Порівняльний аналіз кримінального законодавства України та федерального кримінального законодавства Сполучених Штатів Америки

Відомості, які зібрані на підставі цього закону, повинні використовуватися тільки з метою наукових досліджень і статистичних звітів, а отж, забороняється обіг будь-якої інформації, що може призвести до розкриття відомостей про потерпілого від злочину. Закон також передбачає, що міністр юстиції щорічно аналізує (підбиває підсумки) та публікує зібрані відомості про «ненависницькі» злочини. Наприкінці зазначеного закону Конгрес США визначає орієнтири та цінності держави, проголошуючи, що: 1) американська сім'я є підвалиною американського суспільства; 2) федеральна політика має забезпечувати добробут, фінансову безпеку та здоров'я американської сім'ї; 3) шкільні заклади не повинні применшувати важливість американської сім'ї. Закон застерігає, що жодне з його положень не слід сприймати як сприяння чи заохочування гомосексуалізму.

У 1999 р. Сенат США ухвалив особливий Закон про попередження злочинів, що вчиняються з ненависті, відповідно до якого усі злочини такого типу автоматично переходять до федеральної юрисдикції, оскільки становлять собою загрозу Сполученим Штатам (проте місцеві правоохоронні органи передають такі справи федеральним правоохоронним агенціям на добровільних засадах).

3. Аналіз кримінальної статистики:

Відповідно до законодавства правоохоронні органи США, під егідою ФБР, відповідають за збирання даних про «ненависницькі» прояви при скоєнні 11 типів найпоширеніших посягань: тяжке вбивство та вбивство, що не належать до необережного, насильницьке зґвалтування, напад за обтяжуючих обставин, звичайний напад та залякування (злочини проти особи); пограбування, берглері, викрадення-крадіжка, заволодіння транспортним засобом, підпал та знищення / пошкодження/вандалізм щодо майна (злочини проти власності). Додатково американські правоохоронці збирають інформацію про ненависть, що спостерігається при вчиненні злочинів проти суспільства (кримінальний наркотизм, незаконні азартні ігри, зайняття проституцією, незаконне поводження зі зброєю тощо).

Так, за відомостями ФБР («Hate Crime Statistics 2004» - інформація на листопад 2005 р.) у 2004 р. на території США було виявлено 7649 кримінальних інцидентів, пов'язаних із «ненависницькими» посяганнями, та отримано інформацію про 9035 злочини, 9528 потерпілих, 7145 відомих злочинців. Серед зазначених 7649 кримінальних інцидентів 7642 мали мономотивацію та охоплювали 9021 злочинів, а 7 - полімотивацію та охоплювали 14 злочинів. Зокрема, серед інцидентів з кримінальною мотивацією одного типу було вчинено злочинів: на ґрунті расової ворожнечі чи розбрату - 52,9%; на релігійному ґрунті - 18%; на сексуальному ґрунті - 15,7%; на етнічному чи національному ґрунті - 12,7%; на ґрунті ненависті до осіб, з явними ознаками інвалідності, - 0,7%. Серед «ненависницьких» злочинів, виявлених у 2004 р., 5642 належали до злочинів проти особи (62,4%), 3333 - до злочинів проти власності (36,9%), 60 - проти суспільства в цілому (0,7%).

Зауважимо, що оперування цими та іншими відомостями кримінальної статистики є вагомою підставою для відповідного спрямування вектору кримінально-правової протидії «ненависницьким» посяганням і запорукою ефективної профілактики злочинів.

4. Перспективи протидії злочинам, що вчиняються з ненависті, в Україні:

Щодо проаналізованого американського досвіду протидії злочинам, що вчиняються з ненависті, то він дає нам підстави висловити такі пропозиції законодавчого, науково-теоретичного та практичного плану: 1) в Україні потрібно створити вагому нормативно-правову базу для протидії «ненависницьким» посяганням, розробити конкретний понятійний апарат щодо суспільно небезпечних діянь такої категорії, визначити напрямки реалізації відповідних профілактичних програм, врегулювати питання взаємодії державних органів і служб; 2) слід започаткувати та здійснювати моніторинг «ненависницьких» злочинів, збирати й аналізувати відомості кримінальної статистики, створити відповідні бази даних; 3) необхідно ретельно вивчити іноземний досвід з цього питання, розробити відповідні методики та керівництва, залучати спеціалістів з інших сфер тощо. Саме такі підходи мають посприяти активізації зусиль щодо протидії та профілактики злочинів, що вчиняються з ненависті, в Україні.

Наведені вище положення вироблені автором самостійно на підставі аналізу таких джерел:

1. Jacobs J.B., Potter K. Hate crimes. Criminal Law and Identity Politics. - N.Y.-Oxford University Press, 1998. - 212 p.

2. Hate Crime Statistics 2004 (Printed: November 2005). - Washington, D.C.: FBI, U.S. Department of Justice, 2005. - 166 p.

3. Преступления, основанные на религиозной, этнической, расовой или сексуальной ненависти. - Ел. ресурс: <http://www.russianny.com>.

Додаток Н

Специфіка телемаркетингового шахрайства у США

Саме поняття «телемаркетинг» позначає маркетинг за допомогою телефону. Це діяльність телефонних операторів, спрямована на залучення нових покупців і здійснення контактів з клієнтами для визначення рівня їх задоволення або отримання замовлень. Сам процес отримання замовлень за телефоном носить назву «телепродаж». У багатьох розвинених державах світу телемаркетинг є звичайною практикою замовлення товарів і послуг з використанням телефону. Останнім часом телефон почав використовуватися для банківського обслуговування клієнтів удома (приміром, британський Midland Bank заснував компанію First Direct, яка здійснює банківські операції лише за допомогою телефону). У США телемаркетинг, наприклад, став одним з головних інструментів прямого маркетингу, що забезпечує продаж споживчих і бізнесових товарів та послуг в обсязі $ 482 млрд (середньостатистична американська сім'я щорічно отримує 19 телефонних пропозицій щодо продажу товарів і 16 разів сама замовляє товари та послуги за телефоном). Отже, телемаркетинг (за західними зразками) є однією з найприбутковіших справ, що дуже корисна для внутрішньої економіки держав. Спрощуючи торговельні процедури та пропонуючи новітні форми обслуговування, телемаркетинг дозволяє покупцеві терміново та якісно отримати необхідні товари або послуги, а продавцеві - швидко заробити прибуток та збільшити обсяги реалізації продукції. Окрім того, інші сучасні форми прямого маркетингу (телевізійний, «онлайновий» тощо) надають альтернативи при виборі контактів у ланці «компанія-клієнт».

