Порівняльний аналіз кримінального законодавства України та федерального кримінального законодавства Сполучених Штатів Америки

2. Главою 37 «Шпигунство та цензура», яка встановлює відповідальність за: приховування осіб, які вчинили посягання, що передбачені §§ 793 та 794 (§ 792); збирання, передавання чи втрату інформації оборонного характеру (§ 793); збирання або передавання інформації оборонного характеру на допомогу іноземному уряду (§ 794); фотографування та замальовування об'єктів оборонного значення (§ 795); використання літальних апаратів для фотографування об'єктів оборонного значення (§ 796); публікацію та продаж фотокарток із об'єктами оборонного значення (§ 797); розголошення класифікованої (тобто таємної. - А.С.) інформації (§ 798); порушення інструкцій Національної адміністрації з аеронавтики та космонавтики (НАСА. - А.С.) ((§ 799). Покаранням за ці діяння є тюремне ув'язнення на певний строк (за збирання або передавання інформації оборонного характеру на допомогу іноземному уряду може призначатися смертна кара чи довічне ув'язнення) та/або штраф. У разі вчинення деяких посягань додатково призначається конфіскація майна. Аналізована глава також містить вказівку на Виконавчий наказ Президента США №10104 від 1 лютого 1950 р., де дається визначення життєво важливих сухопутних і військово-морських об'єктів, що мають оборонне значення, а також регулюються питання застосування § 798 (про це йдеться у § 798А).

Найбільшу суспільну небезпеку серед перелічених посягань являє собою злочин, передбачений § 794 розд. 18 ЗЗ США, який, за суттю, є шпигунством в його звичайному розумінні. На відміну від державної зради шпигунство є суто федеральним злочином і суб'єктом його вчинення може бути будь-яка особа (громадянин США чи іноземець). Вагомий внесок у тлумачення норм про відповідальність за шпигунство вніс Верховний суд США, який в одному зі своїх рішень дав визначення поняття «національна оборона» (справа Горіна, 1941 р.), а в іншому - встановив, що інформація, яку держава ніколи не тримала у таємниці, не може бути підставою для обвинувачення у шпигунстві (справа Хейна, 1945 р.). Однак, федеральний суд 4-го округу, розглядаючи в 2000 р. справу подружжя Сквіллакоут та Стенд, дійшов майже протилежного висновку. У звіті ФБР (серпень, 2005 р.) з питань про економічне шпигунство наголошувалося на такому: а) за сучасних умов США залишаються для багатьох країн основним джерелом значної частини високих технологій, що використовуються у військових цілях (передусім інформаційні системи, сенсори, аеронавтика, електроніка, озброєння та вибухові речовини); б) доступ шпигунів до важливих технологій і технологій подвійного призначення зруйнував американську військову перевагу, завдавши збитків промисловості США, які важко піддаються підрахункам; в) найактивнішими у сфері технологічного шпигунства є Китай, Індія, Пакистан, Іран, Росія, Японія, Франція та Ізраїль.

Відзначимо, що федеральне законодавство передбачає відповідальність і за спеціальні види шпигунства, наприклад, за шпигунство у сфері атомної енергії (гл. 23 розд. 42 «Здоров'я та добробут суспільства» ЗЗ США) та комерційне шпигунство (гл. 90 розд. 18 ЗЗ США).

3. Главою 93 «Державні посадові особи та службовці», де встановлено відповідальність за розголошення конфіденційної (таємної - А.С.) інформації взагалі (§ 1905).

4. Главою 105 «Саботаж», яка забороняє різного роду діяння, спрямовані на заподіяння шкоди об'єктам оборонної системи.

5. Главами 84 «Вбивство, викрадення та напад на Президента чи співробітників його апарату» і 18 «Вбивство, викрадення та напад на члена Конгресу, Кабінету Міністрів або Верховного Суду», де передбачена відповідальність за посягання на вказаних осіб.

6. Главою 51 «Вбивство», яка передбачає захист широкого кола федеральних посадових осіб і службовців від посягань на їхнє життя.

7. Главою 45 «Міжнародні відносини», де здійснюється кримінально-правовий захист інтересів США в галузі зовнішніх зносин та встановлена відповідальність за заборонені стосунки американських громадян із іноземними державами та їхніми організаціями.

Специфіка усіх наведених вище глав полягає у такому: 1) кожна з цих глав фактично містить набагато більше конкретних посягань, порівняно із змістом назви відповідної глави; 2) в них дається тлумачення важливих кримінально-правових термінів і понять; 3) вони передбачають застосування штрафу та/або тюремного ув'язнення (за деякі злочини - довічного ув'язнення чи смертної кари в якості максимальних покарань), а додатковими покараннями може бути конфіскація майна та позбавлення права обіймати будь-яку посаду на службі Сполучених Штатів.

Відповідальність за змову, спрямовану на вчинення таких злочинів, передбачена в главах, що були нами проаналізовані, чи на підставі загальної норми про змову (§ 371 розд. 18 ЗЗ США). Також за загальними нормами розд. 18 ЗЗ США може наставати відповідальність за приховування осіб, що вчинили ці злочини (§ 3), та за недонесення про вчинення федеральної фелонії (§ 4).

Отже, коло діянь, що охоплюються поняттям злочини проти основ національної безпеки (державні злочини), є досить широким. Деякі з цих посягань лише умовно можна віднести до злочинів цієї групи. У вузькому розумінні до категорії цих злочинів деякі американські вчені відносять зраду, шпигунство, заколот, повстання і навіть тероризм. Всі ці посягання є, за суттю, політичними за своєю спрямованістю. На жаль, визначення поняття «злочин політичного характеру» федеральне кримінальне законодавство не дає, хоча і згадує про нього лише один раз при розгляді питання про видачу певних осіб (§ 3185 розд. 18 ЗЗ США).

