Аналіз системи мотивації діяльності персоналу на підприємстві "Бригантина" м. Луганськ

Мотивація персоналу як фактор підвищення ефективності виробництва. Характеристика теорій мотивації. Аналіз трудових ресурсів та ефективності їх використання на підприємстві "Бригантина" м. Луганськ. Заходи щодо вдосконалення системи мотивації персоналу.

Рубрика Менеджмент и трудовые отношения
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 08.05.2014
Размер файла 5,2 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

У разі, коли за оцінкою індивіда має місце несправедливість, у нього виникає почуття незадоволення й знижується мотивація до праці. Автор теорії С. Адам вказує на шість можливих реакцій на несправедливість:

1. Працівник може вирішити, що треба зменшити затрати власної праці. Результатом є зниження інтенсивності й якості роботи.

2. Працівник може зробити спробу домогтися збільшення винагороди. Він вимагатиме підвищення оплати, поліпшення умов роботи, просування по службі тощо. Можлива й інша реакція, коли, намагаючись компенсувати невиплачену, на його думку, винагороду, працівник розпочинає красти матеріально-технічні засоби або продукцію чи використовувати інші протизаконні форми збільшення оплати своєї праці за рахунок підприємства.

3. Працівник може провести переоцінку своїх можливостей, вирішивши, що він завищував свої здібності. При цьому в людини знижується рівень впевненості в собі, вона вирішує зупинитися на досягнутих результатах, оскільки вони, за її суб'єктивною оцінкою, відповідають її можливостям.

4. Реакцією на несправедливість може бути спроба працівника вплинути на підприємство й порівнюваних осіб, щоб змусити їх збільшити затрати праці, інтелектуальний внесок або домогтися зменшення їх винагороди.

5. Працівник може змінити об'єкт порівняння, вирішивши, що окремі люди чи група людей, з якими він себе порівнював, перебувають в особливих умовах (особисті зв'язки й контакти, виняткові особисті якості й здібності цих осіб тощо). Людина вирішує, що з ними їй не зрівнятись й обирає більш підходящий об'єкт для порівняння.

6. Працівник може перейти до іншого підрозділу або навіть залишити підприємство [47, с.84].

З теорії справедливості випливають такі висновки:

оскільки сприйняття працівників має суб'єктивний характер, вкрай важливо зробити доступною інформацію про те, хто, як, за що й скільки отримує винагороди. Особливо важливо мати чітку систему оплати праці, ясність щодо чинників, що визначають величину заробітної плати;

працівники, як правило, орієнтуються на комплексну оцінку винагороди й оплата праці відіграє в ній важливу, але не єдину й не обов'язково визначальну роль;

забезпечення однакової винагороди за однакову працю є однією з передумов створення ефективної системи мотивації трудової діяльності;

для успішного управління працівниками менеджери повинні не лише намагатись створити атмосферу справедливості, але й знати, що про це думають їхні підлеглі. Тому періодично слід проводити анкетування з метою оцінки щодо справедливості винагороди працівникам підприємства.

Кожна людина - це особистість. Вона керується не стільки прагненням до задоволення первинних потреб, скільки намаганням задовольнити потреби вищого порядку. Зокрема людина відчуває потребу брати участь у прийнятті управлінських рішень, повсякденному житті підприємства, визначенні перспектив його розвитку [46, с.152].

Термін "партисипація" запозичений із зарубіжної теорії і практики управління [48, с.53]. Він означає залучення працівників підприємства до прийняття управлінських рішень. Концепція партисипативного управління твердить, що участь працівника в діяльності підприємства, яка виходить за межі його функціональних обов'язків, сприяє підвищенню ефективності організаційно-управлінських рішень, реалізації певних вторинних потреб працівника від задоволення роботою й тому він працює якісніше й продуктивніше. Отже, партисипативне управління - це один із сучасних методів менеджменту, який передбачає його демократизацію й участь працівників в управлінні виробництвом [48, с.91]. Спочатку партисипативне управління пов'язувалось виключно із запровадженням нових методів мотивації праці. Проте нині його розглядають як ефективний засіб використання потенціалу людських ресурсів організації та його розвитку. Тому концепцію партисипативного управління вже не можна пов'язувати лише з процесом мотивації, а слід розглядати як один із напрямів управління потенціалом організації.

На практиці партисипативне управління може реалізовуватись за такими напрямами:

працівники отримують право самостійного рішення щодо таких аспектів діяльності, як вибір засобів здійснення трудового процесу, режиму роботи й відпочинку, запровадження нових методів роботи;

працівники можуть бути залучені до постановки цілей, які їм належить досягти, визначення завдань, що потребують вирішення;

працівникам надається право контролю за якістю продукції й водночас встановлюється відповідальність за кінцевий результат;

партисипативне управління дає працівникам право на формування складу робочих груп (бригад) із членів організації та визначення, з ким вони кооперуватимуться в процесі групової діяльності;

працівники залучаються до різноманітних творчих груп, органів управління як на низовому рівні, так і на середньому [43, с.154].

Основні елементи партисипативного управління в реальній практиці мають реалізовуватись паралельно, оскільки вони тісно пов'язані та доповнюють один одного.

Використання ідей і напрямів партисипативного управління дає менеджерам ключ до побудови системи мотивації працівників організації. Важливо також, що участь працівників в управлінській діяльності не означає посягання на принцип єдиноначальності. Партисипація в жодному разі не применшує ролі, прав і відповідальності керівників. В основі їх відносин з працівниками лежить делегування повноважень, використання дорадчих принципів. На рівні первинних структур припускається повна виробнича автономія на базі самоуправління. До компетенції таких структурних утворень входить досить широке коло виробничо-організаційних питань.

Цілі партисипативного управління полягають у досягненні підвищення рівня задоволення працівників своєю діяльністю в організації й забезпеченні ефективнішого функціонування виробництва.

Теорія мотивації Портера-Лоулера побудована на елементах теорії очікування й теорії справедливості [54, с.158]. Суть цієї теорії в тому, що існують співвідношення між винагородою й досягнутими результатами.М. Портер і Е. Лоулер визначили три змінні, які впливають на розмір винагороди:

витрачені зусилля;

особисті якості людини;

здатність до усвідомлення власної ролі в процесі роботи.

