Ветеринарне акушерство

Так само зашивають рану піхви, забезпечуючи їй більше заглиблення. Таким чином, дно прямої кишки і склепіння піхви повністю відновлюються. Стінки сполучнотканинної ректовагінальної порожнини зближують швом із кетгуту № 6, після чого краї шкіри з'єднують петлеподібними швами у вигляді оберненої букви U, використовуючи тоненькі нейлонові нитки.

За третім способом слизову оболонку прямої кишки зашивають вузлуватими кетгутовими швами на відстані 1 см один від одного, після чого наближають і зашивають волокна анального сфінктера трьома вузлуватими кетгутовими швами. Потім послідовно зашивають всі шари рани промежини, як було описано вище. На шкіру промежини накладають шви із шовку.

При виконанні операції постійно слідкують за дотриманням правил асептики і припудрюють кожен шов антибіотиками. Повне одужання настає через 15 днів, звичайно після першого втручання. Не такий обнадійливий результат буває у випадку нерівного розриву, або якщо він супроводжується значним дефектом тканин. Протягом тижня після операції не згодовують сіно і солому. Раціон складається з суміші зерна, висівок і невеликої кількості борошна. З 2-го тижня тварині дають обмежену кількість сіна, після чого поступово переводять на звичайний раціон.

Ректо-вагінальна фістула локалізується на певній відстані від ануса і від Бульварного кільця при збереженій промежині. Оперативний де ступ здійснють через горизонтальний розріз промежини між анусоМ і верхньою спайкою вульви. Шляхом тупого препарування відокремлю' ють ректальне і вагінальне ложе вперед до місця розриву. У ділянИ' фістули можуть бути ректовагінальні спайки, і тому у цьому місці треба препарувати обережно.

Очищають і оживляють ректальну та вагінальну ранову поверхні, накладають за будь-яким з описаних способів, у залежності від чини дефекту тканин. і Успіх операції залежить від величини розриву, його проникання углиб, наявності роздроблених тканин, широкого і чистого препарування втинання тканин перед з'єднанням, якості з'єднання країв рани, особливо у передній ділянці пошкодження цілісності тканин, використання адекватного шовного матеріалу, лікування протягом деякого часу після рації, режиму годівлі, який би попереджував запор і перевантаження прямої кишки каловими масами.

Розрив матки

Найчастіше зустрічається у період пологів з причини грубого акушерського втручання, травматизму при витягуванні плода з порушеною передлогою (особливо небезпечними є передня передлога з підгинанням задніх кінцівок плода під тіло і упиранням їх у лобковий симфіз або потиличне розміщення грудних кінцівок), виродливістю; при розтоптуванні вивернутої матки іншими коровами, а інколи при порушенні скоєнь (неповне розкриття шийки матки) або будови матки (індурація матки).

виключення можливих пошкоджень і захисту себе від неприємних професійних помилок перед кожним акушерським втручанням, особливо, якщо кимось вже надавалась родопоміч, важливо провести ретельне дослідження пологових шляхів, починаючи від шийки матки.

Клінічні ознаки: бувають різними у залежності від розміщення, обширності розриву, здогадної значності кровотечі, характеру і кількості маткового містива, яке може попасти у черевну порожнину.

Розриви шийки матки і каудальної ділянки матки легко діагносту-за кровотечею у вигляді пелени на рівні цього органа та шляхом ручного дослідження, а про ті, що локалізовані на передній частині рога або трапилися у результаті розриву шва матки після гістеротомії, можна тільки гадати за ознаками перитоніту. У цьому випадку діагноз уточняють після лапаротомії. Головним симптомом, що свідчить про розрив матки, є зникнення без видимих причин перейм і потуг. Вони зникають, коли виявляються ознаки перитоніту.

Прогноз залежить від локалізації, обширності пошкоджень, часу встановлення діагнозу і призначеного лікування, ускладнень метритом і перитонітом.

Лікування. Кровотечу із шийки матки зупиняють шляхом тампонади ватними тампонами, просоченими перекисом водню або адреналіну. Але після рубцювання рани залишається деформація шийки матки, яка часто обумовлює неплідність.

Поздовжні розриви, довжиною не більше 5 см, розміщені на рівні склепіння матки, можуть закриватися і заживати сами при скороченнях матки, які можна стимулювати окситоцином. Більші розриви треба обов'язково зашивати. Ми проводили лапаротомію у кішки через 2 дні після її падіння з п'ятого поверху будинку, що сталося на 55-му дні вагітності. Плоди з плацентами були у черевній порожнині, а рвані розриви, розміщені у середніх ділянках рогів матки -- вже майже закриті. Ознаки перитоніту були помірними. Тварина швидко одужала без гістеректомії і потім ще вагітніла.

Якщо рана знаходиться зразу перед шийкою матки, то можна спробувати накладати шов через піхву. Але при цьому приходиться шити всліпу. Найприйнятніший спосіб полягає у накладанні шва після лапаротомії через бокову черевну стінку на стоячій тварині. Матку підтягують до операційної рани, точно визначають місце розриву, очищають рану і черевну порожнину і тільки після цього накладають шви. Деякі автори рекомендують ушивання матки після проведення її вивороту, але така маніпуляція є дуже складною.

Прогноз для розривів з роздробленням шийки матки -- несприятливий.

5. Затримка посліду. Лікування і профілактика

Затримка посліду (retentio placentae s. retentio secundarium) -- це ускладнення пологів, яке характеризується уповільненням або відсутністю послідової стадії пологів.

Про затримку посліду говорять у випадку, коли вигнання посліду не закінчилося у корів протягом 6 год, у кобил -- 35 хв, в овець, кіз, свиней, сук, кішок і кролиць -- 3 год.

Розповсюдженість: від 10 до 40 % у корів. При передчасних або запізнілих родах частота затримки посліду помітно збільшується. Так, якщо отелення відбулося між 241-250 днями, то послід затримується у 60 %, при тривалій вагітності -- у 48 % випадків. Після аборту з вигнанням посліду частість затримки посліду складає 25 %, після патологічних родів -- 29 %.

У інших тварин частість затримки посліду нижча і зменшується починаючи від кози і вівці, до свині і м'ясоїдних.

Затримка посліду викликає різні ускладнення післяпологового періоду: гостру післяпологову субінволюцію матки, вагініт, ендометрит, мастит, артрит, ацетонемію, сальпінгіт, перитоніт, функціональні розлади яєчників, які призводять до тривалої неплідності і зниження молочної продуктивності. Економічні збитки від затримки посліду обумовлені ще й схудненням тварини.