Підсумовуючи проведений юридичний аналіз злочинів проти основ національної безпеки у США (на федеральному рівні), зробимо такі висновки: 1) будучи одними з найнебезпечніших посягань, розглядувані злочини на сучасному етапі їхнього розвитку не є поширеними (така ситуація характерна й для України); 2) на відміну від колишнього СРСР (у складі якого свого часу перебувала й Україна) у США були створені більш дієві кримінально-правові стандарти щодо протидії посяганням проти держави, що дозволило уникнути масових репресій, концтаборів і мільйонів невинних жертв (наприклад, за нашими відомостями, протягом усієї історії в США було пред'явлено не більше 40 звинувачень у зраді, а обвинувальних вироків було винесено ще менше); 3) судова практика в США виробила додаткові гарантії при притягненні осіб до відповідальності за ці злочини, у той час, як в Україні ще й досі немає відповідної постанови ПВСУ з цього приводу; 4) якщо в Україні до переліку аналізованих злочинів відноситься всього шість діянь, то в США - набагато більше, причому їхні склади передбачені різними главами та розділами федерального кримінального законодавства, а мова й техніка опису норм відзначається скрупульозністю та докладністю; 5) американське федеральне законодавство дає визначення низки важливих понять і термінів у сфері національної безпеки, без яких неможливо правильно застосувати відповідні норми (разом з тим у КК України такої практики поки що немає) тощо.

Наведені вище положення вироблені автором самостійно на підставі аналізу таких джерел:

1. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США. - К.: Україна, 1999. - 554 с.

2. Ліпкан В.А., Діордіца І.В. Національна безпека України: кримінально-правова охорона: Навчальний посібник. (Серія: Національна і міжнародна безпека). - К.: КНТ, 2007. - 292 с.

3. Примерный уголовный кодекс (США). Официальный проект Института американского права / Перевод с англ. канд. юрид. наук А.С. Никифорова. Под ред. и с предисл. докт. юрид. наук Б.С. Никифорова. - М., 1969. - 304 с.

4. Уголовное право зарубежных государств. Особенная часть: Учеб. пос. / Под ред. и с предисл. И.Д. Козочкина. - М.: Издательский дом «Камерон», 2004. - 528 с.

5. Шпигуни послабили військову перевагу США // Урядовий кур'єр. - №147. - 10 серпня 2005 р. - С. 13.

6. Cramer v. United States, 325 U.S. 1 (1945).

7. D'Aguino v. United States, 192 F. 2d 338 (9 th Cir. 1951).

8. Federal Criminal Code and Rules. - St. Paul, Minn., West Group, 2003. - 1436 p.

9. Gorin v. United States, 312 U.S. 19 (1941).

10. Kawakita v. United States, 343 U.S. 717 (1952).

11. Samaha J. Criminal Law. - Belmort, CA: West, Wadsworth, 1999. - 768 p.

12. United States v. Heine, 151 F. 2d (2 nd Cir. 1945).

13. United States v. Squillacote 221 F. 3d, 542 (4 th Cir. 2000).

К.2 Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина за федеральним кримінальним законодавством США

У США (на федеральному рівні) злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина становлять одну з найнебезпечніших груп. Зазначимо, що федеральні кримінальні закони, які покликані забезпечувати всілякий захист прав і свобод людини і громадянина у США, були переважно ухвалені до видання міжнародних та європейських нормативних актів з прав людини, а тому, як правило, не містять окремих глав, де б різні права (приміром, виборчі, трудові) були б самостійними основними об'єктами кримінально-правової охорони. Через це відповідальність за федеральні злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина у США передбачена різними главами розд. 18 ЗЗ США.

Кримінальна відповідальність за посягання на виборчі права американських громадян встановлена відповідними нормами гл. 13 «Громадянські права», гл. 29 «Вибори та політична діяльність», гл. 43 «Видавання себе за іншу особу», гл. 63 «Шахрайство з використанням пошти», гл. 95 «Рекет» розд. 18 ЗЗ США, а також відповідними нормами розд. 42 «Здоров'я та добробут суспільства». На важливості кримінально-правової охорони виборчих прав громадян неодноразово наголошувалося у рішеннях Верховного суду США. Так, у справі Андерсона (1974 р.) щодо обвинувачення у підтасовці бюлетенів у скриньках для голосування, цей суд зазначив про таке: «Кожен виборець під час федеральних… виборів,… незалежно від того, чи голосує він за кандидата з малими шансами перемогти, чи за кандидата з малими шансами програти, за Конституцією має право на те, щоб його голос було справедливо враховано, й на те, щоб його голос не було спотворено незаконно відданими голосами».

Глава 13 розд. 18 ЗЗ США покликана охороняти різні громадянські права. В ній, зокрема, є три норми, що стосуються охорони виборчих прав. Так, на підставі §§ 241 і 242 цієї глави можна переслідувати у кримінальному порядку використання владних повноважень для наповнення скриньок для голосування фальшивими бюлетенями й порушення принципу «одна особа - один голос». Ґрунтуючись на положеннях § 245 (b) (1) (A) цієї глави, можна переслідувати погрози фізичною розправою на адресу кандидатів, виборців, спостерігачів на виборчих дільницях або адміністраторів виборів. Покарання за ці посягання залежать від наслідків і можуть мати спектр від штрафу до смертної кари.

Основний масив злочинів проти виборчих прав громадян зосереджено у нормах гл. 29 «Вибори та політична діяльність» ЗЗ США (§§ 592-611). Ці норми забороняють вчинення відповідних кримінальних правопорушень. Кримінально-правова сутність цих посягань є різноманітною та зумовлена специфікою виборчого процесу у Сполучених Штатах. Закон забороняє вчинення таких типових для американської ментальності злочинів: уведення військ на територію проведення загальних чи спеціальних виборів за відсутності такої необхідності, а також вплив збройних сил на волевиявлення громадян; залякування виборців; втручання у виборчий процес працівників і службовців на рівні федерації, окремих штатів чи територіальних органів; дії, спрямовані на формування єдиної думки серед військовослужбовців шляхом афішування відповідної інформації; підкуп виборців; примусові дії на підставі виплат певної грошової допомоги; обіцянки про підтримку, які даються кандидатом на виборчу посаду; обіцянки про працевлаштування чи інші переваги у сфері політичної діяльності; позбавлення осіб певних прав, примушування чи залякування осіб до сплати певних внесків з політичною метою; розголошення імен осіб, які одержали певні компенсації; одержання грошових внесків на виборчі цілі від осіб, які не мають на це повноважень; перешкоджання голосуванню осіб, які змушені голосувати в іншому місці; використання військової влади для впливу на волевиявлення військовослужбовців; примушування осіб до участі в політичній діяльності; залучення до виборів іноземців тощо.

