сухих пологах або при фетотомії у момент витягування великих сегментів, які мав гострі уламки кісток.

Клінічні ознаки. Зразу ж після виведення плода помічають пульсуючу цівку яскраво-червоної крові. При вагінальному дослідженні знаходять рану різної ширини, розміщену приблизно посередині між вульвою і шийкою матки, з якої і виділяється кров.

Прогноз залежить від швидкості втручання і величини крововтрати.

Лікування полягає у накладанні лігатури або гемостатичного пінцета. До приходу лікаря власник корови повинен ввести у піхву і утримувати там, притискуючи до рани, об'ємистий марлево-ватний тампон, попередньо оброблений антисептиком. Після виконання низької сакральної анестезії статеві губи розкривають назовні затискачем, кінчики бранш якого захищені марлею. Обробивши рану, захоплюють артерію на 2-3 см від її дистального кінця гемопінцетом і залишають його не менше, ніякі 10 днів, поки він не відпаде сам. Окрім накладання гемопінцета, для надійної зупинки кровотечі можна проводити спереду від пінцета лігатуру, після зав'язування якої залишають довгі кінці для кращого перев'язування, заживлення і легшого знімання.

Крововтрату усувають шляхом трансфузії 5~6 л цитрованої крові, взятої в інших тварин або введенням фізрозчину чи плазми. Використовують також адреналін і кардіотоніки. Для попередження гангрени доцільно призначити антигангренозну сироватку або пеніцилін в/м протягом кількох днів. Для звільнення піхви від фрагментів змертвілих тканин і попередження розвитку некротичного вагініту, піхву промивають перекисом водню або іншим антисептиком.

Внутрішня кровотеча буває матковою або черевною. її вираженість залежить від характеру розірваних судин.

При розриві маткової або внутрішньої здухвинної артерій кровотеча розвивається швидко, її важко спинити і тому найчастіше закінчується смертю роділлі. Розрив маткової артерії можливий при повному вивороті матки, кесаревому розтині і маніпуляціях на широкій матковій зв'язці перед витягуванням плода, які проводяться при скручуванні матки.

Причиною маткової кровотечі є травматизм при витягуванні плода, фетотомії, розсіченні ніжок котиледонів при гістеротомії, відриванні карункулів при оперативному відокремленні посліду. Кровотеча може мати зв'язок з атонією матки, а інколи -- з порушенням згортання крові (тромбінемія, фібринемія, тромбоцитопенія). Тромбінемія розвивається при годівлі конюшиною, а фібринемія і тромбоцитопенія -- при недостатності печінки, дії мікотоксинів, односторонній годівлі, наприклад, при годівлі виключно кукурудзяним силосом.

У сук кровотеча з маткової артерії найчастіше зустрічається у результати грубих маніпуляцій при виконанні гістеректомії або при відокремленні плаценти при кесаревому розтині, яке проводиться завчасно.

Клінічні ознаки: апатія, анорексія, блідість слизових оболонок, пульс слабого наповнення, швидкий, ниткоподібний, загальна, або місцева (у ділянках ліктів і плеч) дрож, похолодіння поверхні тіла, коливання при стоянні і ходьбі, падіння і нехватка сили для вставання. Голова закинута набік, як при родильному парезі. Кров'янисті виділення з вульви спостерігаються не завжди, але в порожнині матки при дослідженні виявляться значна кількість крові. У період перейм згустки крові виділяються назовні.

Діагностика: у тварин з розладами стояння і рівноваги у перші дні після пологів, навіть якщо вони мали неускладнений перебіг, проводять Дослідження матки. Якщо у порожнині матки немає крові, а ознаки кРовотечі є, то роблять припущення про черевну кровотечу, яку підтверджують шляхом діагностичної пункції.

Лікування: при розриві внутрішньої здухвинної або маткової артерій ОпРавданим є забій тварини. У випадку встановлення черевної кровотечі після трансфузії кровозамінних (4-5 л крові донора, стабілізованої цитратом натрію), кальцію хлориду (вводити повільно для попередження шоку) і глюкози (2-3 л з кофеїном) проводять лапаротомію, шукав місце пошкодження і, коли вдається знайти кінці артерій, накладав затискачі, а потім лігатуру. Черевну порожнину промивають, обробляють антисептиками, призначають кардіотоніки і периферичні вазоконстриктори. Якщо кровоточить велика поверхня, в/в ін'єктують адреналін, в/м -- 5-6 мл пітуїтрину або поєднують їх з вищеописаним кровозамінними.