Причини:

Недостатнє дозрівання плаценти як наслідок передчасних родів і розладів фетоплацентарної системи.

Недостатня сила послідових перейм, атонія і гіпотонія матки, порушення процесів ретракції матки внаслідок дистрофічних змін її м'язових елементів, а також внаслідок збереження «прогестеронового блоку» міометрію; при цьому зберігається кровообіг в материнській частині плаценти і підтримується високий тургор тканин карункулів, що забезпечує: защемлення ворсинок хоріона у криптах.

Плацентит, як результат розвитку неспецифічної утробної інфекції порушенні правил асептики і антисептики під час введення сперми і штучному осіменінні або порушенні слизової оболонки шийки матки глибокому чи грубому введенні інструментів. Останнє є причиною витку хронічного прихованого ендометриту. Утробна інфекція може місце у корів з недостатньо санованою маткою, а також внаслідок дії специфічних інфекцій: бруцельоз, лептоспіроз, кампілобактеріоз, трихомоноз, токсоплазмоз.

Заворот матки, важкі болісні пологи з травматизацією пологових шляхів.

До затримки посліду більш схильні тварини, які не користувалися моціоном і мали неповноцінну годівлю (надлишок протеїну, дефіцит лінів A, D, Е та інших; мінеральних речовин, йоду, селену). Затримку посліду частіше реєструють у зимово-весняний період на фоні зниження загальної резистентності організму. Деяку роль відіграє спадковість, оскільки затримка посліду часто повторюється у тих самих корів і в їх нащадків. Затримка посліду частіше буває у старших корів, при двійнях, патології плодових оболонок, які призводять до розладів скорочень матки.

Ознаками несприятливого прогнозу для затримки посліду у корів Г. Г. Харутою є розсмоктування на початку сухостою останніх ребер ї лінійна деформація останніх хвостових хребців більше 1 см, народження мертвих плодів, гіпо- і гіпертрофіків, різні ускладнення при народженні плода.

За нашими даними, патологія послідового і раннього післяпологово періоду тісно пов'язана етіологічно і клінічно з патологією вагітності, цьому велику роль відіграє швидкість і механізм відокремлення посліду у корів. Вони свідчать про стан скоротливої діяльності міометрію. Затримку посліду можна прогнозувати при слабкій пологовій діяльності, затримці до 1,5-2 год після народження плода і слабкості послідових перейм і потуг. При цьому зменшується концентрація естрадіолу кількість еритроцитів і гемоглобіну, і водночас збільшується концентрація прогестерону і кількість лейкоцитів.

Відносно більша частість випадків затримки посліду у корів пов'язана також і з недосконалістю механізму його відокремлення у цих тварин, зрів плацента множинна, котиледонна, має 80-120 місць з'єднань; деревоподібні ворсинки хоріона глибоко проникають у слизову оболонку карункулів і міцно з'єднуються з нею. Котиледон повністю оточує карункул, а в ділянці ніжки утворює щільне кільце. Механізм відокремлення посліду у тварин полягає у тому, що при підсиленні ретракції матки зменшується її площа, а невідповідність між площею хоріона і материнської плаценти і припинення надходження до плаценти крові призводить до віджимання посліду і його вигнання з порожнини матки. У корів скорочення міомерію тільки зближує карункули і не віджимає послід, тобто має другорядне значення у його відокремленні. При затримці посліду у матці швидко починається його гнильний розклад.

За даними Є. Є. Костишина, С. П. Хомина із співавторами (2002), при зменшенні кількості плацентом відбувається компенсаторне збільшення їх площі, подовшання, значніше розгалудження і глибше проникнення ворсинок котиледонів у крипти карункулів. У корів зі зменшеною кількістю котиледонів затягується перебіг родів, зокрема послідової стадії. Так, якщо плацента має близько 75 котиледонів, то площа хоріона становить 8251,5 см2, площа плацентом -- 3121,67 см2, то послідова стадія триває 141 хв, а середня маса новонародженого теляти -- ЗО кг; якщо плацента має 70 котиледонів, ці показники становлять відповідно: 6385,5 см2, 2468,0 см2, 180 хв і 28,62 кг; якщо плацента має 61 котиледон, то відповідно: 8476,5 см2, 3603 см2, 220 хв і 35 кг. Вчені гадають, що затриманню посліду сприяє скорочення матки та неповний відтік крові із судин ворсинок, внаслідок чого відбувається защемлення глибоколежачих розгалужених ворсин хоріона у криптах карункулів.

Патогенез. При патології вагітності, в умовах функціональної недостатності фетоплацентарної системи, наднирниками плода виробляється недостатня кількість кортизолу. Внаслідок цього зменшується синтез естрогенів і простагландину F2cc плацентою і ендометрієм перед пологами. Жовте тіло вагітності у таких умовах не розсмоктується і продовжує функціонувати, виділяючи прогестерон. У період вагітності такий гормональний фон призводить до порушення мікроциркуляції крові у материнській і плодовій частинах плаценти у вигляді ішемії або набряку ворсинок хоріона, у результаті чого вони міцно з'єднуються і навіть зрощуються. Під час пологів такий гормональний фон в організмі створює високу концентрацію гепарину і низьку концентрацію аскорбінової кислоти. Це затримує утворення кров'яного згустка і тромбоз магістральних кровоносних судин материнської частини плаценти. У таких умовах не зупиняється надходження крові до залозистої тканини материнської частини плаценти і підримується тургор її тканин; крипти не розслабляються, основи материнської плаценти не скорочуються і ворсинки котиледонів затискуються внаслідок застійної гіперемії.

У м'ясоїдних можливим механізмом затримки посліду є розлад фізіологічної рівноваги у системі гіалуронова кислота-гіалуронідаза вбік значного зменшення останньої.

Клінічні ознаки. У корів затримка посліду буває повною і неповною (частковою). Неповна затримка посліду зустрічається частіше і характеризується тим, що дещо роздута темно-червона частина посліду, на слизькій поверхні якої помітні опуклі котиледони, виступає з вульви і звисає до рівня скакальних суглобів. При повній затримці виявляється назвні, інколи тільки при натужуванні, кінчик посліду, який обірвався рівні вульви.

У кобил зрощення хоріона з маткою локалізуються головним чином верхівках рогів матки та у ділянці біфуркації маткових рогів.

У свиней з'являються симптоми септичного метриту: пригнічення, витікання з вульви, яка стискує послід. Найчастіше у свиней затримка посліду спостерігається при затяжних або патологічних пологах.

