Ветеринарне акушерство

--

_

36-40

2,84-4,30

+

+

40

Округла

--

--

41-44

+

+

+

+

42-44

45-49

_

+

+

+

+

+

45-49

50-60

--

+

+

+

Округла із

заглибленням

>

-

+

+

+

Чашоподібна

+

+

Таким чином, метод сонографії дозволяє не тільки діагностувати їтність, але й оцінювати розвиток ембріона і плода. Внутрішньоутробна ідентифікація статі телят дозволяє завчасно означити очікуване співвідношення статі новонароджених телят, що зливо важливо при масовій закупівлі нетелей та імпорті маточного поголів'я. Стать ембріона великої рогатої худоби визначають шляхом проведення двох досліджень. По-перше, з 40-60-го дня тільності спостерігають за локалізацією генітального горбика, який до 60-ї доби переміщується у самців до пупкового канатика, а у самок знаходиться між тазовими кінцівками. Генітальний горбик вимальовується при боковому дослідженні як ехопозитивне овальної форми утворення розміром у декілька міліметрів. По-друге, починаючи з 70-го до 120-го дня тільності у плодів самок можна бачити дійки у вигляді ехопозитивних крапок, розміщених квадратом між задніми кінцівками, а у самців -- мошонку. Лапароскопія використовується у наукових цілях у овець і свиней, починаючи з 17-20-го дня після парування. Оглядають вагітну матку або жовті тіла за допомогою ендоскопа.

Амніоскопія -- огляд плодових оболонок і вод через неушкоджений амніон, який прилягає до внутрішнього війстя шийки матки, проводиться в останні місяці вагітності шляхом введення у цервікальний канал амніоскопа. При фізіологічній вагітності води прозорі або дещо мутнуваті, а при асфіксії плода забарвлюються у коричневий, зеленуватий або жовтий колір. При необхідності виконують алантоамніоцентез (проколювання оболонок амніона і алантоїса), але він має обмежене використання у ветеринарній медицині, наприклад, для вивчення утробної гіпотрофії і утробного інфікування плода.

Рентгенологічне дослідження дає можливість визначити положення і членорозміщення плода, наявність багатопліддя, особливості будови таза і його розміри. Використовується обмежено, частіше у собак (з 6-7-го тижня вагітності), рідше в овець і кіз (в останню третину вагітності).

Електропунктурнарефлексотерапія ґрунтується на зміні коефіцієнта асиметрії електропровідності у біологічно активних точках у різні періоди вагітності.

5. Лабораторні методи діагностики вагітності

Різними авторами запропоновано багато лабораторних методів діагностики вагітності, серед яких є загальновідомі, в буквальному смислі народні, такі як крапельна і спиртова проби з молоком, кип'ятіння цер-вікального слизу і т.п., але вони не об'єктивні. Заслуговують на увагу такі лабораторні методи.

1. Гормональні:

-- визначення прогестерону (кобили, корови, свині, вівці, кози) проводять радіоімунологічним або імуноферментним методом.

Досліджують прогестерон у периферичній крові або молоці. У молоці концентрація гормону у кілька разів вища. Використовують частіше вечірнє молоко, тому що в ньому більше прогестерону. У Великобританії цю справу роблять служби реалізації молока; вони також організують штучне осіменіння.

Діагностика базується на різниці у концентрації прогестерону у вагітних тварин з нормально функціонуючим жовтим тілом і тварин, у яких запліднення не настало. Така відмінність починає виявлятися з 15-17-го дня після осіменіння, коли у тільних корів концентрація прогестерону різко зростає до 10-12 нг/мл, а у тих, що незапліднилися -- знижується до базальних значень (1-2 нг/мл). У вагітної кобили рівень прогестерону становить 5-6 нг/мл, у свині -- 9 нг/мл, у вівці -- 1,5-2 нг/мл (базальний іень у невагітної тварини дорівнює 0,2-0,3 нг/мл), у кози -- 4-6 нг/мл. діагностику проводять на 20-22-й день. Точність методу -- до 100 % негативному і до 90 % у позитивному випадках. Помилки у випадку позитивного результату можливі головним чином внаслідок загибелі ембріона.

Концентрація прогестерону визначається радіоімунологічним методом. Для постановки реакції беруть мічений радіоізотопом, звичайно йодом-125, гормон і вводять його у систему для тестування, де вже знаходяться антитіла до даного гормону. Потім добавляють досліджувану рідину, яка містить немічений гормон. Проходить конкурентне зв'язування міченого і неміченого гормонів з антитілами. Чим більша концентрація неміченого гормону, тим менше буде зв'язуватися радіоактивного гормону і тим менша буде радіоактивність. Після розділення вільної і зв'язаної фракцій міченого гормона визначають радіоактивність зв'язаного гормона і за калібровочним графіком знаходять концентрацію гормону.

В останні роки запропонований простіший метод визначення прогестерону -- імуноферментний. Метод ґрунтується на реакції між міченим ферментом прогестероном і прогестероном досліджуваного молока за рецепторні ділянки на антитілах до прогестерону, які нанесені на спеціальний папір. Комплекс гормона з антитілом з'єднується з ферментним субстратом у вигляді кольорової реакції.

Тест ELISA для швидкого визначення прогестерону у молоці корови. виробляється французькою фірмою Vetoquinol. Він дозволяє ідейні кувати невагітних корів через 19 днів після осіменіння, підтверджувати тічку перед осіменінням або вагітність, тестуючи корову на 19-24-й день після осіменіння. Таким тестом може користуватися кожен фермер.

Метод досить ранній, ефективний і надійний, оскільки визначення стану невагітності дозволяє шукати причину і призначати лікування на 3-4 тижні раніше, ніж це звичайно стає можливим. В овець за концентрацією прогестерону можна робити висновок про число плодів (рівень гормону подвоюється при двійнях або збільшується пропорційно числу плодів при багатоплідній вагітності).

-- визначення естрогенів у плазмі крові кобил і корів радіоімунолологічним методом або за тестами еластичності і кристалізації тічкового слизу є пізнішими методами діагностики;

-- визначення релаксину (суки та інші самки).

2. Біологічні:

-- тести для визначення КХГ у кобил (найбільш поширені -- це реакція Ашгейма-Цондека, тест Фрідмана, тест Гайї-Меніні або сперматозоїдна реакція).

Реакція Ашгейма-Цондека проводиться на статевонезрілих білих мишах віком 18-20 днів і масою 6-8 г. їм вводять підшкірно у ділянці спини сироватку крові досліджуваної кобили. Роблять 5 ін'єкцій протягом 3 днів (1-й та 3-й дні -- по одній ін'єкції у дозах 0,5 мл і 0,1 мл; 2-й день -- 3 ін'єкції по 0,3 мл) і через 24-30 год після останньої ін'єкції забивають мишей. Краще брати для кожного діагнозу три миші, при цьому вказані дози сироватки, ін'єктовані першій миші, можна зменшувати для другої і третьої. Якщо дві миші з меншими дозами сироватки дали позитивну реакцію, то третю мишу немає рації забивати для спостережень змін статевих органів.

