Порівняльний аналіз кримінального законодавства України та федерального кримінального законодавства Сполучених Штатів Америки

Усі федеральні злочини проти громадського порядку та моральності у США можна поділити на дві групи: 1) злочини проти громадського порядку - гл. 12 «Громадські безпорядки» та гл. 102 «Масові заворушення» розд. 18 ЗЗ США; 2) злочини проти моральності - гл. 3 «Тварини, птахи, риба та рослини», гл. 65 «Злонавмисне пошкодження майна», гл. 71 «Непристойна поведінка», гл. 110 «Сексуальна експлуатація та інше зловживання дітьми», гл. 117 «Перевезення для незаконної сексуальної діяльності та пов'язані з цим злочини» і, навіть, гл. 1 «Загальні положення» розд. 18 ЗЗ США. Зрозуміло, що така класифікація є умовною, оскільки деякі інші норми федерального кримінального законодавства США також можуть зачіпати відносини громадського порядку та моральності. Одночасно хуліганство, зловживання спиртними напоями та деякі інші правопорушення не визнаються кримінально-караними на федеральному рівні, оскільки вважається, що їх переслідування є завданням влади штатів. Далі розглянемо найпоширеніші федеральні посягання на громадський порядок і моральність.

У гл. 12 розд. 18 ЗЗ США містяться всього три статті, які описують саме злочинне діяння у виді громадських безпорядків, дають визначення певних понять і термінів, а також регулюють питання юрисдикції федерації та штатів. Так, положення цієї глави визначають такі поняття та терміни: «громадський безпорядок», «торгівля», «функція, що захищається федеральною владою», «вогнепальна зброя», «вибухові чи запалювальні пристрої», «пожежник», «працівник правоохоронного органу», «держава». Наприклад, поняття «громадський безпорядок» означає будь-яке порушення громадського порядку, включаючи насильницькі дії, які вчиняються групою у кількості трьох і більше осіб, що ставлять у небезпеку заподіяння або заподіюють фізичну чи майнову шкоду іншим особам.

За суттю громадські безпорядки розуміються законодавцем дуже широко (§ 231 гл. 12 розд. 18 ЗЗ США), адже включають: а) навчання іншої особи застосуванню вогнепальної зброї чи демонстрацію дії такої зброї, вибухових чи запалювальних пристроїв, з метою подальшого порушення громадського порядку, спричинення шкоди інтересам торгівлі, запобігання виконанню функцій, що захищаються федеральною владою; б) перевезення чи виробництво вогнепальної зброї, вибухових чи запалювальних пристроїв для їх продажу з метою подальшого порушення громадського порядку; в) вчинення чи спроба (замах) вчинення будь-якого порушення громадського порядку, із застосуванням зброї чи перешкоджанням працівникам правоохоронних органів виконувати свої обов'язки, що впливає на інтереси торгівлі, виконання функцій, що захищаються федеральною владою тощо. Покаранням за такі дії є штраф та/або тюремне ув'язнення на строк до 5 років.

Відповідальність за масові заворушення передбачена лише двома статтями гл. 102 розд. 18 ЗЗ США (§§ 2101 і 2102), де також криміналізуються відповідні злочинні дії та дається визначення певних понять і термінів. Під поняттям «масові заворушення» закон розуміє порушення громадського порядку, що включає: 1) насильницьку дію або дії з боку однієї чи кількох осіб з натовпу, кількістю три і більше осіб, якщо дія або дії створюватимуть наявну та дійсну небезпеку заподіяння або заподіюватимуть фізичну чи майнову шкоду іншій особі; 2) погрозу або погрози вчинення насильницької дії чи дій з боку однієї чи кількох осіб з натовпу, кількістю три і більше осіб, спроможних, індивідуально чи колективно, негайно виконати таку погрозу або погрози, коли здійснення погрози чи насильницьких актів створюватимуть наявну та дійсну небезпеку заподіяння або заподіюватимуть фізичну чи майнову шкоду іншій особі.

Самі масові заворушення (§ 2101 розд. 18 ЗЗ США) полягають у пересуванні винного з одного штату до іншого чи за кордон або у використанні яких-небудь засобів міжнародного чи міжштатного зв'язку, включаючи (але не обмежуючись цим) пошту, телеграф, телефон, радіо чи телебачення, з наміром: а) підбурити до вчинення масових заворушень; б) організувати, сприяти, підтримати, взяти участь у них чи здійснити масові заворушення; в) вчинити будь-яку насильницьку дію для здійснення масових заворушень або г) надати допомогу чи сприяти якій-небудь особі у підбурюванні або участі, або проведенні масових заворушень, або у вчиненні будь-якої насильницької дії для здійснення масових заворушень, та якщо протягом такого пересування або такого використання, або після цього вчиняється яка-небудь інша явна дія із вищенаведеним наміром чи вчиняється замах на це. Покарання за масові заворушення аналогічне покаранню за громадські безпорядки. При цьому винесення обвинувального чи виправдувального вироку за законом будь-якого штату запобігає переслідуванню цього злочину за федеральним законодавством.

Гл. 3 розд. 18 ЗЗ США передбачено відповідальність за свідоме створення, продаж або володіння зображень жорстокого поводження з тваринами задля використання таких зображень у торгівлі між штатами чи міжнародній торгівлі в комерційних цілях (покаранням за це є штраф та/або тюремне ув'язнення на строк до 5 років).

Глава 65 розд. 18 ЗЗ США, в аспекті злонавмисного пошкодження майна, передбачає відповідальність за деякі аморальні посягання, приміром, за прояви жорстокого поводження з тваринами та вандалізму. Так, § 1368 цієї глави криміналізує завдання шкоди тваринам, що перебувають на службі в правоохоронних органах, або замах чи, навіть, змову на завдання такої шкоди (такі дії караються штрафом та/або тюремним ув'язненням на строк до 1 року). За наявності тяжких наслідків (приміром, загибель тварини) винному загрожує тюремне ув'язнення на строк до 10 років. Інша норма цієї глави - руйнування ветеранських меморіалів (§ 1369) - передбачає відповідальність за злонавмисне пошкодження чи знищення якого-небудь монумента, що належить до державної власності та відображає службу будь-якої особи (осіб) у збройних силах США, або замах на вчинення цих дій. Покаранням за це є штраф та/або тюремне ув'язнення на строк до 10 років.