У сук і кішок затримується частіше один або два посліди в апікальній ділянці рога матки у самок, які народили багато плодів і при затяжних пологах. Діагностують затримку посліду за зеленим витіканням через 12 год після пологів замість слизового витікання рожевого кольору. Діагностика шляхом пальпації через черевні стінки не завжди надійна. Інколи залишки плаценти знаходять при вагінальному дослідженні.

Стан корови у перші 2 дні після затримки посліду близький до норми. Періодично вона згорблює спину, піднімає хвіст і натужується. Це може «зводити навіть до вивороту матки. На 3-й день загальний стан організму корови погіршується, знижується апетит, розвивається гіпотонія рубця, різко зменшується секреція молока, підвищується температура а. Ці ознаки є наслідком інтоксикації організму продуктами гнильного чаду посліду у порожнині матки. При цьому послід стає темно-сірим, зовнішніх статевих органів виділяється буро-червона смердюча рідина. Підсилення гнильного розкладу посліду і постійне подразнення рецепторів матки продуктами його розкладу призводить до розвитку гострої атонії і субінволюції матки, а з часом і ендометриту. На 5-6-й стан корови погіршується, вона відмовляється від корму, припиняється лактація, жуйка і румінація, підвищується температура тіла до 410С. Таке ускладнення може обмежитися місцевим септичним процесом або ж призводити до загального сепсису.

У кобили -- неспокій, стогін, сильні перейми вже через кілька годин після народження плода, після чого -- пригнічення, підвищення температури тіла, почастішання пульсу і дихання. Розвивається загальна інтоксикація і септицемія з летальним кінцем протягом 2--3 днів.

У овець, кіз і свиней ускладнення розвиваються вже на 2-й день. На 4-5-й день можлива загибель у результаті розвитку тяжкої інтоксикації, газової флегмони, сепсису або навіть правцю.

У собак і кішок затримка посліду зразу погіршує загальний стан ялі і може ускладнюватися гангренозним перфоруючим метритом, гоперитонітом, сепсисом і загибеллю тварини.

Прогноз при своєчасному відокремленні посліду сприятливий для життя тварини і обережний для відновлення її репродуктивної функції, розвитку серйозних септичних ускладнень -- обережний, інколи несприятливий.

Лікування. Затримка посліду вимагає невідкладного лікарського втручання. Існують консервативні і оперативні методи відокремлення посліду

Якщо послід не відокремився у корови протягом 6 год після народження плода, розпочинають консервативну терапію. Перше, що потрібно зробити -- це призначити препарати, які знімають «прогестероновий блок міометрію», а потім, на їх фоні, застосувати препарати, які скорочують міометрій. Для зняття «прогестеронового блоку» міометрію використовують внутрішньом'язово 3--5 мл 1 %-ного масляного розчину синестролу або 10 мл дигітолу. Вказані естрогенні препарати вводять самостійно або у комплексі з якимось простагландином F2a, який звільняє яєчник від залишків жовтого тіла, змінює гормональний фон у сторону естрогенів, створює умови для дії окситоцину і навіть підсилює цю дію.

Окситоцин або пітуїтрин вводять через 3 год після естрогенів і простагландинів у дозі 10 ОД на 100 кг маси корови в/м, п/ш, в/чер, в/в, в/аорт. Його можна ін'єкувати самостійно, але краще у комбінації з внутрішньовенним введенням 200 мл 40 %-ного розчину глюкози, 100 мл 10 %-ного розчину кальцію хлориду і 50 мл 5 %-ного розчину аскорбінової кислоти. Одночасно бажано випоїти корові 500 г цукру з водою, 2-3 л молозива першого надою, розбавленого у 2-3 рази теплою водою. Ін'єкції окситоцину потрібно повторювати через кожні 2-3 год.

Ефективною є така схема профілактичної терапії затримки посліду: в/м 2 мл естрофану зразу після отелення і в/черевинно 20 мл тривіту, а через 3 години -- 15 мл 10 %-ного розчину новокаїну разом з 50 ОД окситоцину. Останній можна повторювати через кожні 2 год. За М. І. Полянцевим через 12 год -- 2 мл 2 %-ного розчину синестролу підшкірно, через 24 і 36 год 50 ОД окситоцину, а всередину матки -- метромакс. Відходження посліду настає через 36-72 год; кількість післяродових ускладнень знижується у 3-5 разів.

Схема лікування корів при затримці посліду, спричиненій токсикозом вагітних, за В. С. Авдєєнком складається з внутрішньом'язового введення 50 ОД окситоцину, 50 мл 25 %-ного розчину сірчанокислої магнезії, внутрішньовенного введення 15 мл унітіолу і в судини пупкового канатика 600 мл 3 %-ного розчину перекису водню (у кожну судину по 150 мл).

При проведенні консервативного лікування 2 рази на день потрібно обмивати теплим розчином марганцевокислого калію звисаючу частину посліду, статеві губи, переддвер'я піхви, промежину і корінь хвоста.

Метод патогенетичної терапії корів із затримкою посліду, запропонований В. П. Плугатирьовим, базується на введенні у порожнину плодових оболонок 10 %-ного водного розчину іхтіолу через 8-12 год. після народження плода. Для цього зовнішні статеві органи, корінь хвост3 і культю посліду, яка виглядає з вульви обмивають теплим розчином фурациліну або марганцевокислого калію, вводять 200-300 мл розчину іхтіолу з шприца Жане, зав'язують бинтом культю і прив'язують її до кореня хвоста. Внутрішньоаортально або внутрішньочеревинно призначають розчин новокаїну з окситоцином. Введення препаратів (іхтіолу також) повторюють через 48 год. Послід не піддається гнильному роз-кладу і відокремлюється через 7-10 днів у напівмуміфікованому стані.

На пригніченні діяльності гнильної мікрофлори базується і метод денного введення у порожнину плодових оболонок або між хоріоном іизовою оболонкою матки суміші 1 г хлорамфеніколу, терраміцину аероміцину на пропіленгліколі або маткових паличок (гінобіотика, метромаксу, антисепту ФД, анстисепту ІВС і т. п.). Гнійний розклад і розплавлення плаценти значно знижуються; при такому лікуванні неприємний іхорозний запах відсутній. Оболонки виводяться через 10 днів, інволюція матки затримується на 4--5 днів.

М. І. Полянцев і В. І. Максимов запропонували комбінований спосіб консервативного лікування. Він полягає у тому, що корові ін'єктують 2%-ний розчин синестролу підшкірно у дозі 2 мл через 12 год, окситоцин внутрішньом'язево у дозі 50 ОД через 24 і 36 год після народження теляти. Окрім цього, двічі, з інтервалом 24 год, вводять внутрішньоматково метромакс або гінобіотик (по 2--3 таблетки). Послід відокремлюється у 95 % корів через 36-72 год після народження теляти. Важливо, що при цьому кількість післяродових ускладнень знижується у 3-5 разів порівняно з оперативним відділенням посліду.