Суто економічне підґрунтя телемаркетингу є сферою зацікавленості злочинності. Це має місце тоді, коли під гаслами телемаркетингу вчиняються численні шахрайські махінації. Для деяких держав ця проблема стала настільки відчутною, що вони криміналізували телемаркетингове шахрайство. Зокрема, Сполучені Штати, не обмежилися однією нормою, а ввели до ФККП США цілу гл. 113А «Телемаркетингове шахрайство» (розд. 18 ЗЗ США). Далі зупинимося на цьому докладніше.

Гл. 113А з'явилася у федеральному кримінальному законодавстві США у 1994 р., коли було ухвалено Закон про захист осіб літнього віку від маркетингових махінацій. Вона включає три взаємопов'язані норми: § 2325 «Визначення», § 2326 «Суворі покарання» та § 2327 «Обов'язкова реституція». У § 2325 визначається поняття «телемаркетинг», під яким розуміють план, програму, сприяння чи компанію, що здійснюється з метою схилити до придбання товарів, послуг або участі у суперечці чи тоталізаторі, через використання одного чи кількох міжштатних телефонних дзвінків, що ініціюються або особою, яка здійснює план, програму, сприяння чи компанію, або потенційним покупцем, або учасником суперечки чи тоталізатора, але не включає наполегливе прохання продажу, через надсилання поштою, каталогу, який: а) містить письмовий опис чи ілюстрацію товарів або послуг, що пропонуються до продажу; б) містить службову адресу продавців; в) містить численні сторінки письмового матеріалу чи ілюстрацій; г) видається не частіше ніж один раз на рік, якщо особа за допомогою телефону не висловлює наполегливих прохань до покупця, а лише отримує дзвінки, що ініціюються покупцями щодо каталогу, та протягом таких дзвінків приймає замовлення без подальшого наполегливого умовляння.

У § 2326 встановлюється, що особа, яка засуджується за злочин на підставі §§ 1028 (шахрайство та інша діяльність, пов'язана з ідентифікацією документів), 1029 (шахрайство та інша діяльність, пов'язана з електронними засобами доступу), 1341 (шахрайства та обмани), 1343 (шахрайство з використанням телеграфу, радіо або телевізора) або 1344 (банківське шахрайство), у зв'язку зі здійсненням телемаркетингу, карається тюремним ув'язненням на строк до 5 років додатково до будь-якого строку покарання, що передбачається вищенаведеними статтями. Коли злочин, передбачений вищенаведеними статтями, віктимізує десять або більше осіб, віком понад 55 років, або він спрямований на заподіяння шкоди особам цього ж віку, винний карається тюремним ув'язненням на строк до 10 років за вказаних умов.

Остання норма (§ 2327) зазначає, що, незважаючи на §§ 3663 і 3663А розд. 18 ЗЗ США, та на додаток до будь-якої цивільної або кримінальної санкції, згідно із законом суд повинен призначити реституцію за вчинення злочину, передбаченого цією главою. Наказ про реституцію виноситься щодо відповідача, який зобов'язаний сплатити потерпілому (через відповідний судовий механізм) повну суму його збитків від злочину. Також § 2327 регулює процедуру видачі наказу про реституцію, визначає поняття «повна сума збитків жертви (потерпілого)», «жертва (потерпілий)» тощо.

Здійснений аналіз норм федерального кримінального законодавства США дозволяє дійти висновків, що телемаркетингове шахрайство: 1) є окремим видом шахрайського посягання; 2) вчиняється забороненими способами, що включать використання телефону при проведенні злочинних махінацій; 3) пов'язане з іншими різновидами шахрайства та обману; 4) є більш караним за умови спричинення шкоди потерпілим у літньому віці; 5) завжди тягне постанову судового наказу про реституцію. Для України використання американського досвіду у сфері кримінально-правової протидії телемаркетинговуму шахрайству має неабияке значення. Насамперед це сприяло б відсічі хвилі телемаркетингового шахрайства, яка поки що не докотилася до наших кордонів із Заходу. На нашу думку, вітчизняному законодавцеві слід розглянути два варіанти вдосконалення чинного КК: а) доповнити ч. 3 ст. 190 положеннями про шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій з використанням телефону (а рівно телеграфу, телевізора тощо), або б) створити окрему статтю з описовою диспозицією, де передбачити ознаки складу телемаркетингового шахрайства.

Наведені вище положення вироблені автором самостійно на підставі аналізу таких джерел:

1. Telemarketing Fraud. Common Fraud Schemes. - Ел. ресурс: <http://www.fbi.gov>.

2. Котлер Ф. Маркетинг мендежмент. Анализ, планирование, внедрение, контроль / М. Бугаев и др. (пер. с англ.); В. Усманов (гл. ред.). - 2-е изд. испр. рус. - 9-е изд. междунар. - СПб: Питер, 1999. - 887 с.

3. Котлер Ф. Десять смертельных грехов маркетинга. - СПб.: Издательский дом «Нева», 2004. - 149 с.

4. Основы маркетинга: Пер. с англ. / Ф. Котлер, Г. Армстронг, Д. Сондерс, В. Вонг. - 2-е европ. Изд. - М. и др.: Издательский дом «Вильямс», 2006. - 943 с.

5. Federal Criminal Code and Rules. - St. Paul, Minn., West Group, 2003. - 1435 р.

Додаток П

Види злочинів проти інтелектуальної власності за федеральним кримінальним законодавством США

За класифікацією ФБР і Міністерства юстиції США до злочинів проти інтелектуальної власності слід зараховувати такі федеральні посягання:

1. Торгівля підробними (контрафактними) товарами чи послугами (§ 2320 гл. 113 «Викрадене майно» розд. 18 ЗЗ США). Складові цього злочину: а) обвинувачений продав або намагався продати товари чи послуги; б) наявність умислу (наміру) у діях обвинуваченого; в) обвинувачений використовував «підроблений знак (марку)» для чи у зв'язку з товарами чи послугами; г) обвинувачений «свідомо використовував» підробний знак (марку). Поняття «підроблений знак (марка)» означає фіктивний знак (марку), що використовується у зв'язку з незаконною торгівлею товарами та послугами, або яка ідентична чи загалом невідмінна від зареєстрованої торгової марки для даних товарів або послуг у головному реєстрі Бюро патентів і торгових марок США та що перебуває в обігу, не залежно від того, знав обвинувачений чи ні про реєстрацію даної марки; та використання якої скоріш за все призведе до плутанини, помилки або обману. Покарання за перший злочин: тюремне ув'язнення на строк до 10 років та/або штраф у розмірі $ 2 млн (для фізичних осіб) чи $ 5 млн (для юридичних осіб). Цікаво, що на підставі Закону Ленхама (1946 р.) особу можна притягнути до цивільної відповідальності, замість кримінальної.

