Методика індивідуалізованого навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів

Зміст модулів сформовано на основі дотримання принципу врахування індивідуальних властивостей студентів, представлено як у програмі дисципліни, так й у комп'ютерній системі навчання «Конструювання» в зручному та наочному вигляді для студентів з різними репрезентативними системами сприйняття, забезпечено дидактичним матеріалом, проблемними і індивідуальними пізнавальними завданнями з конструювання швейних виробів.

Розроблено метод варіативних індивідуальних матриць, що дозволяє побудувати науково обґрунтовану та ефективну траєкторію навчання кожного студента конструюванню швейних виробів. Він складається з наступних кроків: проектування блоків-варіантів матриці для подачі інформації з конструювання швейних виробів; визначення змісту досліджуваного матеріалу з конструювання швейних виробів (в залежності від психологічних, особистих та навчальних параметрів студентів); допомога викладача студентам у виборі модулів з варіативної частини та роз'яснення обов'язкової; індивідуальне вирішення завдань, у парі, або під керівництвом викладача; рефлексія та самоаналіз виконаних завдань, перевірка їх вирішення викладачем; складання траєкторії подальшого вивчення матеріалу з конструювання швейних виробів на основі рефлексії (в залежності від психологічних, особистих та навчальних параметрів студентів).

Перевагою цього методу є те, що він дозволяє вирішити складні пізнавальні задачі і знайти нові, оригінальні ідеї, а потім перейти на нову, більш складну індивідуальну траєкторію навчання конструюванню швейних виробів.

Теоретично обґрунтовано та розроблено дидактичні засоби навчання студентів конструюванню швейних виробів на основі комп'ютерної системи навчання «Конструювання», де набув подальшого втілення метод варіативних індивідуальних матриць шляхом проектування та представлення різнорівневого матеріалу комп'ютерної системи навчання та змісту дисципліни у вигляді формалізованого опису, що дозволяє генерувати різні алгоритми представлення навчального матеріалу за заданим рівнем складності, особливостями репрезентативного каналу сприйняття інформації студента, та індивідуалізувати схеми навчання кожного студента конструюванню швейних виробів.

4. Визначено педагогічні умови забезпечення процесу навчання майбутніх учителів технологій конструюванню швейних виробів: можливість самостійного вибору майбутніми фахівцями диференційованого змісту та рівня виконуваних КТЗ відповідно до їх інтересів, можливостей, наявного рівня ЗНУ і нахилів; створення студентам умов регулювання власного темпу навчання у межах часу, відведеного на творчі завдання, залежно від рівня особистих можливостей, індивідуального стилю діяльності, репрезентативної системи сприйняття; дозування міри допомоги викладача залежно від індивідуальних особливостей студентів та складності завдань; можливість працювати за обраною індивідуальною траєкторією навчання та застосовувати найбільш оптимальні методи і засоби індивідуалізованого навчання.

5. Визначено дидактичні вимоги до складання системи індивідуалізованих пізнавальних завдань: завдання повинні бути комплексними і мати достатній об'єм, що виключає вірогідність несамостійного їх виконання; завдання повинні бути значущими для студентів й викликати у них інтерес і в той же час відчуття відповідальності за результати їх якісного виконання; завдання повинні включати максимальну кількість тем змісту курсу; при складанні системи завдань повинна забезпечуватися безперервність творчого процесу, тобто кожне подальше завдання повинно сприяти просуванню студента на вищий рівень творчої роботи; завдання повинні бути посильні для студентів, розрізнятися рівнем складності і враховувати особисті схильності та здібності студентів, тобто необхідно адаптувати завдання до індивідуальних здібностей студентів, забезпечуючи максимальну напругу навчальної діяльності кожного студента й оптимальну швидкість його просування на вищий рівень творчої роботи; завдання повинні передбачати результативність, тобто практичну реалізацію творчих ідей і задумів в творчих об'єктах (графічна фіксація у вигляді схем тощо).

Основні положення розділу дисертаційного дослідження опубліковані в таких працях [20-24], та висвітлені в матеріалах конференцій [17], [18].

РОЗДІЛ 3. Експериментальне дослідження методиКи навчання студентів КОНСТРУЮВАННЮ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ

3.1 Загальні питання організації і проведення педагогічного експерименту

Для вивчення і розв'язання поставлених завдань індивідуалізації в процесі навчання технічних дисциплін використовувався один з основних методів дослідження - педагогічний експеримент.

Педагогічний експеримент проводився на базі Бердянського державного педагогічного університету.

Метою нашого експериментального дослідження є перевірка ефективності концептуальної ідеї та розроблених змісту, методів та форм, дидактичних засобів та технології навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів.

Основні завдання експериментального дослідження були такими:

1. Обгрунтувння та визначення критеріїв та показників оцінки ефективності навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів.

2. Проведення оцінювання ефективності традиційної методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів.

3. Експериментальна перевірка ефективності розробленої методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів на основі індивідуалізованих пізнавальних завдань.

4. Порівняння успішності навчання студентів за традиційною та експериментальною методиками.

Результати констатувального експерименту, що проводився у БДПУ засвідчили недостатній рівень ефективності традиційних методик навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів.

Формувальний експеримент проводився у 2007-2010 роках. У перебігу формувального експерименту в контрольних та експериментальних групах брали участь 180 студентів БДПУ.

У контрольних групах навчальний процес здійснювався за традиційною методикою навчання конструюванню швейних виробів. В експериментальних він відбувався за розробленою методикою навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів на основі індивідуалізованих пізнавальних завдань.

Після закінчення формувального експерименту було проведено порівняльні дослідження результатів навчання студентів в контрольних та експериментальних групах. Характеристика видів, завдань та учасників експерименту представлена в табл. 3.1.

Вся аудиторна, позааудиторна та самостійна робота здійснювалася у звичних умовах навчально-виховного процесу БДПУ, в дні і години, передбачені розкладом. Таким чином, експеримент входив природним компонентом у навчальний процес майбутніх вчителів технологій, та не викликав додаткового перевантаження студентів.