Оперативне відокремлення посліду проводять у випадку, якщо консервативне лікування виявилося неефективним, через 24-48 год після народження плода. Відокремлюють тільки за умови, що роз'єднання котиледонів з карункулами проходить легко, без ризику кровотеч або розривів хоріальних оболонок. Якщо роз'єднання відбувається важко, 5а почекати 10-12 год; проте, при цьому слід пам'ятати, що ручне відокремлення посліду після 48 год може ускладнюватися зменшенням «гетра цервікального каналу і інфікуванням порожнини матки, небезпечним для лікаря.

Відокремлення посліду проводять у тоненьких але міцних поліетиленових рукавичках, гумових чоботах і фартуху після фіксації корови, лету її зовнішніх статевих органів, бажано через 10-15 хв після виконання низької сакральної анестезії або призначення в/м 10 мл ханегіфу. Лівою рукою підтягують і скручують на 1--2 оберта частину посліду, що звисає, а праву руку вводять між стінкою матки і хоріоном і починають відділяти послід з найближчих карункулів, просуваючись вглиб спочатку одного, а потім іншого рога матки. При цьому ніжку карункула захоплюють між вказівним і середнім пальцями, а м'якишем великого пальця відокремлюють ворсинки котиледона від крипт карункула. Якщо плацентоми дуже великі, то можна буквально зчищати як шкірку мандарина котиледон з карункула всіма чотирма пальцями руки, починаючи від ніжки карункула. Поверхня карункулів, звільнених від котиледонів рифлена.

В. П. Поліщук рекомендує захоплювати складку хоріона пальцями біля основи котиледона, стискувати її і у міру відділення котиледона від поверхні карункула переводити пальці по котиледону і підтягувати частину, що відшарувалася, а потім повністю віджимати котиледон від карункула. При стискуванні складки хоріона настає своєрідне вивертання котиледона, а ворсинки легко витягуються із крипт без травмування слизової оболонки матки.

Бажано виводити оболонки цілими, щоб не залишити фрагментів у матці, де можлива їх мацерація, путрифікація і таким чином неминуче настане метрит. Виймати руку під час відокремлення посліду не рекомендується щоб попередити інфікування матки. Після запізнілого відокремлення посліду, який уже розкладається, для видалення ексудату, фрагментів тканин і для ретракції матки слід промити порожнину матки розчином фурациліну або марганцевокислого калію на 5 %-ному розчині натрію хлориду температурою 35 °С з обов'язковим видаленням розчину (методом сифона), вимочуванням порожнини матки куском чистої стерильної марлі і введенням у матку антимікробних свічок. В інших випадках краще застосовувати сухий метод відділення посліду.

Щоб впевнитися, що відділення посліду повне, треба розстелити його на підлозі і оглянути. Повністю відділений послід нагадує внутрішній зліпок рогів матки і не має дефектів тканин. Цікавою особливістю є те, що при ручному відокремленні котиледони будуть на поверхні посліду, а при його спонтанному відділенні -- всередині (це тому, що матка скорочується від верхівок рогів і першими відокремлюються котиледони, розміщені в апікальних ділянках матки, при цьому послід вивертається). . Якщо при такому дослідженні встановлено неповне відділення, потрібно знову дослідити матку.

Після відокремлення посліду корову треба лічити як при ендометриті, із застосуванням окситоцину, глюкози, кальцію хлориду, вітамінів, новокаїну. При підвищенні температури тіла у схему лікування вводять антибіотики. Тканинні препарати призначають наприкінці лікування, після закінчення курсу антибіотикотерапії. На 10, 15 і 20-й день після отелення проводять акушерське дослідження і при виявленні захворювань матки -- лікування.

У кобил найкраще відокремлювати послід за одними даними -- не пізніше 2 год, а за іншими -- у період між 3 і 6 год після пологів. Консервативні методи (за виключенням 50-60 ОД окситоцину в/м) майже не застосовуються. При частковій затримці посліду внутрішньо-матково вводять гарячий антисептичний розчин, що покращує скорочення матки і дозволяє відчувати плаваючу частину плаценти, яка залишилася у матці. Можна витягувати оболонки шляхом скручування Й> захопивши частину плаценти у порожнині піхви, або захоплювати лівою рукою видиму частину посліду, а правою плоско ковзаючи між хоріоном і слизовою матки з одного боку в інший, неначе пробиваючи тунель до верхівки рога і т. ч. повністю звільнювати ріг від плаценти. У випадку уникнення сильної кровотечі під час відокремлення посліду проводять загальне лікування з призначенням ін'єкцій адреналіну і кальцію хлориду і місцеве лікування із використанням антибіотиків (антимікробних емульсій) всередину матки.

У кіз і овець через 3 год після народження останнього плода призначають маткові препарати подібно до описаних для корів. Якщо послід не відокремився, то через 4-6 год його відокремлюють вручну. Спочатку пробують відділення посліду шляхом скручування і плавного натягування звисаючої частини, не вводячи руку у пологові шляхи. Після такого відокремлення потрібно перевірити відсутність плодів у матці паль-дією через черевні стінки. У разі, коли послід таким способом не відділяється, вводять підготовлену руку (у рукавичці) в матку і роз'єднують котиледони і карункули. Ця робота нагадує розстібання кнопок: котиледон здавлюють під основу і виймають його із заглиблення карункула.

Якщо ручне відокремлення неможливе, призначають антибіотики внутрішньоматково і внутрішньом'язово.

У свиней призначають в/м 1 мл естрофану або 1 мл 2 %-ного розчину синестролу, а через 1 годину -- 30 ОД окситоцину; останній повторюють через 1,5-2 год. Після відділення посліду у матку вливають олійну суспензію трициліну або іншого антибактеріального препарата. У разі невідокремлення посліду проводять загальну антибіотикотерапію.

У м'ясоїдних після затяжних пологів показано ін'єкувати окситоцин 3-30 ОД). При виявленні ознак септичного метриту (підвищення температури тіла, анорексія, гнійні виділення із статевих органів) проводять загальну антибіотикотерапію, застосовують кардіотоніки, виконують гістеректомію.