Елементи теорії очікування виявляються у тому, що працівник оцінює винагороду відповідно до витрачених зусиль і вірить у те, що винагорода буде адекватною. Елементи теорії справедливості виявляються в тому, що працівники мають власну точку зору щодо правильності винагороди порівняно з іншими працівниками й відповідно досягають певного ступеня задоволеності. Відтак можна дійти висновку, що саме результати праці є причиною задоволення працівників і результативність їхньої праці повинна беззаперечно підвищуватись.

Серед вітчизняних учених розробкою теорії мотивації займались Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьєв і Б.Ф. Ломов. Вони досліджували проблеми мотивації в педагогічній діяльності, але вони певною мірою притаманні й діяльності в готельно-ресторанній галузі [54, с.161].

Згідно з їхньою теорією у психіці людини є два паралельні рівні розвитку - вищий і нижчий, які й визначають високі й низькі потреби людини й розвиваються паралельно. Це означає, що задоволення потреб одного рівня за допомогою засобів іншого є неможливим. Якщо в певний момент людині необхідне задоволення нижчих потреб, спрацьовує матеріальне стимулювання. В такому разі реалізувати вищі потреби можна лише нематеріальним шляхом. Л.С. Виготський дійшов до висновку, що вищі й нижчі потреби, розвиваючись паралельно й самостійно, разом управляють поведінкою людини та її діяльністю.

Висновки до першого розділу

У результаті діяльності людина здійснює певні дії відповідно до тиску на нього сукупності внутрішніх і зовнішніх по відношенню до нього сил. Сукупність цих сил, так звана мотивація, викликає у людей далеко не однакову реакцію. Тому неможливо однозначно описати процес мотивації.

У сучасному менеджменті робляться активні спроби перегляду класичних теорій мотивацій з метою їх пристосування до великої сучасної структури потреб.

Використання різних форм і методів стимулювання дозволить сформувати керівництву дієву мотивацію кадрів до ефективної діяльності, що, у свою чергу, сприятиме не тільки функціонуванню, але і розвитку підприємства.

Економічні реформи припускають затвердження таких умов господарювання, при яких працівники дістають реальну можливість проявити свою ініціативу, і ці умови збудили у них інтерес до трудової діяльності.

Сьогодні загострюється необхідність вирішення проблем зацікавленості кожної людини в якісній і творчій роботі на благо підприємства і суспільства.

Мотивація в управлінні персоналом розуміється як процес активізації мотивів працівників (внутрішня мотивація) і створення стимулів (зовнішня мотивація) для їх спонукання до ефективної праці. Метою мотивації є формування комплексу умов, що спонукають людину до здійснення дій, направлених на досягнення мети з максимальним ефектом. Процес мотивації спрощено може бути розбитий на наступні етапи: виявлення потреб, формування і розвиток мотивів, управління ними з метою зміни поведінки людей, необхідної для реалізації цілей, коректування мотиваційного процесу залежно від ступеня досягнення результатів.

Найрізноманітніші методи системи мотивації персоналу можуть бути засновані на виборі взаємопов'язаних системи стимулювання на підприємстві, загальної системи управління і особливостей діяльності самого підприємства. Класифікація методів мотивації залежно від орієнтації на діяльність підприємства, залежно від потреби може бути здійснена на організаційно-розпорядчі (організаційно-адміністративні), економічні і соціально-психологічні. Також методи стимулювання можна згрупувати в наступні чотири види: економічні стимули, управління по цілях, збагачення праці, система участі.

В сучасних умовах основними тенденціями розвитку систем мотивації персоналу підприємства є: орієнтація на стратегічні підходи, увага до внутрішніх мотивів трудової діяльності, реалізація партисипативного підходу до мотиваційного процесу, активний розвиток економічних і соціально-психологічних методів стимулювання, розробка і ін.

Дослідження показують, що найбільшу вагу серед форм мотивації має оклад і індивідуальна надбавка, а потім вже слідують різні види премій, на тлі інших виділяються медичне страхування, можливість отримання кредитів і матеріальна допомога. Значущими так само є наступні мотиваційні форми: комфортний моральний клімат в колективі, кар'єра, хороші умови праці, оплата путівок, соціальні відпустки.

Розвиток теорії і практики мотивації персоналу пов'язаний з переосмисленням її місця та ролі у розвитку продуктивних сил суспільства, оскільки кожен працівник підприємства повинен керуватися міркуваннями максимізації ефективності використання матеріально-технічної та ресурсної бази підприємствах в умовах конкурентного середовища, що виявлятиметься в підвищенні результативності і продуктивності праці, ефективності реалізації накопиченого трудового досвіду. Теорії мотивації аналізують фактори, які впливають на поведінку людини, її трудову активність. Ці теорії визначають структуру потреб, їх зміст, ієрархію, пріоритетність. Найвідоміші змістові теорії мотивації: теорія ієрархії потреб А. Маслоу, теорія М. Альдерфера, теорія двох факторів Ф. Герцберга та теорія набутих потреб М. Мак-Клелланда.

З вітчизняних вчених розробкою теорії мотивації займались Л.С. _Виготський, А.Н. Леонтьєв і Б.Ф. Ломов. Вони досліджували проблеми мотивації в педагогічній діяльності, але вони певною мірою притаманні й діяльності в готельно-ресторанній галузі.

Розділ 2. Аналіз системи мотивації діяльності персоналу на підприємстві "Бригантина" м. Луганськ

2.1 Загальна характеристика діяльності підприємства "Бригантина" м. Луганськ

Кафе "Бригантина" - приватне підприємство громадського харчування на 60 посадкових місць розташовується за адресою: м. Луганськ, вул. Радянська, б.5, телефон: (095) 532-40-82, дане кафе користується попитом у населення і має своїх постійних клієнтів. Має власний сайт: brigantina. lg.ua, (Додаток Б). Має необхідні документи на комерційну діяльність і на надання послуг, діє на підставі статуту. З цими документами може ознайомитися кожен відвідувач закладу, копії документів знаходяться на стенді "Куточок для споживача". Кафе "Бригантина" розташований в Артемівському районі міста Луганська. Місце розташування закладу з економічної точки зору обґрунтоване правильно - великий потік місцевого населення (поруч розташовується автобусна, тролейбусна зупинка). Найближче подібне кафе знаходиться на відстані 0,5 км (Додаток Б).