Під час експерименту використовувалась стандартизована методика проведення його проведення [45, 78], що забезпечувала надійність одержання експериментальних даних. Також ми дотримувались таких вимог: валідності, надійності, вірогідності та об'єктивності одержання експериментальних даних [43, 68].

Надійність була забезпечена залученням кваліфікованих експертів з числа науково-педагогічних працівників ВНЗ, де проводився педагогічний експеримент.

Для контрольних та експериментальних груп в умовах реального навчального процесу були забезпечені однакові умови проведення педагогічного експерименту, що забезпечило вірогідність одержаних експериментальних даних.

Однаковими були також такі фактори впливу: контингент студентів, визначений рівень їх підготовки, умови проведення експериментальних досліджень в контрольних та експериментальних групах. А фактор _ розроблена методика навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів _ визначав валідність одержаних результатів.

Таблиця 3.1 Види, завдання та учасники експерименту

№	Види та завдання експерименту	Характеристика учасників	Кількість учасників
			Контрольна група	Експеримен-тальна група
1	Констатувальний експеримент (дослідження традиційної методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів)	Студенти спеціальності 6.010103 «Технологічна освіта»	56	-
2	Формувальний експеримент (практична реалізація та дослідження методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів на основі індивідуалізованих пізнавальних завдань)	Студенти спеціальності 6.010103 «Технологічна освіта»	58	59
		114	59
Всього		173

Дисперсійний аналіз якісного складу груп студентів за показниками середнього балу поточної успішності, рівню засвоєння базових дисциплін, що викладалися до дисципліни «Конструювання швейних виробів» засвідчив несуттєву статистичну різницю (ч<0,05), а це дозволило результати досліджень обчислювати у складі єдиної вибірки (58 студентів).

Для досягнення мети та перевірки гіпотези дослідження, розв'язання поставлених завдань, у ході експериментального дослідження використовувались такі методи:

- теоретичні (критичний аналіз психолого-педагогічної літератури, дисертаційних досліджень; класифікація, систематизація й узагальнення інформації, моделювання) для: обґрунтування теоретичних основ дослідження, моделювання методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів, обґрунтування понятійного апарату та формулювання висновків;

- емпіричні (анкетування, бесіди, спостереження, методи контролю якості знань і умінь, методики вивчення особистісних якостей); педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, рефлексивно-оцінний); статистичні методи (кількісний та якісний аналіз експериментальних даних) для вивчення та аналізу процесу навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів в практиці роботи вищих навчальних закладів та її динаміки в умовах індивідуалізації навчального процесу, обґрунтування достовірності отриманих результатів;

- методи математичної і статистичної обробки даних (перевірка статистичних гіпотез, дисперсійний критерій Стьюдента, Фішера, Кохрена) для аналізу результатів експериментальної роботи.

3.2 Зміст, критерії та показники експериментального педагогічного дослідження

Для вдалої побудови та завершення експериментального педагогічного дослідження та для вибору контрольної та експериментальної груп при порівняльному експерименті нами було проведено рандомізацією з попереднім та результуючим тестуванням.

Висунута гіпотеза дослідження припускає, що ефективність методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів підвищиться за умови розробки та використання індивідуалізованих пізнавальних завдань, які б враховували особливості структури навчальної інформації предметної галузі дисципліни «Конструювання швейних виробів» та особливості сприйняття та обробки інформації конкретною людиною.

Схема експериментальної побудови педагогічного дослідження наведена на рис. 3.1.

R - рандомізація (випадковий порядок вибору контрольної та експериментальних груп);

Х^I, X^II - незалежні параметри КГ та ЕГ;

О₁, О₃ - попереднє тестування у КГ та ЕГ;

О₂, О₄ - результуюче тестування у КГ та ЕГ.

Рис. 3.1. Схема експериментальної побудови педагогічного дослідження

Визначимо незалежні параметри контрольної та експериментальної групи як Х^I, X^II. Незалежними параметрами для контрольної та експериментальної групи можна вважати методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів. Для контрольних груп такою є традиційна методика навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів. Для експериментальної групи в якості незалежного параметру було визначено методику навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів на основі індивідуалізованих пізнавальних завдань.

Ефективність методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів на основі індивідуалізованих пізнавальних завдань відображає завдання підвищення якості засвоєння навчальної інформації студентами та формування професійних умінь з конструювання швейних виробів, іх ПВЯ. Тому критерії ефективності методик навчання майбутніх вчителів технологій конструюванняю швейних виробів були розділені на три блоки: критерії сформованості знань, критерії сформованості професійних умінь з конструювання швейних виробів, критерії впливу методики на формування ПВЯ при виконанні індивідуалізованих пізнавальних завдань.

Перший блок включає такий показник, як коефіцієнт засвоєння навчального матеріалу К [23], який визначався так:

, (3.1)

де а - кількість правильно виконаних дій або завдань;

р - загальна кількість дій або завдань.

Показник К при оцінці сформованості знань з конструювання швейних виробів визначався кількістю помилок, що допускав студент при виконанні індивідуалізованого пізнавального завдання.

Оскільки знання - це система понять, відношень та залежностей між поняттями, то показник К був прийнятий нами як:

_ показник засвоєння понять;

_ показник засвоєння відношень та залежностей між поняттями.

Відомий науковець В.П. Беспалько [23] визначає таку шкалу значень К:

низький рівень (К<0,7);

середній рівень (0,7К<0,8);

достатній рівень (0,8К<0,9);

високий рівень (0,9 К1).

Визначення показника згідно державного стандарту вищої освіти, необхідно провести за трьома рівнями засвоєння знань:

- ознайомчо-орієнтований (=1) - студент має орієнтоване уявлення щодо понять з конструювання швейних виробів, може відтворювати формулювання визначень з дисципліни, вміє вирішувати типові завдання шляхом підставлення чисельних даних;

- понятійно-аналітичний (=2) - студент має чітке уявлення та поняття щодо навчального об'єкта з конструювання швейних виробів, може здійснювати смислове виділення, пояснення, аналіз, перенесення раніш засвоєних знань на типові фахові ситуації;

- продуктивно-синтетичний (=3) - студент має глибоке розуміння щодо навчального об'єкта з конструювання швейних виробів, може здійснювати синтез, генерувати нові уявлення, переносити раніш засвоєні знання на нетипові, нестандартні ситуації з моделювання та конструювання швейних виробів.