Профілактика базується на створенні оптимальних умов годівлі, утримання та експлуатації тварин у період вагітності. Звертають увагу і своєчасний запуск, попередження розвитку маститу, організацію моціону, повноцінну годівлю у сухостійному періоді, правильне ведення пологів з випоюванням плодових вод, наданням можливості облизування теляти, підшкірним введенням аутомолозива у дозі 20-40 мл або випоюванням у дозі 1-2 л.

Ефективними є обробки корів у сухостійний період тканинновіта-їними препаратами (завис печінки великої рогатої худоби 20 мл п/ш або гумат натрію 0,5 %-ний 10 мл і тривіт чи тетравіт внутрішньочеревно -- 20 мл за 60, 50 і 40 днів до отелення). Запропоновані також введення вітаміну А у дозі 400 тис. ОД у поєднанні з АСД-2 у дозі 20 мл за 30, 25 і 20 днів до пологів (Н. Б. Боженова); селеніту натрію 0,2 %-ного розчину 25 мл одноразово на початку сухостійного періоду і триразово з інтервалом 7-10 днів полівітамінний препарат (Г. Г. Харута); 680 ІО вітаміну Е і 15 мг селеніту натрію за 18 днів до отелення.

Професор Г. М. Калиновський рекомендує для профілактики затримки посліду згодовувати коровам за 2 тижні до отелення разом з концкормами по 4--5 таблеток кайоду або напувати 5-7 л плодової рідини, взятої від інших корів у першу стадію пологів, або зразу після народження теляти.

Костишин Є. Є., Хомин С. П., Дідух А. В., Тирановець В. І. (2002) рекомендують для профілактики затримки посліду у корів видаляти рукою кров із судин пуповини відразу після народження теляти і протягом 2--3 год зробити парасакральну блокаду нервів тазового сплетіння.

Лекція 13. ОПЕРАТИВНЕ АКУШЕРСТВО

1. Оперативне акушерство і його основні завдання

Оперативне акушерство об'єднує комплекс прийомів надання допомоги матері і плоду. Зазвичай акушерські операції є невідкладними, ургентними, виконуються в будь-який час доби, тому що найменше прогаяння чи вагання з їх проведенням може загрожувати життю плода і роділлі. На відміну від хірургічних, акушерські операції виконуються частіше за все не під контролем зору, а на дотик, не на операційному столі, а у тваринницькому приміщенні, тому акушер має добре знати топографію родових шляхів, тіла плода, мати хорошу тактильну чутливість, добре відчувати тканини, уміти швидко організувати робоче місце, підготувати роділлю до проведення операції.

При кожній акушерській операції необхідно визначити показання (стан роділлі, стан її родових шляхів і стан плода) і умови (сума даних, що допускають те чи інше оперативне втручання).

Основними завданнями оперативного акушерства є врятування життя і продуктивності матері і плода.

2. Перінеотомія (perineotomia) -- розсікання промежини.

Показання: вузькість вульви і піхви.

Знеболення: інфільтраційна анестезія або низька сакральна анестезія.

Хід операції. Розрізають промежину по її шву скальпелем або браншами тупокінечних ножиць, які вводять по верхній стінці переддвер'я піхви. Після витягання плода рану промежини обробляють розчином фурациліну і накладають двоповерховий вузлуватий шов. Першим швом із кетгуту зближують пухку сполучну тканину і м'язи у глибині рани, а другим, із шовку -- з'єднують краї слизової і прошивають м'язи. Кінці на із шовку залишають довгими для того, щоб їх легше було зняти. Вони розміщуються у просвіті переддвер'я піхви. Третій шов із шовку накладають на шкіру і підшкірну клітковину. Рану покривають клеєвою пов'язкою. Звичайно рана загоюється по первинному натягу. |ви знімають на 7-й день, починаючи з боку слизової оболонки. Для цього вульву розширюють пальцями, а кінці лігатур захоплюють пінцети і натягують так, щоб вульва трохи виверталася і під контролем знімають шви.

3. Фетотомія (fetotomia) -- це операція розсікання плода для легшого його виведення із матки. Вона призначена для збереження життя і противних якостей тварин. За словами Таверньє, це водночас наука і мистецтво: наука тому, що у кожному випадку вона потребує обмірковування ходу втручання, місця відсікання, необхідних інструментів і т. п.; мистецтво тому, що вимагає вправності і вміння, котрі досягаються тільки |и практичній роботі і з досвідом. Зараз фетотомії практикують все ііє у зв'язку з перевагою кесаревого розтину. Операція кесаревого розтину оправдана у випадку, коли теля живе, враховуючи його вартість і, звичайно, менш оправдана при загибелі плода. Саме тому фетотомія займе своє місце в акушерстві.

Фетотомія показана тоді, коли всі звичайні методи родорозв'язання явилися неефективними, після того, коли усвідомлюють, що будь-яке витягання плода може призводити до каліцтва матері.

Фетотомію можна проводити у корів і у кобил, краще у стоячому положенні тварини. Станок, в якому проводиться фетотомія має бути чистим, просторим, з товстим шаром підстилки. Голову корови утримують, а кобилу фіксують за допомогою закрутки і вірьовки на тазові кінцівки. Ін'єктують рометар у невеликій дозі і виконують низьку сакраліьну анестезію. Рясно ослизлюють родові шляхи. Інструменти розкладають на чистому столі у стерилізаторі, наповненому антисептичним розчином, у який їх занурюють перед і під час втручання. Ділянку промежини миють і дезинфікують.

Розрізняють підшкірний і транскутанний методи фетотомії. Зараз найчастіше застосовують транскутанний метод, який забезпечує максимальну цілість родових шляхів. Фетотом треба вводити обережно, уникаючи попадання його головки у невагітний ріг матки, щоб не пошкодити повздовжню перетинку матки (J. Derivaux, F. Ectors, 1980).

Фетотомія у передній передлозі

Повна фетотомія показана при крупноплідді, плодово-тазовій диспропорції, емфіземі плода, деяких виродливостях. Для її проведення роблять такі відсікання:

відсікання голови і шиї;

відсікання грудної кінцівки;

відрізання другої грудної кінцівки разом із передньою грудною стінкою;

висікання хребта на рівні дорсолюмбальної ямки. На дуже великому плоді роблять ще один поперечний розріз на рівні крижа;

серединне розсікання задньої частини плода.

Повна фетотомія не завжди потрібна. Частіше пробують витягти плід після ампутації голови і грудної кінцівки.