Забитих мишей розтинають. У статевонезрілої миші тіло матки і її роги мають діаметр не товщі 1 мм. Яєчники у молодих мишей являють собою кулясті тільця блідорожевого кольору з шпилькову головку завбільшки.

Позитивною вважають реакцію, коли помітний набряк вульви і піхви; на розтині матка набрякла, збільшена по відношенню до нормального стану у 5 разів (2,5-3,5 мм), заповнена прозорим секретом, а у збільшених до величини просяного зерна яєчниках знаходяться зрілі фолікули, число яких залежить від гормонального фону; деякі з них мають крововиливи, або вже лютеїнізовані. Яєчники мають жовторожевий колір.

Реакція дає 96 % позитивних результатів при жеребності у кобили у проміжку між 45-м і 100-м днями вагітності.

Для цієї самої реакції можна використовувати сечу, отриману на початку сечовипускання. Сечу відстоюють, центрифугують або фільтрують через шар гігроскопічної вати, підкисляють оцтовою кислотою до слабокислої реакції і впорскують підшкірно у дозі 0,2 мл одній мишці, а двом мишкам -- по 0,1 мл сечі тричі з інтервалом 24 год. Сечу можна стерилізувати кип'ятінням.

Між 60-м і 80-м днями після парування кобили використовують статевонезрілих мишей, а з 80-го дня жеребності і до вижереблення діагноз ставлять лише на оваріектомованих мишах. Останнім вводять 3 дні підряд сечу, розведену у 3 рази фізіологічним розчином у дозі для першої миші -- 0,4 мл, для другої -- 0,3 мл, для третьої -- 0,2 мл.

Через 100 год після першої ін'єкції готують мазки з піхвового слизу кожної мишки, висушують, фіксують спиртом, фарбують за Гімзою і розглядають під мікроскопом. Наявність у мазку без'ядерних клітин або лусочок свідчить про стан вагітності. У сумнівному випадку роблять розтин миші.

Реакція Фрідмана ґрунтується на особливій чутливості яєчника кролиці до гонадотропних гормонів.

Використовують статевонезрілу кролицю масою 1-1,5 кг, яку перед дослідом треба утримувати ізольовано. У вену вуха вводять 15 мл сироватки тестованої кобили, гадана вагітність у якої становить від 45 ko 120 днів. Через 48 год проводять лапаротомію. Наявність в яєчниках крововиливів, заповнених кров'ю фолікулів, видимих жовтих тіл, а також гіперемія і гіпертрофія матки вказують на позитивний результат, реакція проста і точна.

Сперматозоїдна реакція застосовувалась у медицині вже давно і була датована для кобил і корів М.Н.Тростянецькою. Для діагностики беруть самця ставкової або озерної жаби (від самки його відрізняють за ївністю на передніх лапках мозолів) і впорскують у ділянці спинного лімфатичного мішка 2 мл сироватки крові або 3 мл сечі. Через 4-6 год піпеткою беруть для дослідження вміст клоаки, роблять мазок і проглядають його під мікроскопом (можна зробити легеньке забарвлення 1%-ним розчином метиленової сині). Якщо у мазку є спермії, то реакція вважається позитивною. На реакцію може впливати температура. Тому жаб потрібно утримувати при температурі 20-22 °С в чистій воді, яку часто міняють, або у проточній воді і годувати добре покришеною сві-кою печінкою 1-2 рази на тиждень.

-- тест на визначення плацентарного лактогену (ПЛ) в овець (з 57-го[ після осіменіння).

3. Імунологічні:

-- тест на визначення КХГ, адаптований для кобил Wide, який у 1960 р. спочатку запропонував його для ранньої діагностики вагітності у жінок. Метод ґрунтується на принципі пригнічення аглютинації еритроцитів, Зроблених формаліном і підданих дії досліджуваної сироватки з КХГ у присутності антисироватки до КХГ.

Для реакції необхідні:

а) специфічна сироватка до КХГ (антисироватка). Її отримують після регулярних підшкірних, а потім і внутрішньовенних ін'єкцій певної кількості очищеного гормону. Для підшкірних впорскувань гормон краще змішувати з ад'ювантом. Імунологічна відповідь швидко наростає, що виявляється все більшою кількістю специфічних антитіл.

Після цього антисироватка абсорбується з сироватки жеребця або неситної кобили. її використовують для нейтралізації неспецифічних антитіл;

б) еритроцити барана, піддані дії формаліну і таніну з зафіксованимїх поверхні сироватковим гонадотропіном.

Контакт підготовлених таким чином еритроцитів з антисироваткою викликає РГА.

Якщо антисироватка попередньо контактувала з сироваткою вагітної кобили, то вона нейтралізується і введення еритроцитів з ГТ більше не викликає феномен РГА. Відсутність аглютинації свідчить про позитивну реакцію.

нейтралізіція
Таким чином, у жеребної кобили (Скхг + АС) + Есгт = РГГА.
нейтралізація не відбувається
У невагітної кобили (С + АС) + Есгг = РГА.

Цей тест дає такі ж добрі результати, як і біологічні методи і може використовуватися для точної діагностики у період між 40-м і 110-м днями вагітності. Він простий і швидкий, легко інтерпретується, не потребує використання лабораторних тварин і виконується з маленьким об'ємом сироватки.

Ще простіша реакція полягає у попередньому контакті антисироватки з латексними гранулами; у присутності гормону у сироватці жеребної кобили вони викликають аглютинацію, яка легко визначається за наявністю пластівців у суміші.

тест на визначення «фактора ранньої вагітності» у кобил, корів, овець, свиней знаходиться у стані впровадження і буде одним з найбільш ранніх методів діагностики вагітності;

тест на визначення трофобластину у корів знаходиться у стадії розробки;

тест на визначення концентрації фібриногену і протеїнів гострої фази (реакція на нідацію), які виявляються в крові сук, починаючи з 20-го дня вагітності.

4. Імунохімічні:

-- тест на визначення КХГ. Він проводиться шляхом імуноелектрофорезу у желатиновому гелі.

5. Хімічні:

-- реакція Кюбоні на визначення естрогенів у сечі кобил була запропонована у 1937 р. В її основу покладено принцип реакції флуоресценції, яка викликається естрогенами у присутності сірчаної кислоти.