Тому тут стає необхідним диференціювати показник засвоєння понять :

_ показник засвоєння понять на ознайомчо-орієнтовному рівні;

_ показник засвоєння понять на понятійно-аналітичному рівні;

_ показник засвоєння понять на продуктивно-синтетичному рівні.

Показником, що також відноситься до першого блоку і характеризує якість формування знань з конструювання швейних виробів, було визначено час виконання індивідуалізованого завдання (його відносне значення (t*)), яке визначається за формулою:

, (3.2)

де t_студ - час виконання індивідуалізованого завдання студентом;

t_фах - час виконання завдання фахівцем або викладачем.

Цей показник t* _ є величиною, що зворотня коефіцієнту засвоєння діяльності К [20 Б.]. За шкалою В.П. Беспалька можливо визначити шкалу відносних витрат часу: де _ низький рівень (t*4), середній рівень (3t*<4), достатній рівень (2t*<3), високий рівень (t*<2).

Приклади матеріалів для визначення рівня знань студентів наведено у додатках Д, Ж, З.

Другий блок показників дозволяє кількісно оцінити сформованість професійних умінь:

показник сформованості вміння здійснювати креслення ОК поясних виробів;

показник сформованості вміння здійснювати креслення ОК плечових виробів;

показник сформованості вміння здійснювати виготовлення лекал конструкцій одягу;

показник сформованості вміння здійснювати технічне моделювання деталей одягу.

Показники та критерії сформованості професійних умінь студентів конструюванню швейних виробів наведено у табл..3.2.

Таблиця 3.2 Показники та рівні сформованості професійних умінь студентів конструюванню швейних виробів

Показники	Рівні сформованості професійних умінь
	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
1	Показник сформованості вміння здійснювати креслення ОК поясних виробів	правильне оформлення графічної роботи; визначені основні конструктивні лінії спідниці, способи їх нанесення; допущення окремих суттєвих помилок;	правильне, охайне оформлення графічної роботи; визначені основні конструктивні лінії спідниці, способи їх нанесення; правильно визначена сума розхилу виточок, їх довжина, місце знаходження; допущення окремих несуттєвих помилок, виправлень;	правильне, сумлінне, охайне оформлення графічної роботи; відсутність помилок, виправлень тощо; визначені основні конструктивні лінії спідниці, способи їх нанесення; правильно визначена сума розхилу виточок, їх довжина, місце знаходження; правильно і точно оформлена лінія талії; вміле користування довідковою літературою.
2	Показник сформованості вміння здійснювати креслення ОК плечових виробів	правильне оформлення графічної роботи; визначені основні конструктивні лінії плечового виробу, правильно побудована базисна сітка; допущення окремих суттєвих помилок;	правильне, охайне оформлення графічної роботи; визначені основні конструктивні лінії плечового виробу, правильно побудована базисна сітка, лінія горловини та розхил і довжина виточок; допущення окремих несуттєвих помилок, виправлень;	правильне, сумлінне, охайне оформлення графічної роботи; відсутність помилок, виправлень тощо; визначені основні конструктивні лінії плечового виробу, правильно побудована базисна сітка, лінія горловини та розхил і довжина виточок, лінія пройми та плеча; вміле користування довідковою літературою.
3	Показник сформованості вміння здійснювати виготовлення лекал конструкцій одягу	правильне розуміння та розрізнення видів лекал на основні, похідні, допоміжні; дотримання техніки безпеки при роботі з ножицями або дисковими ножами при вирізанні лекал; допущення окремих суттєвих помилок.	правильне розуміння та розрізнення видів лекал на основні, похідні, допоміжні; дотримання техніки безпеки при роботі з ножицями або дисковими ножами при вирізанні лекал; правильне нанесення маркувальних даних на готові лекала; допущення окремих несуттєвих помилок, виправлень.	правильне розуміння та розрізнення видів лекал на основні, похідні, допоміжні; дотримання техніки безпеки при роботі з ножицями або дисковими ножами при вирізанні лекал; правильне нанесення маркувальних даних на готові лекала; правильне нанесення ліній основи та піткання; виготовлені лекала відповідають технічним умовам.
4	Показник сформованості вміння здійснювати технічне моделювання деталей одягу	правильне розуміння розробки нових фасонів одягу за ескізами і малюнками з журналів мод; зміна конфігурацій деталей основної конструкції одягу відповідно до ліній фасону; правильне, але не точне переміщення нагрудної, плечової, та поясних виточок; правильне оформлення роботи; допущення окремих суттєвих помилок.	правильне розуміння розробки нових фасонів одягу за ескізами і малюнками з журналів мод; зміна конфігурацій деталей основної конструкції одягу відповідно до ліній фасону; правильне й точне переміщення нагрудної, плечової, та поясних виточок; правильне, охайне оформлення роботи; допущення окремих несуттєвих помилок.	правильне розуміння розробки нових фасонів одягу за ескізами і малюнками з журналів мод; зміна конфігурацій деталей основної конструкції одягу відповідно до ліній фасону; правильне й точне переміщення нагрудної, плечової, та поясних виточок; розробка рельєфів, кокеток, підрізів, тощо; правильне, сумлінне, охайне оформлення роботи; відсутність помилок.

Кількісна оцінка рівня показників другого блоку (професійні уміння) здійснювалася за допомогою числової трьохступеневої шкали (низький рівень - 1, середній рівень - 2, високий рівень - 3).

Третій блок показників дозволяє кількісно оцінити рівні впливу елементів методики на сформованість професійно важливих якостей:

рівень сформованості уважності та точності;

рівень сформованості гнучкості мислення;

рівень сформованості самостійності;

рівень сформованості креативності.

Ці професійно важливі якості були визначені згідно вимог до майбутнього вчителя технологій та на підставі аналізу наукових праць [18, 20, 24, 46, 67, 89].