Чинність цих кримінально-правових норм поширюються як на випадки виборів Президента США, так і на ситуації, пов'язані з обранням інших категорій високопосадовців - конгресменів, членів Палати представників, Спеціального Уповноваженого тощо. Зазначені питання докладно врегульовані положеннями Закону про проведення федеральної виборчої кампанії 1971 р. Також федеральне законодавство США визначає, що кожен громадянин, який має право голосу, може перерахувати на рахунок виборчого фонду тієї чи іншої партії максимум тисячу доларів (такий підхід, ймовірно, спрямований на убезпечення виборчих процесів від корупційного впливу).

За загальним правилом злочини проти виборчих прав громадян караються штрафом та/або тюремним ув'язненням на строк до 5 років. Додатковими покараннями для винного є його дискваліфікація (тобто - відсторонення від служби, припинення отримання пільг, переваг і грошових коштів, недовіра з боку уряду). Очевидно, що американський законодавець, встановлюючи кримінальну відповідальність за злочини проти виборчих прав громадян, зробив головні акценти на убезпеченні виборчого процесу від впливу силових (військових) структур, забороні незаконного фінансування виборчих процесів, різноманітних формах (способах) впливу на виборців. Історичний досвід проведення виборів у США свідчить про виваженість та ефективність американського законодавства, оскільки виборчі процеси у цій державі відбуваються мирно, демократично, лояльно з боку різних кандидатів на виборчі посади, без надзвичайних ексцесів і конфліктів.

У § 911 гл. 43 розд. 18 ЗЗ США передбачено відповідальність за шахрайську та умисну заяву про належність до громадянства Сполучених Штатів (покаранням за це є штраф та/або тюремне ув'язнення на строк до 3 років). Посягання на виборчі права громадян можна вчинити шляхом шахрайства за допомогою пошти (§ 1341 гл. 63 розд. 18 ЗЗ США), а також шляхом використання пошти для підтримки дій по купівлі голосів у штатах, де такого роду купівля розглядається як хабарництво (§ 1952 гл. 95 «Рекет» розд. 18 ЗЗ США). Такі дії караються штрафом та/або тюремним ув'язненням на певний строк.

Окремі кримінальні правопорушення у сфері забезпечення виборчих прав громадян передбачені відповідними нормами розд. 42 «Здоров'я та добробут суспільства», де мова йде про такі посягання: 1) купівлю голосів та неправильну реєстрацію за Законом про заочне голосування військовослужбовців і громадян, що перебувають за кордоном (§ 608 (b)); 2) виплату грошових коштів за реєстрацію та голосування, незаконну реєстрацію та заохочення до незаконного голосування (§ 1973i(c)); 3) багаторазове голосування (§ 1973i(е)); 4) залякування виборців (§ 1973gg-10 (1)); 5) незаконне голосування та реєстрацію (§ 1973gg-10 (2)). Покарання за ці посягання встановлено із посиланням на положення розд. 18 ЗЗ США щодо санкцій.

Недоторканність інших (крім виборчих) конституційних прав і свобод людини і громадянина гарантують передусім положення гл. 13 «Громадянські права» розд. 18 ЗЗ США. Юридичний аналіз положень даної глави дозволяє дійти таких висновків:

а) федеральне кримінальне законодавство США криміналізує вісім суспільно небезпечних діянь, а саме: 1) змова проти прав (§ 241); 2) позбавлення прав без законних підстав (§ 242); 3) виключення членів журі на підставі їх раси чи кольору шкіри (§ 243); 4) дискримінація щодо особи, яка носить уніформу збройних сил (§ 244); 5) порушення діяльності, що захищається федеральним законодавством (§ 245); 6) позбавлення права на матеріальну допомогу (§ 246); 7) пошкодження майна релігійних організацій; перешкоджання людям у вільному виявленні віросповідання (§ 247); 8) порушення свободи доступу до лікувальних закладів (§ 248);

б) сутністю вказаних суспільно небезпечних діянь є те, що вони посягають на гарантовані Конституцією США та американськими законами права, свободи, привілеї та інтереси людини і громадянина, спричиняючи їм шкоду або ставлячи під загрозу спричинення такої шкоди. Великою проблемою для США (виходячи з історичного минулого та національного розмаїття громадян) було та залишається убезпечення суспільства від всіляких проявів расизму, дискримінації та національної ворожнечі. Майже в кожній статті зазначеної глави йдеться про різні форми посягань на охоронювані кримінальним законом права та свободи у зв'язку з кольором шкіри, расовою належністю, національним походженням, релігією тощо. Разом з тим, кримінальна відповідальність за посягання на інші права та свободи людини (наприклад, на її життя, здоров'я, власність, статеву свободу, особисту недоторканність, безпеку, волю тощо) передбачена іншими главами розд. 18 ЗЗ США, де знаходить докладну регламентацію;

в) на диференціацію кримінальної відповідальності за злочини згаданої глави впливають такі обставини, елементи й ознаки: 1) об'єкт посягання (наприклад, будь-які конституційні права та свободи, а також окремі з них - права членів журі, права федеральних службовців, свобода віросповідання та волевиявлення, право на отримання медичної допомоги тощо); 2) предмет посягання (наприклад, майно релігійних організацій); 3) потерпілий від посягання (наприклад, особа, яка носить військову уніформу, федеральний службовець та інші); 4) спосіб і форма посягання (наприклад, фізичне насильство чи погроза його застосування, знищення, змова або посягання на вчинення злочину тощо); 5) суб'єкт посягання (наприклад, особа, яка формує списки членів журі, менеджер чи службовець театру чи іншого громадського закладу тощо); 6) кількість співучасників посягання (наприклад, при вчиненні злочинної змови проти прав їх має бути не менше двох) та деякі інші ознаки;

г) покарання за посягання на громадянські права залежить від форми суспільно небезпечного діяння (наприклад, за винятком членів журі на підставі їх раси чи кольору шкіри покаранням є тільки штраф на суму до $ 5 тис., а за позбавлення права на матеріальну допомогу - штраф та/або тюремне ув'язнення на строк до 1 року), його наслідків (наприклад, якщо в результаті діяння потерпілому заподіюється смерть, то винний карається тюремним ув'язненням на будь-який строк або довічним тюремним ув'язненням, або смертною карою; в разі заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому - тюремним ув'язненням на декілька десятків років; в інших випадках - штрафом та/або тюремним ув'язненням на певний строк), наявності повторності злочинів (наприклад, при визначенні покарання за порушення свободи доступу до лікувальних закладів) тощо. Передбачає дана глава й окремі цивільно-правові засоби захисту порушених прав і свобод (приміром, при вчиненні порушення свободи доступу до лікувальних закладів).