Для проведення реакції до 15 мл фільтрованої сечі добавляють 3 мл концентрованої соляної кислоти, змішують, ставлять на водяну баню і витримують при її кипінні 10 хв. Відбувається гідроліз кон'югованих естрогенів. Охолоджують, фільтрують, зливають фільтрат у колбу і додають 4 мл бензолу. Розчин гомогенізують шляхом кількахвилинного струшування для екстракції вільних естрогенів. Сечу відціджують, а до 2 мл зібраного бензойного екстракту доливають 1 мл концентрованої сірчаної кислоти і струшують, поки бензол над сірчаною кислотою втратить забарвлення або стане слабкорожевого кольору, а потім відстоюють. Сірчану кислоту зливають у пробірку для простої реакції і переносять на водяну баню при температурі 80°С на 10 хв. Потім пробірку охолоджують у проточній воді і спостерігають реакцію. Для цього беруть пробірку в руку і становляться спиною до вікна, в яке найбільше попадає світла, і дивляться на нижній шар рідини, що являє собою забарвлену в червоний колір сірчану кислоту.

Позитивна реакція виявляється зеленою флуоресценцією, добре помітною у непрямому світлі. Інтенсивність забарвлення зростає пропорційно кількості естрогенів у сечі. Негативна реакція -- коричневувате забарвлення.

Реакція Кюбоні виконується легко і швидко; вона дає 98 % вірних зультатів між 150-м і 300-м днями жеребності.

6. Гістологічні:

-- вагінальна біопсія у свиней та овець базується на зменшенні кількості шарів епітелію слизової оболонки піхви до 2-3 у період вагітності і збільшенні його до 15-20 у тварин, які не запліднилися. Метод дає 95 % об'єктивних результатів (у свиней з 20-го дня супоросності, } в овець з 40-го дня суягності).

Загальними недоліками лабораторних методів діагностики вагітності є їх кропіткість, мала продуктивність і неможливість визначення строку вагітності.

Лекція 8. ПАТОЛОГІЯ ВАГІТНОСТІ

1. Критичні періоди вагітності

Вагітність -- одна з форм співіснування двох організмів, успішний перебіг якої забезпечується адаптацією цих організмів. Процеси цієї адаптації дуже складні і у певні моменти функціонують надзвичайно напружено.

Критичні періоди вагітності, або критичні періоди у розвитку ембріона і плода -- це ті періоди, коли чутливість їх підвищується, а адаптаційні можливості знижуються, і тому вони стають особливо легко вразливими. Ці періоди характеризуються переважанням процесів активної чинної та тканинної диференціровки і значним підвищенням обміну речовин.

Дія несприятливих чинників навколишнього середовища (гіпоксія, переохолодження, перегрівання, лікарські препарати, токсини, продукти хімічного виробництва, збудники вірусних і бактеріальних інфекцій), залежно від стадії розвитку зародка і плода може закінчуватися загибеллю, виникненням виродливості, гіпотрофією плода і низькою життєздатністю новонароджених.

Розрізняють 4 критичних періоди, найкраще вивчені у корів А. Г. Неждановим:

Період бластогенезу, коли ембріон виходить з прозорої оболонки(перетворення морули у бластулу), настає на другому тижні вагітності.

Період імплантації і плацентоутворення (кінець 3-го і 4-5 тижні розвитку).

Період формування і становлення фетоплацентарною системи (3-4місяці вагітності).

Формування найважливіших функціональних систем плода і завершення органогенезу приходиться на 5-6 міс. вагітності у корів.

Знання критичних періодів вагітності необхідно враховувати при організації заходів з підвищення заплідненості тварин і профілактики загибелі зародків на ранніх стадіях розвитку, отримання життєздатного приплоду і зниження його відходу у період новонародженості. Для отримання від обраних плідників повноцінних нащадків треба, щоб перед заплідненням майбутні мати і батько були здорові і не перевтомлені, щоб їм у цей період було забезпечена повноцінна годівля.

2. Плацентарна недостатність, або фетоплацентарна недостатність

-- синдром, обумовлений морфофункціональними змінами у плаценті, котрий являє собою результат складної реакції плода і плаценти на різні патологічні стани материнського організму.

При цьому спостерігається комплекс порушень різних функцій плаценти, які лежать в основі патології плода і новонародженого. Реакція системи мати -- плацента -- плід залежить як від кожного з ініціаторів патологічного стану, так і від їх поєднання: патологія вагітності матері <=> патологія плаценти <=> патологія плода.

Причини. Порушення формування і дозрівання плаценти у тварин із патологією ендометрію, попередніми абортами, запальними захворюваннями матки, з яєчниково-гіпофізарними розладами (гіпофункція яєчників, гіпофункція жовтого тіла), різними ускладненнями вагітності (гестоз, захворювання нирок, серцево-судинної системи).

Види плацентарної недостатності:

первинна плацентарна недостатність виникає при формуванніплаценти, у період імплантації, раннього ембріогенезу і плацентації; закінчується абортом;

вторинна плацентарна недостатність розвивається при вже сформованій плаценті під впливом екзогенних відносно до плода чинників, які походять від організму матері. Частіше виявляється у другій половині вагітності і при включенні відповідних компенсаторних механізмів вагітність зберігається.

За клінічним перебігом:

гостра плацентарна недостатність виявляється інфарктами і відшаруванням плаценти, які викликають загибель плода і переривання вагітності. Вважається, що виключення з кровообігу більше 10 % площі плаценти є для плода станом риску, а більше ЗО % є несумісним із життям плода;

хронічна плацентарна недостатність зустрічається часто і буває відносною (при збереженні компенсаторних реакцій у плаценті) і абсолютною (при ушкодженнях плаценти дистрофічного, циркуляторного і запального характеру, у випадку відсутності компенсаторно-пристосувальних реакцій хоріона на тканинному рівні). Хронічна плацентарна недостатність має найбільше значення у розвитку гіпотрофії плода.

Клінічні ознаки:

уповільнене збільшення розмірів матки, яке не відповідає строку вагітності;

утробна гіпоксія і гіпотрофія плода, збільшення кількості мертвонароджених;

зменшення площі і маси плаценти.

Діагноз можливо встановити тільки на підставі радіоімунологічного слідження стероїдних і гонадотропних гормонів. За концентрацією плацентарних гормонів (ПЛ і прогестерону) роблять висновок про функцію плаценти, а концентрація фетальних гормонів (естрогенів) більше відображає стан плода. Найінформативнішим показником стану фетоплацентарної системи є плацентарний лактоген (ПЛ). Розробляється ультразвукова діагностика.

В.П.Кошовий запропонував експрес-діагностику плацентарної недостатності шляхом дослідження клітинного складу вагінального мазка вагіітної тварини (кольпоцитоскопії). Вона проводиться для оцінки стану плода у період вагітності і для діагностики утробної гіпотрофії. При фізіологічному перебігу вагітності усі клітини мають чітку структуру інтенсивно забарвлену цитоплазму. При гіпотрофії спостерігається цитоліз, слабке забарвлення ядер і майже непомітне забарвлення цитоплазми.

