Ветеринарне акушерство

Прогноз. Напади еклампсії небезпечні тому, що тварина може наносити собі значні травми. Ускладненнями еклампсії бувають жовтяниця, аспіраційна пневмонія, набряк легень, крововиливи у головний мозок, паралічі, кома і загибель у результаті недостатності печінки і нирок, а також внаслідок ДВЗ-синдрому і крововиливів у життєво важливі органи.

Лікування. Забезпечують спокій, тепле затемнене приміщення і рясну підстилку. Припадки усувають шляхом призначення кобилі хлоралгідрату у вигляді клізми. Корову часто здоюють, виконують кровопускання. Свині внутрішньом'язово ін'єктують 20 мг реланіуму. У кішок показаний ефірний наркоз. Внутрішньом'язово застосовують 25 %-ний розчин магнію сульфату коровам 120 мл, свиням, вівцям і козам -- 20-25 мл, собакам -- 5-15 мл. Є дані про ефективну дію аміназину у дозі 2 мл/100 кг маси тварини при його внутрішньовенному введенні разом з розчином глюкози (діє як седативне, протисудомне і гіпотензивне). Сукам призначають для повільного внутрішньовенного введення 10 %-ний розчин кальцію борглюконату у дозі 5--20 мл, після чого у тій самій дозі -- підорно.

У період між припадками всередину задають натрію гідрокарбонат, препарати брому, (коровам і кобилам 20-50 г, свиням 2-5 г, собакам (0,2-2 г), кальцію, вітаміну Д, тахістін, паратиреоїдін. Для покращення кровотоку у системі капілярів і дезинтоксикації застосовують глюконовокаїнову суміш (100 мл 20 %-ного розчину глюкози або реополіглюкіну на 10 мл 0,25 %-ного розчину новокаїну на 100 кг маси тварини).

Якщо еклампсія виникла у тварини у період родів, треба якомога швидше завершити роди. Після народження плода і після наркозу захворювання часто проходить.

Профілактика: наприкінці вагітності з раціону сук виводять кальцієві добавки, котрі можуть шляхом пригнічення функції паращитоподібних залоз заблокувати виділення кальцію у період родів та після них, що і призводить до слабкої родової діяльності та еклампсії.

Післяродове божевілля (невроз) (paranoia puerperalis) -- гостре захворювання корів у перші дні післяродового періоду з ознаками різкого розладу нервової системи.

Етіологія: аутоінтоксикація і гіперемія головного мозку.

Клінічні ознаки: занепокоєння, слинотеча, нестримне поривання вперед, відсторонений погляд, інколи виявлення агресивності до тварин і людей. У цей час корова може завдавати собі серйозних травм. Інколи ознаки захворювання нагадують симптоми сказу. За збудженням зазвичай настає глибоке пригнічення і знесилення, тварина лежить, пульс і дихання вирівнюються. Захворювання триває від кількох годин до доби.

Діагноз ставлять шляхом виключення сказу. Для цього тварину ізолюють у темне приміщення з рясною підстилкою і якщо має місце післяродове божевілля, то протягом 24 годин його клінічні ознаки зникають.

Прогноз сприятливий.

Лікування полягає в обережному призначенні проносних та препаратів брому у дозі 10,0-20,0 4 рази на добу. Ефективним є внутрішньовенне введення 0,5 %-ного розчину новокаїну у дозі 200-300 мл.

Післяродова печінкова кома (coma hepaticum puerperal) -- це ускладнення післяпологового періоду, обумовлене токсикозом вагітності.

Найчастіше хворіють корови наприкінці вагітності при надмірному згодовуванні їм кормів, багатих на жири і протеїн, внаслідок чого клітини печінки зазнають жирового перенавантаження, втрачають функцію і руйнуються. Одночасно у печінці підсилюється синтез тригліцеридів з циркулюючих жирних кислот; останні можуть бути мобілізовані з жирових депо. Це зв'язано з дефіцитом у раціоні ліпотропних речовин, особливо метионіну. Встановлено відношення між концентрацією ліпідів у печінці і сумарних фосфоліпідів, між наявністю ліпотропних і антиліпотропних факторів. Жировому переродженню печінки сприяють її органічні враження, що виникають при різних паразитарних (фасциольоз), метаболічних і токсичних (мікотоксикоз) патологіях.

Клінічні ознаки: апатія, сонливість, пригнічення, підвищення температури тіла, переважно лежаче положення тіла, залежування, хитка хода. Апетит слабкий або відсутній, виділення калу відбувається рідко, калові маси сухі, покриті слизом. Слизові рота, кон'юнктиви і піхви часто мають субіктеричний відтінок. Очі тусклі, невиразні. Зона приглушених перкусійних печінкових тонів розширена. Можуть спостерігатися втрата рефлексів і чутливості, тетанічні судоми і коматозний стан.

При розтині встановлюють набряк, ущільнення і оранжево-жовтий відтінок печінки. Центральні дольки перероджені; спостерігаються суб-міліарні некротичні вогнища. Реєструють також жирове переродження нирок. У черевній порожнині та в перикарді міститься трансудат; на епікарді і кишечнику знаходять петехіальні крововиливи.

Захворювання треба диференціювати від ацетонемії, септицемії, молочної лихоманки.

Прогноз: обережний; тварина може загинути за 8-10 днів.

Лікування полягає у призначенні ін'єкцій 20 %-ного розчину глюкози у дозі 300-500 мл, 5 %-ного розчину динатрію фосфату 300 мл, ліпотропних факторів, холіну і метионіну (50-100 мл 20 %-ного розчину метионіну). Застосування кальцію неефективне.

Профілактика є найважливішим засобом при цій патології; вона ґрунтується на вирівнюванні раціону годівлі корів у періоди лактації і сухостою. У сухостійний період треба давати тільки мінімально необхіД' ний для організмів матері і плода енергетичний матеріал.

Післяродова маткова кровотеча найчастіше відзначається у перші дні після родів внаслідок атонії, слабкої ретракції матки, коагулопатії. У сук трапляються випадки кровотечі із ендометрію, які зв'язані з перегинанням матки в одній або кількох плацентарних ділянках; вони можуть продовжуватись без помітних змін загального стану тварини до наступної тічки. Для лікування призначають маткові препарати, а у собак ще й антибіотики.

Післяродова гемоглобінурія (haemoglobinuria puerperalis) -- це одна із форм гемолітичної анемії. Гостре захворювання, спричинене метаболічним розладом у корів, яке виявляється через 1-4 тижні після родів і супроводжується гемоглобінурією.

Зустрічається це захворювання порівняно рідко.