Відсікання голови і шиї

Відштовхують передні кінцівки плода у матку і визначають згинання у зап'ястних або путових суглобах. Голову фіксують очним гачком або мотузкою за нижню щелепу. Дротяну пилку фетотома просувають за допомогою пилопровідника і обводять навколо шиї. Фетотом вводять по боковій стінці піхви, захищаючи рукою його головку, до потилиці плода. Пилку просувають під нижню щелепу і за вуха, притискують до голови плода, намагаючись не допустити її зсування. Головку фетотома ставлять на рівні холки, міцно притискують і утримують помічники; дротяна пилка ковзає по основі шиї, котру вона охоплює. Витягають голову обережно, після рясного ослизлення, забезпечуючи при її виведенні природне розширення піхви і вульви для запобігання пошкоджень.

Відсікання грудної кінцівки

Передню кінцівку, яка лежить найближче, фіксують мотузкою. Фетотом під контролем руки вводять по зовнішній поверхні кінцівки спочатку до зап'ястного суглоба, а потім до плечового горба і притримують кінцівку. Головку фетотома просувають вперед до рівня остистих відростків холки за хрящ, що є продовженням лопатки. При такому розміщенні головки фетотома відрізають грудну кінцівку разом із лопаткою.

Відсікання другої грудної кінцівки і передньої стінки грудної клітки

Кінцівку фіксують. Головку фетотома просувають за задню частину хряща, що є продовженням лопатки, а дротяну пилку просувають під груднину і навколо переднього краю груднини приблизно між 3-м і 4-м ребрами. Відпилюють і витягають передню кінцівку і передню частину грудної клітки обережно.

Видалення хребетного стовпа

Хребет міцно зачіпляють гачком Крея-Шоттлера, і підтягують до входу в тазову порожнину. Головку фетотома розміщують на попереку за останнім ребром; обводять груди за допомогою пилопровідника, просуваючи його вниз до мечоподібного відростка грудної кістки. Якщо грудна клітка велика, то видалення хребта проводять за 2 відсікання: перше на рівні 7-8-го ребра, а друге позаду останнього ребра. Виводять ці фрагменти таким чином, щоб першими проходили через родові шляхи частини з меншим діаметром. Після відсікання проводять евентрацію.

Серединне розсікання задньої частини плода

Гачком Крея-Шоттлера зачіпляють куксу хребта і підтягують задню :тину до входу у тазову порожнину. Дротяну пилку проводять через одну із гілок фетотома і після її фіксації у пилопровіднику, обводять навколо крижового випинання, опускають до промежини і захоплюють між кульшами плода. Пилку заводять у другу трубку фетотома, головку pro ставлять на рівні хребта збоку від гачка. Розсікаємо таз на дві майже однакові частини, котрі легко витягаються із родових шляхів.

Повна фетотомія у тазовій передлозі. Відсікання тазової кінцівки

Плід легенько відштовхують вперед від тазової порожнини. Фетотом вводять з петлею діаметром 60-80 см, в яку заводять розміщену зверху тазову кінцівку. Головку фетотома під захистом руки поступово зсувають спочатку до рівня скакального суглоба, сідниці, а потім і до останніх поперечнореберних відростків поперекових хребців, на які її опирають. Дротяна пилка проходить спереду від зовнішнього здухвинного кута і глибоко входить у промежину, обхоплюючи основу хвоста таким чином, що простір, який знаходиться між ним і сідничним горбом, слугує їй передаточним блоком. Розміщена таким чином дротяна яка, забезпечує відсікання кінцівки на рівні кульшового суглоба, навіть дещо над ним, надрізаючи частину клубової і сідничної кістки. Ампутовану задню кінцівку витягають, після чого знову рясно ослизлюють родові шляхи и пробують витягти плід; якщо це витягання виявіться важким чи небезпечним, фетотомію продовжують.

Ампутація другої тазової кінцівки і таза

Обвівши петлею дротяної пилки тазову кінцівку, ставлять головку фетотома на рівні поперекових хребців і проводять відсікання у цій ділянці. Притримуючи рукою поверхню розрізу, витягають відсічену гину. Для витягання плода роблять евентрацію.

Видалення хребта

Плід зачіпляють за хребет гачком Крея-Шоттлера і підтягають д0 входу у таз. Обводять дротяною пилкою плід і просувають головку фетотома до рівня остистих відростків грудних хребців (9-й або 8-й) або до половини відстані між поверхнею попереднього розрізу і основою шиї. Після розпилювання фрагмент треба повернути на півоберта так, щоб він зміг пройти таз.

Розрізання передньої частини плода

Дротяну пилку, проведену через одну трубку фетотома, фіксується кінцем до пилопровідника, котрий проводять на одну із поверхонь шиї і повертають між грудними кінцівками. Після цього пилку заводять у другу трубку, а головку фетотома опирають на реберну стінку, протилежну до тієї, по якій завели пилку. При розпилюванні утворюється 2 фрагменти, які звичайно можна легко витягти: один це груди і одна кінцівка, другий це шия і друга кінцівка.

Другий метод полягає у проведенні додаткового видалення хребта. Обвівши петлею пилки груди, ставлять головку фетотома на основу шиї. Дротяну пилку просувають якомога далі до верхівки грудної кістки. Таким розсіченням виймають передній край грудей і верхній край лопаток. Розправляють грудні кінцівки і витягають їх разом із шиєю та головою.

Добре проведена фетотомія практично не супроводжується травмою родових шляхів. Після закінчення фетотомії відокремлюють послід і призначають антибіотики внутрішньоматково та внутрішньом'я-зово. Проводять інше симптоматичне лікування.

4. Кесарів розтин (sectio caesarea) -- невідкладна акушерська операція витягування плода через розріз черевної стінки і матки, що проводиться при неможливості його виведення через природні родові шляхи, а також при асфіксії плода.

Призначення цієї операції -- рятування плода і матері зі збереженням її продуктивності.

За римським письменником і вченим Плінієм, римський диктатор і полководець Юлій Цезарь був народжений через живіт матері (a coeso matris utero) і, дізнавшись про цю обставину, він взяв для себе прізвище, втіливши у ньому' своє походження. У Древньому Римі були й інші вельможні люди, наприклад Сипіон Афрікен, котрих називали caesones, які побачили світ саме таким шляхом.

Медичні терміни «народження розтином», «роди через розсічення» (partus caesareus), «цісарська операція» у медичній літературі є ду»е стародавніми. Люди проводили здавна рятування плодів у випадку загрози смерті для їх матерів. У ветеринарній медицині першу операцію рятування плода зробив Буржеля.