Розробка методів діагностики плацентарної недостатності дає можливість проводити своєчасну корекцію фетоплацентарної недостатності.

3. Токсикози вагітних

Токсикоз вагітних (від грец. toxikos -- отруйний) -- синдром поліорганної функціональної недостатності у результаті перебудови білків зві, що розвивається як патологічна відповідна реакція організму на вагітність і, як правило, проходить після її закінчення або у ранньому післяродовому періоді.

Слово «токсикоз» не зовсім влучне, тому що до цього часу токсичні речовини, які викликають захворювання не встановлені. Ось чому запропоновані терміни «алергоз» і «гестоз». У зарубіжній літературі частіше зустрічається термін ОРН-гестоз у відповідності до основних симптомів захворювання (oedema, proteinuria, hypertensia). Слово «гестоз» походить від лат. gesto -- носити, бути вагітною.

Класифікація.

Розрізняють ранній токсикоз, властивий для першої половини вагітності і пізній токсикоз (друга половина вагітності).

Принциповою різницею між ними є те, що для раннього токсикозу вагітності властивими є розлади функції системи травлення, а для пізнього -- судинні розлади.

До ранніх токсикозів вагітності у тварин відносять:

блювота у щенних сук.

переривання вагітності.

У період пізніх токсикозів інколи перебігають:

набряк вагітних.

нефропатія вагітних.

залежування вагітних.

передчасні перейми і потуги (загроза переривання вагітності).

остеодистрофія (остеомаляція).

токсична кома у такс.

Пізні токсикози вагітності можуть супроводжуватися такими акушерськими ускладненнями родів і післяродового періоду, як:

слабкість родової діяльності.

затримка посліду.

післяродова еклампсія.

післяродова субінволюція матки.

Причини. Головним етіологічним фактором є неспроможність механізмів адаптації до виниклої вагітності. Передумовою до виникнення токсикозу вагітності є вроджена або набута недостатність системи нейроендокринної регуляції пристосувальних реакцій, розлади функції серцево-судинної системи, залоз внутрішньої секреції, нирок, печінки, порушення годівлі, стреси, інтоксикації, алергічні реакції і імунологічні конфлікти, спричинені незбіжністю груп крові у системі мати -- плід.

Велике значення у виникненні токсикозів вагітності мають фактори навколишнього середовища, особливо несприятлива екологічна обстановка, пов'язана з попаданням в організм пестицидів і мінеральних добрив. Наприклад, тривале вживання кормів з підвищеною концентрацією нітратів сприяє збільшенню числа абортів, мертвонароджених телят, затримки посліду, різних захворювань яєчників.

Патогенез. При ранніх токсикозах вагітних порушується відношення між діяльністю ЦНС і внутрішніх органів. Подразнення рецепторів матки імпульсами, що надходять від плодових оболонок призводить переподразнення вегетативних центрів підкорки і підсилення реактивності вегетативної нервової системи, зокрема блювотного центру (ваготонічні симптоми). Зміни у нервовій системі викликають порушення адаптації організму до вагітності і це може стати причиною аборту.

Пізній токсикоз розвивається внаслідок порушення бар'єрної функції плаценти. При цьому слабне імунне розпізнавання матір'ю антигенів йода і продукується недостатньо супресорних факторів. У результаті цього включаються імуноклітинні реакції і у кров вагітної та у судини плаценти надходять імунні комплекси, які викликають зміни у плаценті і типом відторгнення трансплантату.

Розлади фетоплацентарної системи призводять до змін у внутрішніх органах. Вони супроводжуються гіпертензією (внаслідок підвищення чутливості до ангіотензину і спазму судин), набряком (внаслідок порушення нирок, судинної проникності, мікроциркуляції і периферичного кровообігу) і протеїнурією. Порушення кровообігу призводить до порушення процесів тканинного дихання, антиоксидатної системи, обміну глюкози, ліпідів, білків.

Істотне значення у патогенезі токсикозу займає порушення ліпідного обміну, зокрема перекисного окислення ліпідів. У нормі перекисне окисання ліпідів бере участь у процесах окиснювального фосфорилювання, в регуляції проникності клітинних мембран і стабільності їх ліпідів, що забезпечується антиоксидатною системою. Однак при накопиченні в організмі великої кількості проміжних високотоксичних продуктів перекисного окиснення ліпідів розвивається синдром ліпідної переоксидації, і характеризується пошкодженням мембранних ліпідів, ліпопротеїдів, набуханням і руйнуванням мітохондрій і лізосом, інактивацією ферментів, порушенням клітинного ділення і фагоцитозу. Порушення метаболізму ліпідів приводить до змін кровообігу і мікроциркуляції крові в ураженому органі, що може бути одним із механізмів акушерських хвороб.

Одночасно з розладами материнського організму розвивається гіпоксія і гіпотрофія плода.

У зв'язку з викиданням плацентою у кров тромбопластину порушується згортання крові і розвивається синдром дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові (ДВ3-синдром), в основі якого лежить диско-і нація згортальної і протизгортальної систем крові, відповідальних за гомеостаз. Він виявляється поєднанням дисемінованих (розсіяних) тромбів у мікросудинах плаценти з чисельними геморагіями, дистрофією і некрозом різних органів і тканин, що призводить до поліорганної функціональної недостатності.

Клінічно, за В.С.Авдєєнком, токсикози вагітних виявляються найчастіше такими характерними симптомами, як:

підвищення температури тіла у корів до 41 °С, частості пульсу і дихання відповідно до 120 і 44;

гіпертензія (160 мм рт. ст.), протеїнурія, набряк;

анемія і жовтушність видимих слизових оболонок, скреготіння зубами, напружена хода;

народження у 60-80 % випадків телят-гіпотрофіків зі зниженою виживаністю (38-62%);

-- еритропенія і суттєві зміни у плазматичних мембранах еритроцитів; лейкоцитоз; зменшення концентрації електролітів у сироватці крові(зменшення Са2+ і SO4 при збільшенні К+ і Na+).

Клінічні форми токсикозів вагітних

Блювота у щенних сук

Причини: любий чинник, що підсилює навантаження на організм вагітної тварини, у тому числі порушення годівлі, інфекційні і інвазійні

хвороби.

Симптоми: адинамія, відмова від корму, блювота, понос.

Лікування: головним чином симптоматичне, полягає у призначенні протиблювотних (церукал, атропін), вітамінів (аскорбінова кислота), глюкози, кальцію глюконату, прогестерону. За 2 год до годівлі або через 2 год після годівлі 2 рази на добу всередину дають 1,5-2 ложки ентеросгелю. При виявленні інфекційних або інвазійних агентів проводять специфічне лікування.

Набряк вагітних (hydrops gravidarum) -- це накопичення транссудату у пухкій підшкірній клітковині з локалізацією у вентральних ділянках грудей, підгрудка, черевної стінки, молочної залози, тазових кінцівок при наявності загального або місцевого венозного застою.