Якщо порожнина матки заповнена згустками крові, їх залишають на 2-3 дні, протягом яких вони розкладуться і вийдуть. Промивання мат фізіологічним або теплим антисептичним розчинами стимулює скорочення і виділення згустків.

При встановленні кровотечі з шийки матки або піхви (при розриві варикозно розширених судин піхви) місцево застосовують легеньке прикладання зв'язних (танін, галуни, настойка маткових ріжків, оцте кислота) і проводять загальну терапію.

Гематоми утворюються найчастіше у корів всередині таза, у ділянці вульви або промежини при застосуванні великої сили при витягуванні об'ємного плода, сухих пологах, фетотомії. Тазові гематоми є результатом забою тканин і розриву відгалужень піхвової артерії; вони локалізуються на бокових і нижніх стінках м'яких пологових шляхів, під здухвинною зв'язкою, виявляються як випуклі набряклі утворення синювате або чорнуватого кольору. При їх промацуванні відчувається особлива крепітація, подібна до тієї, що зустрічається при пальпації кусочка легень.

Ці гематоми розсмоктуються самостійно протягом кількох тижнів, але можуть зливатися, організовуватися або викликати серозно-фібринозні запальні процеси, абсцедувати, викликати місцеву індурацію і зводять до звуження піхви.

Великі гематоми бажано проколоти тоненьким троакаром, введеним під контролем пальця у порожнину піхви і промити їх порожнини розчином антибіотиків. Для резорбції вульварної гематоми ін'єкують в її порожнину гіалуронідазу. Можна почекати, поки згусток повністю сформується, після чого провести його видалення разом з витинанням частини слизової піхви.

4. Травматичні пошкодження

Після кожної родопомочі необхідно ретельно дослідити пологові і щоб переконатися в їх цілісності. Забої і розриви можуть бути у ділянці шийки матки, стінок піхви і вульви. При забоях проводять місце лікування з призначенням антисептичних препаратів для попередження інфікування. Розриви зразу ж після пологів треба негайно зашити, уникаючи інфікування, формування рубцевих стягувань, спайок і деформацій, особливо у ділянці вульви. Одночасно проводять загальну і місцеву антибіотикотерапію, а кобилам вводять протиправцеву сироватку.

Здавлювання, розрив і розсічення кишки

При тазовій передлозі петля тонкого кишечника або частина рухливої ободової кишки проникають до тазової порожнини і стискуються між стінкою таза і плодом настільки, що можуть розриватися. Пологи проходять нормально, але через 24-48 год у тварини відзначаються симптоми враження очеревини: втрата апетиту, депресія, застигла поза, відсутність виділення калу. Температура субфебрильна. При ректальному дослідженні встановлюють ту чи іншу топографічну аномалію. Констатація такого симптомокомплексу через 36-48 год після пологів у тазовій передлозі може свідчити про враження кишечника, наслідок якого зазвичай несприятливий.

Пролапс прямої кишки зустрічається досить рідко у кобил, які мають вроджену схильність (у них випинається анус після кожної дефекації).

Причини: великий плід, бурхливі перейми, зв'язані з наявністю перешкод для виведення плода.

Прогноз залежить від ступеня вивороту і пошкодження прямої кишки.

Лікування при помірному пролапсі полягає в ослабленні перейм шляхом призначення транквілізуючих, наркотичних, виконання епідуральної анестезії. Випавшу кишку зменшують, зрошуючи холодною водою з марганцевокислим калієм або таніном і вправляють після встановлення її цілісності. Випадки, коли пряма кишка випадає на 50-100 см і більше часто закінчуються летально, тому що слизова оболонка швидко стає набряклою і дряблою, легко розривається. Пролапс практично завжди супроводжується розривом малої брижі і судин. Можна вправляти або виконувати резекцію, але найчастіше такі спроби виявляються безуспішними.

Виворот сечового міхура зустрічається частіше у кобил, ніж у корів протягом пологів або у перші дні після пологів.