Кесарів розтин у корів

Вперше кесарів розтин у корови для збереження життя самки і плода : проведений французьким ветлікарем Моранжем в 1813 році. З цього часу і по 1927 рік, тобто більше ніж за 100 років, кесарів розтин був виконаний приблизно у 30 корів. Низький процент виживаності коїв після операції не сприяв широкому розповсюдженню цієї операції. В 1928 році Р.Гьотце удосконалив техніку виконання операції у корів. Застосування кесаревого розтину у великих тварин стало можливим вдяки розробці сучасних методів знеболення, профілактики раневої інфекції, техніки операції.

У СРСР і в Україні кесарів розтин був удосконалений і впроваджений у повсякденну практику лікаря ветеринарної медицини на початку 70-х pp. співробітниками кафедри акушерства, гінекології і штучного осіменіння сільськогосподарських тварин Харківського зооветеринарного інституту під керівництвом і за безпосередньою участю професора Д. Логвінова. Велику роль у цій роботі зіграли роботи ветеринарних арів Л. Т. Андріяша і А. Г. Кочмара.

Показання: крупнопліддя, вроджені і набуті вузькість вульви, піхви, за, спазм шийки матки, перерозвиненість сечостатевого клапана, заро-рвання піхви і шийки матки, новоутворення у родових шляхах, скручування матки, порушення положення, позиції і членорозміщення плода, які не піддаються виправленню, емфізема плода, виродливість та інші алогічні процеси, що мішають перебігу родів. Операцію виконують також при патології вагітності: водянці плодових оболонок, залежуванні вагітних.

Протипоказання: глибокі рани матки, ознаки гангрени або некрозу матки..

Час операції. Найкращим періодом для проведення операції є початок родової діяльності, коли збережена цілісність плодового міхура і не травмовані родові шляхи. В практичних умовах до кесаревого розтину пристають часто тоді, коли уже безуспішно використані інші методи родопомочі, коли з початку родів пройшло багато часу і тварина втратила багато сил, а плід знаходиться у стані гіпоксії.

Положення тварини при виконанні операції. Найзручнішим і найшвидшим для проведення кесаревого розтину є стояче положення (у фіксаційну станку, поблизу огорожі). Спокійну корову оперують на місці. Тільки тоді, коли тварина не може триматися на кінцівках, її оперують у лежачому положенні. Воно досягається шляхом призначення 1,5-2 мл рометару. Для операції у лежачому положенні потрібно більше помічників, але тварина має менше можливості несвоєчасних рухів, що забезпечує більш контрольоване хірургічне втручання. При проведенні операції у положенні «лежачи» обережно виконують і кладуть корову на солому, застелену брезентом або поліетиленовою плівкою.

Підготовка операційного поля. Тварину миють теплою водою з шампунем і протирають волосяний покрив дезрозчином. Якщо умов для цього немає, обмежуються обмиванням теплою водою з милом ділянки тіла, де буде виконуватися оперативний доступ. Хвіст миють і прив'язують до кінцівки або до станка. Операційне поле готують за всіма правилами хірургії і покривають стерильним простиралом з розрізом у місці хірургічного втручання, котре фіксується до шкіри цапками. До простирала бажано пришити великий карман для поміщення туди рубця або кишечника у випадку їх зміщення з черевної порожнини під час витягання рога-плодовмістища і плода.

Підготовка рук. Руки ретельно миють теплою проточною кип'яченою водою з 0,5 %-ним розчином аміаку з милом і стерильною щіткою. Після обмивання руки обтирають тампонами, зволоженими у 70° спирті, а кінчики пальців, піднігтьові простори і ложі змазують спиртовим розчином йоду.

Виконання кесаревого розтину в умовах клініки вимагає створення асептики, а в умовах виробництва -- максимальної чистоти. У день операції акушеру не слід розрізати абсцеси, обробляти гнійні рани, розтинати трупи. Територія, на якій передбачають проведення операції, має бути чистою, зрошеною водою, покритою зеленою травою.

Знеболення. Операцію доцільно проводити під місцевим знеболен-ням. Для цього часто виконують інфільтраційну анестезію 0,5 %-ним розчином новокаїну по лінії розрізу. Найпростішою і водночас ефективною є паралюмбальна анестезія за І. І. Магдою. Користуються також паравертебральною анестезією за Б. А. Башкіровим або поперековою епідуральною анестезією за В. М. Воскобойниковим, але вони складні для виконання.

За 1.1. Магдою блокують глибокі і шкірні гілки останнього міжреберного (n. intercostalis ultimi), здухвинно-підчеревного (n. iliohypogastricus) і здухвинно-пахового (n. ilioinguinalis) нервів. Орієнтирами є 1, 2 і 4-й поперечно-реберні відростки поперекових хребців. Для блокади останнього міжреберного нерва голку вколюють перпендикулярно до площини передньозовнішнього кута поперечно-реберного відростка першого поперекового хребця до доторкування з кісткою, після чого кінчик голки зміщують з кістки, заглиблюючи його ще на 0,5 см. Для блокади здухвинно-підчеревного і здухвинно-пахового нервів укол голки роблять посередині відростка. У кожну з цих точок вводять по 20 мл 4 %-ного розчину новокаїну, спрямовуючи голку впереміж вперед і назад, а закінчують анестезію, з'єднуючи всі точки підшкірним інфільтраційним валком.

Неспокійним тваринам і тваринам, яких оперують у лежачому положенні, перед виконанням паралюмбальної анестезії призначають ін'єкції ромпуну або рометару у дозі 0,25 мл/100 кг маси тіла.

Оперативні доступи. Розрізняють 3 групи оперативних доступів на м'якій черевній стінці: верхні, середні і нижні. Верхні і середні, у свою чергу, діляться на косі і вертикальні, а нижні -- на медіанні, парамедіанні ентролатеральні.

При кесаревому розтині у корів перевагу надають середнім косому вертикальному і нижньому вентролатеральному. Середній вертикальний розріз обирають при втручанні на стоячій тварині; він має переваги післяопераційний період (зменшується натискування внутрішніх органів і напруження швів, створюються кращі умови для загоювання рани, попереджується розходження швів, утворення гриж, менша можливість утворення лімфекстравазатів і затоків ексудату), а середній косий ній вентролатеральний мають переваги при виконанні кесаревого чину, тому що забезпечують вільніший доступ до рога-плодовмістища. f: випадку повторного кесаревого розтину при наступних родах розріз проводять спереду або позаду від лінії першого розрізу і паралельно неї.

До недоліків оперативного доступу у ділянці лівої здухвини можна піднести можливість випадання рубця, а то й його травмування при натужуванні корови, трудність виведення вагітного рога (найважчий момент операції), що обумовлює його розтинання у черевну порожнину жим чином, забруднення очеревини плодовими водами, до того ж, зрізати матку доводиться іноді всліпу. Коли корова у ході операції лягає, хірургу доводиться відволікатися, щоб не допустити забруднення їй, а виводити вагітний ріг матки через ліву здухвину у лежачої тварини стає ще важче.