Найчастіше зустрічається ця патологія у корів і кобил.

Причини. Окрім токсикозу, може розвиватися внаслідок переважання у раціоні соковитих кормів, мінерального голодування, відсутності моціону. Причинами набряку вагітних можуть бути явища застою крові при недостатності серцевої діяльності, нефритах і нефрозах, здавлюванні вен збільшеною маткою, підвищеній затримці хлоридів і води у тканинах.

Патогенез. У вагітних збільшується об'єм крові, порушується циркуляція і підсилюється проникність стінок капілярів і резорбційна недостатність лімфатичної системи. Затримка у тканинах електролітів, переважно натрію і калію призводить до надлишкового накопичення у них води і зниження осмотичного тиску крові. Внаслідок цього здавлюються вени і виникає венозний застій, результатами якого є порушення трофіки тканин, утворення ран, пролежнів. Останні призводять до нагноєння цих ділянок і тривалого їх незагоювання.

Існує думка, що набряк вагітності пов'язаний зі зниженням кількості білків сироватки крові при переході р- і у-глобулінів у молочну залозу j-для виробки (формування) колострального імунітету. При цьому різко вменшується осмотичний тиск плазми крові і таким чином розвивається набряк.

Клінічні ознаки. Безболісні холодні розлиті припухання, розміщені симетрично паралельно вентральній черевній стінці від вим'я до підгрудку вигляді двох брусів або інколи -- у ділянці пупка округле тістувате творення величиною з трилітрову банку. Шкіра натягнена, без складок, при натисканні пальцем утворюється ямка, яка довго не зникає.

Ранні набряки можуть викликати серйозні розлади крово- і лімфо-5ігу, гіпоксію і некроз тканин, параплегію, мастит, нефропатію, водянку. При тривалих набряках погіршується загальний стан тварини, відзначається підвищена її втомлюваність, анемія слизових оболонок, задишка, серцева недостатність, порушення рухомості суглобів.

Прогноз залежить від часу розвитку набряків. Якщо набряк реєструють у першу половину вагітності, то прогноз несприятливий. Незначні набряки, котрі не порушують функцію тканин і виникають ближче до асу родів, після народження плода зникають самостійно і тому у цих випадках прогноз сприятливий.

Профілактика і лікування. Створення сприятливих умов догляду, годівлі і утримання: вилучення з раціону соковитих кормів і солі, обмежене напування, надання моціону, виконання масажу за ходом лімфатичних судин (від вим'я до грудей, а кінцівки -- знизу вгору).

Лікування тварин із набряком складається з призначення кальцію хлориду, вітаміну С і сечогінних. Застосування сильнодіючих сечогінних і проносних, які діють на гладком'язову тканину протипоказано, тому що може ініціювати аборт. Тому рекомендують теобромін або еуфілін у середніх дозах 1-2 г всередину.

Виходячи з гіпотези про білкове походження набряку, застосування ін'єкцій 6%-ного розчину декстрану у дозі 1 л або 30%-ної альбумінової сироватки дає тимчасове покращення. Через 24 год після цих ін'єкцій спостерігається поліурія і діарея.

У разі токсичного набряку у схему лікування вводять десенсибілізуючі антигістамінні препарати (димедрол, супрастин). За В.С.Авдєєнком, на період лікування потрібно виключити з раціону кухонну сіль. її вводять знову тільки через 6 днів після лікування. Автор пропонує схему лікування корови при набряку вагітності, що є однією із клінічних форм токсикозу:

1-й день -- в/м дегістін 10 мл у поєднанні з 50 мл 25 %-ного розчину сірчанокислої магнезії;

2-й день -- в/в унітіол 15 мл і антиоксидатний комплекс 500 мл, який складається з 400 мл 5 %-ного розчину глюкози, 100 мл 10 %-ного розчину кальцію хлориду і 5 г аскорбінової кислоти;

3-й день -- повторно вводять дегістін;

4-й день -- в/м 50 мл 25 %-ної сірчанокислої магнезії;

5-й день -- антиоксидатний комплекс 500 мл.

Таким чином, лікування має бути комплексним і направленим на відновлення кислотно-лужної рівноваги, водно-електролітного обміну, зниження кров'яного тиску.

Відновлення нормальної циркуляції крові і проникності судинної стінки, а відтак і усунення гіпоксії і ацидозу тканин досягається шляхом введення у схему лікування антиоксидатного комплексу. Магнію сульфат заспокоює центральну нервову систему, діє як спазмолітичне, сечогінне, гіпотензивне, а у комбінації з унітіолом і дігестіном надає імуномодулюючу дію на виробку інтерферону і системно впливає на активність сироваткової гіалуронідази і ферментів тіол-дисульфгідрильних груп.

Нефропатія вагітних nephropatia gravidarum -- розлад нирок, який супроводжується дистрофією прямих канальців, внаслідок якої вони стають проникними для білка.

Етіологія і патогенез. Нефропатія є наступною стадією набряку вагітних тварин. Захворювання розвивається у зв'язку з перевантаженням нирок вагітної тварини продуктами обміну плода і враженням гломерулярного фільтра циркулюючими імунними комплексами.

Дистрофічні зміни ендотелію клубочків призводять до зменшення клубочкової фільтрації. В результаті пошкодження нирок білки з низькою молекулярною масою, в основному альбумін, проходять через стінку канальців (протеїнурія) і осаджуються в канальцях (утворення гіалінових циліндрів). Кількість крові, що проходить через нирки і фільтрація у клубочках зменшуються. У поєднанні з порушенням водно-електролітного обміну в канальцях нирок це призводить до порушення рівноваги у клубочково-канальцевій системі. Внаслідок цього затримується натрій і вода. Вихід до периваскулярного простору плазми, води і Na+ спричинює утворення генералізованих набряків.

Клінічні ознаки. Легка форма нефропатії виявляється за підвищеним вмістом білка у сечі. При кип'ятінні сечі на полум'ї спиртівки у пробірці утворюється білий згусток. При мікроскопічному дослідженні у мазках знаходять гіалінові і зернисті циліндри. Пізніше у сечі з'являються клітини ниркового епітелію і епітеліальні циліндри, що вказує на розвиток нефрозу. Загальний стан тварини поступово погіршується; виявляється пригнічення, набряк, розлад центральної нервової системи (еклампсія), народження мертвих плодів.

Лікування. Припиняють згодовування концентрованих кормів і солі, обмежують напування. Ділянку нирок прогрівають. Призначають проносні, глауберову сіль. Внутрішньовенно вводять глюкозу з аскорбіновою кислотою, глюконат кальцію, кофеїн, еуфілін, гексаметилентетрамін. При нервових розладах використовують транквілізатори. Бажано давати всередину вітаміни і мікроелементи.