Під непристойною поведінкою, про яку йдеться у гл. 71 розд. 18 ЗЗ США, закон розуміє розповсюдження продукції непристойного змісту, забороняючи вчинення різноманітних дій, котрі є самостійними злочинами: володіння такою продукцією з наміром її збуту чи сам збут; відправлення її поштою; ввезення її з-за кордону; розсилання її у пакунках чи конвертах; непристойні висловлювання в процесі радіомовлення; перевезення такої продукції для продажу чи збуту; залучення до діяльності щодо її розповсюдження; візуальна репрезентація продукції, що містить сексуальні зловживання над дітьми; трансляція такої продукції по кабельному телебаченню; поширення її серед неповнолітніх. Покаранням за такі дії є штраф та/або тюремне ув'язнення на певний строк, а також конфіскація продукції непристойного змісту та особистого майна. Як правило, найбільш караним злочином є розповсюдження дитячої порнографії, оскільки практика свідчить, що федеральні суди США зазвичай виносять стандартні покарання за це діяння - 20 років тюремного ув'язнення.

Силу наведених законодавчих положень підтверджує судова практика, вихідною позицією якої є те, що право на свободу слова та друку, що передбачено першою поправкою до Конституції США, не поширюється на сферу непристойної поведінки (передусім сферу, що стосується пропаганди сексуальної розпусти). У справі «Рот проти Сполучених Штатів» (1957 р.) щодо розповсюдження непристойності, було сформульовано таке визначення непристойного матеріалу: це матеріал, який являє собою секс (статеві зносини) таким чином, що викликає похітливу зацікавленість. В іншій справі - «Міллер проти Каліфорнії» (1973 р.) - Верховний суд США встановив три розширені критерії, коли зображення відображає непристойну поведінку: 1) якщо особа середнього віку знаходить, що у цілому твір (предмет, праця тощо) викликає похітливу зацікавленість, що не відповідає суспільним поглядам і переконанням; 2) якщо у творі сексуальна поведінка зображується чи описується явно огидним (відразливим) способом, що не узгоджується зі суспільними стандартами; 3) якщо у цілому твір не має вагомої літературної, мистецької, політичної чи наукової цінності. Незважаючи на прояви сексуально відкритого іміджу в американському суспільстві та засобах масової інформації, «тест Міллера» й досі залишається джерелом визначення кримінально-караної непристойної сексуальної поведінки.

Спеціальні випадки розповсюдження матеріалів із дитячою порнографією передбачені відповідними нормами гл. 110 «Сексуальна експлуатація та інше зловживання дітьми» розд. 18 ЗЗ США, які криміналізують такі дії: а) виробництво дитячої порнографії; б) продаж чи купівлю дітей з метою сексуальної експлуатації; в) володіння, розповсюдження та отримання дитячої порнографії; г) виробництво дитячої порнографії з метою її ввезення до Сполучених Штатів. Покарання за такі дії є вельми суровими: штраф та/або тюремне ув'язнення на строк до 30 років (у певних випадках - довічне тюремне ув'язнення), а також конфіскація продукції, що містить дитячу порнографію, та особистого майна.

Діяння, що стосуються сексуальної експлуатації людей, зловживання неповнолітніми (передусім на сексуальному ґрунті) та зайняття проституцією щільно пов'язані між собою. Зокрема, на федеральному рівні є кілька статутів, що забороняють сексуальний туризм (перевезення), міжнародний і міжштатний продаж дорослих і дітей з метою сексуальної експлуатації та сексуальні зловживання неповнолітніми. Так, § 1951, що був доданий до розд. 18 ЗЗ США на підставі Закону про захист жертв торгівлі людьми 2000 р., передбачає відповідальність за вербування, підбурювання (зваблення) чи заволодіння людиною для її залучення у комерційну сексуальну діяльність або отримання доходів від такої діяльності. Якщо цей злочин було вчинено із застосуванням насильства, примусу чи обману, а також щодо особи, яка не досягла 14 років, він карається штрафом та/або тюремним ув'язненням на будь-який строк (максимум - довічним тюремним ув'язненням).

Особливої уваги потребують випадки сексуального зловживання дітьми. У 2001 р. вчені Університету штату Пенсільванія встановили, що приблизно 293 тис. американських підлітків ризикують стати жертвою сексуальної експлуатації (більшість з них втекли зі своїх неблагополучних сімей чи були покинутими сім'ями напризволяще, чи мешкали на вулицях). Через це нормами гл. 117 «Перевезення для незаконної сексуальної діяльності та пов'язані з цим злочини» передбачена відповідальність за такі діяння: 1) здійснення перевезення осіб з одного штату в інший чи за кордон з метою їх залучення до зайняття проституцією чи іншої сексуальної діяльності; 2) примус чи підбурювання (зваблення) до такого перевезення, а також використання поштового чи іншого зв'язку для примусу чи підбурювання (зваблення) неповнолітньої особи із вказаною вище метою; 3) перевезення неповнолітніх з метою втягнення у зайняття проституцією чи іншу кримінально-карану діяльність, а також переміщення з метою вступу у сексуальні зносини із неповнолітніми; 4) неподання звітів про іноземну особу, що залучена до проституції чи іншої аморальної діяльності; 5) використання поштового чи іншого зв'язку для передачі інформації про неповнолітнього, що залучається до сексуальної діяльності.

Щодо відповідальності за проституцію, то на рівні федерації цей злочин передусім пов'язується із сутенерством, що належить до сфери незаконної діяльності та переслідується в межах протидії рекетирським підприємствам (гл. 95 «Рекет» розд. 18 ЗЗ США). Крім цього закон забороняє перевезення осіб з метою залучення їх до проституції чи іншої сексуальної діяльності на підставі норм гл. 117 розд. 18 ЗЗ США, про що вже говорилося вище. За суттю сама проституція є кримінально-караною, якщо цей злочин відбувається біля військово-сухопутних чи військово-морських об'єктів (§ 1384 гл. 67 «Армія та військово-морський флот» розд. 18 ЗЗ США). На рівні багатьох штатів (наприклад, ст. 230 КК штату Нью-Йорк) за вчинення проституції карають не тільки особу, яка надає платні сексуальні послуги, а й особу, яка ними користується (так зване патронування). Такий принцип американського законодавця уявляється досить доречним, оскільки це дозволяє: контролювати злочинну діяльність з усіх її боків; створювати доказову базу; запобігати злочинам. Кримінально-караним є й сприяння проституції.