Обґрунтуємо доцільність використання першого показника - «уважність та точність». Уважність як професійно важлива якість фахівця формується та вдосконалюється протягом життя залежно від обставин, потреб та досвіду практичної діяльності [18, 20]. На певному етапі розвитку фахівець починає дедалі більше вирізняти об'єкти, на які скеровується довільна увага, досягаючи післядовільних її форм. Ці об'єкти поступово посідають домінантне місце в її свідомості. Так виробляється звичка, поглиблюється інтерес, посилюється мотивація до певної діяльності. Накопичення досвіду з конструювання швейних виробів загострює увагу до найдрібніших деталей у предметах і явищах, малопомітних нефахівцям, збільшується точність рухів. Так відбувається професіоналізація, формування уважності та збільшення на цій основі точності високого рівня.

Відповідно для визначення впливу експериментальної методики на рівень уважності та точності була використана анкета, що наведена у Додатку Д.

Другий показник, що визначався це _ «гнучкість мислення». Гнучкість мислення - виявляється в умінні людини швидко змінювати свої дії при зміні життєвої ситуації, звільняючись від закріплених у попередньому досвіді способів і прийомів розв'язання аналогічних завдань [56]. Гнучкість мислення у студентів при конструюванні швейних виробів виявлялася в готовності швидко переключатися з одного способу розв'язування індивідуальних завдань на інший, змінювати тактику і стратегію їх розв'язування, знаходити нові нестандартні способи дій за умов, що змінились, у здатності долати існуючі стереотипи. В контексті навчання конструюванню швейних виробів формування такої професійно важливої якості майбутніх вчителів технологій виявилося дуже важливим (її рівень визначався за методикою А.С. Лачінса «Гнучкість мислення» [156, с. 299]).

Третій показник, що визначався це _ «самостійність». Поняття «самостійність» у психологічній літературі трактується як здатність діяти відносно незалежно від інших, без сторонньої допомоги (Л.С. Виготський) [156, с. 299]). Рівень самостійності сьогодні характеризується як одна з головних ознак професійної компетентності фахівців [56]). Здатність самостійно здобувати нові знання, готовність до постійного підвищення освітнього рівня, реалізації особистісного потенціалу становлять зміст персональної компетенції фахівця, визначеною Радою Європи в якості ключової. За допомогою анкети (додаток Д) ми визначали чи впливають методика та індивідуальні пізнавальні завдання на формування самостійності у студентів.

Четвертий показник, що підлягав визначенню, це _ «креативність».

Дослідження зарубіжних психологів підтвердили висновок про те, що прояв креативності, з одного боку, не залежить від рівня розвитку інтелекту, а з іншого _ креативність обов'язково припускає інтелектуальний розвиток вище за середній рівень, оскільки лише такий рівень може забезпечити основу творчої продуктивності [89, 189.].

Прояви креативності у конструкторсько-технологічній діяльності, спираючись на дослідження науковців [22, 44, 89], ми визначили такі, а це:

- оригінальність,

- евристичність,

- фантазія,

- активність,

- сконцентрованість,

- чіткість,

- чуттєвість при конструюванні швейних вирбів.

Відповідно для визначення впливу експериментальної методики на рівень креативності була використана анкета, що наведена у Додатку Д.

Кількісна оцінка рівня показників третього блоку здійснювалася за допомогою числової трьохступеневої шкали (низький рівень - 1, середній рівень - 2, високий рівень - 3).

Визначені критерії та показники експериментального дослідження приведені в табл. 3.2.

Таблиця 3.2 Критерії та показники експериментального педагогічного дослідження

№ блоку	Назва блоку Критеріїв	№ показника	Назва показника
1	Критерії сформованості знань	1	Коефіцієнт засвоєння понять на рівні ОО
		2	Коефіцієнт засвоєння понять на рівні ПА
		3	Коефіцієнт засвоєння понять на рівні ПС
		4	Коефіцієнт засвоєння відношень
		5	Відносні витрати навчального часу t*
2	Критерії сформованості професійних умінь	6	Показник сформованості вміння здійснювати креслення ОК поясних виробів
		7	Показник сформованості вміння здійснювати креслення ОК плечових виробів
		8	Показник сформованості вміння здійснювати виготовлення лекал конструкцій одягу
		9	Показник сформованості вміння здійснювати технічне моделювання деталей одягу
3	Критерії сформованності ПВЯ	10	Рівень сформованості уважності та точності
		11	Рівень сформованості гнучкості мислення
		12	Рівень сформованості самостійності
		13	Рівень сформованості креативності

Перейдемо до експериментальне визначення ефективності традиційної методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів у констатувальному експерименті.

3.3 Експериментальне визначення ефективності традиційної методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів

Для розв'язання завдань дослідження було визначено коло питань і проведені заходи з їх реалізації:

1. Аналіз навчальних програм, методичних вказівок і предметних матеріалів з предметів швейного виробництва.

2. Спостереження за проектно-технологічною діяльністю студентів на початковому етапі навчання.

3. Аналіз організації і дидактичного забезпечення занять з конструювання швейних виробів.

4. Тестування початкового рівня студентів, що включає аналіз мотиваційної сфери, спрямованості особистості, властивостей мислення, рівня конструкторсько-технологічних знань і умінь, типу репрезентативної системи сприйняття.

5. Аналіз практичних результатів конструкторсько-технологічної діяльності майбутніх вчителів з технологій.

Крім цього, на основі визначених критеріїв, показників та методів дослідження було розроблено програму проведення констатувального експерименту, яка містить такі складові:

завдання експерименту;

незалежні та залежні змінні наукового дослідження;

умови проведення;

критерії та показники оцінки;

визначення кількості студентів та навчальних груп;

визначення терміну проведення експерименту;

методику проведення експерименту (перелік та порядок застосування методів дослідження);

математичну обробку та аналіз експериментальних даних;

інтерпретацію експериментальних даних.

Завданням констатувального експерименту було експериментальне визначення ефективності традиційної методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів. На цьому етапі дослідження приймало участь 56 студентів спеціальності 6.010103 «Технологічна освіта».