Залежування вагітних (paraplegia gravidarum; від грец. para -- біля, близько і plege -- удар, враження) -- симптомокомплекс ряду розладів функції руху.

Зустрічається частіше за кілька днів або тижнів до пологів у другій ; .половині зими у корів і кіз; рідше буває у кобил.

Причини: порушення обміну речовин, гестоз, остеодистрофія, при .яких слабнуть скоротлива функція мускулатури і зв'язкового апарату кінцівок, таза і хребта тварини. Сприяють захворюванню недостатня і надмірна годівля, відсутність моціону і затискання нервів при набряках вагітних, багатоплідній вагітності, водянці плода і плодових оболонок, хворобах кінцівок. У зимово-стійловий період утримання при неповноцінній і недостатній годівлі та відсутності моціону залежування вагітних може набувати масового характеру.

Клінічні ознаки: утруднення при вставанні, похитування і кульгавість при пересуванні, тварина довго лежить і зрештою зовсім не підіймається їла кінцівки. Інколи тварина переповзає з одного місця на інше. Чутливість шкіри тазових кінцівок знижена або зовсім відсутня. Апетит часто зберігається, показники температури, пульсу і дихання залишаються у межах норми.

Залежування вагітних необхідно диференціювати від вивихів, переломів, розтягання зв'язок, родильного парезу.

Прогноз: чим ближче до пологів, тим сприятливіший прогноз. При залежуванні, яке виникає не пізніше двох тижнів до отелення, коли органічні зміни у нервово-м'язовому апараті крупа і тазових кінцівок не Посягають незворотного стану, корова після пологів частіше за все оду-кує. Тривале лежання призводить до розладів у системі травлення, виснаження, атрофії м'язів тазових кінцівок, утворення пролежнів, які ускладнюються нагноєнням, інтоксикацією і навіть септикопіемією.

Лікування: забезпечують повноцінну годівлю і рясну підстилку. Перевертають тварину 2-3 рази на день з одного боку на інший, піджимаючи кінцівки під живіт (перевертання через спину уникають, щоб не допустити скручування матки). Виконують масаж задньої третини тіла. Піднімають тазову частину тварини з витримуванням деякий час на кременях фіксуючого апарата. Для кіз можна використовувати кусок полотна, який просувають під груди та живіт і закріплюють до балки на стелі або до стояка станка.

Призначають тривіт або тетравіт, вітаміни групи В, комплексні препарати, що містять макро-мікроелементи і вітаміни (комплекс кальцію, ветодекальціум) з опроміненням попереково-крижової ділянки кварцовою лампою. Із засобів патогенетичної терапії застосовують двосторонню паралюмбальну анестезію за І.І.Магдою.

Схема лікування за Г. М. Калиновським полягає у внутрішньовенному введенні 150 мл 40 %-ного розчину глюкози разом зі 100 мл 10 %-ного і розчину кальцію хлористого на 1, 3, 5-й дні та вутрішньом'язовими введеннями 50 мл 5 %-ного розчину аскорбінової кислоти і 4 мл 5 %-ного розчину вітаміну Е (токоферолу).

Схема лікування за В.С.Авдєєнком застосовується при залежуванні вагітних, спричиненому токсикозом. Внутрішньовенно вводять 400 мл поліглюкіну з інтервалом 24 год. Він утримує у кров'яному руслі рідину і таким чином надає гемодинамічну й антиінтоксикаційну дію. Внутрішньом'язово -- 15 мл імуностимулятора продігіозану з інтервалом 12 год. Це бактеріальний полісахарид, який активізує імунну систему шляхом дії на Т-систему імунітету і функцію кори наднирників. В/м 1 раз на 6 год ін'єктують також деперсолон. Останній діє антиалергічно і антифлогістично (протизапально).

Профілактика полягає у забезпеченні повноцінної годівлі і норм утримання тварин у другій половині вагітності. У раціон вводять сіно, сінаж, трав'яне борошно, моркву, гідропонну зелень. Як вітамінну підгодівлю використовують соснову або ялинову хвою. При концентратному типі годівлі зменшують згодовування концкормів. Виключають кислі корми з раціону. У сонячні дні обов'язково проводять моціон тварин.

Передчасні перейми і потуги (загроза переривання вагітності) (dolores ad partum) -- початок пологової діяльності без передвісників пологів задовго до закінчення середніх фізіологічних строків вагітності.

Частіше реєструються у кобил за кілька днів, тижнів і навіть місяців до пологів. Зустрічаються у корів, кіз, собак.

Причини: гіпофункція жовтого тіла або недостатня виробка фетоплацентарною системою прогестерону; подразнення холінергічної іннервації матки при переляку, ударах, згодовуванні холодного, промерзлого, або недоброякісного корму, враженого грибком, цвіллю; естрогенізація матки при згодовуванні кормів, які містять велику кількість фітоестрогенів. До причин передчасних перейм і потуг відносяться вади розвитку матки, її перерозтягування при багатоплідності і багатоводді. Коло причин розширюється у зв'язку з хімізацією сільського господарства. Ми спостерігали передчасні перейми і потуги у кози на 4-му міс. кітності після отруєння чадним газом.

Клінічні ознаки: занепокоєння, приступи кольок при відсутніх передвісниках пологів. Почастішання пульсу, дихання, відмова від корму, поступове незначне відкриття каналу шийки матки. У кобил передчасні перейми і потуги продовжуються від 2 до 12 год і досить часто закінчуються абортом. У корів -- від кількох годин до 2-3 діб. Під час потуг плід часто гине від асфіксії і піддається мацерації або муміфікації. Якщо ж симптоми передчасних перейм і потуг були вчасно помічені і швидко зняті, то плід може залишитися живим, а вагітність закінчується своєчасними пологами.

Прогноз. Збереження вагітності залежить від сили і тривалості передчасних перейм і потуг.

Лікування. Тварину ставлять так, щоб задня частина тіла була розміщена вище передньої (при такому положенні плід не тисне на шийку І матки), забезпечують повний спокій і затемнюють приміщення. На ділянку поперека кладуть мішечок з теплим піском або водою. Скорочення матки знімають шляхом виконання низької сакральної анестезії, призначення но-шпи як препарата спазмолітичної дії і атропіну для зменшення підвищеної чутливості рецепторів матки. Найпростіше лікування полягає у пероральному призначенні корові 1 л горілки, . кобилі 150 мл 10 %-ного розчину хлоралгідрату (останній можна вводити також внутрішньовенно і в пряму кишку).

При загрозі переривання вагітності у схему лікування необхідно вводити 4 типи препаратів.