2. Кримінальне порушення видавничих прав (§ 506 (а) розд. 17 «Авторське право» ЗЗ США і § 2319 гл. 113 розд. 18 ЗЗ США). Складові фелонії: а) існування авторського права; б) обвинувачений порушив це право (здійсненням репродукції чи розповсюдженням робіт, що мають авторське право); в) обвинувачений діяв «злонавмисно»; г) обвинувачуваний продав хоча б 10 копій робіт, що мають авторське право, на суму, що перевищує $ 2,5 тис. протягом 180 днів. Обтяжуючий елемент: вчинення діяння з метою отримання комерційної переваги або особистого збагачення. Складові місдимінора: а) складові 1, 2 і 3 співпадають з відповідними складовими фелонії, крім того, що включається будь-яке порушення авторських прав, а не тільки за умови здійснення репродукції чи розповсюдження праць; б) обвинувачений порушив авторське право з метою отримання комерційної переваги або з метою особистого збагачення; здійснив репродукції чи розповсюдив праці, що мають авторське прав, на суму, що перевищує $ 1 тис. протягом 180 днів. Покарання: 1) за фелонію: тюремне ув'язнення на строк до 3 років та/або штраф у розмірі $ 250 тис. (за перший злочин); тюремне ув'язнення на строк до 6 років та/або штраф у розмірі $ 250 тис. (за наступний злочин); 2) за фелонію з обтяжуючим елементом: тюремне ув'язнення на строк до 5 років та/або штраф у розмірі $ 250 тис. (за перший злочин); тюремне ув'язнення на строк до 10 років та/або штраф у розмірі $ 250 тис. (за наступний злочин); 3) за місдимінор: тюремне ув'язнення на строк до 1 року та/або штраф у розмірі $ 100 тис. (за перший і наступні злочини).

3. Торгівля підробними (контрафактними) ярликами (назвами) (§ 2318 гл. 113 розд. 18 ЗЗ США). Складові цього злочину: а) обвинувачений діяв «свідомо»; б) обвинувачений торгував з використанням затверджених або розроблених для затвердження фонозаписів, комп'ютерних програм або інших аудіовізуальних праць, або програмного забезпечення для комп'ютерних документів чи пакетів; в) ярлики були підроблені, тобто ідентифікаційний ярлик чи упаковка здаються оригінальними, але насправді це не так; г) існує відповідна федеральна юрисдикція, оскільки праця (документація або програмне забезпечення для комп'ютерних документів чи пакетів) федерально захищена авторським правом або з інших причин, зокрема через міжштатний зв'язок (використання або намір на використання пошти чи обладнання міжштатного зв'язку для скоєння злочину), або якщо злочин скоюється в межах спеціальної морської чи територіальної юрисдикції США. Покарання за злочин: тюремне ув'язнення на строк до 5 років та/або штраф у розмірі $ 250 тис.

4. Торгівля музичними записами «живих» концертів (§ 2319А гл. 113 розд. 18 ЗЗ США). Складові цього злочину: будь-яка особа, яка без згоди виконавця або групи виконавців, свідомо та з метою отримання комерційної переваги або особистого збагачення: а) записує звуки або звуки та відеозображення музичного концерту у формі копії або фонозапису, чи відтворює копії або фонозапис даного виступу шляхом неправомірної фіксації; б) транслює або іншим чином передає публіці звуки чи звуки та відеозображення «живого» музичного концерту; в) розповсюджує або пропонує для розповсюдження, продає або пропонує продати, бере в прокат або пропонує у прокат, торгує таким відео - чи фонозаписом, як вказано у п. 1, не беручи до уваги, чи відбуваються такі записи у США. Покарання за злочин: тюремне ув'язнення на строк до 5 років та/або штраф у розмірі $ 250 тис.

5. Злочини, пов'язані із захистом прав споживачів, які придбають товари з фіктивними брендовими назвами (§§ 331 (а), 333, 343, 352, 362, 841 (а) (2) розд. 21 «Продукти харчування та лікарські засоби» ЗЗ США) - це, зокрема, представлення у міжштатній торгівлі будь-яких хибних продуктів споживання, лікарських засобів (контрольованих речовин також), пристроїв чи косметики. До цієї групи злочинів належать й посягання, що полягають у представленні у міжштатній торгівлі будь-яких хибних вовни, хутра та текстильної продукції. Покаранням за ці злочини є тюремне ув'язнення на певний строк та/або відповідний штраф.

6. Шахрайство та обман у сфері поштового зв'язку (§ 1341 гл. 63 «Шахрайство з використанням пошти» розд. 18 ЗЗ США) і шахрайство за допомогою телеграфу, радію або телевізора (§ 1343 гл. 63 «Шахрайство з використанням пошти» розд. 18 ЗЗ США). Покаранням за ці злочини є: тюремне ув'язнення на строк до 30 років та/або штраф у розмірі $ 1 млн Дублюючими до згадуваних норм є норми, передбачені § 2512 гл. 119 «Перехоплення телеграфних та електронних повідомлень і прослуховування усних повідомлень» розд. 18 ЗЗ США, що стосуються заборони обігу пристроїв для перехоплення різного роду повідомлень. Складові злочину, передбаченого § 2512: будь-яка особа, яка з умислом: а) відсилає поштою, або надсилає чи володіє у міжштатній чи мжнародній торгівлі будь-яким електронним, механічним чи іншим приладом, знаючи або маючи причини знати, що дизайн такого приладу практично розроблено з метою таємного перехоплення телеграфних, усних або електронних повідомлень; б) виготовляє, збирає, володіє або продає будь-який електронний, механічний чи інший прилад, знаючи або маючи причини знати, що дизайн даного приладу практично розроблено з метою таємного перехоплення телеграфних, усних або електронних повідомлень, та якщо даний прилад чи його компонент вже були або будуть відправлені поштою або переправлені шляхом міжштатної чи міжнародної торгівлі. Покарання за злочин: тюремне ув'язнення на строк до 5 років та/або штраф у розмірі $ 250 тис.