Незалежними змінними в констатувальному експерименті при вивченні традиційної методики стали: зміст, методи, форми та технологія, засоби навчання. Залежними змінними визначені критерії та показники, що наведені у табл. 3.2.

Умовами проведення був реальний педагогічний процес на базі Бердянського державного педагогічного університету.

Методика проведення експериментального дослідження не порушувала діючий педагогічний процес навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів.

Після засвоєння кожної теми дисципліни «Конструювання швейних виробів» проводилась перевірка успішності засвоєння навчальної інформації, оцінювання успішності виконання завдань на лабораторно-практичних заняттях технологічного практикуму, визначались значення показників згідно з обґрунтуванням, що наведено в п.3.2.

Приклад визначеної форми реєстрації успішності студентів наведено у табл. 3.3.

Таблиця 3.3 Форма реєстрації успішності студентів

Дата: Група:
Тема:
Завдання: Модуль: Номер:
Експериментатор:
Показники, що визначаються:
№ п/п	П.І.Б.	Час викона-ння завдання, (хв.)	Кількість помилок
			у формуванні понять	у формуванні відношень між поняттями
			на рівні ОО	на рівні ПА	на рівні ПС
1
2
3
4
5

Приклад визначеної форми реєстрації сформованності професійних умінь студентів наведено у табл. 3.4. Де також враховувалась кількість зроблених помилок при виконанні завдань з конструювання швейних виробів.

У констатувальному експерименті статистичний аналіз експериментальних даних проведено за допомогою функції однофакторного дисперсійного аналізу ANOVA (пакет MS Excel).

Таблиця 3.4 Перевірка якості формування професійних умінь

Дата:
Група:
Професійне уміння та рівень сформованості:
Завдання за модулем:
Експериментатор:
Показники, що визначаються:
№ п/п	П.І.Б. студента	Час розв'язання завдання, хв.	Кількість зроблених помилок
			точність побудови креслень ОК поясних виробів	точність побудови креслень ОК плечових виробів
1
2
3
4
5
6

Результати такого аналізу засвідчили, що експериментальні дані за двома групами студентів статистично не розрізняються. Результати оцінювання ефективності традиційної методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів (сформованість фахових знань) наведено в табл. 3.5.

Данні таблиці 3.5 дозволили встановити недостатню ефективність сформованості фахових знань за традиційною методикою навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів, оскільки середні значення показників знаходяться в межах - 1,8-2,00.

Результати оцінювання ефективності традиційної методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів у констатувальному експерименті (сформованість професійних умінь та ПВЯ) наведено в табл. 3.6.

Таблиця 3.5 Показники ефективності традиційної методики у констатувальному експерименті (сформованість фахових знань)

№	Показник	Кількість студентів
		Низький	Середній	Високий	Середні оцінки
1	Показник сформованості професійних знань на ОО рівні	16 (35,7%)	24 (39,3%)	16 (25%)	2,00
2	Показник сформованості професійних знань на ПА рівні	18 (32,17%)	24 (42,85%)	14 (24,98%)	1,92
3	Показник сформованості професійних знань на ПС рівні	23 (40,07%)	21 (37,5%)	12 (21,42%)	1,80
4	Показник засвоєння відношень	16 (35,7%)	24 (39,3%)	16 (25%)	2,00
5	Відносні витрати навчального часу	21 (37,5%)	22 (39,28%)	13 (23,22%)	1,85

Таблиця 3.6 Показники ефективності традиційної методики у констатувальному експерименті (сформованість професійних умінь та ПВЯ)

№	Показники	Кількість студентів	Середні значення
		з низьким рівнем	з середнім рівнем	з високим рівнем
1	2	3	4	5	6
Критерії сформованості професійних умінь
1.	Показник сформованості вміння здійснювати креслення ОК поясних виробів	15 (26,78%)	25 (44,64%)	16 (28,57%)	2,02
2.	Показник сформованості вміння здійснювати креслення ОК плечових виробів	16 (35,7%)	24 (39,3%)	16 (25%)	2,00
3.	Показник сформованості вміння здійснювати виготовлення макетів конструкцій одягу	18 (32,17%)	24 (42,85%)	14 (24,98%)	1,92
4.	Показник сформованості вміння здійснювати технічне моделювання деталей одягу	21 (37,5%)	22 (39,28%)	14 (23,22%)	1,91
Критерії сформованості ПВЯ
5.	Рівень сформованості уважності та точності	19 (32,17%)	23 (42,85%)	14 (24,98%)	1,91
6.	Рівень сформованості гнучкості мислення	22 (39,28%)	21 (37,5%)	13 (23,22%)	1,84
7.	Рівень сформованості креативності	23 (40,07%)	21 (37,5%)	12 (21,42%)	1,80
8.	Рівень сформованості самостійності	18 (32,17%)	24 (42,85%)	14 (24,98%)	1,92

Данні таблиці 3.6 засвідчили низьку ефективність сформованості професійних умінь та сформованості ПВЯ за традиційною методикою навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів, оскільки середні значення показників знаходяться в межах - 1,91-2,02 та 1,80-1,92 відповідно.

Низький рівень сформованості вміння здійснювати креслення ОК поясних виробів засвідчили 15 (26,78%) студентів, сформованості вміння здійснювати креслення ОК плечових виробів - 16 (35,7%) студентів, сформованості вміння здійснювати виготовлення макетів конструкцій одягу - 18 (32,17%) студентів, сформованості вміння здійснювати виготовлення макетів конструкцій одягу - 21 (37,5%) студентів.

Аналіз даних табл. 3.5 та 3.6 довів, що такі результати обумовлені недостатнім впливом елементів традиційної методики навчання студентів конструюванню швейних виробів: змісту, методів, засобів, форм та технологій навчання, наявністю недостатньо науково обґрунтованих індивідуалізованих завдань та неповним врахуванням індивідуальних особливостей студентів.