Головна послуга підприємства - надання послуг харчування. Кухня європейська, з великим асортиментом холодних страв та закусок. Меню кафе має широкий асортимент, щоб задовольнити бажання кожного відвідувача. Меню бара також має багатий перелік холодних напоїв, гарячих, алкогольних та безалкогольних коктейлів.

Місія Кафе "Бригантина" - це задоволення потреб сучасної людини в їжі і відпочинку, гарного проводження часу. Максимум уваги кожному гостю з тим, щоб його перебування було приємним, комфортним і розкішним.

Кафе є підприємством з повним виробничим циклом, на якому виконуються всі стадії технологічного процесу приготування їжі, організовуються універсальні робочі місця, характерні для безцехової структури підприємства.

Екстер'єр кафе повністю відповідає назві та головній концепції закладу. На вікна наклеєний малюнок, дивлячись на який можна одразу зрозуміти на що орієнтоване дане кафе.

У кафе застосовується метод індивідуального обслуговування відвідувачів офіціантами.

У кафе готуються і реалізуються для споживання на місці гарячі і холодні страви, страви і кулінарні вироби, холодні і гарячі напої, а також реалізуються деякі покупні товари. У кафе для створення обстановки, що сприяє відпочинку відвідувачів, організовано музичне обслуговування - жива музика. У кафе відвідувачів обслуговують офіціанти. Оплата відпущеної продукції проводиться за готівковий розрахунок за рахунком. Час роботи кафе з 1100 до 2300 обслуговування відвідувачів передбачено офіціантами в залі за столиками. Розрахунок відвідувачів з барменом проводиться за готівковий розрахунок без оформлення через контрольно-касовий апарат. Розрахунок з офіціантом проводиться за рахунком, пред'явленим відвідувачеві. Підприємство знаходиться в центральному районі міста. У даному місці немає підприємств подібного типу і за рахунок, невеликих цін страв швидкого приготування з огляду на велику прохідність, оскільки кафе знаходиться, на жвавій вулиці, кафе є рентабельним.

У кафе організовуються технологічні лінії приготування страв. Технологічною лінією називається ділянка виробництва, оснащена необхідним обладнанням для певного технологічного процесу. У кафе є допоміжні приміщення: мийки столового посуду, мийна та комора тари і т.д.

Важливим фактором успішної роботи правильна організація робочих місць. На підприємстві з безцеховою структурою виробництва організовуються універсальні робочі місця, де здійснюється декілька неоднорідних технологічних операцій. У кожному виробничому цеху організують кілька робочих місць, розташованих по ходу технологічного процесу. Кожне робоче місце повинне бути забезпечене достатньою кількістю інструментів, інвентарю та посуду. Посуд та інвентар підбирають відповідно до норм оснащення.

Наступним чинником успішної роботи в цеху є правильна організація праці працівників цеху.

До основних вимог організації праці на виробництві можна віднести:

правильне складання виробничої програми з урахуванням специфіки: продукції, що виготовляється, виробничої потужності цеху та чисельності та кваліфікації працівників;

чіткий розподіл обов'язків між працівниками відповідно до їх кваліфікації і виробничим будівлею;

правильний облік руху продукції і своєчасна звітність про виконану роботу.

Виробничі приміщення розташовуються в кафе підвальному приміщені орієнтуються на північ і північний захід. Висота виробничих приміщень повинна бути не менше 3,3 м. Стіни на висоту 1,8 м від підлоги облицьовують керамічною плиткою, інша частина покрита світлою клейовою фарбою, що покращує умови санітарної обробки. У виробничих приміщеннях створений оптимальний мікроклімат (температура, вологість, швидкість руху повітря). Оптимальна температура в заготівельних та холодному цехах 16-18 С°, а в гарячому 23-25 С°. Відносна вологість повітря в цехах 60-70 %. Дані мікрокліматичні умови в кафе створюються шляхом влаштування припливно-витяжної вентиляції. У цехах обов'язково передбачено природне освітлення, щоб не знижувався стомлюваність працівників і щоб запобігти травматизму. Виробничі приміщення мають підведення гарячої і холодної води до мийних - ванн, електрокип'ятильник, харчоварочних котлів. Каналізація забезпечує видалення стічних вод при експлуатації ванн, харчоварочних котлів.

Організаційна структура кафе "Бригантина" представлена на рис.2.1.

Рис.2.1 Організаційна структура кафе "Бригантина"

Директор підпорядковується безпосередньо засновникам кафе. Оформляє документи, необхідні для здійснення діяльності з надання послуг громадського харчування. Забезпечує надання клієнтам необхідної та достовірної інформації про надавані послуги. Здійснює організацію, планування і координацію діяльності кафе. Забезпечує високий рівень ефективності виробництва, впровадження нової техніки і технології, прогресивних форм обслуговування й організації праці. Здійснює контроль над раціональним використанням матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, проводить оцінку якості обслуговування клієнтів. Укладає договори поставки продовольчих товарів, контролює терміни, асортимент, кількість і якість їх надходження і реалізації. Надає звітність про виробничу діяльність, в тому числі власнику ресторану. Представляє інтереси кафе і діє від його імені. Встановлює службові обов'язки для підлеглих йому працівників і вживає заходів щодо забезпечення їх виконання. Приймає рішення про призначення, переміщення та звільнення від займаних посад працівників кафе, застосовує міри заохочення працівників, накладає стягнення на порушників виробничої та трудової дисципліни.

Головний бухгалтер здійснює бухгалтерський облік та звітність, контроль за своєчасним і правильним оформленням бухгалтерської документації, контроль за раціональним та економним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, контроль за правильним відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій та їх відповідністю законодавству.

Здійснює економічний аналіз фінансово-господарської діяльності за даними бухгалтерського обліку і звітності з метою виявлення та мобілізації внутрішньогосподарських резервів, усунення втрат і невиробничих витрат.

Надає методичну допомогу працівникам підрозділів та служб з питань бухгалтерського обліку, контролю, звітності й економічного аналізу Здійснює забезпечення складання економічно обґрунтованих звітних калькуляцій собівартості продукції (робіт, послуг), розрахунків по заробітній платі, нарахувань та перерахувань податків і зборів до бюджетів різних рівнів, платежів у банківські установи.