Главою 23 «Контракти» розд. 18 ЗЗ США охороняються передусім трудові права людини та громадянина. На підставі положень цієї глави переслідуються всілякі порушення, пов'язані з укладанням чи виконанням контрактів (угод) з різними категоріями осіб. При цьому на кримінальну відповідальність за такі дії головним чином впливає статус суб'єкта посягання. Зокрема, ним може бути: 1) член Конгресу США (§ 431); 2) урядовий службовець чи працівник США в аспекті незаконних контрактів: а) з членами Конгресу США (§ 432); б) з будь-якими державними установами (§ 435); в) з будь-якими фізичними чи юридичними особами з приводу трудових відносин із засудженими за вчинення злочинів (§ 436); 3) службовець Поштової служби США з приводу незаконних контрактів за допомогою поштового зв'язку (§ 440) або з приводу забезпечення незаконних постачань до відділень зв'язку (§ 441); службовець державних видавництв щодо незаконних контрактів з приводу постачання паперу чи інших матеріалів для друку преси (§ 442); будь-яка особа щодо контрактів у військовій сфері (§ 443). Покаранням за такі дії є штраф та/або тюремне ув'язнення на строк до 1 року (за вчинення злочину, передбаченого § 436, - до 3 років, а злочину, передбаченого § 443, - до 5 років). Додатковим покаранням може виступати анулювання незаконно укладених контрактів.

В інших положеннях американського федерального кримінального законодавства - гл. гл. 57 «Трудові відносини» і 89 «Професії та заняття» розд. 18 ЗЗ США - також здійснюється захист сфери трудових відносин. Так, § 1231 гл. 57 розд. 18 ЗЗ США забороняє перевезення штрейхбрейкерів у міжштатній чи зовнішній торгівлі (покаранням за це є штраф та/або тюремне ув'язнення на строк до 2 років). Цікаво, що відповідно до § 1821 гл. 89 розд. 18 ЗЗ США переслідуються специфічні дії - перевезення стоматологічних протезів з порушенням закону чи без ліцензії (покаранням за це є штраф та/або тюремне ув'язнення на строк до 1 року).

Значний обсяг посягань у США здійснюється на сферу імміграції та натуралізації (від фактів вчинення шахрайств і фальшування відомостей щодо натуралізації, громадянства або реєстрації іноземців, до приховування або підробки даних про іноземну особу, яка переправляється до Сполучених Штатів з метою залучення до нелегальної сексуальної експлуатації чи інших суміжних злочинів). Однак, найбільш розповсюдженими злочинами у вищезгаданій сфері є ті, що містяться у гл. 69 «Національність і громадянство» та гл. 75 «Паспорти та візи» розд. 18 ЗЗ. США.

Так, у гл. 69 розд. 18 ЗЗ США криміналізуються такі посягання: 1) умисне нездійснення судовим виконавцем дій щодо сплати грошових сум, отриманих від судочинства в сфері натуралізації та громадянства (§ 1421); 2) незаконні операції щодо додаткових або інших зборів за імміграційні та натуралізаційні послуги (§ 1422); 3) зловживання доказами (§ 1423) або документами про громадянство чи натуралізацію (§ 1424); 4) незаконне набуття громадянства чи натуралізації (§ 1425); 5) відтворення (§ 1426) або збут документів про натуралізацію чи громадянство (§ 1427); 6) неповернення недійсного натуралізаційного сертифікату (§ 1428); 7) упущення або відмова від виклику до суду для давання показань (§ 1429). На кримінальну відповідальність за ці посягання впливають: предмет посягання (доказ або документ про громадянство чи натуралізацію), об'єктивна сторона посягання (відтворення або збут документів про громадянство чи натуралізацію), його суб'єкт (загальний або спеціальний) і мета (вчинення у подальшому акту тероризму), факт повторності посягання тощо. Покаранням за такі злочини є штраф та/або тюремне ув'язнення, як правило, на строк до 5 років (за вчинене злочинів, передбачених §§ 1425-1427, - до 25 років).

Глава 75 розд. 18 ЗЗ США передбачає кримінальну відповідальність за незаконну видачу паспорта (§ 1541), неправдиві заяви для отримання та використання паспорта (§ 1542), підробку або використання підробленого паспорта (§ 1543), зловживання паспортом (§ 1544), порушення гарантії недоторканості особи (§ 1545) та шахрайство або зловживання щодо віз, дозволів чи інших документів (§ 1546). Покаранням за скоєння цих посягань є штраф та/або тюремне ув'язнення на строк до 25 років (якщо злочин вчиняється з метою подальшого здійснення акту міжнародного тероризму). Тюремне ув'язнення може призначатися на строк: а) до 20 років (якщо злочин вчинено з метою подальшого розповсюдження наркотиків); б) до 10 років (якщо злочин вчинено вперше або вдруге, або за відсутності мети скоєння акту міжнародного тероризму чи розповсюдження наркотиків); в) до 15 років (у будь-якому іншому випадку).

На підставі § 228 гл. 11А розд. 18 ЗЗ США переслідується ухилення від сплати допомоги на утримання дитини. Закон забороняє такі дії: 1) злонавмисне ухилення від сплати допомоги на утримання дитини, яка мешкає в іншому штаті, якщо така допомога не була сплачена за період, більший, ніж один рік, або, якщо її сума перевищила $ 5 тис.; 2) переміщення між штатами чи за кордоном з метою ухилитися від сплати допомоги на утримання дитини, якщо така допомога не була сплачена за період, більший, ніж один рік, або, якщо її сума перевищила $ 5 тис.; 3) злонавмисне ухилення від сплати допомоги на утримання дитини, яка мешкає в іншому штаті, якщо така допомога не була сплачена за період, більший, ніж два роки, або, якщо її сума перевищила $ 10 тис. Покаранням за вказаний злочин є штраф та/або тюремне ув'язнення на строк до 2 років (винному також обов'язково призначається реституція).