Для вивчення особистості студентів на етапі констатувального експерименту нами була використана система методів, що дозволяє отримати багатовимірну характеристику особистості студента з тим, щоб надалі спрогнозувати, спрямовувати й коректувати навчально-виховну діяльність викладача в дидактичному процесі, а саме: анкетування, тестування, проектні методи. В цілому, ми врахували, що тести дозволяють виявити ступінь обдарованості в найрізноманітніших сферах діяльності, вивчають структурні якості особистості, прогнозують межі можливостей подальшого розвитку людини. Серед різних видів тестових методик останнім часом широкого поширення набули проектні тести (тест Беннета), який ми й використали для визначення мотивів навчання студентів конструюванню швейних виробів, що потім нам знадобилось у формувальному експерименті на етапі проектування індивідуальних траєкторій навчання [209, с. 23] (Додаток Е). Як і автори проектних тестів, ми виходили з припущення, що людина завжди перетворить (хоч би в уяві та уявленні) ситуацію, в якій вона опинилася, “насичує” її власними проблемами, “проектує” на неї зміст своєї особистості. Механізм проекції, як правило, стимулюється в невизначених (неоднозначних) положеннях, ситуаціях, коли немає прямих підказок про те, як сприймати або як діяти. У такій ситуації і виявляються особистісні особливості людини.

На етапі констатувального експерименту нами були розроблені негомогенні тести, що дозволяють визначити рівень мотиваційно-смислового компоненту їх навчання, рівень ЗНУ, а також творчий потенціал студентів [151]. Завдання в так званих негомогенних тестах [187] спрямовані на виявлення різних компонентів інтелекту і дозволяють вимірювати лише наявний рівень сформованості певної розумової діяльності.

Розроблений тест складається з анкети і 14 завдань, кожне з яких покликане діагностувати певну сторону особистості студента або психічну властивість і визначити його “зону найближчого розвитку” (Додаток Е). Запитання анкети, включені в картку тесту, дозволяли виявити спрямованість особистості студента, його інтенції і мотиви вступу до вузу.

Щоб отримувати об'єктивнішу характеристику спрямованості особистості студента, тестування проводилося системно на другий рік після початку навчання, коли майбутні фахівці трохи ознайомилися із специфікою спеціальності.

Для визначення структури мотивації навчально-пізнавальної діяльності студентів 2, 3, 4 курсу, нами були розроблені анкети, що дозволяють проаналізувати як рушійні мотиви навчальної діяльності майбутніх фахівців у педагогічному університеті, так труднощі, з якими вони зустрічаються при засвоєнні змісту швейних дисциплін (Додаток Е).

При проведенні дослідницької роботи ми прагнули застосовувати методи, які забезпечують найбільшу валідність результатів, що дозволяє вивчати різні компоненти навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів у розвитку, у взаємодії один з одним і зовнішніми умовами, які здійснювали вплив на їхній прояв. З цих позицій, ґрунтуючись на відповідних дослідженнях [51; 57; 65; 88; 138], ми враховували при їх застосуванні наступні вимоги:

- метод дослідження повинен реалізовуватися у такій дослідницькій технології, яка забезпечує отримання необхідного і достатнього фактичного матеріалу для побудови (визначення, відображення, формулювання, задавання) об'єктивно діючої закономірності описовими, формально-логічними або математичними засобами;

- виявлена закономірність вважається правильною, якщо вона може бути перевірена будь-яким іншим дослідником, за тією ж методикою;

- можливість паралельної перевірки результатів дослідження іншими дослідниками або іншим способом (збіг чи достатня близькість кінцевих результатів є переконливим доказом їх достовірності);

- ступінь узагальнення повинна опиратися на репрезентативну вибірку з генеральної сукупності досліджуваних об'єктів (має бути правомірною);

- форма кінцевого результату дослідження повинна відповідати вимогам нормативних документів для впровадження в практику вищої школи.

3.4 Експериментальне визначення ефективності розробленої методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів на основі індивідуалізованих пізнавальних завдань

Для проведення формувального експеримента було розроблено та визначено відповідну програму його проведення, структура якої побудована за аналогією програми та перебігу констатувального експерименту.

Метою формувального експерименту є перевірка гіпотези дослідження, яка полягає у припущенні того, що ефективність методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів на основі індивідуалізованих пізнавальних завдань підвищиться за умови розробки та використання відповідної методики, яка б врахувала особливості структури навчальної інформації предметної галузі дисципліни «Конструювання швейних виробів» та особливості сприйняття та обробки інформації людиною при виконанні індивідуалізованих пізнавальних завдань.

Завданнями формувального експерименту були:

- впровадження методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів відповідно до визначених теоретичних положень на основі схем індивідуальних траєкторій навчання;

- використання індивідуалізованих пізнавальних завдань з дисципліни «Конструювання швейних виробів» щодо конструювання швейних виробів;

- впровадження методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів на основі індивідуалізованих пізнавальних завдань.

Незалежними змінними у формувальному експерименті були:

- для експериментальних груп: зміст, методи та форми, засоби, технологія реалізації методики на основі індивідуалізованих пізнавальних завдань;

- для контрольних груп: зміст, методи, засоби, форми та технологія традиційної методики навчання.

Умови проведення - реальний педагогічний процес на базі індустріально-педагогічного факультету Бердянського державного педагогічного університету.

Обґрунтовані нами критерії, показники та методи експериментального дослідження визначено у пп. 3.1 та 3.2.

Експериментальні дослідження проводились за планом, що передбачає виконання однакових змісту, послідовностей та обсягів навчальних завдань для експериментальних і контрольних груп з метою перевірки рівня засвоєння фахових знань та умінь з дисципліни «Конструювання швейних виробів», ПВЯ студентів.

В контрольній групі основу формування у студентів знань та умінь складали традиційні методики навчання, в експериментальній - методики навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів на основі індивідуалізованих пізнавальних завдань.