Менеджер здійснює контроль за раціональним оформленням залу, барних стійок, вітрин, і т. ін. Він здійснює перевірку виписаних рахунків та проводить розрахунок з відвідувачами, а також вживає заходів до запобігання і ліквідації конфліктних ситуацій.

Розглядає претензії, пов'язані з незадовільним обслуговуванням відвідувачів, і проводить відповідні організаційно-технічні заходи. Приймає замовлення і розробляє плани проведення та обслуговування ювілейних урочистостей, весіль, банкетів. Контролює дотримання працівниками організації трудової і виробничої дисципліни, правил і норм охорони праці, техніки безпеки, вимог виробничої санітарії та гігієни. Інформує керівництво організації про наявні недоліки в обслуговуванні відвідувачів, вживає заходів до їх ліквідації. Складає графік роботи офіціантів, барменів і гардеробників. Виконує окремі службові доручення свого безпосереднього керівника.

Офіціант займається сервіруванням столу відповідно до встановлених стандартів. Здійснює контроль за чистотою, станом і комплектністю приладів, посуду та скатертинами та серветками на закріплених за офіціантом столами. Вивчає меню, накопичує знання основних і сезонних страв і напоїв, пропонованих гостям. Консультує гостей кафе про особливості страв та напоїв, пропонованих гостям. Приймає замовлення від клієнта кафе. Подає страви і напої згідно з установленими правилами обслуговування. Приймає заходи, у рамках своєї компетенції, з вирішення проблем, що виникли у клієнта. Створює атмосферу гостинності. Надає рахунок гостям. Отримує плату за рахунками.

Бармен обслуговує відвідувачів за барною стійкою готовими до вживання алкогольними та безалкогольними напоями, кондитерськими виробами та іншими виробами. Оформлює вітрини та барну стійку, утримує їх у зразковому стані. Повинен складати і надавати в бухгалтерію звіти про рух та залишок товарів, що враховуються в сумовому вираженні.

Шеф-кухар здійснює керівництво виробничо-господарською діяльністю підрозділу кафе. Спрямовує діяльність трудового колективу на забезпечення ритмічного випуску продукції власного виробництва необхідного асортименту та якості у відповідності з виробничим завданням. Складає заявки на необхідні продовольчі товари та сировину, забезпечує їх своєчасне отримання зі складу, контролює терміни, асортимент, кількість і якість їх надходження в реалізацію. Складає меню. Здійснює постійний контроль за технологією приготування їжі, нормами закладки сировини та дотриманням працівниками санітарних вимог і правил особистої гігієни. Складає графік виходу кухарів роботу.

Організовує облік, складання і своєчасне подання звітності про виробничу діяльність, впровадження передових прийомів і методів праці.

Контролює правильну експлуатацію устаткування та інших основних засобів. Контролює дотримання працівниками правил і норм охорони праці та техніки безпеки, санітарних вимог і правил особистої гігієни, виробничої та трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку.

Проводить роботу з підвищення кваліфікації працівників.

Кухар забезпечує підготовку робочого місця до початку робочого дня. Готує основну продукцію, що входить в меню, строго дотримуючи технологічний процес і згідно встановленим рецептам. Дотримується правил товарного сусідства і ротації продуктів, контролює терміни реалізації продуктів. Відпускати готові страви суворо по чеках. Підтримує чистоту і порядок на кухні і на своєму робочому місці відповідно до вимог СЕС. Проводить планові інвентаризації. Своєчасно інформувати адміністрацію про відсутність продуктів, про несправності інвентарю, сантехніки.

Мийник посуду займається миттям столового посуду із застосуванням миючих засобів протягом усього робочого дня; очищенням тарілок і склянок від харчових відходів; доставляє чистий посуду на роздавальні столи; утримує в чистоті та дотриманні правил експлуатації посудомийної машини.

Прибиральник проводить прибирання приміщень ресторану; витирає пил, підмітає і миє підлоги, сходи, вікна, стіни, плінтуса, стелі в приміщеннях ресторану; розставляє урни для сміття, своєчасно очищає і дезінфікує їх; прибирає та дезінфікує туалети та інші місця загального користування.

Для кафе визначена чисельність працівників, що виконують ту чи іншу роботу, технологічні операції, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, обслуговуванням споживачів. Розрахунок чисельності працівників виробництва визначена за нормами часу (на одиницю готової продукції).

Культура обслуговування один з основних критеріїв в оцінці діяльності кафе. До основних факторів, що визначають культуру обслуговування, відносяться наявність своєчасної матеріально-технічної бази, обсяг, види і характер наданням послуг, асортимент продукції, що випускається, впровадження прогресивних методів і форм обслуговування. Рівень рекламно-інформаційної роботи, санітарний стан приміщень, ступінь комфортності і затишку залів і т.д.

Основна умова ефективного управління будь-яким бізнесом сьогодні - це глобальний, по можливості, облік, що вимагає контролю на всіх етапах технологічного ланцюжка роботи підприємства. Сучасні інформаційні технології пропонують рішення, які допомагають ефективно організувати бізнес і майстерно керувати ним. Поліпшити якість і швидкість обслуговування відвідувачів, здійснити повний контроль над діяльністю всіх підрозділів, значно зменшити ризик зловживань - всі ці можливості дає інформаційна система управління рестораном.

2.2 Аналіз трудових ресурсів та ефективності їх використання на підприємстві

Кадрова політика Кафе-бару "Бригантина" направлена на залучення місцевих висококваліфікованих фахівців, здатних вирішувати будь-які технічні і організаційні завдання підприємства. Основною метою розвитку і управління персоналом є підвищення ефективності виробництва за рахунок максимального можливого збільшення об'єму продукції і мінімізації витрат на трудові ресурси. Це передбачає вирішення наступних завдань:

– збільшення продуктивності праці;

– вдосконалення системи мотивації персоналу;

– оптимізація чисельності і витрат на персонал.

Аналіз складу і структури персоналу можна здійснити за допомогою таблиці 2.1, таблиці 2.2, а також таблиці 2.3.

Таблиця 2.1

Чисельність працівників в кафе "Бригантина"

Категорії працівників

2012 р.

Питома вага в загальній чисельності %

2013 р.

Питома вага в загальній численності, %

% до 2012 р.