Етіологія і патогенез. Існують дві гіпотези про причини розвитку цієї патології: нестійкість цукрово-ліпідного обміну у найвідповідальніший момент його перебудови на початку інтенсивної лактації і гіпофосфатемія. Сприяють подібним метаболічним розладам годівля рапсом, турнепсом, капустою, жомом, буряковинням. Гемоліз супроводжується гемоглобінемією, а потім гемоглобінурією у результаті гіпофосфатемії і дії гаданих рослинних сапонінів. Внаслідок цієї анемії погіршується тканинний обмін, що спричинює симптоми депресії і сонливості. Іноді захворювання супроводжується жовтяницею зі збільшенням і розм'якшенням печінки, а також наявністю на ній вогнищ дегенерації.

Клінічні ознаки. Виділення рожево-червоної або темно-червоної сечі. Пригнічення. Почастішання пульсу і дихання. Швидко і паралельно з розвитком захворювання знижуються апетит і молочна продуктивність. Слизові оболонки блідо-жовті. Калові маси тверді і сухуваті. Молоко може набувати рожевого кольору. Холонуть кінцівки. Інколи зустрічається гангрена дійок, кінчика хвоста і вух.

Спостерігається зниження гемоглобіну до 16-20 % за Салі, еритроцитів до 1,2--1,5 млн в 1 мм3. При цьому сироватка крові стає рожевою, а сеча коричнево-чорною. Сироватковий білірубін і азот сечі підвищуються. Кількість лейкоцитів при легких формах захворювання підвищується до 15-20 тис. в 1 мм3, а при важких знижується до 5 тис. в 1 мм3. Вміст фосфору знижується до 1--2 мг%, каротину до 0,12-0,20 мг% і лужний резерв знижується до 220-280 мг % (за СІ. Смирновим). Захворювання продовжується 3-5 діб. Смертність доходить до 50-70 %, а при своєчасному лікуванні знижується до 10-20 %.

Післяродову гемоглобінурію треба диференціювати від гіпокальційемії, ацетонемії, анемії, гемоглобінурії бабезіозного, лептоспірозного, токсичного (мідь, крезол) походження.

Лікування. Проводять трансфузію крові і фосфотерапію. Кров відбирають у молодої невагітної тварини у колбу з 50 мл 10 %-ного цитрату натрію; при цьому кров добре перемішують і ін'єктують 2-4 л. З препаратів фосфору внутрішньовенно вводять гіпофосфіт кальцію (ЗО г на 100 мл 10 %-ного розчину глюкози). Дають всередину 100 г натрію гідрокарбонату у 5-10 %-ному водному розчині 2 рази в день протягом 3-4 днів. Раціон збагачують кістковим борошном у дозі 200 г у день. Додатково можна використовувати препарати заліза (сульфат заліза і оксид заліза).

Профілактика. У період вагітності не згодовувати хрестоцвітних рослин, що знижують фосфор в організмі. Вирівнюють раціон за фосфором. Корова має отримувати щоденно 20 г фосфору, для чого треба вводити у раціон 1,7 г фосфору на кілограм молока.

Лекція 17. НЕОНАТОЛОГІЯ

1. Морфофізіологічні особливості новонароджених тварин

Фізіологію і патологію новонароджених, а також догляд за ними вивчає наука неонатологія.

Новонародженою (neopatus) вважається тварина з моменту народження до відпадання пуповини (10-14 днів). Період новонародженості називають постнатальним (неонатальним), або постфетальним.

У період новонародженості відбувається первинна адаптація організму до нових для нього умов навколишнього середовища. Встановлюється легеневе дихання, змінюється кровообіг, починають виділятися сеча і кал, спочатку у вигляді первородного калу (меконію). З перших днів життя новонародженого починається секреція травних залоз. Змінюється обмін речовин, перебудовуються ферментативні процеси, удосконалюється терморегуляція. Культя пуповини муміфікується і відпадає, а пупкова ранка заживає. Усі ці процеси регулюються центральною нервовою системою і тому важливе значення має ступінь розвитку, ступінь доношеносгпі новонародженого. У доношених плодів механізм адаптації є більш досконалим, ніж у недоношених або переношених. Тільки зрілі і доношені плоди є життєздатними.

Про зрілість і ступінь розвитку новонародженої тварини звичайно судять за її довжиною і масою тіла. Треба пам'ятати, що ці показники можуть дуже коливатися у залежності від виду, породи, віку, величини, умов утримання, годівлі і стану здоров'я вагітної тварини.

Зріле новонароджене теля має довжину 80-100 см, живу масу 20-40 кг, що становить близько 7-9 % від маси тіла матері; усе його тіло вкрите густим волоссям, череп окостенілий, усі 4-6 молочних різців добре виражені.

Зріле новонароджене лоша має довжину 1-1,5 м, живу масу 26-50 кг (8-12 %), усе тіло покрите густим волоссям, кістки черепа окостеніли, на верхній і нижній щелепах виступають різці, прорізались з кожної сторони по 3 премоляри.

Зріле новонароджене ягня і козеня -- 50-60 см, масою 2--3 кг (6-8 %), все тіло покрите кучерявою шерстю, прорізуються 6 різців, є премоляри.

Зріле новонароджене порося -- 20-25 см, живою масою більше 1 кг (0,5-1 %), усе тіло покрите щетиною, кістки черепа окостеніли, є гострі різці, ікла та окрайки.

Зріле новонароджене цуценя має довжину 12-20 см і масу -- 0,1-0,5 кг. Цуценята народжуються недоношеними у середньому на 2 тижні: вони сліпі, їх повіки розклеюються тільки на 12--15-й день, вони прозрівають і починають повзати. Пуповина відпадає на 2-3-й день після народження. Вушні раковини новонароджених цуценят прикриті і розправляються на 4-5-й день. У перший місяць життя маса тіла збільшується на 2-4 г на 1 кг дорослої собаки даної породи. Кістки черепа мають неокостенілі ділянки -- тім'ячка (fontanelli). До 20-го дня у них з'являються молочні зуби: спочатку ікла, через 3-4 дні -- різці, а потім і корінні. У 2-2,5 міс нормально розвинені цуценята мають усі молочні зуби. Сім'яники опускаються в мошонку на 4-5 тижні.

Кошенята масою 80-140 г народжуються також із закритими повіками. Пуповина відпадає на 2-3-й день після народження. Сім'яники входять у мошонку до народження. Щотижня їх маса збільшується на 50-100 г. Через 3 тижні у них відкриваються очі і починають прорізуватися зуби. Останнє закінчується на п'ятому тижні.

У собак, кішок і інших тварин, малята яких народжуються слабкими сліпими, розвинені особливі інстинкти для вигодовування потомства. Зразу після народження вони здатні лише на хаотичні, незначні рухи. Цуценя або кошеня займає положення відповідно за напрямком руху язика матері: від голови по спині. Цей природний безумовний рефлекс примушує малят розвертатися і повзти до будь-якого теплого об'єкта поблизу їх голови: до матері або співбратів. Цей рефлекс забезпечує тісний контакт між малятами та їх матір'ю; він зникає на 4-й день життя. Цуценя або кошеня смокче матір кожні 1-2 год протягом першого тижня. Вони виділяють меконій, а потім і звичайні калові маси, тільки тоді, коли мати облизує їх після годівлі і лиже у них анус. При цьому вони рефлекторно опорожнюють пряму кишку, а мати злизує і ковтає їх виділення. Це триває до прозрівання малят.