У § 25 «Використання неповнолітніх при вчиненні насильницьких злочинів» гл. 1 «Загальні положення» розд. 18 ЗЗ США передбачено таке: будь-яка особа, котра досягла 18-річного чи більше віку, за умисне використання неповнолітнього для вчинення насильницького злочину, за який така особа може переслідуватися судом Сполучених Штатів, або для допомоги з метою уникнути затримання чи сприяння цьому злочину, має підлягати покаранню, що є вдвічі більшим за максимальний строк тюремного ув'язнення чи максимальну суму штрафу, котрі встановлені за цей злочин (у випадку першого засудження), або покаранню, що є втричі більшим за максимальний строк тюремного ув'язнення чи максимальну суму штрафу, котрі встановлені за цей злочин (у випадку кожного наступного засудження).

Проведений нами аналіз злочинів проти громадського порядку та моральності в США (на федеральному рівні) дозволяє зробити висновки про їх подібність (за винятком хуліганства та деяких інших посягань) таким саме злочинам в Україні. Досвід США також дає нам підстави запропонувати національному законодавцеві внести деякі зміни та доповнення до КК України щодо злочинів аналізованої групи, а саме: 1) конкретизувати мінімальну кількість учасників посягань на громадський порядок; 2) запровадити відповідальність за вандалізм; 3) розширити межі відповідальності за розповсюдження предметів, що пропагують культ насильства і жорстокості, а також порнографічних предметів (зокрема, коли йдеться про такі предмети із зображенням неповнолітніх); 4) дати законодавче тлумачення окремим термінам і поняттям щодо злочинів проти громадського порядку та моральності.

Наведені вище положення вироблені автором самостійно на підставі аналізу таких джерел:

1. Савченко А. Злочини проти громадського порядку та моральності у США // Міліція України. - 2005. - №9. - С. 20-21.

2. Яценко С.С. Уголовно-правовая охрана общественного порядка (Сравнительно-правовой аспект). - К.: Вища школа, 1986. - 128 с.

3. Federal Criminal Code and Rules. - St. Paul, Minn., West Group, 2003. - 1436 p.

4. Miller v. California, 413 U.S. 15 (1973).

5. Papachristou v. Jacksonville, 405 U.S. 156 (1972).

6. Roth v. United States, 354 U.S. 476 (1957).

К.6 Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення за федеральним кримінальним законодавством США

На федеральному рівні у США кримінально-правова протидія торгівлі наркотикам є однією з найпотужнішою у світі:

- по-перше, у складі Міністерства юстиції США створена та діє Адміністрація по боротьбі з розповсюдженням наркотиків (DEA), провідна роль якої у координації міжнародної боротьби з кримінальним наркотизмом визнана багатьма урядами, ООН, Інтерполом та незалежними експертами з усього світу (до речі серед дипломатичного персоналу американських посольств за кордоном досить часто є представники цієї правоохоронної агенції);

- по-друге, враховуючи те, що ринок наркотиків у США є найбільшим у світі (всього ж глобальний обіг підпільних наркосиндикатів на планеті оцінюється в межах $ 500-1500 млрд щорічно), американський уряд створив колосальний і дієвий механізм боротьби з незаконним обігом наркотиків (наприклад, на програми боротьби з наркотиками щороку витрачається понад $ 18 млрд бюджетних коштів), що забезпечує захист від деструктивного впливу на соціально-економічну та політичну ситуацію в державі;

- по-третє, американське законодавство, насамперед на федеральному рівні, містить низку ефективних кримінально-правових норм, однак деякі з них невідомі українському законодавству, а це мотивує до здійснення глибинних компаративних досліджень. Зупинимося на розгляді останнього моменту докладніше.

Слід відзначити, що вчинення злочинів у сфері незаконного обігу «контрольованих» речовин (під такими речовинами передусім розуміють наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги або прекурсори) тягне за собою кримінальну відповідальність, яка передбачена гл. 13 «Контроль та попередження зловживання наркотичними засобами» розд. 21 «Продукти харчування та наркотичні засоби» ЗЗ США, що є часткою ФККП США (§§ 801-971). Цю величезну за обсягом главу утворюють тісно пов'язані між собою норми двох складових підглав: підгл. І «Контроль та правозастосування» та підгл. ІІ «Імпорт та експорт». Дана глава містить крім заборонювальних, ще й роз'яснювальні, заохочувальні, а також кримінально-процесуальні, цивільно-правові та адміністративно-правові норми, висновки Конгресу США, положення некримінального законодавства тощо.

Відповідно до § 802 «Визначення» розд. 21 ЗЗ США дається тлумачення 46 найголовніших термінів і понять, що вживаються у нормах даної глави. Закон, зокрема, визначає: а) хто є наркоманом, адміністратором, регулярним покупцем або імпортером тощо; б) що розуміється, наприклад, під термінами «контрольована речовина», «ізомер», «марихуана», «депресант або стимулююча речовина», «наркотичний засіб», «опіат», «анаболічний стероїд»; в) що включає кожна з дій, що утворює об'єктивну сторону наркозлочинів (наприклад, «постачати», «виробляти», «збувати») тощо. В науковому плані цікавим є визначення поняття «злочинна наркофелонія» - це порушення, яке карається тюремним ув'язненням на строк понад один рік на підставі будь-якого федерального закону або закону штату, або закону іноземної держави, які забороняють чи не дозволяють вчинення діяння, пов'язаного з обігом наркотичних засобів, марихуани, депресанту або стимулюючої речовини. В іншій аналогічній статті (§ 951) дається визначення тільки понять «імпорт» та «митна територія Сполучених Штатів».