7. Несанкціонований прийом кабельного обслуговування (§ 553 розд. 47 «Телеграфи, телефони та радіотелеграфи» ЗЗ США). Складові злочину: жодна особа не повинна здійснювати перехоплення або отримувати в перехопленні чи отримуванні будь-яких комунікаційних послуг, що здійснюються через кабельну систему, якщо на це немає спеціального дозволу кабельного оператора або якщо це іншим способом не авторизовано за законом. Обтяжуючі обставини: вчинено за власним бажанням та з метою отримання комерційної переваги або особистого збагачення. Покарання за злочин: тюремне ув'язнення на строк до 6 місяців та/або штраф у розмірі $ 1 тис. Покарання за обтяжуючих обставин: тюремне ув'язнення на строк до 2 років та/або штраф у розмірі $ 50 тис.

8. Несанкціонована публікація або використання запису розмов (§ 605 (е) (4) розд. 47 ЗЗ США). Складові злочину: будь-яка особа, яка виробляє, збирає, модифікує, імпортує, експортує, продає або розповсюджує будь-яке електронне, механічне або інше обладнання чи прилад, знаючи чи маючи причини знати, що прилад чи обладнання головним чином застосовується для неавторизованого дешифрування сателітарного програмування або домашніх сателітарних систем. Покарання за злочин: тюремне ув'язнення на строк до 5 років та/або штраф у розмірі $ 500 тис.

9. Порушення систем управління та захисту авторських прав на підставі положень Закону про цифровий захист авторських прав (§§ 1201 (а) (1) - (2), (b), 1202 (a) (b) розд. 17 ЗЗ США). Складові злочину: будь-яка особа, що свідомо порушує §§ 1201 і 1202, з метою отримання комерційної переваги чи особистого збагачення. Загалом § 1201 ставить поза законом нехтування системами захисту авторських прав; підст. 1201 (а) (1) забороняє нехтування технологічними критеріями контролю доступу до праць, захищених авторськими правами; підст. 1201 (а) (2) і 1201 (b) забороняють торгівлю технологіями, які розроблені для нехтування технологічними критеріями або критеріями, які захищають права володарів авторських прав. У межах § 1202 захищено чистоту відомостей при розпорядженні авторськими правами, тоді як підст. 1202 (а) заборонено виготовлення та розповсюдження хибної інформації щодо розпорядження авторськими правами, а підст. 1202 (в) - усунення або зміну інформації про авторські права. Покарання за злочин: тюремне ув'язнення на строк до 5 років та/або штраф у розмірі $ 500 тис.

10. Крадіжка торговельних секретів (§ 1832 гл. 90 «Захист комерційної таємниці» розд. 18 ЗЗ США). Складові злочину: а) обвинувачений вкрав, привласнив, скопіював, перевіз чи вчинив інші подібні дії без відповідного дозволу власника (або обвинувачений отримує, купує, володіє тощо торговельним секретом, знаючи, що його було викрадено, привласнено, отримано без дозволу; або здійснює спробу чи входить у змову щодо вчинення таких дій); б) обвинувачуваний знав або був упевнений, що викрадена інформація була торговельним секретом; в) для закінчення злочину необхідно, що інформація була насправді торговельним секретом; г) обвинувачуваний намагався спрямувати торговельний секрет на економічну користь особи, яка не є власником; ґ) обвинувачуваний мав намір або знав, що крадіжка спричинить шкоду власнику торговельного секрету; д) торговельний секрет стосувався або був включений до складу продукту, який виготовлявся або був в обігу в міжштатній чи міжнародній торгівлі. Поняття «торговельний секрет» означає: всі форми та види фінансової, ділової, наукової, технічної, економічної чи інженерної інформації, якщо: а) власник такої вжив певних заходів для утримання такої інформації в секреті; б) інформація набуває незалежної економічної цінності, актуальності або потенційності, завдяки загальній необізнаності суспільства та невиявленості її певними суспільними засобами. Секретність: суди вимагають застосовувати будь-які необхідні заходи для захисту конфіденційності торговельного секрету під час судового процесу. Однією з резонансних справ щодо захисту торговельних секретів була справа компанії Кока-Кола (ця компанія у 1920 р. отримала законну назву для своєї формули напою, яку вона зберігала у секреті, після вступу у силу контракту щодо постачання тари). Покарання за злочин: тюремне ув'язнення на строк до 10 років та/або штраф у розмірі $ 250 тис. (для фізичних осіб) чи $ 5 млн (для юридичних осіб).

11. Економічне шпигунство на користь іноземної держави (§ 1831 гл. 90 «Захист комерційної таємниці» розд. 18 ЗЗ США). Складові злочину: будь-яка особа, яка з наміром або знаючи, що посягання здійснюватиметься на користь якого-небудь іноземному уряду, іноземного посередника чи іноземного представника свідомо: а) викрадає або без дозволу привласнює, бере, вивозить або приховує, або обманом, махінацією чи хитрістю отримує торговельний секрет; б) без дозволу копіює, виготовляє дублікат, перевозить та робить інші подібні дії із торговельним секретом; в) отримує, купує або володіє торговельним секретом, знаючи що його було вкрадено, привласнено, отримано або замінено без дозволу; г) здійснює спробу вчинити злочини, зазначені у п.п. 1-3; ґ) вступає у змову (та скоює будь-яку дію для її реалізації) щодо вчинення злочинів, зазначених у п.п. 1-3. Покарання за злочин: тюремне ув'язнення на строк до 15 років та/або штраф у розмірі $ 500 тис. (для фізичних осіб) чи $ 10 млн (для юридичних осіб).

12. Отримання інформації поза правомірністю через використання захищеного комп'ютера (§ 1030 (а) (2) гл. 47 «Шахрайство та удавані заяви» розд. 18 ЗЗ США). Складові злочину: будь-яка особа, яка з наміром входить у комп'ютер без дозволу або перевищує авторизований доступ і отримує інформацію: а) що міститься у фінансовому записі будь-якої фінансової установи, або власника чека, як зазначено у ст. 1602 (n) розд. 15 ЗЗ США, або така, що міститься у картотеці агенції обліку споживачів, як вказано у Законі про доброчесну кредитну звітність; б) з будь-якого департаменту чи агенції США; в) з будь-якого захищеного комп'ютера, якщо діяння торкається інтересів міжштатного чи міжнародного обміну інформацією. Обтяжуючі обставини: злочин було вчинено з метою комерційного збагачення або особистих фінансових прибутків; злочин було вчинено із сприянням будь-якому злочинному або деліктному акту на порушення Конституції чи будь-якого закону США, чи закону будь-якого штату; цінність отриманої інформації перевищує $ 5 тис. Покарання за злочин: тюремне ув'язнення на строк до 1 року та/або штраф у розмірі $ 100 тис. Покарання за обтяжуючих обставин: тюремне ув'язнення на строк до 5 років та/або штраф у розмірі $ 250 тис.