1

2

3

4

5

6

Працівники кафе і бару (офіціанти, бармени)

7

38,9

8

40

114,3

Працівники кухні кафе (повар, кухонні працівники,)

5

27,8

6

30

120,0

Працівники складу (комірник)

2

11,1

2

10

100,0

Керівників і фахівців

4

22,2

4

20

100,0

Чисельність працівників

18

100

20

100

111,1

Приведені дані таблиці 2.1 дозволяють зробити висновок про те, що у складі працівників кафе "Бригантина" переважають працівники, зайняті виробництвом власної продукції і її реалізацією, а також реалізацією купованих товарів.

Порівнюючи звітний і попередній рік діяльності підприємства можна сказати, що чисельність персоналу основної діяльності в звітному році збільшилася проти попередньої рік на 2 людини, або на 111,1%. Фактичне зниження питомої ваги працівників в загальній чисельності персоналу основного виду діяльності свідчить про зниження виробничого потенціалу аналізованого підприємства. Так, в 2013 році питома вага працівників складу і керівників знизилася в порівнянні з 2012 роком на 2,2%, а працівників складу на 1,1%. Питома вага працівників кафе і бару та працівників кухні кафе в загальній чисельності в звітному році збільшилася проти попереднього на 1,1% і 2,2% відповідно.

Питома вага керівників і фахівців займає 20%, що є цілком нормальним для підприємства з чисельністю 20 чоловік. На практиці питома вага управлінського персоналу підприємства громадського харчування не повинна перевищувати рівня 20-30%.

Слід проаналізувати і якісний склад трудових ресурсів за віком, підлозі, освіті.

Отже, статевий склад впродовж трьох років змінювався не сильно. Так, частка жінок зменшилася з 73,68% в 2011 році до 65% в 2013 році. З приведених даних видно, що трохи більшу питому вагу в структурі працівників займають жінки. Таке положення існує тому, що безпосереднім виробництвом продукції займаються в основному жінки.

Таблиця 2.2

Якісний склад трудових ресурсів за статтю

Показник

2011 р.

2012 р.

2013 р.

К-ть, чол.

Пит. вага %

К-ть, чол.

Пит. вага %

К-ть, чол.

Пит. вага %

Всього, чол.

19

100

18

100

20

100

жінки

14

73,68

13

72,22

13

65

чоловіки

5

26,32

5

27,78

7

35

Далі згрупуємо працівників підприємства за віком (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3

Якісний склад трудових ресурсів за віком

Вік

2011 рік

2012 рік

2013 рік

Кіль-ть прац., чол.

Пит. вага, %

Кіль-ть прац., чол.

Пит. вага, %

Кіль-ть прац., чол.

Пит. вага, %

Всього

19

100

18

100

20

100

16-24

5

26,32

5

27,78

6

30

25-29

6

31,58

5

27,78

6

30

30-39

5

26,32

5

27,78

5

25

40-49

3

15,78

3

16,66

3

15

З даних таблиці 2.3 видно, що вікова структура підприємства така: найбільшу питому вагу складали працівники від 25 до 29 років, що говорить про те, що на підприємстві знайшли непогане поєднання енергії молодості і досвіду зрілості.

Результати роботи будь-якої організації або підприємства залежать від рівня професійної підготовки кадрів. Розподіл працівників по рівню освіти представлений в таблиці 2.4.

Оцінюючи якісний склад робочих можна сказати що трудові ресурси підприємства характеризуються професійно-кваліфікаційним рівнем.

Найбільш істотним етапом в аналізі забезпеченості підприємства робочою силою є вивчення її руху і динаміки, оскільки стабільність складу кадрів на підприємстві є істотною передумовою зростання продуктивності праці і ефективності виробництва в цілому.

Таблиці 2.4

Рівень професійної підготовки працівників Кафе "Бригантина"

Показники

Кількість чоловік

Питома вага в % до підсумку

Вища спеціальна освіта

7

35

Середня спеціальна освіта

8

40

Навчання і підготовка на підприємстві

5

25

Разом працівників

20

100

Рух робочої сили характеризується коефіцієнтами обороту по прийому і вибуттю працівників, які розраховуються шляхом відношення кількості прибулих і вибулих працівників до їх средньосписочного числа. В процесі аналізу необхідно порівнювати ці показники за ряд років і виявляти причини руху робочої сили, що представлено в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Рух робочої сили кафе "Бригантина"

Показники

2011 рік

2012 рік

2013 рік

1

2

3

4

Прийнято на підприємство

4

3

5

Вибуло з підприємства

3

2

2

Зокрема:

на навчання

-

-

1

по інших причинах, передбаченим законом

1

-

-

за власним бажанням

1

1

-

Не витримали випробувальний термін

1

-

за порушення трудової дисципліни

1

-

1

Коефіцієнти обороту:

по прийому

0,21

0,17

0,25

по вибуттю

0,158

0,111

0,1

Коефіцієнт текучості

0,105

0,055

0,05

Коефіцієнт постійності кадрів

0,842

0,889

0,9

Коефіцієнт оновлення кадрів

0,75

0,67

0,4

Показник руху робочої сили по підприємству виражає також коефіцієнт текучості. Він визначається як відношення числа звільнених по всіх негативних причинах до облікового числа працівників на початок аналізованого періоду.

Коефіцієнт вибуття кадрів показує, яка частка робочих перестала працювати на підприємстві з тієї або іншої причини. У 2011 році звільнилося 15,8 % робочих, а в 2012 і 2013 роках відсоток тих, що звільнилися набагато знизився і склав 5,5 %.

Отже, це говорить про те, що робочим значно більше стало подобається працювати на підприємстві, у зв'язку з поліпшенням кадрової політики, отже, працьовитість робочих збільшуватиметься, якість продукції поліпшуватиметься, в нашому випадку якість обслуговування і їжі.

Коефіцієнт прибуття кадрів визначає, яка частка робочих прибула на підприємство. У 2011 році прибуло 21 % робочих, в 2012 цей показник знижується на 4 %, але в 2013 році в порівнянні з 2012 роком спостерігається збільшення кількості робочих на 8 %.

Отже, це говорить нам про те, що підприємство збільшувала кількість працівників, оскільки кафе ставало популярнішим і на обслуговування не вистачало людей. Хороші умови праці, згуртований колектив і заробітна плата є великим стимулом для роботи на цьому підприємстві. Така постійність кадрів на підприємстві громадського харчування обов'язково приведе до злагодженості працівників, що є позитивним чинником для підприємства.