На підставі Закону про свободу інформації 1966 р. та Закону про охорону особистих таємниць 1974 р. у США встановлено правило, відповідно до якого усі особи, які бажають отримати інформацію про себе з архівів державних (федеральних) установ (у тому числі правоохоронних), можуть офіційно її запросити (при цьому відомості повинні бути надані безперешкодно й у визначений строк, іноді за мізерну платню). Наприклад, ФБР за письмовим запитом будь-якого громадянина зобов'язане надати йому відповідь про наявність і зміст у власній базі даних кримінальної інформації на таку особу (вартість цієї послуги становить $ 18, проте це не повинно ніяким чином впливати на ефективність діяльності правоохоронних органів).

Порівняно недавно у межах розд. 18 ЗЗ США з'явилася гл. 88 «Недоторканість приватного життя». Так, у § 1801 «Відеовуайеризм» криміналізовано здобування (зокрема, відеозйомка, фотографування, запис будь-якими засобами або передавання в ефірі) зображень сфери приватного життя особи без її персональної згоди (покаранням за це є штраф та/або тюремне ув'язнення на строк до 1 року). Посягання, пов'язані з проникненням до телеграфної та електронної систем зв'язку й до баз даних, що містять угоди, переслідуються на підставі положень гл. 121 розд. 18 ЗЗ США, а посягання, пов'язані з порушенням заборони на видачу та використання визначеної інформації особистого характеру автомобільного управління штату, - на підставі положень гл. 123 розд. 18 ЗЗ США (караються ці злочини зазвичай штрафом та/або тюремним ув'язненням на строк до 10 років).

Підбиваючи підсумки аналізу кримінально-правової протидії злочинам проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина в США (на рівні федерації), зазначимо про таке: 1) у нормах американського федерального кримінального законодавства існує чимало норм, подібних до тих, що передбачені розд. IV Особливої частини КК України; 2) у США (на рівні федерації) детально (іноді шляхом вказівки на дублюючі статті) регламентується відповідальність за посягання на конституційні права та свободи людини і громадянина, при чому відповідні положення представлені заборонювальними, роз'яснювальними, процесуальними, цивільно-правовими норми (отже, напевно, є потреба у розширенні кола аналогічних посягань, здійсненні їх відповідної класифікації, а також передбаченні змістовних приміток до відповідних статей чинного КК України); 3) посилення потребує сфера приватного життя, оскільки здобуття інформації щодо особи за допомогою різних технічних засобів наразі не є складним завданням.

Наведені вище положення вироблені автором самостійно на підставі аналізу таких джерел:

1. Донсато К.С., Стюарт Н.С. Федеральне переслідування порушень виборчого законодавства / За ред. Інгерсолл Л. - 6-те вид. - К., Міжнародна Фундація Виборчих Систем, 1996. - 224 с.

2. Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник / Отв. ред. - д.ю.н., проф. А.Я. Сухарев. - 2-е изд., изм. и доп. - М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М), 2001. - 840 с.

3. Рябець М.М. Центральна виборча комісія: віхи становлення та розвитку. Статті, доповіді, виступи, інтерв'ю. - К.: Видавничий дім «Альтернативи», видавництво «АртЕк», 2003. - 600 с.

4. Савченко А.В. Кримінально-правовий захист виборчих прав громадян в Україні та США: порівняльний аналіз // Вибори Президента України - 2004: проблеми забезпечення та захисту виборчих прав громадян України: Збірник / Редкол.: М.М. Рябець (голова) та ін. - К.: «Фонд сприяння демократичним виборам», 2005. - С. 57-63.

5. Савченко А.В. Кримінально-правовий захист громадянських прав: американський досвід // Забезпечення прав людини та громадянина в умовах реформування політичної та правової системи України: Тези доповідей науково-практичної конференції. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2004. - С. 213-216.

6. Савченко А.В. Федеральні правоохоронні органи США: місія, організаційна структура та застосування кримінального законодавства: Навч. посібник. - К.: «Текст», 2003. - 122 с.

7. Чорношкірі нащадки рабів готуються судитися // Іменем Закону. - №14 (5402). - 9.04. - 15.04.2004. - С. 7.

8. Anderson v. United States, 417 U.S. 211 (1974).

9. Federal Criminal Code and Rules. - St. Paul, Minn., West Group, 2003. - 1436 p.

10. Title 18. Part I. Chapter 88 - Video voyeurism. - Ел. ресурс: <http://uscode.law.cornell.edu>.

К.3 Злочини проти довкілля за федеральним кримінальним законодавством США

У Сполучених Штатах екологічне законодавство (законодавство у сфері довкілля) отримало значного розвитку у другій половині XX ст. Під активним впливом громадськості та при опорі з боку корпорацій Конгрес США прийняв за останні десятиліття низку важливих законодавчих актів про охорону довкілля, зокрема: Закон про національну політику в галузі навколишнього середовища 1969 р. та Закон про поліпшення якості навколишнього середовища 1970 р., а на підставі них - більш спеціалізовані акти, до текстів яких постійно вносяться уточнення та доповнення (зокрема, Закон про контроль над забрудненням вод (розд. 33 ЗЗ США, § 1319 та ін.), Закон про чистоту повітря (розд. 42 ЗЗ США, § 1319 та ін.), Закон про контроль над шкідливими шумами (розд. 42 ЗЗ США, § 4901 та ін.), Закон про ліквідацію твердих відходів (розд. 42 ЗЗ США, § 6901 та ін.) тощо). У 1982 р. був виданий дуже важливий Закон про політику в галузі ліквідації відходів ядерного виробництва. В усіх цих актах поряд із заходами адміністративної та цивільно-правової відповідальності, передбачені й однакові кримінально-правові санкції, які за певних умов застосовуються до порушників вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.

Так, за вчинення злочину вперше, тобто за умисне чи свідоме порушення правил, стандартів, норм тощо, визначених законодавством, майже всіма переліченими вище актами передбачене покарання у виді тюремного ув'язнення на строк до 1 року та штраф у розмірі до $ 25 тис. за кожний день порушення. Повторне вчинення цих злочинів загрожує винному позбавленням волі на строк до 2 років і штрафом до $ 50 тис. за кожний день порушення. Законодавство про протидію екологічним посяганням має й кожний окремий штат.

У 80-х рр. минулого століття в США було запроваджено екологічні податки, спрямовані на захист навколишнього природного середовища від шкідливих промислових виробництв. Зокрема, до шкідливих виробництв належать видобуток нафти та перероблення нафти. З 1987 р. запроваджені додаткові акцизи на нафту (8,2 цента за барель американської нафти, 11,7 цента - з імпортної). Крім того, встановлені податки у розмірі 40,7 цента з галону бензину, дизельного пального та спеціального моторного пального. Існує також податок на викиди в атмосферу шкідливих речовин.