Чим менше новонароджений, тим менша його теплоємкість і тим непоправніші втрати тепла. Ось чому цуценята карликових порід, як і кошенята, кроленята і поросята, потребують теплого гнізда-лігва; кімнатна температура для них низька.

Для визначення життєздатності телят, ягнят, поросят і лошат використовують такі показники: маса тварини, температура тіла, частість пульсу і дихання, реакція новонародженого на зовнішні подразники, ступінь прояву вроджених реакцій, реакція на поклик матері, ступінь прояву смоктального рефлексу. При огляді звертають увагу на тілобу-дову новонародженого, швидкість вставання на кінцівки, час прояву почуття голоду і підходу до молочної залози матері.

Для оцінки клінічного стану новонародженого використовують шкалу Апгара.

Б. В. Криштофорова (1999) рекомендує для визначення морфофун-кціонального стану телят такі показники:

Довжина хвоста. її вимірюють від кінчика хвоста (без волосяногопокриву) до верхівки п'яткового бугра при максимально випрямленихтазових кінцівках. Ця відстань варіює від 0 до 7 см. Чим вона менша, тимкращий прогноз життєздатності новонародженого, тим краще розвиненіскелет, серце, легені, органи травлення, зокрема їх імунокомпетентніструктури.

Довжина останнього ребра (вимірюється відстань між кінчикомостаннього ребра у ділянці переходу кісткового ребра у хрящове і фронтальною лінією, проведеною через плечовий суглоб). Вона буває від 3 до8 см і також найрозвиненіша у телят з високим ступенем життєздатності.

Стан шкірного покриву у добре розвинених телят характеризується довгим, густим і блискучим волосяним покривом, помірно вологою і еластичною шкірою.

Час і характер реалізації пози. Телята швидко встають і пересуваються, реалізуючи позу стояння протягом 20-30 хв після народження;після вставання спину тримають прямо, мають лордозну осанку.

Кількість різців. Має бути 6-8 і 8 молярів.

Стан вроджених (безумовних рефлексів). Вже за 20 хв після народження виявляється добре виражений смоктальний рефлекс, телята живореагують на щипок у ділянці крупа (сплигування, стрибки вбік, удариназад тазовими кінцівками).

Клітинний склад крові. У добре розвинених телят кількість еритроцитів у крові більше 7 млн/мкл. Від народження до першого прийомумолозива кількість лейкоцитів більше 8 тис/мкл, після своєчасногоприйому молозива збільшується до 12 тис/мкл. У недорозвиненихтелят кількість еритроцитів і лейкоцитів нижча.

Маса тіла відповідає середнім показникам породи.

Кожен із цих показників Б. В. Криштофорова оцінює такою кількістю балів: ЗО, 20, 5, 10, 10, 10, 10, 5. Максимальну кількість балів (90-100) можуть набрати здорові телята, які мають добрий морфофункціональний статус. Саме таких телят потрібно використовувати для розведення з метою одержання максимальної продуктивності. 67-89 балів мають телята з затримкою розвитку в останні тижні утробного періоду; вони перехворюють у неонатальному періоді диспепсією, а потім бронхопневмонією, погано ростуть. Нащадки від таких телят мають ще нижчу життєздатність і, зазвичай, гинуть у період новонародженості. 42-66 балів набирають телята нежиттєздатні, котрі хворіють у перші дні життя на токсичну диспепсію і часто гинуть з причини гіпотрофії органів, що забезпечують життєздатність на ранніх стадіях утробного розвитку.

2. Класифікація хвороб новонароджених тварин

У період новонародженості зустрічається багато захворювань, які мають різні причини і перебіг.

Патологія вагітності і пологів:

-- асфіксія новонароджених;

авітамінози новонароджених.

Погрішності годівлі і утримання новонароджених:

гіпотермія новонароджених;

запор новонароджених (затримка меконію);

запалення пупка і пупковий сепсис;

виразка пупка

Родова травма:

повний відрив пуповини;

-- пошкодження внутрішніх органів (розрив сечового міхура у лошат);

пошкодження суглобів і кісток.

Пороки розвитку плода і новонародженого:

відсутність ануса і прямої кишки;

відсутність отвору препуція у самців;

атрезія стравоходу;

контрактура суглобів;

судорожний синдром у лошат;

фістула урахуса;

кровотеча з судин пуповини;

аномалії органів кровообігу (незакриття овального отвору);

виродки;

-- гіпотрофія і гіпертрофія новонароджених.

Діареї новонароджених.

3. Асфіксія новонароджених (asphyxia neonatorum) -- патологічний стан, який виникає при припиненні або зменшенні надходження кисню і надмірному накопиченні у крові вуглекислоти, розвитку ацидозу.

Такий стан у новонародженого характеризується відсутністю дихання або нерегулярним, судорожним поверхневим диханням при наявності серцевої діяльності. Асфіксія є основною причиною загибелі плода і мертвонародженості при важких пологах (4 % у молочних корів і від 4 до 8 % у м'ясних), а також при тривалих слабких пологах (4 % у молочному і м'ясному скотарстві). Наслідком важкої форми асфіксії можуть бути нервові ускладнення.

Треба пам'ятати, що кровопостачання плода організовано за принципом надходження найбільш насиченої киснем крові до двох пріоритетних органів: мозку і серця (P. Luet, 1993).

При асфіксії кровообіг плода адаптується для захисту життєво важливих органів. Реакція плода на часткове зменшення кисню зовсім інша, ніж реакція дорослого організму. У дорослого синдром асфіксії викликає гіпервентиляцію і загальне збільшення надходження крові до всіх ділянок тіла завдяки тахікардії. У плода кров швидко перерозподіляється на користь пріоритетних органів: серця і мозку, у результаті чого настає загальне зниження серцевого об'єму, брадикардія, що дозволяє економити кисень. Таким чином, плід і новонароджений краще адаптовані до втрати кисню, чому сприяє анаеробний метаболізм, який здійснюється шляхом гліколізу. Основним енергетичним матеріалом для гліколізу є глікоген, велика кількість якого міститься у шлуночках серця. Ацидоз стає все тяжчим у міру того, наскільки пригнічується гліколіз. За цих умов серце дуже швидко витрачає глікоген і відчуває «нестачу пального»; якщо його роботу стимулюють шляхом призначення кардіотоніків, то ситуація тільки швидше ускладнюється.

Навпаки, компенсуючи ацидоз шляхом призначення ін'єкцій лужних речовин, можна полегшити серцеву діяльність.