Важливо не сплутати виворот сечового міхура з виворотом піхви або новоутворенням піхви, яке має ніжку. Диференціюють за виглядом слизової, з'єднанням встик сечовивідників, стіканням сечі, унеможливлен-ням знаходження зовнішнього отвору сечівника і за встановленням вихо-ДУ цього утворення саме з уретри. Якщо з моменту вивороту пройшло Уже багато часу, сечовий міхур може бути дуже набряклим, з ділянками Зразковості, а інколи і некротизованим. У сук виворот сечового міхура Часто плутають з новоутворенням піхви. Виворот сечового міхура може Ускладнюватися пролапсом в його порожнину кишечника.

Лікування проводять після незначної транквілізації або низької са-'Фальної анестезії. Спочатку знімають набряклість органа шляхом його Розминання через тканину, просочену антисептиком; інколи корисно впорскування у стінки сечового міхура розчину адреналіну. Витинаї некротизовані ділянки, зашивають розриви і дуже делікатно вправляк. починаючи з шийки сечового міхура. У випадку пошкодження і збі,. шення уретри, накладають 1-2 шви на її передню частину. Для nonet дження циститу після вправлення зрошують сечовий міхур фізрозчі з антибіотиками і призначають великі дози антибіотиків в/м.

Виворот матки (inversio uteri) -- це вихід матки за межі череві і тазової порожнини через пологові шляхи. Рідше зустрічається випадіння матки (prolapsus uteri) -- вихід матки через штучний отвір, наприклад, через розрив стінки піхви у його порожнину. Виворот зустрічає., набагато частіше у корів, рідше у кіз, овець і кобил; ще рідше у свиней і собак. Поодинокі випадки бувають у кролиць і кішок.

Причини: виворот матки відбувається тільки у період найбільше відкриття цервікального каналу, розслаблення і подовження широких маткових зв'язок, тобто зразу або протягом перших 12-24 год пі. виведення плода. Це ускладнення пологів частіше буває у старих тварин з атонічною маткою; у тих же, що народжують вперше, матка настільки швидко скорочується, що вже через 48 год їх цервікальний канал . непрохідним для руки. Сприяють вивороту матки важкі сухі пологи, при яких стінка матки прилипає до плода, особливо спереду від шийки мат розлади ретракції матки, при яких на верхівці матки утворюється інвагінація у порожнину матки; порушення обміну речовин, (гіпокальційемія), що призводять до атонії матки; маса плодових оболонок; короткий пупковий канатик і швидке витягування плода.

Клінічні ознаки: із вульви звисає до скакальних суглобів велика грушоподібна маса, на поверхні якої у корови розміщені гроноподібно карункули. У кобил вивернута матка гладенька, дещо бархатиста. Матка свині нагадує петлі кишечника. Передня поверхня цього утворення представлена складчастим заглибленням, що відповідає зовнішньому отвору уретри. Слизова оболонка матки по-різному забарвлена у залежне від терміну, що пройшов з моменту вивороту: спочатку рожево-червона з наявністю невеликих плям-крововиливів, вона по мірі застою . стає фіолетовою і навіть чорнуватою, набряклою, подразнюється слідок дії повітря і навколишніх предметів, покривається саднами. Якщо вправлення матки затримується, то її стінки втрачають еластичність потовщуються, рвуться від найменшої травми, або навіть самовільно, кровоточать; процес ускладнюється запаленням і гангреною.

Спочатку корова-роділля тримається спокійно і цікавиться голові чином новонародженим; деякі корови приймають або пережовують корм Але поступово частішає пульс, наростають больові відчуття, настає знесилення і прострація.

У кобили відзначаються сильні болі, натужування і потіння. Через 1-2 год після вижереблення загальний стан тварини погіршується:: вона опускає голову, важко дихає; відзначається тремтіння ліктьових ділянок і холодний піт, пульс стає ниткоподібним. Вивернута матка стає блідою, сухою, дряблою, безживною. Послід часто не відокремлюється.

Ускладненнями вивороту матки можуть бути травматичний шок, внутрішня кровотеча, здавлювання і травматизм кишкових петель, розлади сечовипускання і виділення калових мас, нанесення ран оточуючими предметами, при вставанні і ляганні або сусідніми коровами. Після вправлення матки велика можливість перехворювання метритом і навіть перитонітом.

Лікування: треба розпочинати якомога раніше. Обґрунтованим є призначення кортикоїдів і кардіотоніків для профілактики травматичного щоку; якщо виворот зв'язаний з гіпокальційемією, застосовують інфузії розчинів кальцію хлориду і магнезії сульфату.