13. Доступ до захищеного комп'ютера з наміром вчинити шахрайство або отримати цінну річ (§ 1030 (а) (4) гл. 47 «Шахрайство та удавані заяви» розд. 18 ЗЗ США). Складові злочину: будь-яка соба, яка свідомо та з наміром вчинити шахрайство, входить до захищеного комп'ютера без дозволу, або перевищує межі дозволеного доступу і, таким чином, вчиняє намічене шахрайство та отримує якусь цінну річ, якщо метою шахрайства та отримання речі не є тільки користування комп'ютером та якщо цінність такого користування не перевищує $ 5 тис. протягом одного року. Покарання за злочин: тюремне ув'язнення на строк до 5 років та/або штраф у розмірі $ 250 тис.

Наведені вище положення вироблені автором самостійно на підставі аналізу таких джерел:

1. Federal Criminal Code and Rules. - St. Paul, Minn., West Group, 2003. - 1436 р.

2. Goldstone D. Prosecuting Intellectual Property Crimes. - Washington (D.C.), Computer Crime and Intellectual Property Section Criminal Division, 2001. - 310 р.

3. Rockwell Graphic Sys., Inc. v. DEV Indus., Inc., 925 F.2d 174, 180 (7 th Cir. 1991).

4. Coca-Cola Bottling Co. v. Coca-Cola Co., 269 F. 796 (D. Del. 1920).

Додаток Р

Види «білокомірцевих» злочинів у США

За класифікацією ФБР і Міністерства юстиції США до «білокомірцевих» злочинів слід зараховувати такі федеральні посягання:

1. Антимонопольне (антитрастове) правопорушення - це порушення норм Закону Шермана (ст. ст. 1-7, розд. 15 ЗЗ США) та Закону Клейтона (ст. ст. 12-27, розд. 15 ЗЗ США). Метою антимонопольних законів є сприяння конкуренції та забезпечення захисту сфери торгівлі і підприємництва від встановлення фіксованих цін, антиконкурентних дій і монополії на ринку.

2. Шахрайство у сфері банкрутства - це шахрайство, вчинене фізичними чи юридичними особами (корпораціями), які приховують активи, роблять неправдиві заяви, вводять в оману кредиторів, здійснюють незаконний тиск на подання петицій щодо банкрутства.

3. Хабарництво - це пропозиція грошей, товарів, послуг, інформації або інших предметів, що мають матеріальну цінність, яка представлена наміром впливу на дії, погляди або рішення того, хто бере винагороду.

4. Комп'ютерне шахрайство - це шахрайство, яке передбачає протиправне використання комп'ютера, саботаж комп'ютера чи маніпуляцію з його файлами, використання підроблених кредитних карток в Інтернеті тощо. Винні підлягають відповідальності на підставі низки норм розд. 18 ЗЗ США, зокрема: шахрайство та інша незаконна діяльність, пов'язана із засобами доступу (§ 1029); шахрайство та інша незаконна діяльність, пов'язана з комп'ютерами (§ 1030); комунікаційні лінії, станції або системи (§ 1362); перехоплення та розголошення телеграфних, усних або електронних повідомлень (§ 2511); протиправний доступ до збережених повідомлень (§ 2701); розголошення даних (§ 2702); вимоги до урядового доступу (§ 2703).

5. Шахрайство з кредитними картками - це несанкціоноване використання кредитних карток з метою отримання товарів чи послуг.

6. Контрафакція та фальшування (у тому числі фальшивомонетництво) - це копіювання або імітація певних предметів без належного дозволу та їх представлення в якості оригіналів (грошей чи цінних паперів, одягу чи годинників відомих фірм тощо).

7. Економічне шпигунство або викрадення секретів, що охороняються законодавством про товарні знаки, - це викрадення або неправомірне заволодіння запатентованою економічною інформацією (комерційною таємницею) щодо фізичних осіб, ведення бізнесу чи промислових досягнень тощо.

8. Привласнення чи розтрата - це обернення на свою користь грошей або майна, вчинене особою, якій вони були ввірені.

9. Порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища - це забруднення повітря, води або ґрунту токсичними речовинами, які становлять суттєву загрозу для життя чи здоров'я людей, власності або довкілля.

10. Фінансове шахрайство - це шахрайство, привласнення або розтрата грошей чи майна, які вчиняються у сфері функціонування фінансових інституцій, діяльність яких забезпечена чи врегульована американським урядом (приміром, шахрайство з комерційними позиками, чеками або іпотечними заставами; підробка обігових документів; кайтінг з чеками; неправдиві заяви та інші шахрайства).

11. Шахрайство проти урядових установ - це шахрайство, вчинене у зв'язку із укладенням контрактів з урядом США та створенням федеральних програм, включаючи шахрайство у сфері будівництва житла, забезпечення оборонних, сільськогосподарських, освітніх та корпоративних програм. Як правило, цей вид шахрайства пов'язаний із вчиненням інших суміжних злочинів: хабарництва щодо надання чи забезпечення контрактів, змови серед підрядників, неправдивого або подвійного складання рахунків, хибної сертифікації якості товару чи результатів проведених випробувань, заміни справжніх частин товару на підроблені чи на ті, які поступаються своєю якістю.

12. Шахрайство у сфері охорони здоров'я - це шахрайство, яке передбачає виплату незаконних «комісійних», складання рахунків на послуги, що не надаються взагалі, або надаються менш кваліфікованими спеціалістами, а також складання рахунків щодо постачання непотрібного (зайвого) медичного обладнання. Це шахрайство вчиняється в усіх сферах охорони здоров'я, включаючи лікарні (у тому числі психіатричні), шпиталі, лабораторії, фармацевтичні заклади, аптеки, пологові будинки, сферу амбулаторного лікування тощо.

13. Торгівля комерційною таємницею - передбачає продаж конфіденційної комерційної інформації, вчинений особою, яка має доступ до неї, що дозволяє покупцеві мати переваги, отримувати прибутки, уникати збитків на ринку цінних паперів і спричиняти шкоду (або створювати реальну загрозу її спричинення) суб'єкту, представник якого продає цю інформацію, а також типовим інвесторам, хто здійснює придбання чи купівлю акцій без використання такої інформації.