У гл. 13 розд. 21 ЗЗ США диференціюються такі злочинні діяння: 1) заборонені дії категорії А (§ 841); 2) заборонені дії категорії В (§ 842); 3) заборонені дії категорії С (§ 843); 4) незаконне просте володіння контрольованими речовинами (§ 844); 5) незаконне володіння незначною кількістю контрольованих речовин (§ 844а); 6) змова або замах на вчинення злочину (§ 846); 7) злочинне (продовжуване) підприємство (§ 848); 8) незаконна торгівля контрольованими речовинами на паркінгах і в місцях відпочинку автомобілістів (§ 849); 9) інвестування незаконно отриманих прибутків від незаконного обігу наркотиків (§ 854); 10) незаконне виробництво (виготовлення) контрольованих речовин (§ 856); 11) поставлення у небезпеку життя людей у зв'язку з виробництвом (виготовленням) контрольованих речовин (§ 858); 12) збут контрольованих речовин особам, які не досягли 21-річного віку (§ 861); 13) збут або виробництво (виготовлення) контрольованих речовин у приміщеннях шкіл чи коледжів або на їхніх територіях (§ 860); 14) наймання або використання у незаконному обігу контрольованих речовин осіб, які не досягли 18-річного віку (§ 861); 15) продаж, використання пошти, експорт або імпорт обладнання, призначеного для виробництва (виготовлення) контрольованих речовин (§ 863); 16) імпортування контрольованих речовин (§ 952); 17) експортування контрольованих речовин (§ 953); 18) незаконне володіння контрольованими речовинами на борту судна (§ 955) тощо.

Заборонені дії категорій А, В або С різняться між собою видами, якісною та кількісною характеристиками наркотичних засобів або інших контрольованих речовин, а звідси приналежністю до відповідного переліку у таблицях I-V. На кримінальну відповідальність за злочини у сфері незаконного обігу контрольованих речовин також впливають, зокрема, ознаки: потерпілого від злочину (наприклад, особа, якій не виповнилося 18 років), місця вчинення злочину (наприклад, митний кордон або територія школи), повторність або рецидив злочинів, суб'єкта злочину, суми незаконно отриманого прибутку. Караються такі злочини штрафом (для фізичних осіб - максимум $ 8 млн, а для юридичних - $ 20 млн) та/або тюремним ув'язненням на певний строк (чи довічним тюремним ув'язненням). Вчинення замаху та злочинної змови щодо злочинів даної глави є також кримінально караним. Додатковим покаранням є конфіскація майна. До винних також може бути застосований альтернативний штраф. За незаконне володіння наркотичними засобами в незначних розмірах передбачена цивільна відповідальність (штраф у розмірі до $ 10 тис.).

Одним з найнебезпечніших злочинів федеральне кримінальне законодавство США визнає залучення у зв'язку з наркоторгівлею до злочинного (продовжуваного) підприємства. Згідно з підстаттею (с) § 848 гл. 13 розд. 21 ЗЗ США особа вважається залученою до такого підприємства, якщо: 1) вона порушує будь-яке положення підгл. І або ІІ даної глави, покарання за яке відповідає покаранню за фелонію, та 2) таке порушення є частиною продовжуваних серій порушень підгл. І або ІІ даної глави, котрі здійснені такою особою у взаємодії з п'ятьма чи більше іншими особами щодо яких вона обіймає позицію організатора, керівника або іншу розпорядчу позицію, та від вчинених порушень така особа одержує значні (суттєві) прибутки або кошти. Покаранням за цей злочин є тюремне ув'язнення на строк не менше ніж 20 років і не більше ніж довічне позбавлення волі, штраф у розмірі, який не перевищує меж, визначених розд. 18 ЗЗ США, або $ 2 млн для фізичних осіб чи $ 5 млн для юридичних осіб, та конфіскація майна, відповідно до вимог § 853 розд. 21 ЗЗ США.

Якщо особа залучається до зазначеної вище діяльності після одного чи кількох попередніх засуджень, то вона карається тюремним ув'язненням на строк не менше ніж 30 років і не більше ніж довічним тюремним ув'язненням, штрафом у розмірі, який не повинен перевищувати вдвічі суму, визначену розд. 18 ЗЗ США, або $ 4 млн для фізичних осіб чи $ 10 млн для юридичних осіб, та конфіскацією майна, відповідно до вимог § 853 розд. 21 ЗЗ США. В разі умисного вбивства особи в процесі діяльності продовжуваного злочинного підприємства винному можуть призначити смертну кару. Для стимулювання кримінально-правової боротьби з наркозлочинами положення гл. 13 (§ 886 «Платежі та аванси») розд. 21 ЗЗ США передбачають норму, яка уповноважує Міністра юстиції США (він же - Генеральний прокурор) сплачувати будь-якій особі з фондів, створених для Адміністрації по боротьбі з розповсюдженням наркотиків, таку суму чи суми грошових коштів, які буде вважати за необхідні, не беручи до уваги можливість отримання особою інших винагород, які дозволяє сплачувати законодавство.

Підсумовуючи викладене, слід зробити такі висновки щодо переваг (позитивних моментів) федерального кримінального законодавства США:

1) незважаючи на всю його комплексність, воно видається дієвим і вдало орієнтованим на потреби правозастосовної практики, оскільки його норми містять практично всі вихідні положення, необхідні для кваліфікації злочинів і призначення покарання;

2) кримінальна відповідальність за наркозлочини докладно регламентована, її спектр широкий, змістовний, аргументований належним чином, чим забезпечується охорона і головних, і додаткових об'єктів;

3) оригінальними є законодавчий підхід щодо диференціації кримінальної відповідальності та покарання, проведення чіткої межі між фізичними та юридичними особами як суб'єктами наркозлочинів, криміналізація такого діяння як злочинне підприємство, докладне формулювання понятійного апарата, створення спеціальних заохочувальних норм тощо.

Наведені вище положення вироблені автором самостійно на підставі аналізу таких джерел:

1. Савченко А.В. Кримінально-правова боротьба з наркозлочинами: досвід США // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. - 2003. - Спеціальний випуск №1 (13). - С. 153-157.

2. Савченко А.В., Осадчий В.І., Бульба В.В. Міжнародні та національні питання кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів: Навч. посібник. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2004. - 112 с.

3. Савченко А.В. Федеральні правоохоронні органи США: місія, організаційна структура та застосування кримінального законодавства: Навч. посібник. - К.: Текст, 2003. - 122 с.