Енергетичним субстратом головного мозку є глюкоза, яка надходить з крові. Тдким чином, перерозподіл циркулюючої крові на пріорететні органи служить не тільки для їх постачання киснем і глюкозою, але й для евакуації продуктів анаеробного метаболізму.

Причини:

у період вагітності:

порушення матково-плацентарного кровообігу при скороченняхвагітної матки, котрі є максимальними наприкінці першої і у серединіостанньої третини вагітності. Починаючи з 90-го дня вагітності матка у корови скорочується через кожні 60-90 хв протягом 8-Ю хв. У такіперіоди об'єм крові у матці зменшується на 16 % і відповідно знижується надходження кисню до плода;

часткове відшарування плаценти;

захворювання і патологічний стан організму матері (пороки серця, анемія, гарячка, токсикоз вагітності, плацентарна недостатність, загроза переривання вагітності, утробна інфекція, велике фізичне навантаження);

зменшення плацентарного об'єму крові може бути результатом призначення окситоцину, ксилазину та інших медикаментів.

у період пологів:

ранній початок скорочень матки (за 36-48 год) перед настанням пологів. Клінічно вони не проявляються, але викликають гіпоксію, вичерпують запаси глікогену у серці плода і він народжується умираючимі спостер абогаються випадки мертвонародження;

тривалі і слабкі пологи виявляються анемічністю плода;

перекручування пуповини;

защемлення, розрив пуповини буває частіше при тазовій передлозі;

випадкові натягування пуповини при наданні родопомочі можуть викликати закриття пупкових артерій, тому що фізіологічним стимулом для стуляння і облітерації цих судин є розтягування пуповини, після яких повздовжні м'язові волокна скорочуються, потовщуються і закривають просвіт судини;

здавлювання голови і грудної клітки плода при його виведенні;

-- виникнення у плода дихальних рухів і аспірація плодових вод.

Симптоми асфіксії:

1. Ранні симптоми-передвісники, що вказують на гіпоксію або на можливість її розвитку можна спостерігати ще перед вклинюванням теляти у просвіт таза як у матері, так і у плода.

у корови:

-- передчасні пологи;

слабка пологова діяльність;недостатня підготовка «родового таза»;

звуження вульви;

скручування матки;

забруднення плодових вод меконієм;

плацентит;

народження близнюків;

призначення транквілізаторів.

у теляти:

-- енофтальм (глибоке западання очей в орбіти), який виявляють шляхом пальпації;

пожвавлення або апатія;

задня передлога із затисненням пупкового канатика.

2. Коли теля уже добре врізалось у тазову порожнину і його мордочка показалась з вульви, звертають увагу на колір слизових оболонок і м'язовий тонус язика плода.

Рожевий колір слизових притаманний здоровому теляті. Синій -- свідчить про гіпоксію, а білий -- про асфіксію, анемію і шок.

Язик здорового теляти скорочується помірно, але має добрий тонус. Підвищений тонус, сильні скорочення-контракції є ознаками гіпоксії, а м'якість язика і відсутність його тонусу -- ознаками асфіксії.

3. Після народження симптоми асфіксії у телят виявляються порушенням м'язового тонусу, дихання, серцевої діяльності, нервової системи.

М'язовий тонус

М'язи новонародженого тверді, знаходяться у тонусі. Зразу після народження теля підіймає, а за хвилину вже нормально тримає голову. Теля, що народилося у стані гіпоксії, залишається розпростертим. Момент, коли теля піднімає голову, свідчить про покращення його стану. Піднімати голову теляті до цього не тільки даремно, але й шкідливо. У випадку, коли тонус відсутній і м'язи подібні на дотик до ганчір'яної ляльки, мова йде про серйозний ступінь асфіксії.

Дихання

Перший вдих після народження глибокий, важкий, часто шумний. Він настає вслід за апное (відсутністю дихання), котре може тривати до 1 хв: за цей час організм переходить від стану морського до стану наземного ссавця. Після цього дихання стає регулярним у кількості ЗО дихальних рухів на хвилину і має нормальну амплітуду.

Якщо ж перший вдих після апное не настає, а серце продовжує битися, то асфіксія розвивається дуже інтенсивно.

Про гіпоксію свідчать нижчий норми ритм, нерегулярність і слабка амплітуда дихання.

У випадку, коли опір легеневих судин не був повністю знятим, спостерігають синдром легеневої гіпертензії: важке дихання зі слабкою амплітудою і стогоном при видиханні. При цьому яремні вени роздуті, напружені.

Серцева діяльність

Серцеві скорочення у здорового теляти після народження швидко набувають регулярного ритму: 120 на хвилину. У теляти, яке народилося у стані асфіксії, частота серцевих скорочень дуже сповільнена -- 20-30 на хвилину, що є нормальною ознакою пристосування організму до стану гіпоксії.

Нервові розлади

Нормальне теля народжується у бадьорому стані і відкриває очі зразу після того, як голова проходить через вульву. Стан нервових центрів від народження визначають за наявністю двох рефлексів: рефлексу слизових і рефлексу положення тіла. Перший полягає у тому, що при подразненні слизу слизової оболонки соломинкою, добре розвинене теля реагує струшуванням головою і кашлем. Другий проявляється підтягуванням кінцівки у відповідь на її натискування.

Гіпоксія мозку може проявлятися різними ознаками: закриті повіки, ністагм (тремтіння очей), опістотонус (судорожні пози), відтягування очних яблук, спазми.

4. Пізні симптоми гіпоксії.

У випадку, коли організм теляти не може самостійно компенсувати гіпоксію, то незважаючи на те, що тварина видавалася здоровою при народженні, незабаром виявляються різні одиночні або асоційовані симптоми, які свідчать про метаболічний ацидоз або про порушення ервової системи:

відсутність смоктального рефлексу;

адинамія;

гіпотермія: нормальна температура у теляти через 4-5 год після народження -- 38,8 °С, тоді як при серйозній гіпоксії вона може знижуватися до 34 °С.

-- анемія;

-- зниження рН до 6,9 (у нормі при народженні рН -- 7,3, а через 12 год - 7,2).

Гіпоксія з анемією виявляється через 3-6 год після, народження адинамією, легкою гіпотермією, блідістю слизових (краще оцінювати за станом слизової очей), утрудненим диханням, а інколи ознаками гіпоксії мозку з похитуванням головою.

Гіпоксія з гіпометаболізмом виявляється через 12 год після народження адинамією, анорексією, цианозом слизових і гіпотермією (мордочка холодна, але теля не тремтить). Температура 34 °С і нижче свідчить про настання смерті; 35 °С у віці 2 год може бути відновлюваною, але у віці 12 год є смертельною. Хорошою у прогностичному плані є температура 36°С. Одночасно спостерігають атонію травної трубки: сичуг блокований і здувається, коли теля напувають силоміць.