14. Шахрайство у сфері страхування - це різноманітні шахрайські дії, вчинені претендентами на страхування, власниками полісів, позивачами третьої особи чи професіоналами, які забезпечують послуги страхування клієнтам. Таке шахрайство включає розширення або доповнення кола вимог, що зазначаються в страхових угодах, або встановлення нижчої преміальної межі.

15. Виплата незаконних «комісійних» - це повернення певної кількості грошей від продавця до покупця внаслідок обумовленої таємною змовою угоди.

16. Шахрайство у сфері поштового зв'язку - це шахрайство з використанням можливостей поштового зв'язку.

17. Відмивання коштів - це процес або низка дій, завдяки яким приховуються, маскуються або робляться легітимними доходи незаконного походження з метою уникнення викриття, оподаткування, судового переслідування та конфіскації. Незаконні доходи легалізуються, щоб винний мав змогу звітувати контролюючим органам про факт їхнього законного походження.

18. Корупція - передбачає підрив громадської довіри до представників держави (службових осіб), вчинення ними зловживань своїм службовим становищем (на рівні федерації, окремого штату чи на місцях) та допомогу їхніми пособниками з приватного сектору. Обраний, призначений чи найнятий урядовий службовець порушує федеральні закони, якщо він запитує, вимагає, клопоче, приймає або погоджується отримати будь-які цінності за виконання ним своїх офіційних обов'язків.

19. Шахрайство у сфері обігу цінних паперів - передбачає їх викрадення через маніпуляції на ринку, з рахунків та шляхом використання електронних мереж і систем.

20. Ухилення від сплати податків - це шахрайство, вчинене шляхом подання неправдивих податкових звітів або неподання їх взагалі.

21. Телемаркетингове шахрайство - це будь-який обманний трюк (схема) за допомогою телефону як первинного засобу зв'язку винного з потенційними жертвами (при цьому злочинці використовують різні псевдоніми, номери телефонів і місця їхнього розташування) тощо.

Наведені вище положення вироблені автором самостійно на підставі аналізу таких джерел:

1. White-Collar Crime: an overview. - Ел. ресурс: <http:// wwwsecure.law.cornell.edu>.

2 Contemporary Issues in White Collar Crime Course. - Quantico, FBI NA, 2000. - 16 p.

3. Investigative Process and Techniques (WCC). - Washington, FBI Headquarters, 2001. - 24 p.

Додаток С

Міжнародні (транснаціональні) злочинні організації та особливості «вуличного» гангстеризму в США

С. 1 Міжнародні (транснаціональні) злочинні організації

1. Загальні тенденції:

За останні десятиріччя на фронті боротьби протидії злочинності одним з головних і першочергових завдань для правоохоронних органів кожної держави є протидія міжнародним (транснаціональним) злочинним організаціям. Перейшовши національні юрисдикційні кордони, організована злочинність перетворилась на найгострішу проблему міжнародного характеру та стала загрозою номер один в планетарних масштабах. Серед причин, що призвели до стрімкого розповсюдження міжнародної злочинності в світі, найбільш суттєвими були: 1) розпад Радянського Союзу, а отже ліквідація Варшавського Договору та «балканізація» Європи; 2) зростання капіталізму в Китаї; 3) прийняття Північно-американської угоди про вільну торгівлю; 4) зниження митного, валютного та паспортного контролю в ЄС; 5) створення офшорних зон, спрощення процедур банківських операцій та інші важливі політико-економічні події.

Беручи до уваги новітні підходи щодо ідентифікації організованої злочинності на транснаціональному рівні, до основних рис міжнародних злочинних організацій слід віднести:

- традиційність і наявність історичного минулого;

- ієрархічність і клановість, структурованість і системність в організації та керівництві злочинним співтовариством;

- стабільність, монолітність та стійкість;

- нестримне прагнення до влади та збагачення, ненависть і ворожнеча до конкурентів;

- сувора дисципліна та чітке додержання «злочинних» норм і приписів;

- панування девізу: «злочинна організація - понад усе»;

- корупційний вплив на державні органи та громадські об'єднання;

- найвищий рівень озброєння, фінансового та матеріально-технічного забезпечення;

- контроль за найприбутковішими сферами злочинної діяльності: наркобізнес, рекет, контрабанда, «відмивання» грошей, торгівля зброєю, сировиною та людьми, крадіжки автомототранспорту тощо;

- мобільність, рушійність, здатність бути «скрізь і всюди».

Відчутними тенденціями останнього часу є розширення міжнародними кримінальними структурами сфер своїх злочинних інтересів і формування альянсів між собою.

2. Види міжнародних злочинних організацій:

Беручи до уваги традиційність і глобальність міжнародної злочинності, найвідомішими транснаціональними злочинними організаціями на сьогодні є:

1. Італійський злочинний синдикат.

2. Російська мафія.

3. Японська якудза.

4. Китайські тріади.

5. Колумбійські картелі.

6. Мексиканська федерація.

Всі вони мають узагальнену назву - «Велика Шістка».

В світі існують й інші види злочинних організацій, наприклад:

а) гангстерські синдикати в Туреччині, Ніґерії, Нікарагуа, Панамі, на Ямайці, в Домініканській республіці тощо - вони хоча і вважаються високоорганізованими злочинними співтовариствами, що діють за межами своїх національних територій, проте не мають глобального впливу у світі і, як правило, є підзвітними «Великій Шістці»;

б) терористичні організації (Сендеро Люміносо, Тупак Амару, Хезболлах, Організація Абу Нідала тощо) та їх злочинна діяльність - наркобізнес, контрабанда, торгівля зброєю - підпорядкована досягненню політичних (а не корисливих) цілей.

Серед перелічених видів міжнаціональних злочинних організацій найбільшу суспільну небезпеку для світової спільноти містять члени «Великої Шістки». На висвітленні їх специфічних рис і хотілося б зупинитися докладніше.

3. Італійський злочинний синдикат:

До складу італійської організованої злочинності входять чотири незалежні кримінальні структури:

- Сицилійська мафія;

- Каморра;

- Ндрангета;

- Сакра Корона Уніта.

Всі ці злочинні організації хоча і є окремими, але тісно співробітничають між собою у зв'язку з потребами контролю та координації кримінального бізнесу.