4. Federal Criminal Code and Rules. - St. Paul, Minn., West Group, 2003. - 1436 p.

К.7 Злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації за федеральним кримінальним законодавством США

Посягання у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації за федеральним кримінальним законодавством США мають таку специфіку: по-перше, найбільш широке регулювання з перелічених сфер належить сфері охорони державної таємниці; по-друге, питання що стосуються призову й мобілізації або взагалі неврегульовані, через наявність у США професійної армії, або ж їх регулювання здійснено в Єдиному кодексі військової юстиції, який поміщений до гл. 47 розд. 10 «Збройні Сили» ЗЗ США. До того ж, питання недоторканості державних кордонів врегульовані переважно у нормах про відповідальність за злочини проти основ національної безпеки. Разом з тим, окремі посягання такого роду можуть бути врегульовані у нормах інших глав розд. 18 ЗЗ США. Так, у § 758 гл. 35 «Втеча й незаконне звільнення» йдеться про втечу чи зникнення на транспортному засобі з пункту контролю будь-якої федеральної правоохоронної агенції (приміром, прикордонного патруля) на великій швидкості (покаранням за це є штраф та/або тюремне ув'язнення на строк до 5 років).

Щодо питання про охорону державної таємниці, то у США вони ретельно розроблені та юридично закріплені у низці нормативно-правових актів (законах, президентських виконавчих наказах, інструкціях тощо). Деякі федеральні закони (Про національну безпеку від 1947 р., Про атомну енергію 1954 р., Про спостереження за іноземною розвідкою 1978 р., Про внутрішню безпеку 2002 р. тощо) безпосередньо стосуються захисту державної таємниці. Важливого значення ці питання набули й у федеральному кримінальному законодавстві США. Так, текст Закону про процедури із таємною інформацією від 15 жовтня 1980 р. уважається додатком №3 до розд. 18 ЗЗ США, що є часткою ФККП США. Відповідно до § 1 «Визначення» цього Закону поняття «таємна (класифікована) інформація» (classified information) означає «будь-яку інформацію чи матеріал, визначений урядом Сполучених Штатів відповідно до виконавчого наказу, закону, керівництва, що вимагають здійснення захисту проти її несанкціонованого розкриття в інтересах забезпечення національної безпеки, та будь-які відомості з обмеженим доступом, про що визначено у параграфі «r» ст. 11 Закону про атомну енергію 1954 р. (ст. 2014 (у) розд. 42 ЗЗ США)». Щодо поняття «національна безпека», то воно включає сферу національної оборони та закордонних зв'язків Сполучених Штатів.

У свою чергу, згідно з п. «у» ст. 2014 «Визначення» розд. 42 ЗЗ США, поняття «відомості з обмеженим доступом» (restricted data) означає всі відомості щодо: 1) розробки, виготовлення чи утілізації атомної зброї; 2) виробництва спеціального ядерного матеріалу; чи 3) використання спеціального ядерного матеріалу при виробництві енергії, проте сюди не повинні належати декласифіковані чи видалені відомості з Категорій даних із обмеженим доступом, відповідно до ст. 2162 цього розділу. Також п. «h» згаданої статті визначає, що є оборонною інформацією (defense information), під якою розуміють будь-яку інформацію в яких-небудь категоріях, визначену будь-яким урядовим відомством, що уповноважений утаємнювати інформацію, яка стосується, пов'язана чи впливає на національну безпеку. Отже, можна дійти висновку, що за законодавством таємна інформація в США поділяється на два види: оборонну (відомості про сферу національної безпеки) та службову (відомості з обмеженим доступом, наприклад, відомості про науково-технічний потенціал США в галузі розвідки, зв'язку, криптографічної системи, інформація про оперативну діяльність правоохоронних органів, про кадрову політику того чи іншого державного відомства та інші матеріали).

Останнім часом серйозне нормативне регулювання питань охорони державної таємниці здійснено й у виконавчих наказах Президента США. Наприклад, у Виконавчому наказі «Про таємну інформацію, що стосується національної безпеки» №12958 від 25 березня 2003 р. визначено єдину систему для класифікації, збереження та декласифікації інформації щодо сфери національної безпеки, включаючи інформацію про захист від міжнародного тероризму. Зокрема, цей наказ встановлює, що інформація поділяється на три рівні: цілком таємна, таємна та конфіденційна. До «таємної інформації, що стосується національної безпеки» належить інформація, визначена відповідно до цього наказу чи будь-яким попереднім наказом, що вимагає здійснення захисту проти її несанкціонованого розкриття, та яка маркується для позначення її класифікаційного статусу за умови втілення у документальну форму. Поняття «національна безпека» у цьому наказі визначено так само, як й у Законі про процедури із таємною інформацією від 15 жовтня 1980 р. Крім того, Виконавчий наказ №12958 встановлює, що порушення порядку обігу таємної інформації стосовно національної безпеки, полягає у трьох формах: 1) будь-яке свідоме, злонавмисне чи необережне діяння, яке могло обґрунтовано викликати наслідок у виді несанкціонованого розкриття таємної інформації; 2) будь-яке свідоме, злонавмисне чи необережне діяння, яке полягає у здійсненні класифікації інформації чи продовженні здійснення її класифікації всупереч вимогам цього наказу чи його виконавчих директив; 3) будь-яке свідоме, злонавмисне чи необережне діяння, яке полягає у створенні програми спеціального доступу до інформації чи її продовженні всупереч вимогам цього наказу. В інших актах Президента США також приділяється чимало уваги захисту державної таємниці. Так, Виконавчий наказ від 27 серпня 2004 р. регулює питання поширення інформації щодо тероризму з метою захисту американської нації, а Виконавчий наказ від 27 червня 2005 р. посилює процедури, пов'язані з наданням права доступу до таємної інформації, що стосується національної безпеки. Окремі урядові агенції, у тому числі спецслужби, можуть встановлювати внутрішні нормативи щодо обігу інформації, яка містить державну таємницю (наприклад, видавати відповідні керівництва чи інструкції, здійснювати класифікацію чи декласифікацію певної інформації тощо).