Коефіцієнт текучості кадрів виражає, яка частка кадрів знаходитися в русі. У 2011 рік в русі знаходилося 10,5 % персоналу, а в 2012 і 2013 роках в русі знаходилося 5,5 % і 5 % відповідно.

Коефіцієнт стабільності відображає, на скільки був стійкий той або інший рік по відношенню до кадрового складу підприємства. Впродовж трьох років спостерігається збільшення стійкості кадрів.

Так 2011 рік в порівнянні з 2012 був менш стабільний, оскільки в першому році відсоток стійкості склав 84,2 %, а в 2012 році 88,9 %. У 2013 році, як видно з таблиці, відсоток постійності збільшився ще на 1,1 %.

Отже, можна зробити висновок, що найбільш стійким роком по відношенню до кадрового складу можна вважати 2012 рік.

По коефіцієнту оновлення можна розрахувати, на скільки прийнятих робочих більш ніж звільнених, і навпаки. У 2011 і 2012 року прийнятих робочих більше на 75 % і 67 % відповідно, чим звільнених. А в 2013 році оновлюваність кадрів складає 40 %. Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити по кількості відпрацьованих днів і годинника одним працівником за аналізований період часу, а також по ступеню використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводиться по кожній категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу і в цілому по підприємству, що представлено в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Використання трудових ресурсів Кафе "Бригантина"

Показники

2011 рік

2012 рік

2013 рік

Відхилення від 2012 року

Абсол.

Відносн. %

1. Число робочих, чол. (ЧР)

19

18

20

2

11,1

2. Загальне число відпрацьоване робочими чол/днів

325

324

320

-4

-1,23

3. Середнє число днів відпрацьоване 1 робоч/год, днів (Д) (стр.2/стр.1)

17

18

16

-2

-11,1

4. Середнє число часу відпрацьованого 1 робоч/год, годин (стр.3*стр.5)

202,3

214,2

188,8

-25,4

-11,86

5. Середня тривалість робочого дня, годин (П) (стр.4/стр.3)

11,9

11,9

11,8

-0,1

-0,84

6. Фонд робочого часу, години

3867,5

3855,6

3776

-79,6

-2,06

Фонд робочого часу (ФРЧ) залежить від чисельності робочих (ЧР), кількості відпрацьованих днів одним робочим в середньому за рік і середній тривалості робочого дня (П):

ФРВ = ЧР х Д х П (2.1)

На аналізованому підприємстві фактичний фонд робочого часу менше минулого року на 79,6 години. Вплив чинників на його зміну можна встановити способом абсолютних різниць:

Зміна среднесписочной чисельності = (ЧР отч. г - ЧР пр. г.) х Д пр. г. х П пр. г. = (20-18) х 18 х 11,9 = 428,4.

Зміна середнього числа днів відпрацьованих 1 робочим за рік = (Д отч. г. - Д пр. г.) х ЧР отч. г. х П пр. г. = (16-18) х 20 х 11,9 = - 476.

Зміна середнього числа годин відпрацьованих 1 робочим за зміну = (Потч. г. - П пр. г) х Д отч. г х ЧР отч. г. = (11,8-11,9) х 16 х 20 = - 32.

ФРВ = 428,4 - 476 - 32 = - 79,6.

Як видно з приведених даних, наявні трудові ресурси кафе "Бригантина" використовує недостатньо повно.

Найбільша питома вага в скороченні фонду робочого часу займає зміни кількості днів відпрацьованих 1 робочим за рік. Із-за зниження даного показника, фонд робочого часу скоротився на 476 годин. Це великі втрати часу навіть в рамках всього підприємства.

Що стосується зміни тривалості зміни одного працівника, то, як бачимо з таблиці, середня тривалість робочого дня скоротилася на 0,1 годин Це спричинило падіння фонду робочого часу на 32 години.

Ну і останній чинник, який вплинув на фонд робочого часу, - це кількість робочого персоналу. Збільшення чисельності робочих в 2013 році проти 2012 рік на 2 людини привело до збільшення фонду робочого часу на 428,4 години.

В сукупності під впливом трьох чинників фонд робочого часу скоротився на 79,6 годин. Це дуже значні втрати робочого часу і треба робити заходи по скороченню впливу цієї тенденції.

Для оцінки ефективності використання коштів на оплату праці необхідно застосовувати такі показники, як об'єм виробництва продукції в цінах, що діють, виручку, суму валового, чистого, нерозподіленого прибутку на рубель зарплати і ін. В процесі аналізу вивчимо динаміку цих показників в 2012 - 2013 р. р. (див. табл.2.7).

У 2013 р. спостерігається зниження всіх показників використання фонду заробітної плати, окрім чистого прибутку на гривну фонду оплати праці, яка у свою чергу збільшилася в звітному році проти попереднього 2012 року на 0,006 грн. У будь-якому випадку найбільш істотним показником є об'єм виручки на гривну виплаченої заробітної плати, оскільки для ефективного функціонування підприємства ці показники повинні бути взаємопов'язані.

Таблиця 2.7

Показники ефективності використання фонду заробітної плати

Показник

2012р.

2013р.

Абс. відх.,

+/-

Темп приросту, %

Виручка на гривну зарплати (В/фзп), грн.

7,32

6,14

-1,18

-16,12

Сума валового прибутку на гривну заробітної плати (Вп/фзп), грн.

1,45

1,11

-0,34

-23,45

Прибуток від реалізації на гривну заробітної плати (Пр/фзп), грн.

0,12

0,07

-0,05

-41,67

Сума чистого прибутку на гривну заробітної плати (ЧП/ФЗП), грн.

0,008

0,014

0,006

75,0

Основні напрями підприємства по підвищенню продуктивності праці.

Інтенсивне використання трудових ресурсів полягає в підвищенні ефективності праці на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, вдосконалення організації праці і виробництва і тому подібне (у тому числі і за рахунок інтенсифікації праці).

Значні можливості економії праці криються в скороченні перерв в роботі при переході з одного місця роботи на інше.