Синдром тахікардії і утрудненого дихання (диспное) проявляється приблизно через 24 год після народження і призводить до одужання або ж до загибелі через наступні 24 год. Теля має утруднене дихання (120 на хв), тахікардію (180 уд/хв), збуджене, почуває себе дискомфорно, зморщуючи мордочку. Такий стан розвивається при некомпенсованій гіпоксії, поєднаній з дефіцитом вітамінів і мікроелементів.

Ускладнення гіпоксії

Спостерігаються у перші дні життя у вигляді відсутності смоктального рефлексу, затримки розвитку.

Діагностика гіпоксії

Точна діагностика гіпоксії і оцінка її ступеня можливі тільки після народження. Одначе уже в період пологів можна оцінювати стан плода і обирати оптимальну стратегію для забезпечення його виживання.

Перед народженням сукупність таких симптомів, як забруднення плодових вод і енофтальм, дозволяють передбачати те, що теля не зможе перенести акушерські маніпуляції і потребує якомога швидшого витягування. Наявність крові у плодових водах дає підставу гадати про анемію плода і потребує негайної родопомочі.

У період пологів можна спостерігати такі ознаки розвитку гіпоксії: спочатку наростає цианоз слизових, потім все сильніше скорочується язик і, нарешті, зупиняється. Це вказує на те, що ситуація дуже складна.

цианоз слизових з нормальним м'язовим тонусом -- легка гіпоксія;

цианоз з відсутністю м'язового тонусу -- тяжка гіпоксія;

бліді слизові з повною втратою м'язового тонусу -- гіпоксія і шок(теляті загрожує швидка загибель).

Після народження зустрічаються різні ситуації:

--серце не б'ється, м'язовий тонус відсутній -- теля мертве;

серце б'ється, дихальні рухи відсутні (при наявності симптомівгіпоксії думають про враження центру продовгуватого мозку; при відсутності симптомів гіпоксії, і наявності сильної захисної реакції у телятиу вигляді характерних рухів із різким розслабленням тазових кінцівок,можна гадати, що гальмування мозковим центром дихання у фетальнийперіод не було зняте після пологів).

серце б'ється, теля дихає, але реєструють різні ступені гіпоксії.Для їх оцінки краще користуватися шкалою Апгара.

Надання допомоги новонародженим у стані асфіксії.

Асфіксію плода при народженні можна попередити, добре знаючи перебіг родів і майстерно володіючи прийомами родопомочі. Перш за все, треба уміти визначити ступінь підготовки до родів, звертаючи увагу на наявність порушень тривалості стадій родів, які передують виведенню плода, і розходжень часу і ступеня розкриття каналу шийки матки. Наприклад, у корови народженню плода передують спочатку у середньому протягом 1,5 год перейми тривалістю до 1 хв з інтервалом 6--7 хв, потім протягом 1,5 год майже безперервні перейми і потуги, коли топтання тварини чергується з ляганням і вставанням, після чого настає півторагодинний період, коли виходить алантоїс, підсилюються пологові сили, показуються передлеглі члени плода, розривається амніон і виводиться теля. При цьому за 5-9 год до народження плода шийка матки відкривається на 2-3 пальці (2-8 см), за 2-8 год -- на ширину долоні (8-12 см), а за 1-5 год -- на ширину передпліччя (12--26 см). Якщо тривалість різних стадій подовжується, необхідно провести акушерське дослідження і встановити його причину.

Треба контролювати відношення об'єму плода до об'єму пологових шляхів: якщо потягування за одну кінцівку призводить до відставання другої, то це значить, що лопатки не входять у таз корови.

При затримці народження плода з різних причин треба надати родо-допомогу якомога швидше.

Послідовність лікарських призначень повинна бути такою: 1. Евакуація фетальної рідини з верхніх дихальних шляхів рукою, тканиною, шляхом відсмоктування або підвішування плода за задні кінцівки чи перегинання головою вниз через коліно на 30-60 с і звільнення у цей час рота і носа від слизу (при виконанні цієї маніпуляції телят можна струшувати, а козлят і ягнят -- розкручувати розпрямленою рукою). Розтирають полотенцем тіло, оприскують холодною водою або прикладають лід до голови і грудей.

2. Стимуляція дихального центру продовгуватого мозку шляхом негайного призначення дихальних аналептиків (відновлювачів): п/ш, в/в 1 мл 1 %-ного доксапраму (краще крапельно) або респіро французького виробництва -- назально або сублінгвально (під язик). Ці ін'єкції у разі відсутності успіху повторюють через ЗО с. Використовують підшкірно або в/в 1 %-ний розчин лобеліну гідрохлориду у дозі теляті і лошаті 2 мл, цуценяті і кошеняті -- 0,2-0,5 мл або в/в, або в/м -- цитітон у таких же дозах. Якщо появляються дихальні рухи, можна стимулювати їх нашатирним спиртом, для чого просочений ним тампон підносять до носа. У випадку різкого пригнічення дихального центру показано введення у пупкову артерію маленьким тваринам 2-5 мл 10 %-ного розчину кальцію глюконату або 1-2 мл кальцію хлориду.

3. Опускають новонародженого на землю і кладуть на правий бік.

4. Проводять штучне дихання: регулярно натискують рукою у ділянці грудної стінки приблизно протягом 3 с з таким же інтервалом, під час якого можна вводити повітря через ніздрю шляхом вдування, або зі спеціального апарата. Другу ніздрю і рот при цьому треба закрити. Штучне дихання продовжують, поки б'ється серце. Маленьким тваринам частіше виконують розгинання і згинання грудних кінцівок з натискуванням на грудну клітку, які чергують з рухами грудної клітки шляхом захоплювання пальцями реберної дуги і розширення грудної клітки разом з витягуванням язика з ротової порожнини (вдих), і стискування грудної клітки і опускання язика (видих).

5. Боротьба проти ацидозу (1,4 %-ний розчин бікарбонату натрію 500,0 або 5 %-ний у дозі 50 мл через молочний катетер у пупкову вену).

6. Зняття опору легеневих судин: киснетерапія або тілазолін (б-2-адренолітик, що знімає легеневу гіпертензію) в/в 0,5-1 мг/кг.

7. При анемії переливають материнську кров у дозі 1 л.

8. Забезпечення енергією нервової тканини (5 %-ний розчин глюкози50-500 мл в/в).

9. Полегшити збагачення киснем головного мозку (мозкові оксигенатори ос-блокатори нісерголін, ветерголон, вінкамін (Франція) 5 мл в/в або в/м при народженні, а потім через годину 1 мл в/м, канділат). При гіпоксії деякі зони головного мозку можуть бути «дезактивовані» ішемією без руйнувань. Наприклад, при враженні смоктального центру. Ці зони можна активувати названими препаратами завдяки їх здатності до вибіркової дії, перерозподіляти кров саме у зони ішемії і стимулювати використання кисню і глюкози клітинами мозку.