Підготовка тварини до вправлення полягає у легкої транквілізації ромпуном або комбеленом, виконанні низької сакральної анестезії і наданні тілу тварини положення, при якому задня частина була б вище передньої. Корову треба покласти на груди і живіт, витягнути назад тазові кінцівки, а передні розправити вперед і трохи підняти голову. У кіз і овець вправлення проводять у стоячому положенні з піднятим задом; у собак і кішок -- у лежачому положенні на столі з трохи піднятим задом.

Перед вправленням бажано зробити катетеризацію сечового міхура і ввести у пряму кишку ватний тампон для попередження дефекації і вимазування матки під час вправлення. Матку, промежину, вульву, корінь хвоста миють, очищають і зрошують марганцевокислим калієм, риванолом або фурациліном. У лежачому положенні під матку підкладають поліетиленову плівку або пластиковий лист, покритий чистою тканиною. Якщо послід не відійшов, його відокремлюють і оглядають поверхню матки на наявність розривів. У разі необхідності накладають шви на матку, після чого ще раз обмивають 2 %-ним розчином хлораміну, роблять масаж з одночасним втиранням олії або синтоміцинової емульсії для того, щоб зменшити об'єм органа. При сильних гіперемії і набряканні застосовують у кількох місцях адреналін або окситоцин.

Вправлення розпочинають з ділянки шийки матки і піхви, яка безпосередньо прилягає до вульви. Вивернуті стінки матки поступово вправляють обома руками, проходячи циркулярно, у тазову порожнину. Це не важко при достатній транквілізації і анестезії, коли відсутні потуги. Якщо ж корова натужується, треба призупинити вправлення і продовжувати його як тільки тварина розслабиться. Коли 2/3 матки вправлено, Розправленою долонею натискують на всю задню поверхню матки; при Цьому матка неначе засмоктується у черевну порожнину. Вправлену матку дуже важливо повністю розправити, щоб у ній не було навіть Найменшої інвагінації у передній частині рога, бо це може викликати повторний виворот матки. Таке розправлення досягають внутрішньоматковим введенням 10 л антисептичного розчину, який через деякий час зливають за способом сифона. У порожнину матки вводять 2--3 маткові антимікробні палички і проводять антибіотикотерапію.

Після вправлення накладають на вульву петлеподібні шви, які мають через 2--3 дні.

У собак і кішок вправлення матки проводять через лапаротомну рану за допомогою пінцета з тупими кінчиками, накладеного на апікальну частину вивернутого органа. У випадку неможливості вправлення водять гістеректомію.

Розрив вульви, промежини і ректовагінальна фістула -- ускладнення, які є наслідком важких або патологічних пологів при звуженні і недостатній підготовці вульви до виведення плода, сильному на ванні плода, особливо з порушенням напрямку прикладання сили.

Розрив вульви трапляється при дуже швидкому виведенні плода,: тканини вульви не встигають пристосуватися шляхом поступового ширення. За цих же обставин при розривах сполучнотканинних воле у кобил можливе розтягування статевих губ. Шкіра і слизова оболонка переддвер'я піхви залишаються неушкодженими, а статеві губи ста дряблими, звисають, статева щілина закривається неповністю і пускає повітря у піхву. Неповністю зімкнені стінки піхви розширюються і запалюються. Це призводить до неплідності, тому слід зробити пластику вульви.

Розрив промежини характеризується порушенням цілісності верх спайки статевих губ і більшої чи меншої частини ановульварного містка, іноді досягаючи нижньої стінки ануса і прямої кишки.

Ректо-вагінальна фістула трапляється головним чином у кобил у результаті сильних перейм у роділлі при порушеннях положення або позиції (нижня позиція, поперекова передлога, зміщення або схрещування кінцівок на голові). При цьому головка або частіше кінцівка плода перфорує склепіння піхви, проникає у пряму кишку і виходить через Ановульварний місток повністю розривається, або зберігається при терміновому акушерському втручанні. Воно полягає у переведенні плода, що відхилився, у піхву. Ректовагінальна фістула може утворюватися при несвоєчасному або неконтрольованому паруванні.

У випадку розриву промежини через піхву засмоктується повітря, викликаючи так звану пневмовагіну. Повний розрив призводить до і дання у каудальну ділянку піхви калу, маса якого залежить від величини дефекту тканин.

Лікування. Невідкладне втручання обґрунтоване тільки при пошкодженні тканин і якщо розрив захоплює тільки нижню стінку промежини і обмежену частину верхнього склепіння піхви. Але краще почекати 4-6 тижнів до моменту проведення оперативного втручання.