Окремо слід наголосити на нормах ч. І «Злочини» розд. 18 «Злочини та кримінальний процес» ЗЗ США, які встановлюють відповідальність за окремі екологічні посягання, оскільки саме вони містять суто кримінально-правові положення. У цьому розділі є кілька глав, які встановлюють відповідальність за злочини проти довкілля. Так, за посягання у сфері живої природи (тваринного та рослинного світу) передбачена кримінальна відповідальність у гл. 3 «Тварини, птахи, риба та рослини» згадуваного розділу. Закон забороняє вчинення таких діянь: 1) незаконне полювання, рибний промисел, ловлю за допомогою пасток; вчинення перешкод або пошкоджень на захисних об'єктах; 2) незаконне ввезення або відвантаження шкідливих ссавців, птахів, риби (включаючи молюсків і ракоподібних), амфібій і рептилій; 3) тероризм щодо тваринних підприємств; 4) незаконне перевезення водних гіацинтів; 5) використання літаків або автотранспортних засобів з метою полювання на деякі породи диких коней або віслюків; 6) забруднення водопоїв; 7) поширення предметів, що зображують жорстоке поводження з тваринами тощо.

Переважно вчинення перелічених вище злочинів карається штрафом та/або тюремним ув'язненням на строк до 6 місяців (за акт поширення предметів, що зображують жорстоке поводження з тваринами, може бути призначено максимальне покарання до 5 років тюремного ув'язнення). При цьому одним з найнебезпечніших злочинів даної глави є тероризм щодо тваринних підприємств (на розгляді цього злочину ми зупинялися при аналізі злочинів проти громадської безпеки у США в основному тексті дисертації. - А.С.).

У разі вчинення злочинів на державних (громадських) землях винні підлягають відповідальності на підставі норм гл. 91 «Державні землі» розд. 18 ЗЗ США. Дана глава забороняє вчинення таких суспільно небезпечних діянь: 1) спустошення кам'яновугільних басейнів; 2) вилучення або перевезення лісу; 3) порубка або пошкодження дерев; 4) підсікання дерев з метою отримання смоли або скипидару; 5) злонавмисне або неправомірне розведення вогню в лісах; 6) необережне залишення вогню без догляду або його непогашення; 7) руйнування огорож державних земель або допуск на їхню територію домашньої худоби; 8) пошкодження або вилучення межових знаків; 9) перешкоджання здійсненню обстеження державних земель; 10) незаконна пропозиція ціни на земельних торгах; 11) обман потенційних покупців державних земель; 12) порушення володіння на землях національних лісів; 13) використання небезпечних або шкідливих речовин на державних землях тощо.

Диференціація кримінальної відповідальності за названі вище посягання залежить від предмета посягання (дерева чи огорожа), змісту протиправних дій (порубка чи підсікання дерев), форм вини (умисел чи необережність), стадії вчинення злочину (замах чи закінчений злочин) тощо. Покаранням за вчинення посягань на державних землях є зазвичай штраф та/або тюремне ув'язнення на строк до 1 року. Використання небезпечних або шкідливих речовин на державних територіях є найнебезпечнішим злочином даної групи і може каратися довічним тюремним ув'язненням у разі загибелі хоча б однієї людини через такі дії.

Питання кримінальної відповідальності за злочини, вчинені на індіанських територіях, врегульовані нормами гл. 53 «Індіанці» розд. 18 ЗЗ США. Ця глава містить не тільки перелік злочинів, які зачіпають інтереси індіанської спільноти, а й визначає, що є індіанською місцевістю, які закони на ній діють, які саме злочини, вчинені на її межах, підпадають під юрисдикцію федерації або штатів, регулює обіг спиртних напоїв тощо. Зокрема, на індіанських територіях заборонено знищення прикордонних і попереджувальних знаків, незаконні полювання, влаштування капканів або рибальство й інші суміжні діяння. Кримінальна відповідальність за ці злочини настає залежно від предмета злочину, змісту об'єктивної сторони, суб'єкта злочину, особливостей суб'єктивної сторони, повторності діянь тощо.

Негативним фактором у кримінально-правовій політиці США щодо сфери довкілля є відмова цієї держави ратифікувати Кіотський Протокол до Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату (нагадаємо, що Україна, на відміну від США, ратифікувала Рамкову Конвенцію від 11 серпня 1997 р. і Кіотський Протокол від 4 лютого 2004 р.), за яким майже 40 держав світу повинні за 2008-2012 роки зменшити кількість щорічних викидів до атмосфери вуглекислого газу на 5,2% порівняно з обсягами 1990 р. На нашу думку, це ймовірно пояснюється неспроможністю Сполучених Штатів виконати головні зобов'язання Кіотського Протоколу (вступив у силу з лютого 2006 р.) - додержуватися визначених обсягів викидів парникових газів та здійснювати необхідні фінансові витрати щодо придбання відповідних квот.

Разом з тим, заслуговує на увагу позитивний американський досвід щодо підрахунку збитків від лісових пожеж. Ця методика вже діє у США протягом декількох десятків років і враховує різноманітні складові - ерозії ґрунту, забруднення повітря, знищення фауни тощо (наприклад, збитки від лісової пожежі на площі 5800 га оцінюються в $ 450 млн). Для порівняння: в Україні у період з 1992 по 2002 рік сталося 20 тис. масштабних лісових пожеж, які знищили 10 тис. га лісу та спричинили збитки на мільйони гривень, але незважаючи на це в нашій державі й досі не існує універсальної методики визначення екологічних втрат. Якщо слідувати американським стандартам, то за десять років Україна втратила від лісових пожеж $ 780 млн.

Проведений нами аналіз федерального кримінального законодавства США у сфері протидії злочинам проти довкілля дає підстави для таких висновків: 1) забезпечення збереження та збільшення природних ресурсів, тваринного та рослинного світу, державних земель, історико-культурних й інших місць має ґрунтуватися на нормах міжнародного права та зважаючи на кращі світові стандарти у сфері довкілля, що існують за кордоном; 2) погіршення екологічної ситуації на планеті зобов'язує держави всього світу консолідувати зусилля у виробленні єдиної стратегії щодо охорони живої природи; 3) в національному кримінальному праві необхідно дати нормативне визначення поняттю «злочини проти довкілля», розробити чіткі критерії відмежування їх від суміжних злочинів, криміналізувати ті діяння у сфері екології, які відомі американському законодавству та які складають неабияку загрозу для суспільства (наприклад, екологічний тероризм).