10. Боротьба з гіпотермією.

11. Своєчасне напування молозивом у дозі 40 мл/кг маси тіла (даєреобхідну енергію, тепло, імуноглобуліни).

4. Гіпотрофія і гіпертрофія новонароджених

Гіпотрофія новонароджених (hypotrophya neonatorum) -- порушення росту і розвитку плода як результат недостатнього живлення в утробний період розвитку.

Зустрічається вроджена і набута гіпотрофія новонароджених.

Розрізняють також функціональну (відсутність рефлексу руху протягом 60 хв і більше та ссання протягом 70 хв і більше після народження теляти) і морфофунщіональну гіпотрофію новонароджених телят (ознаки морфологічної незрілості та порушення рефлексів руху і ссання), які реєструються відповідно у 34 % і у 63 % випадків.

Гіпотрофія у телят є однією з основних причин, що знижують життєздатність новонароджених. Телята-гіпотрофіки погано розвиваються, мають низький приріст маси тіла, масово перехворюють у перші дні після народження діареями, а потім респіраторними захворюваннями зі значним відходом.

Причини:

аліментарно-дефіцитні (недостатність раціону вагітних корів зазагальною поживністю, перетравним протеїном, цукрами, вітамінами,макро- і мікроелементами), а також використання кормів низької якості;

гінекологічні та метаболічні хвороби матері;

плацентарна недостатність. За даними Є. Є. Костишина із співавторами (2002), аномалії плацентації, що виявляються зменшенням кількостікотиледонів, змінами порядку і місця їх локалізації, викликають гіпотрофію плода зі зниженням маси тіла до 15-18 кг з клінічними ознакамигіпоксії;

утробна інфекція.

Прогностичними показниками ймовірності формування гіпотрофії новонароджених телят є ознаки остеодистрофії, клінічні форми маститу у сухостійних корів та затримання посліду (Б. П. Івасенко, 1998).

Клінічні ознаки: низька маса тіла, запізнілий рефлекс вставання (більше години після народження), телята більше лежать, встають важко, голова опущена, тонус м'язів ослаблений. Шкіра сухувата, нееластична, видимі слизові оболонки анемічні. Характерною ознакою є недорозвиненість зубної аркади (4 різці і менше, навколо яких на яснах знаходиться червона кайма). Апетит знижений, смоктальний рефлекс запізнюється, зменшено виділення сичужного соку, низька активність травних ферментів, розлади травлення, діарея.

Розрізняють 3 стадії гіпотрофії:

Перша характеризується задовільним загальним станом тварин, значним зменшенням пружності шкіри і м'язів, меншою на 10-15 % від породних вимог масою тіла, незначним порушенням рефлексів руху і смоктання.

Друга стадія проявляється відставанням телят у масі на 20-25 %, майже повною відсутністю підшкірної жирової клітковини, зменшенням еластичності шкіри (шкіра легко збирається у складки), зниженням температури тіла на 0,5 °С, слабким проявом рухового і смоктального рефлексів.

Третя стадія -- характеризується зниженням маси на 30-50 %, відсутністю підшкірної жирової клітковини, зморшкуватістю шкіри, зменшенням температури тіла на 1-2 °С.

А. М. Стадник із співавторами (2002) встановили, що у крові гіпотрофіків знижується кількість еритроцитів, лейкоцитів, зокрема лімфоцитів, вмісту гемоглобіну, Са, Р, Co, Cu, Fe, Mn, загального білка, альбумінів, імуноглобулінів, сіалових кислот, гаптоглобіну, резервної лужності, глюкози, каротину, активності каталази, пероксидази, глютіонпероксидази та підвищується рівень трансферину, церулоплазміну, малонового діальдегіду, лужної фосфатази. Знижується фагоцитарна, лізоцимна та бактерицидна активність сироватки крові. Звичайно, такий рівень порушення обміну речовин, імунної недостатності у телят-гіпотрофіків є першопричиною виникнення неонатальних хвороб: імунодефіциту, диспепсії, рахіту, гіпопластичної анемії.

Рівень антенатального розвитку обумовлює різний ступінь зрілості імунної системи новонароджених. Телята-гіпотрофіки при народженні відрізняються комплексним імунодефіцитом, який виражається зменшенням вмісту IgG) в крові (відіграє вирішальну роль у захисті проти інфекцій), слабкою здатністю до продукції імуноглобулінів, значним зниженням фагоцитарної активності нейтрофільних гранулоцитів і Т- і В-системи імунітету, ослабленням антиоксидантного захисту, що зумовлює різке зниження адаптаційних властивостей і енергії росту їх організму. Значна частина колостральних імуноглобулінів у них не абсорбується в кров, а виводиться з калом. Молозиво корів, що народили фізіологічно недорозвинених телят містить майже в два рази менше лейкоцитів, лімфоцитів і нейтрофілів та однакову кількість макрофагів, Т- і В-клітин, порівняно до молозива корів, які народили телят-нормотрофіків. Більше половини загального білка молозива припадає на IgG1, проте в молозиві корів, що народили гіпотрофіків, міститься на 36,6 % менше імуноглобулінів G]. Інформативним показником адаптації новонароджених телят до нових умов зовнішнього середовища є рівень росту та розвитку організму. Телята-нормотрофіки за 90 днів вирощування збільшують масу тіла у середньому на 60,4 кг, а телята-гіпотрофіки -- лише 43,9 кг. Середньодобові прирости маси тіла складають відповідно 670 г і 489 г. Отже, компенсації дефіциту маси тіла у телят-гіпотрофіків протягом перших трьох місяців життя не відбувається (О. М. Дацьків, 2002).

Лікування: забезпечують тепло і належні гігієнічні умови; новонароджених телят добре розтирають, обігрівають попоною та інфрачервоними променями, частіше випувають молозиво, випоюють відвари на 1 %-ному розчині NaCl квітів ромашки, звіробою, кінського щавлю з додаванням вітаміну С 0,5 г, глюкози 10-20 г та суміші виявлених дефіцитних мікроелементів (Р. Й. Кравців, 1992), призначають препарати, що стимулюють роботу шлунково-кншкового тракту: натуральний кінський шлунковий сік по 40 мл 2 рази на день, за 15-20 хв до напування молозивом.