1. Токолітики -- речовини, що мають гальмівний вплив на скорочен-міометрію. В основному це в-адреноміметики (в-адреностимулятори) і блокатори б-адренорецепторів, в-адреноміметики, розслаблюючи міометрій, розширюють артеріоли, збільшують кровоток і таким чином покращують матково-плацентарний кровообіг. До цих препаратів відновиться партусистен або беротек (великим тваринам у дозі 100-120 мг на добу в/в разом з 5 %-ним розчином глюкози; для дрібних тварин його можна задавати всередину). Кішкам і собакам застосовують ацетилсаліцилову кислоту (як інгібітор простагландинів). Добру токолітичну дію має ханегіф, утерусрелаксант та інші.

2. Гестагени пригнічують самовільне скорочення міометрію. Великим тваринам призначають в/м або п/ш олійний 1 %-ний розчин прогестерону у дозі 5-10 мл, а собакам і кішкам -- 0,2-0,5 мл або дають всередину таблетку норколуту. Застосовують також комбіновані препарати прогестерону і вітаміну Е, які призупиняють передчасні перейми і потуги і створюють умови для нормального розвитку плода. Це прожест, який ін'єктують козам, вівцям і свиням у дозі 0,5-1 мл, собакам у дозі 0,1-0,2 мл внутрішньом'язово, а також віт-естерон французької фірми Vetoquinol (коровам, кобилам і свиням у дозі 2 мл на 100 кг маси тіла з повторним введенням у разі необхідності через ї-10 днів).

3. Спазмолітики (препарати но-шпи і папаверіну), а також французький препарат спазмоглюкінол, який вводять в/в, в/м або п/ш коровам у дозі 30 мл, а козам і вівцям -- 10 мл.

4. Вітамін Е (токоферолу ацетат).

Після зняття передчасної родової діяльності тактика лікаря спрямована на установлення стану плода. У випадку загибелі плода прискорюють його вигнання з порожнини матки.

Остеодистрофія вагітних (osteodistrophia gravidarum) -- хронічне захворювання, що розвивається внаслідок порушень обміну кальцію, фосфору та кальціферолу і проявляється розм'якшенням кісткової тканини (osteomalacia), дистрофією м'язів і нервів, паралічем.

Хворіють переважно лактуючі корови і кози при несвоєчасному запуску.

Причини. Розрізняють 4 основні причини:

Недостатність раціону за кальцієм, фосфором, кальціферолом або порушення їх співвідношення при підвищеній потребі цих елементів для вагітних і лактуючих тварин.

Порушення засвоєння мінеральних компонентів корму при захворюванні органів травлення.

Порушення засвоєння цих речовин при надлишку у воді або кормах кислот або лугів, які утворюють з солями вапняка нерозчинні сполуки. Також це має місце при недостатку мікроелементів, таких як кобальт, марганець, мідь, йод або при надлишку стронцію, барію, нікелю.

Порушення обміну речовин за типом кетозу або гестозу.

Патогенез: при недостатньому надходженні кальцію і фосфору у період вагітності і лактації, коли велика кількість цих речовин необхідна для плода і утворення молока, виникає гіпокальцемія або гіпофосфатемія, порушується іонна рівновага в організмі. Для їх компенсації пара-щитовидна залоза викидає у кров паратгормон, який, діючи на кісткову тканину організму та на нирки, відновлює гомеостаз кальцію і фосфору за рахунок мобілізації їх з кісток. Таким чином, у результаті демінера-лізації кісток, розвивається остеодистрофія.

Клінічні ознаки виявляються лизухою, збоченням і зниженням апетиту, розладами травлення з симптомами атонії передшлунків, болісних кольок, які у кіз можуть супроводжуватися криками; виснаженням, втомлюваністю і переміжною кульгавістю при пересуванні, хитанням різців, болісністю і горбкуватістю, а потім повним розсмоктуванням останніх ребер, деформацією і остеолізом останніх хвостових хребців. Тварини важко встають, часто реєструють залежування до і після пологів, слабість пологової діяльності, народження гіпотрофіків.

За даними Г.Г.Харути (1994), перебіг пологів і післяпологового періоду у корів можливо прогнозувати за ступенем остеодистрофії. При лінійній деформації останніх хвостових хребців на помірне стискування більше 10 мм, розсмоктуванні останніх ребер і народженні мертвих телят, учений реєстрував затримку посліду у 46-53 %, субінволюцію матки -- у 63-100 %, ендометрит -- у 54-100 % корів.

Лікування: триває 10-14 днів, а інколи і довше, що залежить від ступеня остеодистрофії. Тваринам згодовують риб'ячий жир, крейду, м'ясокісткове борошно, монокальційфосфат, подрібнену шкаралупу курячих яєць з молоком. Внутрішньом'язово вводять тривіт або тетравіт. Внутрішньовенно -- 100 мл фосфосану або 400 мл 10 %-ного розчину глюконату кальцію (300 мл борглюконату кальцію). Застосовують також інші комплексні препарати кальцію і фосфору, наприклад, фосфонортонік фірми Vetoquinol у дозі 1 мл на 50 кг маси тіла для корів і 1-2 мл на 10 кг для дрібної рогатої худоби. Козам при болісних кольках п/ш або |в/м ін'єктують 2-3 мл 50 %-ного розчину спазмалгіну і в/м або всередину -- кальцію глюконат у дозі 50 мл 10 %-ного розчину.

При прогресуючому розвитку остеодистрофії у тільних корів тимчасово знижують їх молочну продуктивність і проводять більш ранній запуск.

Профілактика. Забезпечують годівлю тварин за збалансованим раціоном, проводять своєчасний запуск і контролюють біохімічні показники крові. За Г.Г.Харутою призначають селеніт натрію у дозі 50 мг в/м. Це сильний антиоксидант, здатний стимулювати плодючість і ріст тварин. Застосовують також комбіновані препарати селеніту натрію з магнезією та вітаміном Е (кіноселен, селеферол).

При лікуванні тварин із токсикозом використовують також серцеві, манніт з білковими гідролізатами крові, плазмою крові, поліглюкіном і гемодезом.

Для профілактики токсикозів вагітних потрібно вводити у раціон антиоксиданти: ділудін або сантохін, проводити масові вітамінізації тварин у другу половину вагітності і клопотатися про екологізацію сільськогосподарського виробництва.

Маткова кровотеча (metrorrhagia) зустрічається частіше у кобил, корів і кіз внаслідок розриву судин слизової оболонки матки і хоріона.

Причини: травми матки при падінні, стрибках, виконанні важкої роги, дія патогенних мікроорганізмів, інвазії, новоутворення. Смерть одного з плодів при двійневій вагітності у кобили або при муміфікації у корови; відшарування плаценти. Такі кровотечі проявляються нетривалим витіканням крові, бо при збереженні другого плода у кобили або при відсутності інфекції при муміфікації у корови шийка матки швидко закривається і вагітність продовжується.