Наведені вище положення вироблені автором самостійно на підставі аналізу таких джерел:

1. Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник / Отв. ред. - д.ю.н., проф. А.Я. Сухарев. - 2-е изд., изм. и доп. - М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М), 2001. - 840 с.

2. Плата за загрязнение среды будет увеличена // Час.ua. - 10-16 декабря 2005. - №8 - С. 38-39.

3. Савченко А. Злочини проти довкілля у США // Міліція України. - 2005. - №5. - С. 20-21.

4. Шевченко Ж. Бюрократ хуже пожара // Аргументы и факты в Украине. - №20 (354). - 2002. - С. 7.

5. Federal Criminal Code and Rules. - St. Paul, Minn., West Group, 2003. - 1436 p.

К.4 Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту за федеральним кримінальним законодавством США

Типовою ситуацією для США є віднесення до посягань проти безпеки руху та експлуатації транспорту як власнезлочинів, так і різного роду деліктів, нещасних випадків, пригод тощо (у принципі така ситуація відповідає й кримінально-правовій політиці ЄС). В американській юридичній літературі до злочинів цієї групи передусім відносять автотранспортні посягання («traffic offences»), які утворюють чотири типи правопорушень: 1) недбале керування автотранспортними засобами; 2) небезпечне керування автотранспортними засобами; 3) керування автотранспортними засобами особами, дієздатність яких обмежена; 4) керування автотранспортними засобами особами, що мають у крові зміст алкоголю більше, ніж дозволено.

Наведена вище класифікація має свою специфіку на федеральному рівні у США, де кримінальна відповідальність за злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту передбачена різними главами розд. 18 ЗЗ США, зокрема:

1. Глава 2 «Літальні апарати та моторизовані транспортні засоби» розд. 18 ЗЗ. США встановлює заборону щодо: руйнування літаків або їхнього обладнання (§ 32), руйнування мототранспортних засобів або їхнього обладнання (§ 33), спричинення загибелі людей внаслідок руйнації літаків, мототранспортних засобів або їхнього обладнання (§ 34), сповіщення або передачі неправдивої інформації щодо транспортних засобів (§ 35), керування транспортним засобом із вчиненням стрілянини (§ 36), насильницьких дій у міжнародних аеропортах (§ 37), шахрайства з частинами літальних чи космічних апаратів, що зашкоджує інтересам міжштатної чи зовнішньої торгівлі (§ 38). Спектр покарання за ці злочини є вельми широким: від цивільної відповідальності до штрафу або тюремного ув'язнення на строк до 30 років, або довічного тюремного ув'язнення, або смертної кари.

Досить нетиповим злочином цієї групи є керування транспортним засобом із вчиненням стрілянини, оскільки це посягання має місце тоді, коли особа задля уникнення викриття за тяжкий злочин, пов'язаний з незаконним обігом наркотиків, з наміром залякати, потурбувати, зашкодити або скалічити оточуючих, здійснює постріли з вогнепальної зброї у групу з двох чи більше осіб, створюючи при цьому ситуацію високого ризику заподіяння ним смерті. Залежно від наслідків такі дії караються штрафом та/або тюремним ув'язненням на строк до 25 років (а в разі умисного вбивства І ступеня - смертною карою). Щодо руйнування транспортних засобів або їхнього обладнання, то воно передбачає їх знищення, пошкодження, виведення з ладу, підпал, вчинення вибуху та інших протиправних дій з метою зашкодити особистій безпеці громадян або з необережності.

2. У гл. 97 «Залізні дороги» розд. 18 ЗЗ США криміналізуються два діяння: проникнення до потягу з метою вчинити злочин (§ 1991) та пошкодження потягів (§ 1992). Кримінальна відповідальність за ці посягання залежить від того, злочин якої тяжкості бажав вчинити винний, проникаючи до потягу, або від того, які способи, засоби та небезпечні наслідки були при вчиненні пошкодження потягу. Покарання за посягання у сфері залізних доріг є аналогічним покаранню, що визначено у гл. 2 розд. 18 ЗЗ США (за винятком цивільної відповідальності).

3. У розд. 49 «Перевезення» ЗЗ США (гл. 11 «Національна колегія з питань транспортної безпеки», гл. 463 «Покарання», гл. 465 «Спеціальна повітряна юрисдикція Сполучених Штатів») передбачена кримінальна відповідальність за посягання у сфері безпеки руху та експлуатації повітряного транспорту. До осіб, винних у таких злочинах, застосовуються штраф та/або тюремне ув'язнення на певний строк (додатковим покаранням є конфіскація повітряного судна).

4. У § 342 гл. 17А «Керування громадським транспортом під упливом алкоголю чи наркотиків» розд. 18 ЗЗ США встановлено: якщо особа, котра відповідальна за громадське перевезення, керує або здійснює розпорядження щодо керування у стані алкогольного сп'яніння чи у стані сп'яніння, викликаного впливом контрольованих речовин (передусім, наркотичних засобів і психотропних речовин), то такі дії караються тюремним ув'язненням на строк до 15 років та/або штрафом. При цьому під поняттям «громадське перевезення» слід розуміти локомотив, залізничний потяг, автомобіль із спальними місцями, автобус, який перевозить пасажирів комерційним рейсом між штатами, водний або повітряний транспортний засіб. Федеральне законодавство також передбачає збільшення особі, яка керувала транспортним засобом у стані сп'яніння, строку тюремного ув'язнення чи суми штрафу, якщо: а) поряд з нею під час вчинення злочину перебував неповнолітній; б) законодавством штатів не передбачено додаткових строків тюремного ув'язнення.

У США правова оцінка керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння має парадоксальні особливості. З одного боку, на дорогах США не існує «сухого закону», тобто, сідаючи за кермо, водій може випити певну кількість алкогольних напоїв. При цьому головне - це контролювати свій організм і не перевищувати верхню межу інтоксикації, встановлену законодавством (приміром, прийнятною вважається така норма, яка є меншою ніж 1,0 мг. на мм., що еквівалентно приблизно вживанню декількох пляшок пива чи трохи більше ніж 100 грам горілки). З іншого боку, при неконтрольованому вживанні алкогольних напоїв водії підлягають суворій кримінальній відповідальності, що очевидно із змісту відповідних санкцій.