Організація навчання студентів ЕГ велась також за вдосконаленою навчальною програмою, з використанням програмованого та модульного навчання, із залученням майбутніх вчителів до підготовки та реалізації проектів з конструювання швейних виробів (індивідуальних і парних), із виконанням самостійних робіт в процесі аудиторної та позааудиторної роботи. При цьому регулярно здійснювався контроль за ходом і результатом виконання КТЗД, досягненням запланованих результатів за індивідуальними траєкторіями навчання, консультації студентів за індивідуальними планами, проведення зрізів, анкетування тощо. Таким чином, цей етап є організацією та проведенням експерименту із застосуванням різних методів збору інформації, які застосовуються в педагогічних дослідженнях (бесіда, анкетування, тестування, аналіз об'єктів КТД).

Важливе значення для індивідуалізації навчання студентів, у плані експериментального чинника, мало вдосконалення нами структури (модульний підхід) та змісту (диференціація завдань) дисципліни «Конструювання швейних виробів» з урахуванням сучасних дидактичних принципів, особливостей систем сприйняття студентів, можливостей застосування КСН «Конструювання» як в аудиторний, так й позааудиторний час.

При аналізі конкретного змісту навчального матеріалу з курсу, розробці змісту та розподілу часу, що відводиться на вивчення окремих модулів дисципліни, ми керувалися тим, що певна частина відомостей і умінь, передбачених змістом навчання, засвоюються студентами в рамках інших навчальних курсів. Тому частина з них не потребує ретельного розгляду і не вимагає значного об'єму часу.

В ході виконання лабораторних робіт студенти закріплювали знання, отримані на лекційних заняттях і набували первинних умінь і навичок із виготовлення певних видів обробки або технологічних вузлів. Теоретичні відомості із формування КТУ включалися в процес навчальних занять при проведенні інструктажів і їм відводилася, головним чином, прикладна роль.

Нами було визначено, що раніше, як правило, на лабораторних заняттях найчастіше використовувався одноманітний предметний матеріал, який є вузлами швейних виробів, виконаними студентами попередніх курсів.

Слід зазначити, що знання і уміння, набуті на лекційних та лабораторних заняттях, існували в уяві студента розрізнено. Системними вони ставали лише в ході закріплення і розвитку цих знань і умінь в процесі моделювання та конструювання одягу, при виконанні проектів згідно схем індивідуальних траєкторій навчання, які мали широкі можливості для формування КТУ, розвитку творчого потенціалу майбутніх учителів технологій.

Приклади завдань з курсу «Конструювання швейних виробів» для студентів наведені у Додатку Є.

Контрольно-оцінні завдання для визначення рівня сформованості знань студентів наведено у Додатку Ж.

В результаті проведеного аналізу мотивів студентів та особливостей їх роботи на лабораторно-практичних заняттях було визначено, що студенти з великим інтересом виконують ту роботу, в змісті якої присутні елементи конструкторської та технічної творчості (Додаток З).

У процесі здійснення індивідуалізації у навчанні ми враховували три рівні індивідуально-типологічних особливостей особистості студентів: рівень успішності навчальної діяльності (як прояв розвитку психічних утворень особистості), рівень мотивації (як елемент та прояв спрямованості особистості), репрезентативний канал сприйняття, що переважає у студента (як прояв психічних пізнавальних процесів особистості).

Для розвитку самостійності, креативності, гнучкості мислення, уважності та точності у конструкторсько-технологічній діяльності, ми включали завдання, які передбачали:

- розробку технологічної документації;

- підготовку творчих проектів (план-конспект ділової гри із студентами “Творчий проект” наведено у Додатку И);

- розробку етапів реалізації проекту;

- презентацію проекту;

- організацію виставок творчих робіт;

- проведення рольових ігор тощо.

Також були створені та використовувалися три типи проектних завдань:

- завдання, визначені змістом навчального матеріалу і пропоновані для засвоєння як обов'язкові; вони характеризуються репродуктивно-наслідувальною активністю, яка вимагає прояву елементарної самостійності, простого (найближчого, внутрішньо предметного) перенесення, з незначною часткою оригінальності в процесуальній стороні діяльності студенти в;

- завдання, запропоновані на вибір (вибіркові), частково-пошукові, відрізняються великим числом нових операцій, знайдених самим студентом;

- завдання, підібрані самим студентом (добровільні), характеризують самостійність та креативність високого рівня, при якій найбільше число нових операцій студенти виявляють у процесі самостійного виконання. Ними здійснюється внутрішньо предметне і міжпредметне перенесення. При такій активності студенти здатні не тільки виконувати завдання, але і пропонувати свої варіанти (пункт 3.1., рис. 3.8).

Розглянемо результати, що отримані після проведення занять за традиційною методикою навчання конструюванню швейних виробів.

Зміст, порядок проведення, критерії оцінювання та методи дослідження традиційної методики навчання конструюванню швейних виробів були такими ж як у методиці проведення констатувального експерименту.

Підсумкові результати, що стосуються оцінювання традиційної методики навчання студентів КГ конструюванню швейних виробів наведені у табл. 3.7, 3.8.

Таблиця 3.7 Результати ефективності традиційної методики навчання студентів КГ конструюванню швейних виробів на формувальному етапі експерименту (за фаховими знаннями)

№	Показник	Кількість студентів
		Низький	Середній	Високий	Середні оцінки
1	Показник сформованості професійних знань на ОО рівні	16 (27,58%)	26 (44,90%)	16 (27,58%)	2, 00
2	Показник сформованості професійних знань на ПА рівні	17 (29,31%)	26 (44,82%)	15 (25,86%)	1,96
3	Показник сформованості професійних знань на ПС рівні	22 (37,93%)	24 (41,37%)	12 (20,70%)	1,83
4	Показник засвоєння відношень	17 (29,31%)	26 (44,82%)	15 (25,86%)	1,96
5	Відносні витрати навчального часу	17 (29,31%)	27 (46,55%)	14 (24,14%)	1,94

Таблиця 3.8 Результати ефективності традиційної методики навчання студентів КГ конструюванню швейних виробів на формувальному етапі експерименту (за сформованістю професійних умінь та ПВЯ)