Для профілактики дисбактеріозів рекомендують випоювати бовітокс, бактерій SL, сероколострин, ацидофілія, біфідумбактерин. Парентерально -- неспецифічній імуноглобулін, полівалентні гіперімунні сироватки, сироватку здорових 2-4-міс. телят, а також по 0,5-1 мл урзовіту або тетравіту, комплек водорозчинних вітамінів. Для профілактики та лікування гіпопластичної анемії до раціону телят треба додавати дефіцитні мікроелементи, гипарентерально вводити броваферан-100 двохразо-во по 10 мл разом із вгтаміном В12 (100 мкг) та урзовіт у дозі 2,5 мл. Для профілактичної терапії Г рахіту перорально вводять відеїн 3 (150 МО/кг на добу), внутрішньовеннім: о -- фосфосан по 0,1-0,2 мл/кг один раз на 5 днів, кальцію глюконат або хлорид у 10 %-ному розчині по 15-20 мл 1 раз на 2 доби, тетравіт -- 1 рс»аз у тиждень. Телят підгодовують монокальцій-фосфатом по 10--20,0 і на добу і проводять корекцію раціонів мікроелементами: сульфатами Мп -- 0,2 мг/кг, Си -- 0,15 мг/кг, Zn -- 0,13 мг/кг і Co - 0,06 мг/кг (А.М.Стадник та інші, 2002).

Профілактика: усуівання недоліків годівлі тільних корів, дотримання санітарних правил при осіменінні тварин.

Медикаментозна профілактика за методом В. П. Кошового полягає у використанні вагітним коровам суміші мікроелементів (кобальт, цинк, марганець, мідь, йод) і лимонної кислоти щоденно разом з кормом, концентратів ретинолу ацетату (вітаміну А) внутрішньочеревинно у другу половину зимово-стійл псового утримання, починаючи з 4-го міс. тільності, а з 7-го міс-- ще й 1 ?0-о-ного олійного розчину синестролу внутрішньо-м'язово у дозі 1 мл (або 2 мл з 8-го міс.) і до пологів.

За методикою кафефедри акушерства, гінекології і біотехнології розмноження тварин ХДЗВА життєздатність новонароджених телят можна покращити шляхом призначення вагітним коровам тканинно-вітамінних препаратів з інтервалом 10 днів, починаючи за 60 днів до пологів. В. С. Сапожков з цією метою рекомендує згодовувати коровам комплексний гепатотропний і вітамінний препарат діпровіт (в 1 г вітаміну А -- 25 тис. 10, В, - 20 мг, В2 -- 25 мг, С -- 100 мг і діпромоній 100 мг) або гепатотропний npenapasr ліпамід в 2 періоди (з 215-225 по 245-255 дні і з 270-275 дня вагітності до 7-10 дня після родів).

Гіпертрофія новонароджених -- перерозвиненість плода. Зустрічається у телят при хороп- тій годівлі тільних корів.

Телята народжуються великими, але фізіологічно незрілими з причини порушення системи мати-плацента-плід. У крові таких корів збільшується кількість гормонів, що виробляються наднирниками (кортизол). Проходячи через плаценту, вони активізують обмінні процеси у плода, але пригнічують розвиток його наднирнисків. У результаті велике теля народжується з недорозвиненими наднирниками і тому погано адаптується до нових умов післяутробного життя і гине.

Лікування: має бути направленим на відновлення функціональної недостатності, підвищення тонусу організму.

Вводять кров матері п/ш або в/м 2--3 рази через 3-5 днів по 1 мл/кг живої маси. П/ш гідролізат Л-103 або амінопептид-2 по 1,5 мл/кг двічі на добу протягом 3-4 днів. Використовують неспецифічний глобулін, натуральний або штучний шлунковий сік. Для покращення серцевої діяльності -- в/в вводять 100-200 мл 20 % -ного розчину глюкози з 0,5 г аскорбінової кислоти.

5. Гіпотермія новонароджених

Новонароджений має незначні енергетичні запаси, які вичерпуються за кілька годин, особливо у разі затримки або давання недостатньої кількості материнського молозива. При перебуванні новонародженого до напування молозивом на холоді температура його тіла знижується і розвивається гіпотермія. Сприяють гіпотермії стан гіпоксії новонародженого (після ускладнених пологів), відсутність облизування роділлею, слабкість і перебування на холоді або на холодному вітрі.

В нормі через кілька годин ректальна температура у теляти встановлюється між 38,8-39,2 °С. Це залежить від температури повітря, активності самого новонародженого, його облизування і прийому молозива. Тремтіння свідчить про боротьбу організму з холодом, завдяки чому мінімальна температура стабілізується на рівні 38,3 °С. Нижча температура тіла вказує на нездатність організму компенсувати втрати тепла і розвиток гіпотермії. Стан гіпотермії може бути оборотним, якщо тварину помістити у тепле місце. При зниженні температури тіла до 36 °С і нижче ситуація стає необоротною і призводить до смерті теляти.

Попередження гіпотермії полягає в «володінні правилами ведення пологів, головним чином, у проведенні 2 заходів:

Випоювання 1-2 л молозива не пізніше 2 год після народження.

Попередження зниження температури нижче -- 10 °С і протягів рівіні тіла новонародженого.

У випадку переохолодження теля слід покласти на рясну солом'яну підстилку і укрити теп-лим укривалом на 8-12 год, після чого дати молозиво. Можна також використовувати інфрачервону лампу або обігрівач.

6. Запалення пупка і пупковий сепсис

Запалення пупка, судин пуповини (omphalitis, omphaloplebitis neonatorum) -- захворюванню, яке виникає при інфікуванні мікроорганізмами пупкового канатика у перші години життя і виявляється лихоманкою, утворенням болісного припухання у ділянці пупка, а іноді й розвитком перитоніту, поліартриту і сепсису.

Хворіють частіше телята, поросята, цуценята.

Причини: відсутність або неправильна обробка пупкового канатика антисанітарні умови утримання новонароджених. Основною причиною омфаліту є проникнення у травмовані судини пуповини синьогнійної чи кишкової палички, протея, коків і бацил (клостридіум, перфрингенс, і т. п.). Ці мікроорганізми заносяться руками тваринників при розриві пуповини або із підстилки. Сприяє захворюванню гіпотрофія плода, вирощування телят тривалий період в одному приміщенні без його очищення, дезинфекції і «відпочинку».

Загальноприйнято, що це захворювання є результатом низького рівня ведення тваринництва і розвивається у господарствах, де грубо порушуються правила утримання, догляду і годівлі тільних корів і новонароджених телят. Але, при народженні телят-гіпотрофіків і їх масовому перехворюванні колібактеріозом, ми реєстрували випадки, коли пупковим сепсисом хворіють майже всі новонароджені, навіть при дотриманні санітарних правил, до того ж із першого дня після народження.

Запалення пуповини у цуценят може бути спричиненим захворюванням зубів матері.

Клінічні ознаки. Перші симптоми виявляються через 10-48 год після народження у вигляді загального пригнічення, відмови від смоктанння молока і підвищення температури тіла до 39-40,5 °С. Характерна поза - тварина стоїть з підтягненим животом. Пупковий канатик потовщений, болючий. Доторкування до черевної стінки у ділянці пупка викликає виразну больову реакцію; живіт напружений. Телята гинуть на 1-2-гу добу від сепсису. Інфекція швидко розповсюджується внаслідок того, що судини пупка, котрі ще не піддалися облітерації, мають прямий шлях до печінки і сечового міхура новонародженого.