Регулювання питань щодо охорони державної таємниці здійснено також й у рішеннях Верховного суду США, зокрема, у справах Горіна (1941 р.), Хейна (1945 р.), супругів Сквіллакоут (2000 р.) тощо. Розглядаючи ці справи, вища судова інстанція розтлумачила деякі важливі поняття й терміни (приміром, «система національної оборони») та зупинилася на питаннях правильного застосування федерального законодавства.

На федеральному рівні основні кримінально-правові норми про відповідальність за злочини, що посягають на відносини у сфері охорони державної таємниці, розташовані у гл. 37 «Шпигунство та цензура» розд. 18 ЗЗ США. Зокрема, ця глава криміналізує збирання, передавання чи втрату інформації оборонного значення (§ 793), а також розголошення таємної інформації (§ 798). Відповідно до положень ФККП США (п. 8 § 3077 «Визначення» гл. 204 «Винагороди за інформацію стосовно актів тероризму або шпигунства») діяльність, яка здійснюється на порушення цих двох норм, є складовою «актів шпигунства» - винятково федеральних посягань, а отже напряму стосується сфери національної безпеки.

Злочин, передбачений § 793 «Збір, передавання чи втрата інформації оборонного значення», може бути вчинений як умисно, так із необережності («через грубу недбалість»). Умисні дії винних осіб (збір, передавання інформації оборонного значення тощо) можна віднести до посягань у сфері охорони державної таємниці за умови встановлення фактів передавання чи збирання відомостей, що становлять конфіденційну (про національну оборону також) інформацію, яка є власністю Сполучених Штатів, або їх розголошення (пункти «a», «b», «c», «d», «e» § 793). При цьому, на думку юридичного комітету Сенату США (звіт 1977 р.), не потрібно, щоб у винного був намір на спричинення шкоди, і досить буде усвідомлення ним важливості інформації, оскільки у даному випадку «мова йде про профілактичні заходи, щоб секретний матеріал не міг потрапити до ворога, а не про боротьбу з активним шпигунством». Відтак, у згаданих пунктах § 793 фактично йдеться не про шпигунство, яке характеризується наявністю у винного мети завдати шкоду своїй державі, а про збирання та передачу державної таємниці (оборонного та конфіденційного значення), що належить Сполученим Штатам, або про розголошення державної таємниці, при вчиненні яких така мета відсутня, а щодо ймовірних наслідків своїх діянь особа має, оперуючи категоріями кримінального права України, лише «непрямий умисел».

Якщо аналізований злочин виявляється у формі втрати таємних документів (п. «f» § 793), то він є винятково посяганням у сфері охорони державної таємниці. Це посягання наявне тоді, коли той, кому довірені або хто на законній підставі володіє чи здійснює контроль над яким-небудь документом, шифрувальною книгою, книгою сигналів, ескізом, фотографією, негативом, світлокопією, планом, картою, моделлю, приладом, обладнанням, записом або інформацією, що стосуються національної оборони: 1) через грубу недбалість допускає їхнє видалення (вилучення) з місця належного зберігання, або передачу якій-небудь особі на порушення виявленої йому довіри, або втрату, викрадення, відокремлення або знищення; або 2) знаючи, що вони незаконно видалені (вилучені) з місця належного зберігання, або передані якій-небудь особі на порушення виявленої йому довіри, або втрачені, викрадені, відокремлені або знищені, негайно не сповіщає про це своїй вищестоящій службовій особі, - карається штрафом або тюремним ув'язненням на строк до 10 років, або обома покараннями разом. Таким чином, § 793 (f), за суттю, містить описи двох злочинів: перший являє собою втрату через грубу недбалість предметів чи інформації оборонного характеру спеціальним суб'єктом - особою, якій вони довірені; інший полягає в неповідомленні про втрату цих предметів вищестоящому керівникові такою самою особою, яка знає, що зазначені предмети зникли.

При цьому у п. «g» § 793 федеральний закон припускає, що навіть при вчиненні необережного злочину можлива попередня злочинна діяльність у формі змови, яка карається аналогічним чином. Це свідчить про розширення законодавчих меж кримінальної відповідальності за посягання у сфері охорони державної таємниці. Крім того, вчинення будь-якого діяння, передбаченого § 793, тягне за собою конфіскацію на користь Сполучених Штатів усього майна й доходів, одержаних, прямо або побічно, від іноземного уряду чи його підрозділу. Кошти, за винятком відповідних витрат, перераховуються у Фонд жертв злочинів (п. «h» § 793).

Розголошення таємної (класифікованої) інформації (§ 798) - це злочин, при якому той, хто свідомо та навмисно передає, постачає, доставляє будь-яку таємну інформацію або іншим чином робить її доступною для неуповноваженої особи, або публікує, або використовує її яким-небудь іншим чином, що заподіює шкоду безпеці чи інтересам Сполучених Штатів або вчиняється на користь іноземного уряду на шкоду Сполученим Штатам. При цьому таємна інформація стосується: 1) природи, розробки або використання якого-небудь коду, шифру, криптографічної системи Сполучених Штатів або будь-якої іноземної держави; 2) розробки, створення, використання, експлуатації або ремонту якого-небудь пристрою, апарату чи приладу, який використовується, готується або планується для використання Сполученими Штатами або якою-небудь іноземною державою у криптографії чи в цілях розвідувальних повідомлень; 3) розвідувальних повідомлень Сполучених Штатів або якої-небудь іноземної держави; 4) отримання її шляхом передачі розвідувальних відомостей з повідомлень будь-якої держави. Караються такі дії тюремним ув'язненням на строк до 10 років та/або штрафом (додатковим покаранням є конфіскація майна).

Очевидно, що розголошення таємної інформації може бути вчинене різними діями, зокрема наданням доступу неуповноваженій особі, тобто в принципі, так само, як про це зазначено у § 793. Проте, на відміну від злочину, передбаченого § 793, таке розголошення може бути здійснено будь-якою особою, а не тільки тією, яка володіє таємною інформацією на законній підставі.

Відзначимо, що норми про відповідальність за посягання, пов'язані з охороною державної таємниці, містяться не тільки в розд. 18 ЗЗ США («Злочини та кримінальний процес»), а й у розд. 50 («Війна та національна безпека») та інших розділах федерального законодавства. Ці норми характеризуються надзвичайною казуїстичністю, особливо при перерахуванні секретних об'єктів або способів збирання, зберігання чи передавання інформації.