5. Незаконне заволодіння транспортним засобом у США розглядається передусім як окреме посягання на власність. Враховуючи особливі умови кримінально-правового захисту даного виду майна, заволодіння автотранспортними засобами визначається таким чином: викрадення чи замах на викрадення легкових і вантажних автомобілів, автобусів, мотоциклів, мотоскутерів, сноумобілів тощо. Біля 70% таких посягань вчиняються вночі та біля 80% викрадених автотранспортних засобів повертаються їх володільцям. Одним з найтяжчих злочинів вважається розбій з метою заволодіння транспортним засобом. Згідно з § 2119 «Транспортні засоби» гл. 103 «Розбій та берглері» розд. 18 ЗЗ США той, хто маючи намір спричинити смерть або тяжкі тілесні ушкодження, заволодіває транспортним засобом, який перевозиться, переправляється морем, або одержується в процесі торгівлі між штатами чи зовнішній торгівлі, шляхом його відчуження у іншої особи або у її присутності за допомогою сили, насильства або залякування, або посягає на це, карається штрафом та/або тюремним ув'язненням на строк до 15 років. У разі заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження винному загрожує тюремне ув'язнення до 25 років, а у випадку смерті потерпілого - довічне тюремне ув'язнення чи смертна кара.

6. У гл. 107 «Моряки та безквіткові пасажири» розд. 18 ЗЗ США криміналізуються різні за своїм змістом посягання, пов'язані з функціонуванням морського транспорту та здійсненням морських перевезень. Ця глава забороняє такі дії: прояви насильства та жорстокості з боку капітана чи службовця судна до своїх підлеглих моряків (§ 2191); підбурювання моряків до заколоту чи повстання (§ 2191); заколот або повстання, вчинені моряками (§ 2193); вербування на службу матросів, що перебувають у стані сп'яніння (§ 2194); залишення капітаном чи службовцем судна моряків на березі (§ 2195); перебування у стані сп'яніння або недбале виконання своїх обов'язків під час несення служби моряком (§ 2196); зловживання федеральними сертифікатами, ліцензіями або документами (§ 2197); безквитковий проїзд на морському чи авіаційному судні (§ 2199). Закон встановлює різні покарання за вчинення зазначених вище посягань, зокрема: злочин, передбачений § 2195 карається штрафом та/або тюремним ув'язненням на строк до 6 місяців; злочини, передбачені §§ 2194, 2196, 2199, - штрафом та/або тюремним ув'язненням на строк до 1 року; злочини, передбачені §§ 2191, 2192, 2197, - штрафом та/або тюремним ув'язненням на строк до 5 років (найтяжчим є злочин, передбачений § 2193, покаранням за вчинення якого є тюремне ув'язнення на строк 10 років).

7. У положеннях гл. 111 «Судноплавство» розд. 18 ЗЗ США також передбачена кримінальна відповідальність за посягання у сфері транспортних відносин на морі: змову з метою знищення суден (§ 2271); знищення судна власником (§ 2272) або іншою особою (§ 2273), або відповідальною особою з екіпажу судна (§ 2274); підпал судна або фальсифікація з ним (§ 2275); пошкодження або незаконне проникнення на судно (§ 2276); незаконне поводження з вибуховими матеріалами або небезпечною зброєю на борту судна (§ 2277) тощо. Караються ці дії штрафом та/або тюремним ув'язненням на строк до 20 років.

Таким чином, проведений порівняльний аналіз злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту в США (на федеральному рівні) продемонстрував, що: 1) перелік злочинів цієї групи в його американському варіанті фактично ідентичний переліку посягань, що дається у розд. ХІ Особливої частини КК України (разом з тим, у США до федеральних транспортних злочинів відносять не тільки специфічні види посягань, приміром, керування транспортним засобом із вчиненням стрілянини, а й широкий перелік різних правопорушень, включаючи керування транспортом у стані алкогольного сп'яніння); 2) деякі транспортні посягання у США більш тяжіють не до злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а до злочинів проти власності (приміром, розбій з метою заволодіння транспортним засобом); 3) якщо у США (на федеральному рівні) сам факт керування громадським транспортом під упливом алкоголю чи наркотиків (навіть якщо це і не призвело до будь-яких небезпечних наслідків) є досить серйозним злочином, а в Україні такі дії вважаються лише адміністративним правопорушенням; 4) через належність США до розвиненої морської держави, регулювання відносин у сфері морського транспорту є більш широким, ніж в Україні; 5) застосування у США до порушників транспортного законодавства досить суворих покарань поєднується з різними заходами профілактичного впливу, розв'язанням проблем, пов'язаних з безпекою експлуатації доріг, швидким проїздом у мегаполісах, екологічною ситуацією тощо.

Наведені вище положення вироблені автором самостійно на підставі аналізу таких джерел:

1. Савченко А. Автотранспортні злочини у США // Міліція України. - 2004. - №7. - С. 24-25.

2. Federal Criminal Code and Rules. - St. Paul, Minn., West Group, 2003. - 1436 p.

3. Hindelang, Michael J. Criminal Victimization in Eight American Cities. - Cambridge, Mass.: Ballinger, 1976. - 410 p.

4. Mewett, Alan W., and Manning, Morris. Criminal Law. Second Edition. - Toronto, Butterworths, 1985. - 742 p.

К.5 Злочини проти громадського порядку та моральності за федеральним кримінальним законодавством США

Сучасний стан злочинів проти громадського порядку та моральності у США (на рівні федерації) є таким: всі вони передбачені різними главами розд. 18 ЗЗ США. Федеральні норми переважно вказують на найбільш небезпечні посягання, що зашкоджують громадському порядку та моральності у масштабах всієї держави, бо встановлення відповідальності за незначні посягання є прерогативою окремих штатів. За останні десятиліття злочини цієї групи були значно реформовані, оскільки законодавець криміналізував низку нових діянь, скасувавши відповідальність за рудиментарні правопорушення. Наприклад, держава відмовилася від покарання за бродяжництво, оскільки Верховний суд США у 1972 р. (справа Папачрістоу) визнав неконституційність законів, що переслідували бродяг. До цього часу відповідальність таких осіб ґрунтувалася лише на припущеннях щодо можливості вчинення ними у подальшому злочинів.