Для закріплення робочих в кафе можна упровадити систему професійно-кваліфікаційного просування. Планомірне переміщення молодих робочих від менш престижних робочих місць, на яких вони повинні пропрацювати певний час, до змістовніших видів праці на основі нормативних термінів перебування на цих роботах підвищує інтерес до роботи, збільшує заробітки і сприяє скороченню текучості. Необхідно також розробити програму по трудовій адаптації молодих кадрів, знов прийнятих на роботу, а також передбачити ряд заохочувальних мерів за безперервний стаж роботи, збільшити матеріальні і моральні стимули до праці. Наприклад, жінкам на 8 Березня можна подарувати, сувеніри, за високі досягнення в праці, передбачити ряд заохочувальних виплат.

Як показав вищевикладений аналіз, наявні трудові ресурси підприємство використовує недостатньо повно. На кафе фактичний фонд робочого часу менше планового. Необхідно добитися збільшення фонду робочого часу.

На підприємстві також існують і втрати робочого часу, як внутрішньозмінні, так і цілоденні. Зменшення втрат робочого часу по причинах, залежних від трудового колективу, є резервом збільшення виробництва продукції, який не вимагає додаткових капітальних вкладень і дозволяє швидко отримати віддачу. Щоб скоротити ці втрати, необхідно укріпити трудову дисципліну, що є необхідним чинником підйому ефективності виробництва. Потрібно більш повно вести облік робочого часу на підприємстві, оскільки в звітності враховуються зазвичай лише оплачувані втрати робочого часу. Важливо скоротити невиходи на роботу з дозволу адміністрації, усунути прогули.

2.3 Оцінка системи моральної та матеріальної мотивації на підприємстві

На підприємстві упроваджується широка система мотивації праці працівників, що включає як матеріальне, так і моральне стимулювання працівника. Діяльність підприємства направлена не тільки на нарощування прибутку, але і на підвищення статусу "працівника", від якого залежать кінцеві результати виробничої діяльності підприємства.

На підприємстві існують наступні види мотивації: матеріальна винагорода (заробітна плата, преміювання, додаткові виплати); додаткові стимули (транспортні послуги, допомога в навчанні, відпустка і вихідні дні, страхування); моральне стимулювання працівників (вшановування кращих працівників); дисциплінарна дія (позбавлення частини премії, зауваження).

На наш погляд, підвищення мотивації у працівників підприємства можливо за рахунок створення комфортніших умов в робочій зоні, при яких в результаті активної трудової діяльності працівник трудитиметься ефективніше і більш продуктивно, тобто виконає більший об'єм робіт. Крім того надання допустимої частки самостійності у виконанні роботи і позначення значущості кожного завдання сприяють зростанню мотивації працівників.

Таким чином, підприємство націлене на постійний розвиток персоналу, що включає розробку політики і стратегії, направленої на формування працездатного, високоорганізованого колективу, що сприяє підвищенню ефективності роботи кафе "Бригантина".

Застосування щодо працівника стимулів, з метою активізації його зусиль, підвищення старанності, наполегливості, добросовісності у вирішенні завдань, що стоять перед підприємством, називається стимулюванням. Розрізняють три види стимулювання: моральне, соціальне і матеріальне.

Моральне стимулювання виражається у виникненні в працівника почуття внутрішнього задоволення від результатів своєї роботи моральна винагорода спрямована виключно на задоволення виключно потреб працівника (згідно з теорією Маслоу) й може виражатись у формі публічної подяки з боку керівництва, подання до відзначення державними нагородами тощо. Громадське визнання сприяє підвищенню престижу (подяка, грамота, дошка пошани, присвоєння почесних звань, нагородження орденами чи медалями тощо) В даному разі предметом потреби виступають цінності та явища, які сприяють підвищенню престижу й авторитету об'єкта управління.

Соціальне стимулювання - різновид стимулювання, яке виражається у зміні соціального (як адміністративного, так і загального) статусу працівника.

Адміністративний соціальний статус - це становище працівника в організаційній структурі (соціальній ніші суспільства). Винагородою в цьому разі виступає не лише вертикальне переміщення працівника на вищу посаду, але й горизонтальне переміщення на посаду того ж ієрархічного рівня, що більшою мірою задовольняє вторинні потреби працівника (робота більш творчого характеру, з меншим контролем тощо).

Загальний соціальний статус - це становище працівника у суспільстві. Спектр винагороди такого роду є досить широким: від висунення працівника до обрання в органи державної влади (якщо інтереси підприємства співпадають з інтересами працівника) до надання працівникові персонального автомобілю чи комфортного житла на період його роботи на підприємстві. Рішення такого плану повинні прийматись з урахуванням інтересів І психологічних особливостей працівника й бути цілком спрямовані на задоволення його вторинних потреб.

Однією з найважливіших форм мотивації праці на підприємствах громадського харчування є матеріальне стимулювання. Система матеріальних стимулів праці ґрунтується на різноманітних спонукальних мотивах, які доповнюють один одного й підпорядковані меті щодо створення матеріальної зацікавленості у здійсненні трудової діяльності.

Проблема матеріального стимулювання праці потребує постійного дослідження факторів, які визначають систему матеріальних стимулів. Під даними факторами розуміють рушійні сили, які забезпечують формування й використання сукупності спонукальних мотивів з метою задоволення колективних та особистих інтересів працівників. За характером дії на виконавців виділяється три групи факторів, соціально-психологічні, економічні й організаційні (див. рис. 2.2) [28].

Рис. 2.2 Фактори, які визначають систему матеріальних стимулів

Структура та якість робочої сили кафе "Бригантина" зміст праці, резерви щодо зростання ефективності праці за рахунок фізичних можливостей працівників потребують нетрадиційних підходів до застосування принципів матеріального стимулювання. Найефективнішими принципами матеріального стимулювання в даний період є:

зростання заробітної плати залежно від підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств;

диференціація заробітної плати залежно від певної групи працівників, умов праці та трудових досягнень;

можливість підвищення заробітної плати за виконання особливих видів робіт, тобто найбільш відповідальних, важливих і потрібних у процесі надання послуг;

перспектива зростання заробітної плати на кожному робочому місці;

матеріальні стягнення;

забезпечення випереджаючих темпів зростання продуктивності праці порівняно з темпами підвищення заробітної плати;

оптимальне поєднання централізації та самостійності окремих структурних підрозділів підприємства щодо матеріального стимулювання праці.