В якості висновків зауважимо про таке: 1) кримінально-правові норми США (на рівні федерації) про відповідальність за злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації в основному стосуються регулювання відповідальності за посягання у сфері охорони державної таємниці; 2) такі норми не тільки містять багато відсильних і бланкетних диспозицій, а й є надто розгалуженими, складними і громіздкими, що, однак, пояснюється особливостями системи загального права, до якої належить й американське право; 3) головним критерієм диференціації даних норм є передусім предмет злочину, суб'єкт і зміст суб'єктивних чинників, що майже повністю зближує їх з аналогічними нормами у кримінальному законодавстві України; 4) специфікою американського федерального кримінального законодавства є те, що воно розмежовує умисне та необережне розголошення державної таємниці, розглядаючи ці посягання в межах різних правових норм (через це можна запропонувати доповнити КК України нормою про необережне розголошення відомостей, що становлять державну таємницю), а також докладно визначає відповідний понятійний апарат (отже, є потреба у більш чіткій категоризації понять і термінів, які вживаються у КК України, а також у прийнятті спеціальної постанови Пленумом Верховного Суду України, яка б врегульовувала питання тлумачення та застосування кримінального законодавства у сфері охорони державної таємниці).

Наведені вище положення вироблені автором самостійно на підставі аналізу таких джерел:

1. Савченко А. На захисті державної таємниці: американський досвід // Міліція України. - 2005. - №10. - С. 24-25.

2. Federal Criminal Code and Rules. - St. Paul, Minn., West Group, 2003. - 1436 p.

3. Uniform Code of Military Justice. - Ел. ресурс: <http://www.military-network>.

К.8 Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян за федеральним кримінальним законодавством США

У США (на федеральному рівні) створена потужна законодавча база щодо кримінально-правового захисту авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. Це випливає з аналізу федеральних кримінально-правових норм, які розташовані у межах розд. 18 ЗЗ США, що входить до складу ФККП США

Значну увагу федеральне кримінальне законодавство США приділяє кримінально-правовому захисту працівників правоохоронних органів. Наприклад, у гл. 7 «Напад» розд. 18 ЗЗ США є кілька норм, які криміналізують посягання на працівників правоохоронних органів. Так, § 111 «Напад, опір або перешкоджання певному службовцеві чи працівникові», який містить відсильну диспозицію, передбачає відповідальність за вчинення насильницького нападу, опору, перешкоджання, непідкорення, залякування будь-якої особи, визначеної у § 1114 цього розділу (мова йде про федерального службовця чи працівника якої-небудь агенції чи урядового органу, включаючи й працівника правоохоронних органів. - А.С.), або втручання в її діяльність. Закон передбачає, що потерпілим від цього злочину є як діючий працівник правоохоронного органу, так і колишній його працівник. Покарання за такі дії диференціюється залежно від типу нападу: 1) звичайний напад карається штрафом та/або тюремним ув'язненням на строк до 1 року; 2) напад іншого ґатунку - штрафом та/або тюремним ув'язненням на строк до 8 років; 3) напад, поєднаний із застосуванням смертельної чи небезпечної зброї, або напад, що заподіяв тілесні ушкодження, - штрафом та/або тюремним ув'язненням на строк до 20 років.

Ця ж глава у § 115 «Вплив, перешкоджання або відплата федеральній офіційній особі шляхом погрози чи заподіяння шкоди членам її сім'ї» встановлює відповідальність не тільки за погрозу нападом, викраденням, вбивством щодо федеральної офіційної особи, судді чи працівника правоохоронного органу, а й за напад, викрадення, вбивство, замах чи змову на викрадення чи вбивство, або погрозу вчинення таких дій щодо близького родичу таких осіб. Такі дії є кримінально-караними, якщо вони вчинені й щодо колишнього працівника правоохоронного органу. Покарання за цей злочин відповідає покаранню, передбаченому § 111 гл. 7 розд. 18 ЗЗ США, але може бути й суворішим (максимальне - смертна кара), залежно від тяжкості наслідків. При цьому закон під поняттям «працівник правоохоронного органу» розуміє будь-якого службовця, агента або працівника Сполучених Штатів, уповноваженого законом чи урядовим органом здійснювати діяльність щодо профілактики, розкриття, розслідування або обвинувачення за порушення федерального кримінального законодавства, або наглядати за такою діяльністю. Поняття «близький родич» означає одного із подружжя, батька чи мати, брата чи сестру, дітей чи особу, яка перебуває на утриманні працівника правоохоронного органу, а також будь-яку іншу особу, з якою ведеться спільне господарство та яка має родинні зв'язки за кров'ю чи шлюбом із таким працівником.

Нормами § 876 (с) гл. 41 «Вимагання та погрози» розд. 18 ЗЗ США переслідується відсилання повідомлень з погрозами викрадення чи заподіяння шкоди на ім'я працівника правоохоронного органу (такі дії караються штрафом та/або тюремним ув'язненням на строк до 10 років). Якщо будь-хто видає себе за службовця чи працівника Сполучених Штатів (включаючи й працівника правоохоронних органів), то покаранням за це є штраф та/або тюремне ув'язнення на строк до 3 років (§ 912 гл. 43 «Видавання себе за іншу особу» розд. 18 ЗЗ США).

Найтяжчим злочином проти працівників правоохоронних органів є вчинення вбивства або замаху на їхнє вбивство при виконанні такими працівниками своїх службових обов'язків (§ 1114 «Захист службовців і працівників Сполучених Штатів» гл. 51 «Вбивство» розд. 18 ЗЗ США), через це максимальним покаранням за такі дії є смертна кара. Крім цього, гл. 51 вказаного розділу передбачає таке саме покарання за вчинення умисного вбивства працівника правоохоронного органу якого-небудь штату чи окремої місцевості або будь-якої іншої особи, які надають допомогу у проведенні кримінального розслідування на федеральному рівні (§ 1121).