№	Показники	Кількість студентів	Середні оцінки
		з низьким рівнем	з середнім рівнем	з високим рівнем
1	2	3	4	5	6
Критерії сформованості професійних умінь
1.	Показник сформованості вміння здійснювати креслення ОК поясних виробів	16 (27,58%)	26 (44,82%)	16 (27,58%)	2, 00
2.	Показник сформованості вміння здійснювати креслення ОК плечових виробів	16 (27,58%)	24 (41,37%)	18 (31,05%)	2,03
3.	Показник сформованості вміння здійснювати виготовлення макетів конструкцій одягу	17 (29,31%)	27 (46,55%)	14 (24,14%)	1,94
4.	Показник сформованості вміння здійснювати технічне моделювання деталей одягу	16 (27,58%)	26 (44,82%)	16 (27,58%)	2, 00
Критерії сформованості ПВЯ
5.	Рівень сформованості уважності та точності	18 (32,03%)	25 (43,10%)	15 (24,87%)	1,94
6.	Рівень сформованості гнучкості мислення	21 (36,2%)	24 (41,37%)	13 (22,43%)	1,86
7.	Рівень сформованості креативності	22 (37,93%)	23 (39,65%)	13 (22,43%)	1,84
8.	Рівень сформованості самостійності	18 (32,03%)	25 (43,10%)	15 (24,87%)	1,94

Як бачимо, більшість оцінок ефективності традиційної методики навчання студентів КГ на формувальному етапі експерименту (за сформованістю професійних умінь та ПВЯ) є нижчими за середнє (оцінка «2»).

Відсоток студентів, що мають низький рівень сформованості професійних умінь коливається від 27,58 до 29,31%. Відсоток студентів, що мають низький рівень сформованості ПВЯ коливається від 32,03 до 37,93%. Відсоток студентів, що мають високий рівень сформованості професійних умінь знаходиться у межах від 31,05 до 24,14%. Відсоток студентів, що мають високий рівень сформованості ПВЯ коливається від 24,87 до 22,43%.

Ці результати підтверджують результати констатувального експерименту та дозволяють зробити висновки про недостатню ефективність традиційної методики навчання студентів конструюванню швейних виробів.

Розглянемо результати, що отримані після проведення занять за розробленою методикою на основі індивідуалізованих пізнавальних завдань (табл. 3.9 та 3.10). В першу чергу необхідно відмітити суттєве зростання (середні значення за усіма показниками в конкретному блоці) кількості студентів в ЕГ з високим рівнем сформованості знань (середні значення за усіма показниками в конкретному блоці) - 35,03% проти 24,71% у КГ, з високим рівнем сформованості професійних умінь - 43,34% проти 27,58% у КГ, з високим рівнем сформованості ПВЯ - 37,29% проти 23,65%.

Таблиця 3.9 Результати ефективності методики навчання студентів ЕГ конструюванню швейних виробів на формувальному етапі експерименту (за фаховими знаннями)

№	Показник	Кількість студентів
		Низький	Середній	Високий	Середні оцінки
1	Показник сформованості професійних знань на ОО рівні	7 (11,86%)	29 (49,15%)	23 (38,99%)	2, 27
2	Показник сформованості професійних знань на ПА рівні	11 (18,64%)	27 (45,76%)	21 (35,60%)	2,17
3	Показник сформованості професійних знань на ПС рівні	16 (27,11%)	25 (42,37%)	18 (30,50%)	2,03
4	Показник засвоєння відношень	10 (15,51%)	28 (48,27%)	21 (31,05%)	2,18
5	Відносні витрати навчального часу	10 (17,24%)	29 (48,27%)	20 (34,49%)	2,20

Діаграми порівняння традиційної та розробленої методик навчання за сформованістю рівнів знань у студентів (у %) представлено на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Діаграми порівняння традиційної та розробленої методик навчання за сформованістю рівнів знань у студентів (у %)

Також відбулося зменшення (середні значення за усіма показниками в конкретному блоці) кількості студентів в ЕГ з низьким рівнем сформованості знань - 19,2% проти 31,6% у КГ, з низьким рівнем сформованості професійних умінь у студентів ЕГ - з 15,25% проти 28,01% у КГ, з низьким рівнем сформованості ПВЯ у студентів ЕГ - 21,61% проти 34,54% у КГ.

Таблиця 3.10 Результати ефективності методики навчання студентів ЕГ конструюванню швейних виробів на формувальному етапі експерименту (за сформованістю професійних умінь та ПВЯ)

№	Показники	Кількість студентів	Середні оцінки
		з низьким рівнем	з середнім рівнем	з високим рівнем
1	2	3	4	5	6
Критерії сформованості професійних умінь
1.	Показник сформованості вміння здійснювати креслення ОК поясних виробів	8 (13,55%)	25 (42,39%)	26 (44,06%)	2,30
2.	Показник сформованості вміння здійснювати креслення ОК плечових виробів	9 (15,27%)	24 (40,67%)	26 (44,06%)	2,28
3.	Показник сформованості вміння здійснювати виготовлення макетів конструкцій одягу	10 (16,94%)	25 (42,39%)	24 (40,67%)	2,23
4.	Показник сформованості вміння здійснювати технічне моделювання деталей одягу	9 (15,27%)	24 (40,67%)	26 (44,06%)	2,28
Критерії сформованості ПВЯ
5.	Рівень сформованості уважності та точності	11 (18,66%)	24 (40,67%)	24 (40,67%)	2,22
6.	Рівень сформованості гнучкості мислення	15 (25,42%)	25 (42,39%)	19 (32,19%)	2,06
7.	Рівень сформованості креативності	15 (25,42%)	24 (40,67%)	20 (33,91%)	2,08
8.	Рівень сформованості самостійності	10 (16,94%)	24 (40,67%)	25 (42,39%)	2,25

Діаграми порівняння традиційної та розробленої методик навчання за сформованістю професійних умінь у студентів (у %) представлено на рис. 3.3.

Рис. 3.3. Діаграми порівняння традиційної та розробленої методик навчання за сформованістю професійних умінь у студентів (у %)

Діаграми порівняння традиційної та розробленої методик навчання за сформованістю ПВЯ у студентів (у %) представлено на рис. 3.4.

Рис. 3.4. Діаграми порівняння традиційної та розробленої методик навчання за сформованістю ПВЯ у студентів (у %)