Однією з основних цілей матеріального стимулювання праці є забезпечення оптимального співвідношення заробітної плати працівників з обсягом і якістю виконаної роботи Вирішення даного завдання передбачає виділення груп працівників підприємства за рівнями оплати праці. Для цього спочатку визначається базова група, трудові процеси якої найбільшою мірою забезпечують виконання основних поточних та перспективних завдань, а потім - склад решти груп працівників. Співвідношення середньої заробітної плати даної групи працівників і базової визначає рівень стимулювання.

Іншим напрямом визначення цілей матеріального стимулювання є обрання структури заробітної плати на основі факторів, що відбивають трудовий внесок працівників. Усі фактори доцільно поділити на дві групи:

фактори, які визначають трудовий внесок у досягнення поточних результатів;

фактори, які визначаються кінцевими результатами.

Поточні результати виробничо-господарської діяльності визначаються постійними і змінними факторами. До постійних факторів належать такі, що формуються шляхом підвищення кваліфікаційного рівня, освоєння трудових прийомів і методів праці, участі в роботі громадських організацій (освіта, загальний стаж роботи за даною спеціальністю, досвід, практичні навички, теоретичні, спеціальні й професійні знання, стиль роботи тощо).

Змінними факторами є ті, які діють в обмежений період (акуратність, ініціативність, докладені фізичні й інтелектуальні зусилля, відповідальність за роботу обладнання та безпеку колег або підлеглих, трудова сумлінність, умови праці, взаємодопомога у виконанні трудового процесу, освоєння суміжних професій та функцій).

Другу групу поділяють на фактори трудового внеску в досягнення кінцевого результату виробничо-господарської діяльності за кількістю та якістю.

Кінцевий результат має кількісні та якісні характеристики, виражені технічними, економічними, соціальними та іншими показниками. Групи факторів, які визначають трудовий внесок у поточні й кінцеві результати, перебувають у діалектичному взаємозв'язку. При цьому лише в разі досягнення високого рівня поточних результатів забезпечується високий рівень кінцевих результатів. Тобто, для отримання високоякісних послуг проживання й високоякісної ресторанної продукції в необхідній кількості потрібно створити на підприємстві умови для підвищення кваліфікації, знань та умінь працівників, виявлення їхньої старанності, сумлінності, трудового ентузіазму, розвитку творчих здібностей, навичок, активності тощо. Разом з тим кінцеві результати не є простою арифметичною сумою поточних. А відтак виникає об'єктивна необхідність щодо стимулювання факторів, які визначають трудовий внесок у досягнення як поточних, так і кінцевих результатів.

Матеріальне стимулювання реалізується насамперед через зміцнення та розвиток особистісних матеріальних стимулів, основною формою яких є оплата праці.

Оплата праці кафе-бару "Бригантина" складається з основної заробітної плати й додаткової. Розміри оплати праці працівника залежать від обсягу виконаної ним роботи з урахуванням результатів господарської діяльності підприємства в цілому.

Основна заробітна плата працівника визначається тарифними ставками, розцінками, посадовими окладами. Рівень додаткової оплати праці встановлюється згідно з кінцевими результатами діяльності підприємства.

Для визначення оплати праці робітника на підприємстві встановлені наступні фактори оцінки його вкладу в кінцевий результат діяльності кафе "Бригантина" наведені в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Ранжування по основних показникам

ПІБ робітника

Оцінювання показника

Дисципліна

Відповідальність

Самостійність

Продуктивність

Всього

Гузєєв Е.Ф.

Абрамов В.І.

Волков І.Г.

Силаєв Ю.М.

Кондрашов А.М.

5

4

3

2

1

4

3

2

1

5

5

4

3

2

1

3

4

1

2

5

17

15

9

7

12

За встановленими даними складається протокол про визначення коефіцієнту трудової участі в роботі кафе.

Дієвість оплати праці визначається тим, наскільки повно вона виконує свої основні функції - відновлювальну та стимулюючу (мотивації).

Реалізація відновлювальної функції заробітної плати передбачає встановлення оплати праці на такому рівні, який забезпечує нормальне відновлення робочої сили відповідної кваліфікації й водночас дозволяє застосовувати обґрунтовані норми праці, що гарантують власникові отримання наміченого результату господарської діяльності.

Реалізація функції стимулювання передбачає, що оплата праці повинна спонукати кожного працівника до найефективніших дій на робочому місці.

На підприємстві використовується погодинна оплата праці.

Нині погодинна оплата праці має тенденцію до поступового підвищення й питомої ваги на підприємствах громадського харчування. Але така форма заробітної плати не забезпечує достатньої напруженості та інтенсивності праці, якщо це не зумовлено самим виробничим процесом. Тому існує об'єктивна необхідність щодо вдосконалення існуючих форм і систем оплати праці, створення нових моделей заробітної плати, які дали б можливість позбутися негативних і поєднати позитивні елементи погодинної та відрядної форм оплати праці. Зокрема, це стосується поширення моделей безтарифної системи оплати пращ, які базуються на частковому розподілі зароблених коштів, призначених для винагороди працівників за певними критеріями, такими як:

кваліфікаційний рівень та діловитість працівника;

коефіцієнт трудової участі, тобто визначення реального внеску кожного працівника у результати колективної праці;

ступінь виконання нормованих завдань;

кількість відпрацьованих годин.

Для підприємств громадського харчування заробітна плата - це найвитратніша стаття, пов'язана з виробництвом, яка включається до собівартості послуг і продукції й водночас є головним чинником забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці, тому завданням менеджменту є визначення оптимального рівня збалансованості, який би відповідав сучасним умовам господарювання.

2.4 Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

Законодавство України про охорону праці складається із загальних законів України та спеціальних законодавчих актів. Загальними законами України, що визначають основні положення з охорони праці є Конституція України, Закон України "Про охорону праці", Кодекс законів про працю (КЗпП).

Охорона праці підприємства Кафе "Бригантина" починається з організації управління охороною праці згідно з Законом "Про охорону праці". На підприємстві в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідають вимогам нормативно-правових актів, а також забезпечені додержанню вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою Кафе "Бригантина" забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:

створено відповідні служби і призначені посадові особи, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджені інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контроль їх дотримання;

розроблено за участю сторін колективного договору і реалізовано комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

впроваджено прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.