Клінічні ознаки: накопичення крові у порожнині матки і витікання назовні через шийку матки. У кобил і свиней кров може викликати шарування плаценти і аборт. У корів і кіз кров накопичується у міжкарункулярних просторах і не призводить до аборту. Коли кровотеча Припиняється, частина крові розсмоктується, а решта вапнується і перетворюється у «матковий пісок».

Маткова кровотеча виявляється занепокоєнням, хиткою ходою, тремтінням мускулатури, блідістю слизових оболонок, спітнінням кінчики волосся вкриваються холодним потом). Серцевий поштовх стукаючий: перший тон підсилений, другий ослаблений або випадає. Інколи, при гострих крововтратах можна чути роботу серця у корів відстані 2 метрів.

У сук маткова кровотеча супроводжується занепокоєнням: тварина часто лягає і встає, скавучить. Відзначаються слабкі потуги, результатом яких є періодичне виділення згустків крові. При значній кровотечі звивається анемія слизових оболонок і загальна слабкість.

Для диференціації кровотеч роблять вагіноскопію і встановлюють, звідки виділяється кров, попередньо протерши слизову оболонку піхви і піхвової частини шийки матки стерильним тампоном. При матковій кровотечі утворюються згустки, чого немає при піхвовій кровотечі.

Піхвова кровотеча є результатом травм, новоутворень піхви і шийки матки, особливо при їх розкладанні і виразковості; буває внаслідок розривів варикозно розширених судин, вражень сечових шляхів (цистит, пієлонефрит) або загальних хвороб (бабезіоз, лептоспіроз). При циститі і пієлонефриті спостерігаються потуги, спазми, почастішане сечовипускання, наявність клітин сечового міхура або нирок в осаді після центрифугування, а при лептоспірозі і бабезіозі -- симптоми жовтушності і гемоглобінурії.

Інколи реєструють гнійні виділення з статевих органів у період вагітності. Вони бувають при вагініті, що розвивається внаслідок подразнень слизової оболонки піхви при її вивороті, а також при пухлинах, кістах бартолінових залоз, абсцесах шийки матки.

Прогноз: залежить від характеру кровотечі (артеріальна, венозна чи капілярна), її тривалості і виду тварини. У сук і кобил частіше всього прогноз несприятливий.

Лікування: забезпечують повний спокій і розміщують тварину таким чином, щоб задня частина тіла була вище. На поперекову ділянку кладуть холодні компреси або поліетиленові мішечки, наповнені холодною водою чи льодом.

Внутрішньом'язово вводять міотоніки (окситоцин, пітуїтрин), які, діючи скоротливо на міометрій, викликають звуження судин. Внутрішньовенно -- спочатку кровоспинні: кальцій хлористий 10 %-ний у дозі 200--300 мл або кальцію глюконат, аскорбінову кислоту -- 2 г, адреналін 0,1 %-ний розчин -- 5-10 мл, або комплексні препарати, такі як магнофос (містить кальцій, фосфор, магнезію) а потім кровозамінні: поліглюкін у дозі 400 мл, фізрозчин -- 3-5 л. При великих крововтратах і серцевій недостатності коровам і кобилам вводять в/в глюкозу на фіз-розчині 40:1000. Призначення препаратів, підсилюючих серцеву діяльність протипоказано.

Якщо для життя тварини немає загрози, в/в -- 120-150 мл 1 %-ного розчину іхтіолу.

Сукам для зупинки кровотечі призначають всередину або підшкірно стіптіцин у дозі 0,02-0,05 г. Підшкірно цей препарат вводять у 5 %-ному розчині. Користуються також прегнантолом п/ш або в/м у дозі 0,005-0,02 г. Якщо тварина непокоїться, п/ш впорскують 3 %-ний розчин гексеналу по 1 мл на 1 кг маси.

У випадку кровотечі з судин каналу шийки матки вводять у її війстя ватно-марлевий тампон, просочений 3 %-ним розчином перекису водню, фурациліном або адреналіном на 3 год.

Після зупинки кровотечі вирішують, чи живий плід.

5. Виворот піхви (inversio vaginae) -- ненормальне положення піхви, при якому вона виходить з природної порожнини і вивертається своєю іутрішньою поверхнею назовні за межі статевої щілини. Може бути частковим inversio vaginae partialis і повним inversio vaginae totalis.

Причини:

1. Зниження загального тонусу організму, набрякове просочуван-тканин таза, яке призводить до розслаблення фіксуючого апарату статевих органів (стискувач переддвер'я піхви, маткова грижа, пухка сполучна тканина таза і промежини).

2. Збільшення внутрішньочеревного тиску, яке призводить до зяяння статевої щілини при лежанні тварини і подразнення слизової оболонки переддвер'я піхви.

Частіше реєструється у корів і кіз, рідше у кобил та овець у другій половині вагітності, головним чином незадовго до пологів. Схильність до вивороту піхви відзначається у корів м'ясних порід: герефордів, шарпеїв. Рідко зустрічається у першовагітних; частіше -- у самок з 3-4-ю вагітністю. У овець виворот піхви буває в період пологів внаслідок дистоцій, наприклад, при неповному розкриванні цервікального каналу і сильних переймах.

Сприяють старість, виснаження, остеодистрофія, ожиріння і накопичення жиру в паравагінальній сполучній тканині; постійне стійлове гримання у коротких, або нахилених спереду назад стійлах.

Деяку роль відіграє і гормональний статус організму самки, особливо якщо враховувати час і умови, за яких настає виворот піхви: у корів -- між 3-4-м міс. вагітності, у сук -- в період тічки. Властивою для цих періодів є гіперестрогенемія. Така ситуація складається і при згодовуванні кормів, багатих фітоестрогенами або вражених естрогенопродукуючими грибками. За таких умов виворот піхви виявляється одночасно Багатьох тварин. На користь ролі естрогенів у виникненні вивороту піхви вказують також більша частість цієї патології у корів-німфоманок та у самок, котрим призначали великі дози естрогенів. |

У сук виворот піхви досить часто спостерігається у період тічки у вигляді пролапсу або розростання слизової оболонки піхви, особливо з дуже відлогим розміщенням піхви (боксер, дог, сенбернар), а також при диспропорційній в'язці або грубому відлученні самця від самки у момент коїтусу.

Клінічні ознаки. Частковий виворот піхви виявляється випинанням нижньої або верхньої стінок піхви у вигляді червоного міхура спочатку при лежанні, дефекації і сечовипусканні, а з часом і при стоянні. Повний виворот піхви є ускладненням часткового. Стінка піхви у корови доходить до величини голови дорослої людини, а у вівці -- голови дитини. Всередині цього випинання міститься шийка матки і сечовий міхур . Слизова оболонка піхви знаходиться у стані венозного застою, обумовленого стискуванням вивернутого органа вульварним кільцем; вона швидко набрякає, стає синьочервоною і легко вразливою. Шийка матки розміщена у верхній ділянці спайки статевих губ.