Якщо захворювання розвивається у старших телят і набуває хронічного перебігу, то пуповина повільно (більше 10 днів) висихає (мацерація), виявляються ознаки артритів, пневмоній. Такі телята погано ростуть і розвиваються.

В окремих випадках у центрі пупкового канатика утворюється виразка, оточена грануляційним валком і покрита гнійним ексудатом, яка довгий час не загоюється. Один раз ми реєстрували фістулу сичуга (сичуг розміщений безпосередньо над пупковим кільцем) у бичка віком 1,5 міс. Після випоювання йому молока, воно виливалося через сформований отвір. Через просвіт фістули проходив мізинець. Сичуг мав міцну зону зрощення із очеревиною.Операція по видаленню патологічно змінених стінки сичуга і черевної стінки була успішною; бичок мав хороший апетит, добре ріс і піддавався відгодівлі.

Лікування. Застосовують антибіотики, в якості першого призначення -- звичайно, пеніцилін із стрептоміцином, але при масовому захворюванні тварин -- тільки після дослідження на чутливість. Частину дози вводять внутрішньом'язово, частину -- у клітковину навколо пупкового канатика. Добре діють гентаміцин, окситетрациклін-100 або 200, енрофлоксацин-50 або 100. Ефективні обколювання 7 %-ним розчином іхтіолу.

У залежності від стану тварини призначають серцеві і полівітамінні препарати.

При утворенні виразки чи нориці пупка показане оперативне втручання з витинанням патологічно змінених тканин. Гемопінцетом із зубчиками захоплюють ділянку пупка і підтягують вгору, а другою рукою поблизу основи пупка роблять 2 серпоподібні розрізи і виділяють пупок від оточуючих тканин. Залишок пупкового канатика витягають із рани і відсікають після прошивання кетгутом. Рану припудрюють антибіотиками і зашивають шовком.

Профілактика. Треба навчити персонал, який приймає роди, як правильно обробляти пуповину новонародженого. Пупковий канатик краще розривати, відступивши у великих тварин на відстані 10-12 см від черевної стінки, після його розтягування між двома руками. Можна розрізати ножицями чи ножем, але розрізати у ділянці розтягування. Такий спосіб забезпечує, по-перше, потовщення судинної стінки від натягування і швидку зупинку кровотечі, а по-друге, втягання судини в глиб пуповини, що попереджує контакт кінців судин із елементами підстилки і т. п. Культю пуповини треба занурити у стакан із йодно-гліцериновим розчином. Новонароджених треба приймати на чисту мішковину або брезент. Вагітних тварин годують за повноцінним раціоном з введенням у його склад мікроелементів і вітамінізують; надають регулярний моціон. У приміщенні, де проходять роди, повинно бути чисто; потрібно проводити періодичні дезинфекції.

7. Контрактура суглобів (contractura arthronis) -- обмежена рухливість суглобів у результаті скорочення зв'язок, сухожиль або м'язів.

Зустрічається також анкілоз (від грец. agkylos -- зігнутий) -- нерухливість суглобів внаслідок зрощення суглобових поверхонь.

Хворіють найчастіше новонароджені телята і лошата. Уражаються як передні, так і задні кінцівки.

Етіологія цього захворювання ще не зовсім з'ясована. Деякі види патологій успадковуються.

Клінічні ознаки: різні, у залежності від локалізації і тяжкості патологічного процесу. Бувають у вигляді повного анкілозу деяких суглобів (частіше путових) або порушень постави кінцівок (опора на зацеп або, навпаки, на підошву).

Особливою формою контрактури, яка зустрічається тільки у телят, є контрактура ікроножних м'язів (m. gastrocnemius). Кінцівка у цьому разі дуже випрямлена, перенесена назад, зв'язка скакального суглоба напружена, відзначається опирання на передній край копитця (зачеп).

Тварина більше лежить, встає важко, м'язи тверді і безболісні зі збереженою чутливістю.

Лікування. Тварин з анкілозом вибраковують. Лікуванню піддають тварин із контрактурою суглобів, але після одужання їх не допускають до розмноження. У період утримання хворої тварини забезпечують пухку підстилку з метою недопущення пролежнів.

При контрактурі путового суглоба спочатку пробують накладання бандажа або гіпсової пов'язки, а в разі невдачі -- виконують оперативне втручання -- тенотомію згиначів пальців.

При контрактурі ікроножних м'язів втручання можна проводити за 2 способами:

розсікання зовнішньої половини сухожилля ікроножного м'яза (за Р. Гьотце);

видалення нервів ікроножних м'язів.

Тенотомія за Гьотце проводиться на лежачій тварині після її релаксації рометаром; кінцівка, на якій проводиться операція, знаходиться зверху. Ікроножний м'яз починається на дистальному кінці стегнової кістки двома головками по краях від латеральної надвиросткової ямки. На рівні дистальної третини гомілки сухожилля обох головок об'єднуються в одне загальне сухожилля із сухожиллями поверхневого згинача пальців, двоголового, напівсухожилкового і напівперепонкового м'язів -ахіллесове сухожилля, яке прикріпляється на п'ятковому бугрі. У нижній ділянці гомілки вибривають шкіру і готують поле операції. Розріз шкіри розміром 1-2 см виконують на долоню вище від верхівки п'яткової кістки. Сухожилля ікроножних м'язів розділяють закритими ножицями, після чого вводять плазом під сухожилля тенотом до внутрішньої частини сухожилля. Розрізають сухожилля у момент згинання кінцівки.

Невректомію виконують у кульшовому жолобку шляхом розрізу у верхній частині сідничної ділянки між широким і напівсухожилковим м'язами. Ці 2 м'язи легко розділяються шляхом роз'єднання сполучної тканини до тих пір, поки не відкриється м'ясисте тіло ікроножних м'язів і їх нерви, гілки великого стегнового м'яза, котрі досягають їх верхньої частини. Буває 2-3 гілки нервів, які піддають резекції на довжину 1-2 см.

Лекція 18. МОРФОФІЗІОЛОПЧШ ОСОБЛИВОСТІ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

1. Морфофункціональна характеристика молочної залози і її видові особливості

Наука, яка вивчає морфологію, фізіологію і патологію молочної залози називається мастологією. Особливості будови і функції молочної залози необхідно враховувати при експлуатації тварин, а також при їх лікуванні і профілактиці у них захворювань.

Молочна залоза (glandula lactifera), за походженням -- дериват шкіри, анатомічна ознака класу ссавців, вторинна статева ознака самки. Рудименти молочної залози є і в самців, можливо, колись малюків могли годувати і вони. Молочна залоза відноситься до системи органів розмноження, продовжує функцію плаценти, забезпечуючи надзвичайно поживним кормом малюків після народження і позбавляючи їх у перші дні життя впливу несприятливих факторів (засуха, відсутність придатного ніжного корму).