3.1. Сицилійська мафія:

Сицилійська мафія або «Коза Ностра» (з італ. «наша справа») - це найбільш відоме організоване злочинне угруповання у світі, що має давню історію та традиції. Палермо (столиця Сицилії) - є «штаб-квартирою» та історичною батьківщиною мафії, яка нині діє в понад 40 державах і включає 180 «сімей» з близько 5400 членів. Деякі науковці вважають, що мафія походить з ІХ ст., коли місцеві сицилійці почали згуртовуватися в пошуках притулку (з араб. «мафії») від арабської навали. Традиційно мафія мала п'ять головних принципів: 1) кодекс мовчання («омерта»); 2) цілковита відданість «дону» (босу); 3) кровна помста за напад на членів «сім'ї»; 4) заборона контактів з правоохоронцями; 5) підтримка та допомога «союзним» кримінальним групам.

В кінці ХІХ - на початку ХХ ст. мафія емігрує до США та створює там «американське відділення». Її кримінальний вплив досяг апогею у 20-ті - початок 30-х років минулого століття під час існування «сухого закону». Цей період в історії Сполучених Штатів отримав назву «гангстерська ера» або «ера беззаконня». Незважаючи на суттєві поразки, що були завдані мафії з боку ФБР і поліції, вона змогла по теперішній час зберегти домінуючі кримінальні позиції в світі. Сфера сучасних злочинних інтересів мафії включає: наркоторгівлю, рекет, контроль інвестування капіталів, корупцію профспілок, протекторат над легальним бізнесом, фінансово-кредитні шахрайства, незаконні азартні ігри тощо.

3. 2. Каморра:

Каморра - це злочинна організація, що розташована в Кампаньї з центром в Неаполі. Характерними рисами Каморри є мобільність, адаптованість до непередбачуваних змін і здатність формувати нові альянси. Все це дозволяє їй гідно конкурувати з Сицилійською мафією. До складу Каморри входять 133 клани із загальною чисельністю 7400 членів. Традиційно Каморра була присутньою в Південній Америці, а нині має сфери контролю в багатьох державах Західної Європи. Злочинна діяльність Каморри охоплює торгівлю наркотиками (головним чином, кокаїном) і зброєю, ігорний бізнес, експлуатацію проституції, вимагання, шахрайства та насильницькі злочини.

3.3. Ндрангета:

Ндрангета є кримінальним співтовариством, що нараховує 160 злочинних груп з приблизно 6000 членами, які діють в Калабрії. Вона регулярно та ефективно співпрацює з усіма представниками італійського злочинного синдикату. Ндрангета намагається контролювати Західну Європу, Середній Схід, Середземномор'я, Канаду та Південну Америку. Пріоритетними напрямками Ндрангети є наркобізнес (як правило, торгівля героїном), вимагання, продаж зброї, «відмивання» грошей, шахрайство та контроль за комерційними кампаніями.

3.4. Сакра Корона Уніта:

Сакра Корона Уніта або «Священна Корона» є досить новим злочинним угрупованням (відома з 1970 р.), що включає близько 50 кланів з чисельністю 1800 членів. Вона знаходиться в Пульї з центром в м. Барі. Ця організація підтримує стосунки не лише з італійським криміналітетом, але й зі злочинними групами з Албанії та республік колишньої Югославії. «Священна Корона» займається торгівлею наркотиками, зброєю та вибухівкою, контрабандою, вимаганням, шахрайством, «відмиванням» грошей і нелегальною міграцією.

4. Російська мафія:

Російська мафія або Євразійська організована злочинність є узагальненою назвою для організованих кримінальних структур з республік колишнього СРСР. Вона відома з 1991 р. і сьогодні є однією з домінуючих в світі. Сфера впливу російської мафії поширюється на 55 іноземних держав, а її чисельність складає понад 100 тис. членів, об'єднаних в 300 структурованих груп. Специфіка російської мафії полягає у наступному: 1) тотальній жорстокості; 2) невичерпними фінансовими та кадровими ресурсами; 3) динамічній структурі (замість «пірамідального» принципу, який є у італійської мафії, застосовується поділ на «бригади», що оперують у різних цілях і напрямках); 4) відсутності централізованого керівництва; 5) відсутності заборони насильства щодо правоохоронців і громадських діячів. Російська організована злочинність створила тісний альянс з італійським злочинним синдикатом і колумбійськими картелями.

В державах СНД мафія представлена олігархами, ділками «тіньового» бізнесу, «злодіями у законі» та професійними злочинцями. За відомостями ФБР, під контролем російської мафії перебуває 40% приватного бізнесу, 60% державних підприємств, 50-85% банків. У США російські злочинці діють у переважній більшості штатів (особливо на північно-східному узбережжі), проти них ФБР порушило 261 кримінальне переслідування. Основними напрямками діяльності російської мафії є: торгівля наркотиками та людьми, вимагання, вбивства на замовлення, контрабанда зброї (в т.ч. ядерної), викрадення автомобілів, фінансові шахрайства, відмивання грошей і незаконний експорт сировини.

Відзначимо, що останнім часом західні спеціалісти розмежовують українську мафію та російську, як окрему структуровану злочинну організацію (наприклад, про це йшлося в матеріалах конференції голів парламентів держав-учасниць Центрально-європейської ініціативи, Трієста, Італія, 24-25 жовтня 1997 р.).

5. Японська якудза:

Якудза, або «борйокудон», - це японський варіант мафії. Історичні коріння якудзи сягають ХVІ - ХVІІ ст., коли зграї азартних гравців, вуличних торговців і хуліганів почали об'єднуватися між собою. Саме слово «якудза» походить від найгіршої комбінації в японській картярській грі («8-9-3», що вимовлялася «я-ку-са»). Структурно якудза очолюється «ойабунами» (босами), які керують вільно організованими «сім'ями». Кількісний склад японської мафії нараховує біля 60-100 тис. членів. Під контролем якудзи перебувають території західного узбережжя США, Гаваїв, Південної Кореї, Австралії, Бразилії та Коста Ріки. Вона налагодила щільну співпрацю з китайськими тріадами. До найприбутковіших сфер впливу якудзи належать: наркоторгівля (в основному метамфетамін), вимагання, кредитні шахрайства, ігорний бізнес, проституція, охоронна діяльність і контроль над корпораціями та банками.