Операцію виконують на стоячій тварині після легкої транквілізації і низької сакральної анестезії. Пряму кишку звільнюють від калу. Піхву і промежину миють і зрошують розчином антисептика. Хвіст заплітають у косу і високо підв'язують, щоб він міг слугувати підтримкою для тварини на випадок порушення рівноваги у результаті анестезії.

При недавньому пошкодженні з порушенням тільки верхньої спайки вульви, нижньої частини ановульварного містка і неушкодженій прямій кишці достатньо відрегулювати поверхні рани і відпрепарувати слизову оболонку на рівні країв рани до її передньої частини

Якщо втручання проводиться з деяким запізненням треба видалити некротизовані, тканини, оживити краї рани кюреткою або скальпелем так, щоб вони добре співвідносились і утворювали щілину, яка б закривала переддвер'я піхви. Для полегшення цих маніпуляцій статеві губи бажано фіксувати щипцями Мьюзо, зубчики яких замотують кусочком марлі або з допомогою тимчасового нейлонового стібка фіксованого за 10 см від вульви і ануса. Легеньке натягування назад і назовні дозволяє добре розкрити ранову ділянку і добре відпрепарувати слизову оболонку піхви на рівні порушення цілісності тканин без пошкодження дна прямої кишки.

Після цього краї рани зближують і зшивають спереду назад окремими кетгутними стібками № 6 або краще нитками з полігліколевої кислоти так, щоб відновити верхню стінку піхви. Другий поверх вузлуватого роздільного шва накладають з використанням таких самих ниток; він проходить у підслизовому шарі приблизно на пів сантиметра від першого шва і легенько заглиблює перший шов. Після асептизації маленької порожнини, утвореної сполучною тканиною, її присипають порошком антибіотика і накладають шов на шкіру (петлеподібний, у вигляді оберненої згори вниз букви U). Його починають на верхній ділянці рани промежини, захоплюють обмежену товщину шкіри, щоб запобігти утворенню виразного гребеня і натягують помірно тільки після хорошої кооптації країв рани.

На зашиту шкірну рану 1 раз у 2-3 дні наносять шар цинкової мазі. Протягом кількох днів дають послаблюючі корми. Післяоперащйний період звичайно проходить доброякісно і одужання настає без ускладнень; коли відзначають незначну місцеву набряклість, яка швидко проходить.

При повному розриві промежини шляхом тупого препарування відділяють ложе прямої кишки до переднього краю рани, тобто до початку неушкодженої тканини. Після цього послідовно проводять препарування на всьому протязі країв рани прямої кишки і склепіння піхви на 1-2 см. Особливості шва залежать від техніки операції.

Перший спосіб накладання швів - використання техніки Гьотце, яка полягає у з'єднанні одним і тим самим швом дна прямої кишки і склепіння піхви. Накладання швів починають з передньої частини рани і здійснюють таким чином: нитка проходить через слизову оболонку піхви за 2 см до лівого краю рани, потім через сполучну тканину таза, підслизовий шар прямої кишки, повертається у переддвер'я піхви, входить (вище до рани на - 1 см) у правий край рани піхви і потім знову проходить до лівого краю, де і зав'язують вузол. Таким чином, вузли розміщені ззовні рани. Треба відзначити, що на рівні розриву прямої кишки слизову треба прошити двічі, так, щоб зблизити краї рани їх підслизовими шарами.

Зовнішня перінеорафія проводиться так, як при неповному розриві промежини; рану змазують колодієм з йодоформом або цинковою маззю.

Другий спосіб накладання швів. Пряма кишка відтягується назад і угору шляхом накладання на верхній край прямокишечної стінки пінцета Коліна або Алліса. Після цього один шов накладається на передню і один -- на задню частину рани прямої кишки. Нитки залишають достатньо довгими, щоб, натягуючи їх, поставити рану у вертикальне положення відносно хірурга. Краї рани прямої кишки з'єднують одним подвійним заглиблювальним швом, (як на будь-якому серозному органі) який проходить через підслизовий шар так, щоб тільки забезпечити ощадливе заглиблення і запобігти формування вираженого гребеня на слизовій оболонці прямої кишки. Необхідно накласти шви на м'язову частину нижньої спайки ануса, щоб запобігти тиску у момент дефекації.