Але, мабуть тільки такий оперативний доступ дозволяє оперувати корів, що утримуються у приватному господарстві, де немає можливості забезпечити надійну і зручну фіксацію для дотримання асептики. Прибічником оперативного доступу у ділянці лівої здухвини є професор Д.Д.Логвінов. Виконуючи недавно кесарів розтин у корови за показанням: збільшення розміру голови плода (гідроцефал), ми ще раз впевнилися у тому, що і на лежачій корові, ослабленій тривалою рододопомого, і при неможливості повного виведення вагітного рога за межі зрізу черевної порожнини, операція проходить швидко і без ускладнень навіть із промиванням органів черевної порожнини розчином фурациліну. Післяопераційний період у цієї тварини був неускладненим, через 3 місяці вона завагітніла.

Корову з паракостальним розрізом легше піднімати після операції ґавити у фіксуючий апарат, якщо це необхідно (при залежуванні, кекси).

Середній косий розріз починається на долоню нижче маклака і продовжується на 25-40 см у напрямку карпального суглоба або мечоподібного відростка грудної кістки, краще лівого боку.

Пошарово розрізають щільно зрощені шкіру і підшкірну клітковинну, листки поверхневої фасції з розміщеним між ними підшкірним м'язом, підфасціальну клітковину, жовту черевну фасцію, зовнішній (волокна якого напрямлені вентрокаудально) і внутрішній (волокна якого напрямлені вентрокраніально) косі м'язи живота, поперечний м'яз ». живота, після чого розсікають поперечну фасцію, ретроперитоніальну клітковину і очеревину. Шкіру розрізають одномоментно рівно і на всю глибину. При пошаровому розсіканні тканин бажано зміщувати гілки великих судин і нервів. Через м'язові шари проходять судини, котрі відходять від нижньої здухвинної гілки. Для забезпечення чистого операційного поля ці судини затискують гемопінцетом і перев'язують.

Очеревину піднімають пінцетом і скальпелем, розсікають на довжину, що дозволяє ввести у розріз два пальці, під контролем яких тупокінечними ножицями розрізають очеревину з поперечною фасцією на довжину розрізу м'якої черевної стінки. Зразу ж показується задня частина рубця і витікає світло-жовтувата або рожевувата рідина. Помічник двома руками максимально зміщує вперед до діафрагми рубець і сальник, а акушер руками, введеними у черевну порожнину, знаходить через стінку матки кінцівку плода і за копитце підтягує ріг-плодовмістище до лапаротомного отвору, а потім і виводить його з черевної порожнини. Цим усувається небезпека попадання при розрізі рога матки його містива у черевну порожнину. Окрім цього, виведений ріг є перепоною для виходження сальника і кишечника з рани.

Розріз матки з оболонками плода роблять по великій кривині між рядами карункулів на відстані 15-20 см від верхівки рога, довжиною близько 10 см для евакуації вод і виведення задньої кінцівки плода при передній передлозі або передньої при задній, назовні. У міру виведення кінцівки плода плодовмістище виводять за межі черевної порожнини. Розрізають матку на 25-35 см у залежності від об'єму плода і повільно витягають плід, чим запобігають розвитку колапсу. При цьому помічник утримує вивільнену частину рога за межами черевної порожнини. Після виведення плода провіряють, чи немає у матці другого плода. Акушер відокремлює послід якщо він добре відділяється або звільняє від посліду тільки розміщені поряд із гістеротомним розрізом карункули. Це необхідно для попередження попадання у шов оболонок. Одночасно помічники обробляють пуповину, очищають рот і ніздрі плода від слизу; при необхідності роблять штучне дихання і застосовують дихальні аналептики.

При затяжних родах, скручуванні матки, гідрамніоні, емфіземі плода буває, що матку підвести до рани важко або ж тривалі маніпуляції можуть призводити до травм матки, лягання тварини. У такому випадку матку розрізають ситуаційно, без підтягання до лапаротомного отвору-Інструмент, введений у черевну порожнину треба захищати рукою, щоб не пошкодити інші органи. Користуються ножицями, кінчиком яких спочатку проколюють стінку матки у ділянці, якомога більше віддаленій від місця прикріплення широкої зв'язки і від передньої частини рога. Потім розширюють розріз під контролем руки. Але недоліком цього методу є можливість утворення нерівної рваної рани матки і тому його застосовувати варто тільки у крайньому випадку.

У випадку скручування матки роблять розріз і витягують плід без переднього розкручування матки. Тільки за умов неповного скручування можна спробувати спочатку зробити розкручування матки, але зв'язку із значною масою матки існує значний риск травми. Для полегшення розкручування бажано вводити в міометрій ханегіф. При емфіземі треба старатися підвести матку до рани, щоб після зрізу витікання з матки не попадали у черевну порожнину. Якщо ж це сталося, то черевну порожнину терміново промивають, відсмоктують рідину аспіратором (шприцем Жане) або тампонують. У порожнину матки та у черевну порожнину вводять антибіотики, першому випадку у вигляді порошків, а у другому -- розведених на розчині новокаїну) і починають накладати двоповерховий шов на матку. Перший шов -- серозно-м'язовий за Шміденом (ялинкою) кетгутом №8-10. Голку при цьому уколюють з боку серозної оболонки, проводять через м'язову і виводять між м'язовою і слизовою, не проколюючи слизової оболонки. На другій стороні голку проводять у такому самому порядку.

При накладанні першого шва із шовку слизову оболонку матки ні в якому разі не можна прошивати, тому що шовк тривалий час задирається механічним подразником, підтримує ендометрит і неплідність. Ми зустрічали випадок стійкого невиліковного гнійного ендометриту у корови після зашивання матки шовком. Корову після тривалого лікування було забито. Місце шва було потовщене і просочене гнійним ексудатом. На поверхню слизової оболонки виглядали кінці лігатури.

Другий шов, також кетгутом, виконують за Ламбером або за М. В. Плахотіним. Його називають серозно-серозним (проколюють серозну і м'язову оболонки). Перший стібок цього шва (спрямовуючий) роблять на відстані 2 см від краю рани. Ним позначають борозенку впинання, яка в міру подальшого накладання шва забезпечує приладжування ранових країв серозними оболонками. Останній стібок, подібно до першого, натають на відстані 2 см від кута рани. Накладанням другого шва сягається не тільки доторкування серозних оболонок, а й повна герметизація матки.