Кримінально-правові норми, спрямовані на захист правоохоронної діяльності, можуть міститися й у федеральному кримінально-процесуальному законодавстві. Наприклад, у § 3056 «Повноваження, прерогативи та обов'язки Секретної служби США» гл. 203 «Арешт і взяття під варту» ч. ІІ «Кримінальний процес» розд. 18 ЗЗ. США говориться, що свідоме та умисне перешкоджання, опір або втручання у діяльність агента Секретної служби під час виконання ним своїх службових обов'язків карається штрафом у розмірі не більше $ 1 тис. та/або тюремне ув'язнення на строк до 1 року. Чимало інших норм розд. 18 ЗЗ США також охороняє авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. Приміром, у гл. 15 «Вимоги та послуги щодо питань, які торкаються інтересів уряду» криміналізуються дії, спрямовані на порушення нормального функціонування владних структур США на рівні федерації. Переважно такі посягання вчиняються шахрайським способом. Зокрема, дана глава забороняє: отримання або використання документів відносно вимог до уряду (§ 285); змову з метою вчинення шахрайства з приводу вимог до уряду (§ 286); подання неправдивих, фіктивних або шахрайських вимог до уряду (§ 287); неправдиві вимоги щодо збитків при користуванні поштовим зв'язком (§ 288); неправдиві вимоги щодо пенсій (§ 289); анулювання документів, які містять вимоги до уряду, вчинене агентом щодо вимог (§ 290); придбання службовцями суду вимог на пільгових умовах (§ 291); підбурювання службовця та отримання непідтверджених вимог щодо компенсацій федеральним службовцям (§ 292). Такі дії караються штрафом та/або тюремним ув'язненням на строк до 5 років (додатковим покаранням для службових осіб може бути їх звільнення зі служби чи заборона займатися певною діяльністю).

Згідно з § 700 гл. 33 «Емблеми, знаки розрізнення та найменування» переслідується наруга над прапором Сполучених Штатів (покаранням за це є штраф та/або тюремне ув'язнення на строк до 1 року). Норми цієї глави також встановлюють кримінальну відповідальність за: підробку, володіння або збут офіційних значків, ідентифікаційних карток та печаток (§ 701); незаконне носіння уніформи або її складових частин збройних сил США чи служби охорони здоров'я, навіть якщо це і не пов'язано із вчиненням якого-небудь злочину (§ 702); незаконне носіння уніформи або її складових частин збройних сил іноземної держави, з якою Сполучені Штати мають мирні стосунки, навіть якщо це і не пов'язано із вчиненням якого-небудь злочину (§ 703); незаконні носіння, виготовлення чи збут офіційних медалей чи нагород (§ 704); незаконні виготовлення, відтворення, збут чи придбання значків чи медалей ветеранських організацій; носіння, з шахрайським наміром, чи демонстрація емблеми «4-Н» клубів (§ 707); використання одягу збройних сил Швейцарської конфедерації (§ 708); 8) хибне використання назв, що належать федеральним агенціям та установам (§ 709); використання, виготовлення або збут кремаційних урн для військових цілей (§ 710); свідоме та з метою отримання прибутку виготовлення, відтворення або використання імені чи характеристики «Smokey Bear» (§ 711); свідоме та з метою отримання прибутку виготовлення, відтворення або використання імені, характеристики чи слогану «Woodsy Owl» (§ 711а); неправомірне використання імен, слів, емблем або печаток, що належать Сполученим Штатам (§ 712); незаконне відтворення чи друк державних символів і печаток Сполучених Штатів (§ 713); виготовлення, відтворення або використання зображення «Золотого орла» Сполучених Штатів (§ 715); збут, перевезення або придбання офіційного чи підробленого поліцейського значка (§ 716). Покаранням за такі дії є, зазвичай, штраф та/або тюремне ув'язнення на строк до 6 місяців (за вчинення деяких злочинів максимальним покаранням є тюремне ув'язнення на строк до 1 року).

Норми, схожі з положеннями гл. 33, містяться й у гл. 43 «Видавання себе за іншу особу» розд. 18 ЗЗ США. Ця глава криміналізує: хибне та умисне видавання себе за іншу особу (§ 911); хибне видавання себе за урядового службовця чи працівника Сполучених Штатів (§ 912); проведення арешту чи обшуку під виглядом урядового службовця чи працівника Сполучених Штатів (§ 913); хибне видавання себе кредитора Сполучених Штатів (§ 914); хибне видавання себе за дипломата, консула або службовця посольства іншої держави (§ 915); хибне видавання себе за члена чи агента «4-Н» клуба (§ 916); хибне видавання себе за члена чи агента Червоного Хреста (§ 917). Покаранням за такі дії є штраф та/або тюремне ув'язнення на строк до 5 років.

Таким чином, підсумовуючи аналіз злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян за федеральним кримінальним законодавством США, слід зазначити про таке: 1) у США (на федеральному рівні) існують чіткі та ефективні норми щодо захисту життя, здоров'я, власності та інших благ працівників правоохоронних органів у зв'язку з виконанням ними своїх службових повноважень (через це в науково-практичному аспекті уявляється корисним приділення уваги таким категоріям як «непідкорення» та «залякування», а також поняттю «близький родич», яке видається більш досконалим, порівняно з його українським варіантом); 2) регулювання окремих кримінально-правових положень (приміром, відповідальності за перешкоджання діяльності представників спецслужб) може бути здійснено у кримінально-процесуальних нормах; 3) ретельна кримінально-правова охорона авторитету держави передбачає відповідальність за вчинення незаконних вимог і надання незаконних послуг з боку низки службових осіб щодо питань, які торкаються інтересів уряду; 4) чимало дій, пов'язаних із самовільним носінням відповідних офіційних знаків, емблем чи уніформи, є караними самі по собі (при цьому необов'язково, щоб таке носіння мало прямий зв'язок із вчиненням більш небезпечного посягання).

Наведені вище положення вироблені автором самостійно на підставі аналізу таких джерел:

1. Савченко А. Кримінально-правовий захист і відповідальність правоохоронців у США // Міліція України. - 2005. - №7. - С. 24-25.

2. Federal Criminal Code and Rules. - St. Paul, Minn., West Group, 2003. - 1436 p.

К.9 Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку за федеральним кримінальним законодавством США

У федеральному кримінальному законодавстві США є кілька положень у сфері охорони комп'ютерних систем. Це, передусім, відповідні норми глав 47, 119 та 121 розд. 18 ЗЗ США, розташовані у ФККП США. Проаналізуємо далі зазначені положення докладніше.