6. Китайські тріади:

Китайські тріади, назва яких походить з китайського ієрогліфа, що має форму трикутника, є найдавнішими злочинними організаціями на планеті, які виникли тисячі років тому. Провідне місце сьогодні займають шість Великих Тріад та підпорядковані їм угруповання із загальною кількістю понад 100 тис. членів. Це означає, що тріади є найбільшою за розміром злочинною асоціацією, яка діє по всьому світу. Капіталістичні засади в Китаї та приєднання до нього Гонконгу дуже підсилили позиції тріад протягом останнього часу. Тріади є дуже впливовими в Китаї, Південно-Східній Азії, на західному та північно-східному узбережжі США. Ієрархія тріад містить: керівництво («голова дракону»), адміністративні та кадрові підрозділи, службу зв'язку та оперативні групи. Китайські тріади контролюють торгівлю героїном, проституцію та азартні ігри, займаються вимаганнями, фінансовими шахрайствами та «відмиванням» грошей, здійснюють контрабанду людей, зброї, автомобілів та електронного обладнання, а також вчиняють вбивства на замовлення.

7. Колумбійські наркокартелі:

Колумбійські наркокартелі є осередком наркобізнесу у державах Карибського басейну та на півночі Південної Америки. До середини 90-тих років ХХ ст. лідерами наркоторгівлі були Меделінський та Кальський картелі з Колумбії. У 1995-1997 рр. було заарештовано босів цих двох картелів, що призвело до появи нових злочинних організацій - картеля де ла Коста, Норзен Валле дель Кока, а також незалежних угруповань наркоторговців у Колумбії, Перу, Болівії, Венесуелі, Аргентині, Чилі, Парагваї та Уругваї. Незважаючи на втрати, колумбійські картелі продовжують сьогодні контролювати світовий обіг кокаїну. Вони виробляють або продають понад 50% всього героїну, який споживається в США. Контрабандними шляхами картелі постачають наркотики до Центральної Америки, Мексики, Сполучених Штатів, Багамських островів і Туреччини. Крім того традиційним для картелей є рекет, «відмивання» грошей і вбивства суддів, правоохоронців та інформаторів, що чимось недогодили.

8. Мексиканська федерація:

Мексиканську федерацію представляють чотири картелі-лідери (Галфський, Тіхуанський, Сонорський, Хуарезський), які в основному заправляють виробництвом, контрабандою та торгівлею наркотиками (героїном, кокаїном, маріхуаною тощо), а також «відмиванням» грошей. Картелі контролюють всю Мексику і захід США. Вони також займаються посередницькою діяльністю, перевозячи кокаїн з Колумбії до Сполучених Штатів. П'ятий картель - організація Амескуа - домінує в торгівлі метамфетаміном і ефедрином. Ефективна злочинна діяльність мексиканських картелів зумовлюється високим рівнем корупції суддів, правоохоронних органів, армії та митниці.

Наведені вище положення вироблені автором самостійно на підставі аналізу таких джерел:

1. Міжнародна банківська справа та відмивання грошей / Матеріали міжнародного семінару (15-19 лютого 1999 р.). - К., 1999. - 230 с.

2. Бень А. Правди і суду! - Рівне, 1998. - 208 с.

С. 2 Особливості «вуличного» гангстеризму в США

1. Загальні тенденції:

В реаліях сьогодення гангстеризм, як один з найбільш небезпечних проявів організованої злочинності, становить неабияку загрозу не тільки для громадської, але й для національної безпеки багатьох держав світу. У цьому зв'язку не є винятком і Сполучені Штати - держава, яка завдяки високим економічним показникам і соціальної стабільності, перетворилася на «плацдарм» кримінальних інтересів різноманітних гангстерських угруповань (термін «gang» з англ. перекладається як «банда», звідси гангстеризм є тотожним бандитизму). Історія гангстеризму починає свій відлік з 1820 р., коли у м. Нью-Йорку з'явилася гангстерська зграя з ірландських іммігрантів під назвою «Сорок крадіїв». Вже через сто років потому на території США діяли тисячі різноманітних банд (приміром, тільки у Чикаго в 1927 р. їх нараховувалося 1313). У 1995 р. Міністерство юстиції США визначило, що на території 50 штатів діють приблизно 650 тис. відомих правоохоронним агенціям членів бандформувань. Враховуючи тенденції загострення та глобалізації проблеми гангстеризму в Америці за останні десять - п'ятнадцять років, протидія цьому деструктивному явищу є одним із найпріоритетніших завдань федеральних (ФБР, Адміністрація по боротьбі з розповсюдженням наркотиків тощо) і місцевих (поліція) правоохоронних органів.

Сучасний американський гангстеризм характеризується такими специфічними рисами: 1) має «вуличний» характер - тобто гангстерська злочинність у переважній більшості випадків виявляється на урбанізованих територіях міст і селищ (вулицях, площах, парках, промислових зонах тощо); 2) представлений різноманітними гангстерськими угрупованнями у виді банд (з англ. «gang» - це банда, тобто структурована група осіб, які об'єдналися на постійній основі з метою здійснення злочинної діяльності); 3) організація банд відбувається за расовим, релігійним, культурним чи національним походженням або територіальними ознаками; 4) банди стають дедалі стійкішими, жорстокішими, корисливішими та насильницькими; 5) злочинна діяльність окремих банд підпорядкована та контролюється міжнародними (транснаціональними) злочинними організаціями; 6) банди створюють між собою гангстерські альянси, які стають мультинаціональними за кадровим складом (расова чи національна ворожнеча поступається спільним кримінальним інтересам).

2. Ідентифікація «вуличних» банд:

Ефективним напрямком протидії гангстерським угрупованням (бандам) є проведення щодо них відповідної ідентифікації. Правильна та точна ідентифікація «вуличних» банд вирішує низку принципових завдань у процесі розкриття та розслідування злочинів, що ними вчиняються. Це дає змогу не тільки встановити конкретне гангстерське угруповання та його учасників, але й відмежувати одну банду від іншої.

До кола найбільш вагомих ідентифікаційних чинників слід віднести:

1) специфіка дій (почерк) банди (кожне гангстерське угруповання має певні особливості при вчиненні нападів та інших злочинів);

2) графіті (написи з назвами та символами на різного роду будинках та спорудах говорять не тільки про те, яка банда діє на цій території, але й позначають «кордони» гангстерського впливу, звіти про проведені напади, заплановані збори учасників банди і т.ін.);

3) знаки рукою (дозволяють розтлумачити до якого альянсу належить гангстер та про що він спілкується з іншими злочинцями);

4) сленг (жаргон, окремі фрази та вирази, слова-паразити розкривають природу гангстерського буття);